номер провадження справи 12/173/20-5/18/22
22.02.2024 Справа № 908/2690/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Компанії Гранум Корпорейшн/Granum Corporation (Ельвіра Мендез Ст., Тауер Делта, 9 поверх, офіс 12-А, Панама, Республіка Панама, реєстраційний номер 538069/ Elvira Mendez St., Tower Delta, 9th floor, Office 12-A, Panama City, Republic of Panama)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15, код ЄДРПОУ 14307794)
про визнання дій неправомірними та
зобов'язання вчинити певні дії
За участі представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Польнікова Н.В., довіреність №287 від 31.07.2023 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001488 від 29.11.2017);
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №908/2690/20 касаційну скаргу Компанії Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі №908/2690/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 вказану справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.01.2022 прийнято матеріали справи №908/2690/20 до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2690/20 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 12/173/20-5/18/22 та підготовче засідання призначено на 02.02.2022 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою. Запропоновано сторонам не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали направити на адреси відповідно учасників справи та суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №908/2690/20, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк.
05.01.2022 до Господарського суду Запорізької області від Гранум Корпорейшн/Granum Corporation надійшла заява про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/2690/20 з наступних підстав.
Ухвалою від 11.01.2022р. (суддя Проскуряков К.В.) визнано заяву Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) від 05.01.2022р. про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/2690/20 необґрунтованою. Матеріали справи № 908/2690/20 передано на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 заяву Гранум Корпорейшн/Granum Corporation про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/2690/20 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою від 18.01.2022р. (суддя Зінченко Н.Г.) відмовлено Гранум Корпорейшн/Granum Corporation у задоволенні заяви про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/2690/20.
Ухвалою суду від 14.02.2022 враховуючи, що судове засідання, призначене на 02.02.2022 о 12 год. 00 хв. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Проскурякова К.В. на лікарняному, підготовче засідання перенесено на 28.02.2022 об 15 год. 00 хв.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 11.03.2022 відкладено підготовче засідання, вирішено дату та час підготовчого засідання визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
27.07.2023 набув чинності Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб (тобто до 15.11.2023 року).
Враховуючи, що господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство, Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), в матеріалах справи відсутні заяви сторін про неможливість участі в судовому засіданні, суд відновив розгляд справи у підготовчому провадженні та ухвалою від 29.11.2023 призначив підготовче засідання на 20.12.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 20.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.01.2024 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 24.01.2024 суд оголосив відкритим перше судове засідання з розгляду справи по суті та надав вступне слово учасникам справи, довів зміст заявлених позовних вимог. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2024 № 908/2690/20 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 12.02.2024 об 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
01.02.2024 від Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до суду надійшли додаткові пояснення № б/н від 01.02.2024 (вх. № 2470/08-08/24 від 01.02.2024) та клопотання № б/н від 01.02.2024 (вх. № 2471/08-08/24 від 01.02.2024) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання 12.02.2024 о 14 год. 00 хв. не відбулось, а тому ухвалою від 14.02.2022р. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.02.2024 о 12 год. 00 хв. з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.02.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.
В судовому засіданні 22.02.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
03.02.2022р. позивач в особі представника адвоката Гутнік І.В. надав суду пояснення від 01.02.2022р. з урахуванням висновків постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №908/2690/20, в яких підтримав позовні вимоги.
02.02.2022р. відповідач також надіслав на адресу суду свої письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленої у постанові від 30.11.2021 у справі №908/2690/20, в яких проти позовних вимог заперечив.
Крім цього відповідач направив до суду заперечення від 21.02.2022р. на пояснення позивача від 01.02.2022р.
Після відновлення розгляду справи ухвалою від 29.11.2023р. представник позивача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його поштову адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, про неможливість такого розгляду за його відсутності або про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.
Також з матеріалів справи вбачається, що 04.04.2023 до суду від представника позивача адвоката Гутнік І.В. надійшла заява-повідомлення про припинення представництва - Компанії Гранум Корпорейшн/Granum Corporation, оскільки станом на 30.03.2023 позивач та Адвокатське об'єднання “Арцінгер” дійшли згоди припинити договір про надання правової допомоги від 03.08.2020, а отже АО Арцінгер” як і адвокати цього об'єднання більше не надають правової допомоги позивачу, не здійснюють і не будуть здійснювати представництво позивача у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює “право на суд”, право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення ЄСПЛ у справі “Каракуця проти України”, заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Як зазначено у рішенні суду у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989);
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Положення ч. 11 цієї статті ГПК України визначають, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Водночас, положення ч. 5 п. 2 ч. 6 та інші положення ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачають, що:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;
- днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
- якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставляння.
Крім цього, щодо застосування наведених норм Суд також зазначає, що:
- застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності;
- надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами;
- такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи;
- ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення;
- якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них;
- з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію;
- суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними;
- попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.11.2022 у справі 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 20.04.2023 у справі № 920/367/17.
Також суд зазначає, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Суд також виходить з того, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, а тому відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Суд ураховує, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. При надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо.
Враховуючи викладене, суд здійснював листування з позивачем за допомогою поштового зв'язку та надсилав ухвали суду на юридичну адресу Компанії Гранум Корпорейшн/Granum Corporation (Ельвіра Мендез Ст., Тауер Делта, 9 поверх, офіс 12-А, Панама, Республіка Панама, реєстраційний номер 538069/ Elvira Mendez St., Tower Delta, 9th floor, Office 12-A, Panama City, Republic of Panama), а також розміщував їх на офіційному сайті суду, а також вони були опубліковані в державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/).
Таким чином, судом вжито усіх передбачених ГПК України та міжнародними договорами засобів щодо сповіщення позивача про хід розгляду цієї справи у господарському суді Запорізької області, дату та час призначених судових засідань, який мав можливість та був зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися перебігом провадженням у цій справі, мав право надавати відповідні заяви та клопотання, бути присутнім у судових засіданнях.
Наявні у справі матеріали дозволяють суду розглянути справу з прийняттям рішення по суті спору.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Компанія Гранум Корпорейшн/Granum Corporation звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 15.10.2020 до Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ", про:
- визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (далі - ПАТ "Мотор Січ") щодо відмови компанії Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) у наданні можливості ознайомитись з документами ПАТ "Мотор Січ" у приміщенні товариства, що оформлена листом №ОЦБ/10752;1К від 15.09.2020;
- зобов'язання ПАТ "Мотор Січ" надати компанії Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) (Ельвіра Мендез Ст., Тауер Делта, 9 поверх, офіс 12-А, Панама, Республіка Панама (Elvira Mendez St., Tower Delta, 9th floor, Office 12-A, Panama City, Republic of Panama) для ознайомлення у приміщенні ПАТ "Мотор Січ" за його місцезнаходженням у робочий час договори з усіма та будь-якими додатками та змінами, додатковими угодами, договорами про припинення, актами виконаних робіт, рахунками та ін.;
- визнання протиправними дій ПАТ "Мотор Січ" щодо відмови компанії Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) у наданні копій документів щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ "Мотор Січ", що оформлена листом №ОЦБ/10958;3/КС від 25.09.2020;
- зобов'язання ПАТ "Мотор Січ" надати компанії Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) завірені підписом уповноваженої особи товариства копії договорів з усіма та будь-якими додатками та змінами, додатковими угодами, договорами про припинення, актами виконаних робіт, рахунками та ін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статей 25, 77 та 78 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач був зобов'язаний надати позивачеві, як акціонерові, запитувану інформацію та документи щодо діяльності товариства. Однак, в порушення вимог законодавства, відповідач безпідставно та незаконно відмовив позивачеві у наданні доступу до інформації про діяльність товариства, чим грубо порушив його права як акціонера останнього, що зумовлює необхідність захисту прав позивача в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 10.06.2019 Компанія Гранум Корпорейшн значиться акціонером Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ”, яка володіє 9,2717 % простих без документарних акцій у статутному капіталі останнього.
08 вересня 2020 року позивач, в порядку ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства", звернувся до відповідача із запитом про ознайомлення з документами товариства у приміщенні Товариства, згідно переліку, який наведено в запиті (а.с. 31-34 т. 1).
15 вересня 2020 року, у відповідь на вказаний запит, відповідач надіслав лист № ОЦБ/10752;1/К відповідно до якого відмовив у наданні можливості ознайомитись із запитуваними документами, посилаючись на те, що на підтвердження статусу Позивача як акціонера Товариства, була додана Виписка про стан рахунку в цінних паперах від 10.06.2019 року, яка не підтверджує наявність такого статусу у Позивача на час звернення із запитом (а.с. 49, т. 1).
08 вересня 2020 року позивач, в порядку ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства" звернувся до Відповідача із Запитом про доступ до документів товариства та надання копій документів щодо фінансово-господарської діяльності АТ "Мотор Січ" згідно переліку, який наведено в запиті (а.с. 51-55, т. 1).
25 вересня 2020 року, у відповідь на вказаний запит, відповідач надіслав лист №ОЦБ/11230;7/КС відповідно до якого відмовив у доступі до документів, перелічених в запиті з аналогічним мотивуванням (а.с. 70, т. 1).
Господарський суд Запорізької області рішенням від 22.02.2021 у справі №908/2690/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Приймаючи зазначені рішення суди виходили з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього прав за цінними паперами ПАТ "Мотор Січ" в порядку частини першої статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України".
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №908/2690/20 касаційну скаргу Гранум Корпорейшн (Granum Corporation) задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.20201 у справі №908/2690/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Скасовуючи судові рішення у цій справі Верховний суд у п. 5.35 постанови вказав, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, що мають значення для її розгляду, зокрема відсутності у Гранум Корпорейшн законодавчо встановленого обов'язку надавати разом з запитом акціонера документальне підтвердження наявності прав на цінні папери такого товариства станом на час звернення з запитом про надання інформації та наявність у ПAT "Мотор Січ" можливості перевірити особу при її зверненні з запитом про надання документів про господарську діяльність товариства на предмет наявності статусу акціонера, зокрема з даних https://www.smida.gov.ua.
У пункті 6.5 постанови зазначено, що під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, зокрема, більш ретельно перевірити і встановити чи був позивач станом на момент звернення до ПАТ "Мотор Січ" з запитом від 08.09.2020 акціонером відповідача, а отже належним чином дослідити наявність чи відсутність підстав відмови Компанії Гранум Корпорейшн у наданні інформації та документів щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ "Мотор Січ" .
Здійснюючи повторний розгляд справи суд встановив, що відповідно до п. п. 1.2, 2.3 статуту Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ” у двадцять другій редакції, товариство створене та діє як публічне акціонерне товариство відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законів України “Про акціонерні товариства”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, інших законодавчих актів, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, що регулюють діяльність Товариства. Місцезнаходження товариства (юридичної особи): 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, Шевченківський район, проспект Моторобудівників, будинок 15.
Товариство зареєстроване Розпорядженням виконкому Запорізької міської Ради народних депутатів 25.05.1994р. № 708р. Двадцять друга редакція Статуту Товариства затверджена Загальними зборами ПАТ «МОТОР СІЧ» протокол №24 від 30.03.2017р. Згідно витягу ЄДРПОУ товариство має ідентифікаційний код юридичної особи - 14307794.
Згідно із п. 3.1 статуту товариство створене з метою виробництва авіаційної техніки, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, цивільної продукції на основі оптимального використання виробничих потужностей і науково-технічного потенціалу, сільськогосподарської продукції, надання платних послуг населенню, ведення торговельної, комерційної, інвестиційної і зовнішньоторговельної діяльності та одержання прибутку.
Статутом також, зокрема, визначено наступне.
4.1 Товариство засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності - державного підприємства «Мотор Січ» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994р. № 216-р та наказом Фонду державного майна України від 4 травня 1994р. № 28-АТ і діє відповідно до законодавства України.
4.2 Товариство є правонаступником суб'єкта підприємницької діяльності державного підприємства «Мотор Січ». За Товариством зберігаються всі нагороди, якими нагороджене за весь час свого існування державне підприємство «Мотор Січ». У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514-VI, відкрите акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ».
5.1 Засновником Товариства є держава в особі Фонду державного майна України.
5.1.1 Акціонерами Товариства є юридичні і фізичні особи України та інших країн, які набули прав власності на акції Товариства у процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.
5.2 Акціонери Товариства мають право на:
5.2.1 Участь в управлінні Товариством, у тому числі:
а) брати участь у загальних зборах Товариства;
б) голосувати на загальних зборах;
в) обирати і бути обраними в органи управління Товариства;
г) вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів.
5.2.4 Отримання інформації про господарську діяльність Товариства за попередніми письмовими вимогами та повідомленнями до виконавчого органу Товариства.
5.2.5 Відчуження цінних паперів, що підтверджують участь у Товаристві, в порядку, встановленому законом.
5.2.6 Вихід у встановленому порядку з Товариства.
6.1 Статутний капітал Товариства, сформований за рахунок майна Товариства згідно з чинним законодавством, складає 280 528 650 (двісті вісімдесят мільйонів п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень та розподілений на 2 077 990 (два мільйони сімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто) простих іменних акцій номінальною вартістю 135 (сто тридцять п'ять) гривень кожна.
Позивач - Компанія Гранум Корпорейшн/Granum Corporation (Ельвіра Мендез Ст., Тауер Делта, 9 поверх, офіс 12-А, Панама, Республіка Панама, реєстраційний номер 538069/ Elvira Mendez St., Tower Delta, 9th floor, Office 12-A, Panama City, Republic of Panama) є юридичною особою, що створена та діє за законодавством Республіки Панама. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про повноваження від 28 лютого 2020 року, згідно якого вищезгадана компанія була зареєстрована у Панамі 12 вересня 2006 року, запис у реєстрі номер 538069.
За твердженням Позивача станом на дату виникнення спірних правовідносин (2020 рік) він є акціонером ПАТ "МОТОР СІЧ" та володіє 9.2717% простих бездокументарних акцій у статутному капіталі Позивача. На підтвердження вказаного Позивачем надано суду виписку про стан рахунку в цінних паперах на 10 червня 2019 року, яка складена 14.06.2019р. депозитарною установою СП ТОВ "Драгон Капітал" (м. Київ), згідно якої станом на 10.06.2019р. депонент Granum Corporation має депозитний рахунок 402107-РА20007069, на якому обліковуються 192665 простих іменних бездокументарних акцій, номінальною вартістю 135,00 грн. кожна, загальною номінальною вартістю 26009775,00 грн., частка у статутному капіталі - 9,21717 %. Вказані цінні папери обліковуються на балансовому рахунку 423000, щодо якого міститься примітка: "423000 заблоковані внаслідок безумовної операції".
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, за змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною 3 цієї ж статті під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Закон України "Про акціонерні товариства" визначає наступне:
Стаття 2.
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
8) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами;
Стаття 3. Правовий статус акціонерного товариства
1. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
2. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, крім випадків, визначених законом. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.
Стаття 20. Акції товариства
1. Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
2. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
Стаття 25. Права акціонерів - власників простих акцій
1. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні акціонерним товариством;
2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;
4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
В постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 157/3194/17-ц зроблено наступний правовий висновок, що корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
За змістом пункту 4 частини першої статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Відповідно до статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16-23 частини першої статті 77 цього Закону, а акціонеру, який володіє значним пакетом акцій, - також доступ до будь-яких інших документів товариства, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність цього товариства. У разі якщо в зазначених документах наявна інформація з обмеженим доступом, акціонерне товариство та акціонер зобов'язані забезпечувати дотримання режиму користування та розкриття такої інформації, встановленого законом.
Як зазначено у частині другій вказаної статті протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За надання копій документів товариство може стягувати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою, до моменту надання таких документів. Будь-який акціонер, за умови повідомлення виконавчого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів, має право на ознайомлення з документами, передбаченими частиною першою цієї статті, у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час. Виконавчий орган товариства має право обмежувати строк ознайомлення з документами товариства, але в будь-якому разі строк ознайомлення не може бути меншим 10 робочих днів з дати отримання товариством повідомлення про намір ознайомитися з документами товариства. Акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про діяльність товариства за згодою виконавчого органу товариства або у випадках і порядку, передбачених статутом або рішенням загальних зборів акціонерного товариства.
Частина третя вказаної статті визначає, що публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6, 10, 11, 13 (крім документів, що містять конфіденційну інформацію), 14 - 20 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 та частини п'ятої статті 45 цього Закону.
Акціонерне товариство зобов'язане розкривати інформацію відповідно до законів України, що передбачено частиною п'ятою статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства".
При цьому, за змістом статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства", яка відсилає до статті 77 вказаного Закону, акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до таких документів: статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір (пункт 1); положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні положення товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них (пункт 2); положення про кожну філію та кожне представництво товариства (п. 3); принципи (кодекс) корпоративного управління товариства (пункт 5); протоколи загальних зборів (пункт 6); матеріали, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів (пункт 7); протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу (пункт 8); протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора товариства (пункт 9); висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора (аудиторської фірми) товариства (пункт 10); річну фінансову звітність (пункт 11); документи звітності, що подаються відповідним державним органам (пункт 13); проспект цінних паперів або рішення про емісію цінних паперів, а також свідоцтво про реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства (пункт 14); особливу інформацію про товариство згідно з вимогами законодавства (пункт 16); звіти наглядової ради (у разі її створення) (пункт 17); звіти виконавчого органу (пункт 18); звіти ревізійної комісії (ревізора) (у разі її створення) (пункт 19); положення про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу публічного акціонерного товариства (пункт 20); звіти про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу публічного акціонерного товариства (пункт 21); документи, на підставі яких визначена ринкова вартість відповідно до статті 8 цього Закону (пункт 22); інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу (пункт 23).
Отже, праву учасника на одержання інформації кореспондує обов'язок товариства надати учаснику відповідну інформацію на його вимогу.
Оскільки отримання акціонером зазначеної інформації від товариства є необхідним для реалізації ним своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні акціонерним товариством, то невиконання акціонерним товариством свого обов'язку з надання акціонеру товариства на його вимогу для ознайомлення документів, передбачених положеннями закону та статуту, можуть бути визнані порушенням права акціонера товариства на інформацію.
Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України згадані права акціонера підлягають захисту шляхом спонукання товариства до виконання його обов'язку - надання відповідної інформації.
Вищевикладене відповідає сталій і послідовній практиці Верховного Суду (постанови від 18.04.2018 у справі №910/6029/17, від 04.09.2019 у справі №921/213/18, від 12.11.2019 у справі № 921/560/18).
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі №921/560/18 зазначив, що зі змісту статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства" не вбачається прямої вказівки щодо необхідності надання акціонером акціонерному товариству документального підтвердження наявності прав на цінні папери такого товариства станом на час звернення з запитом про надання інформації.
Оскільки статтею 78 Закону України "Про акціонерні товариства" не передбачено прямої вказівки щодо необхідності надання акціонером акціонерному товариству документального підтвердження наявності у нього прав на цінні папери такого товариства станом на час звернення з запитом про надання інформації, та враховуючи наявність у акціонерного товариства можливості самостійно встановити перелік власних акціонерів, Верховний Суд у справі №921/560/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач в порушення приписів статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства" безпідставно відмовив позивачу у наданні доступу до відповідних документів акціонерного товариства.
Під час первинного розгляду цієї справи №908/2690/20 господарськими судами встановлено, що існує судова заборона видавати реєстр акціонерів ПАТ "Мотор Січ". На переконання господарських судів, наявність заборони на видачу реєстру акціонерів ПАТ "Мотор Січ" позбавила можливості відповідача самостійно отримати та перевірити у реєстрі акціонерів належність позивачу 9,2717% простих бездокументарних акцій у статутному капіталі товариства.
Однак, скасовуючи попередні судові рішення Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанції не надали жодної оцінки з викладенням відповідних мотивів доводам Гранум Корпорейшн, що відповідач не був позбавлений можливості самостійно перевірити наявність у позивача статусу акціонера на момент звернення останнього з відповідним акціонерним запитом, зокрема з даних https://www.smida.gov.ua.
З огляду на викладене здійснюючи повторний розгляд цієї справи суд, на виконання висновків Верховного суду щодо необхідності врахування всіх обставин справи, що мають значення для її розгляду, зазначає, що позовні вимоги Компанії Гранум Корпорейшн перш за все обґрунтовані порушенням Відповідачем корпоративних прав Позивача, як акціонера ПAT "Мотор Січ", а тому вони безпосередньо пов'язані та є похідними від його статусу акціонера ПАТ "Мотор Січ".
Відсутність такого статусу означає відсутність порушення його корпоративних прав, в тому числі на ознайомлення з документами акціонерного товариства і, як наслідок, безпідставність заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час повторного розгляду цієї справи, а саме 06.11.2022 року Командувачем Сил логістики Збройних Сил України видано наказ № 291 "Про примусове відчуження майна", яким відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, Законів України «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у в'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022р. № 14т/ВГК "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022р.", наказано: примусово відчужити у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усі акції, емітентом яких є АТ "Мотор Січ", ідентифікаційний код 14307794, що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі. Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітента, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для виконання цього наказу.
В подальшому, наказом Міністерства оборони України № 399 від 28.11.2022 року було затверджено рішення щодо діяльності АТ «МОТОР СІЧ», яким в тому числі, затверджено нову редакцію Статуту Товариства та призначено нового керівника - Генерального директора АТ «МОТОР СІЧ».
Згідно із вказаною новою редакцією Статуту Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ»:
5.1. Засновником Товариства є Держава в собі Фонду державного майна України.
5.1.1. Акціонерами Товариства є юридичні і фізичні особи України та інших країн, які набули прав власності на акції Товариства у процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів, чи в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Як вбачається з даних ЄДРПОУ відповідні зміни внесені і до державного реєстру.
Докази скасування або визнання недійними (нечинними) вказаних наказів матеріали справи не містять.
З наведеного суд дійшов висновку, що з 06.11.2022 року 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (код 14307794) перебуває у власності держави Україна, а Позивач із 06.11.2022 року (як і будь-яка інша юридична чи фізична особа), не є акціонером АТ «МОТОР СІЧ», а тому і як наслідок, втратив всі корпоративні права, які належали йому як акціонеру АТ «МОТОР СІЧ», в тому числі і право вимагати покладення на АТ «МОТОР СІЧ» зобов'язання із надання компанії Гранум Корпорейшн можливості ознайомитись з документами АТ «МОТОР СІЧ» та зобов'язання Відповідача надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копій визначених Позивачем у позові документів.
Вказане означає відсутність будь-якого порушення прав компанії Гранум Корпорейшн з боку емітента - АТ «МОТОР СІЧ», 100% акцій якого належать державі Україна, а тому компанія Гранум Корпорейшн не може бути належним Позивачем у цій справі, а отже і відсутні правові підстави саме для задоволення позову, а не закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, як про це вказував Відповідач.
При цьому суд також враховує, що у зв'язку з викладеними обставинами, навіть встановлення судом порушення прав позивача на дату звернення з цим позовом до суду, само по собі не призведе до відновлення вже неіснуючих на час прийняття рішення його корпоративних прав.
Окремо слід зазначити, що суд погоджується з доводами Відповідача відносно обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій АТ «МОТОР СІЧ» щодо відмови компанії Гранум Корпорейшн у наданні інформації та документів щодо фінансово-господарської діяльності АТ «МОТОР СІЧ», оскільки це не призводить до поновлення порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.
Інші доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави та предмет позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено і підписано 04.03.2024р.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.