07 березня 2024 року м.Суми
Справа №585/3741/23
Номер провадження 22-ц/816/421/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року, у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене у м. Ромни,
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Свої вимоги мотивувала тим, що з 17 квітня 2010 року до 15 листопада 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2018 року, справа №585/1308/18, змінено розмір аліментів, визначений рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2011 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 930 грн, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.
Вказувала, що син проживає разом з нею та потребує утримання від батька, який працює, інших осіб на утриманні немає. Враховуючи щоденні потреби дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, в умовах постійного зростання цін на товари та послуги, здорожчання рівня життя з часу присудження аліментів, розмір яких на сьогоднішній день не відповідає навіть мінімальному розміру, визначеному законом. Доводить, що визначений раніше судом розмір аліментів не забезпечує належний рівень матеріального утримання дитини, що свідчить про погіршення майнового стану отримувача аліментів.
Просила збільшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 шляхом зміни способу їх стягнення з розміру 930 грн щомісячно (згідно рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2018 року у справі за № 585/1308/18) на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісяця та стягувати в подальшому з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і до досягнення дитиною повноліття на користь матері дитини - ОСОБА_1 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Зазначає про відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст. 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Вважає, що право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
При цьому зазначає, що розмір аліментів на дитину 930 грн недостатній для забезпечення належного життя і розвитку дитини, порушує права та інтереси.
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до апеляційного суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 квітня 2010 року до 15 листопада 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю (а.с. 6, 9).
Згідно витягів з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14).
За рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 травні 2018 року, справа №585/1308/18, змінено розмір аліментів, визначений рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2011 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 930 грн, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 10-11).
ОСОБА_1 із 10 вересня 2022 року перебуває у другому шлюбі в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_5 , знаходиться на обліку в УСЗН Роменської МР де отримує щомісячну соціальну виплату у розмірі 860 грн (а.с. 8, 12, 50).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог та викладених у позові обставин. При цьому, суд зазначив про неможливість зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми (930 грн щомісячно) на частку від заробітку відповідача (1/4), за відсутності будь-яких даних про розмір його доходів, погіршення майнового становища отримувача аліментів та наявність законодавчо передбаченого механізму забезпечення виплати аліментів у розмірі, не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України, навіть за наявності рішення суду про стягнення аліментів у розмірі, нижчому від гарантованого.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
У ч.1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Врахувавши не доведеність погіршення матеріального становища позивача, відсутність доказів про розмір доходів відповідача і покращення його матеріального становища, як платника аліментів, з моменту ухвалення рішення 2018 року, та зміни потреб дитини, розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2023 року - 2833 грн, а також передбачений законодавством механізм (абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»), який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі, не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть при наявності ухвалених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому, ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
У зв'язку з недоведеністю підстав для стягнення аліментів у розмірі, більшому ніж визначено рішенням суду, та в частці від заробітку відповідача, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не вбачається.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
У разі зміни майнового стану платника аліментів та збільшення його платоспроможності позивач не позбавлена права звернутися до суду з новим позовом.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов