07 березня 2024 року м.Суми
Справа №576/2503/23
Номер провадження 22-ц/816/427/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2023 року, в складі судді Сапона О.В., ухвалене у м. Глухів,
У серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позов мотивувала тим, що Глухівським міськрайонним судом було ухвалено рішення про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , яка продовжує навчання в розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з 29.09.2022 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною віку 23 років.
Однак, відповідач належно не виконує рішення суду та має заборгованість зі сплати аліментів станом на 07.08.2023 у розмірі 4 451,61 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 3 642,66 грн.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду від 23 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення зі сплати аліментів в розмірі 620 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 182,73 грн. судового збору на користь держави.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, порушуючи норми процесуального права передчасно виніс рішення, не дочекавшись її відповіді на відзив.
Вважає, що відповідач мав можливість сплачувати аліменти на дитину під час розгляду справи, в тому розмірі, який сплачував до повноліття.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2022 року Глухівським міськрайонним судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., щомісячно, на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення віку 23 років (а.с.5).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.09.2023 року сукупний розмір заборгованості складає 1400 грн.
Також судом встановлено, що виконавче провадження було відкрито 24.02.2023 та в березні 2023 року відповідачем була сплачена заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 6133,33 грн. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в графі заборгованість на 30 число поточного місяця вбачається, що позивач допустив заборгованість зі сплати аліментів за липень 2023 року.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач після відкриття виконавчого провадження, в березні 2023 року сплатив заборгованість, при цьому позивачка просила стягнути неустойку за вересень - грудень 2022 року, в той час, як рішення суду було винесено 12 грудня 2022 року, а тому суд вважав, що відповідач в даному випадку не міг допустити умисної не сплати аліментів. Поряд з цим, було встановлено, що відповідач допустив заборгованість зі сплати аліментів за липень 2023 року, а тому в цій частині позов було задоволено.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Незалежно від способу стягнення аліментів, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно розрахунку із заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження, відповідач допустив заборгованість зі сплати аліментів за липень 2023 року в розмірі 2000 грн., а тому розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача становить: 2000 грн. х 1% х 31 день = 620 грн
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідач мав можливість сплачувати аліменти на дитину під час розгляду справи, в тому розмірі, який сплачував до повноліття, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
У відповідності до ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення процесуального права, а саме, що суд постановив рішення не дочекавшись відповіді на відзив, ОСОБА_1 не зазначила, яким чином викладена інформація у відзиві вплинула б на висновки суду першої інстанції.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й належної оцінки судом першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З наведених підстав, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов