07 березня 2024 року м.Суми
Справа №591/1937/23
Номер провадження 22-ц/816/431/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності :
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною,
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2023 року про забезпечення позову, у складі судді Шелєхової Г.В., постановлену у м. Суми,
в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав,
У березні 2023 року ПрАТ «Сумбуд» звернулося до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 30 листопада 2014 року №188, укладений між ПрАТ «Сумбуд» та ОСОБА_2 з моменту укладення, на підставі якого остання набула право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення офісу №3-4 по АДРЕСА_1 , загальною площею 168,6 кв.м.
05 липня 20023 року ПрАТ «Сумбуд» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити ОСОБА_1 та іншим особам, що діють від її імені, відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна - нежитлового приміщення офісу №3-4 по АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті; заборонити ОСОБА_2 та іншим особам, що діють від її імені, передачу в іпотеку, найм (оренду) вказане нежитлове приміщення до розгляду справи по суті.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2023 року заяву ПрАТ «Сумбуд» про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення офісу №3-4 по АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.
В іншій частині вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Кузченко Т.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ «Сумбуд» відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що спір у даній справі є штучно створеним, так як на даний час тривають судові спори як всередині самого підприємства з приводу управління ним, так із ОСОБА_1 , як колишнім директором ДП ПАТ «Сумбуд» Сумський навчально-виховний комплекс «Просперітас». Вважає, що метою подання заяви про забезпечення позову є створення незручностей відповідачу, як опоненту по іншим судовим справах.
Звертає увагу на те, що текст заяви про забезпечення позову є аналогічним тому, що поданий позивачем у справі №591/1335/23, де предметом спору було стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майнових прав від 30 листопада 2014 року №188.
Вказує на те, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки відповідності заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України, зазначені позивачем підстави для застосування заходів забезпечення позову не відповідає позовним вимогам у цій справі.
Крім того, наголошує на тому, що предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, між сторонами не існує спору щодо самого нежитлового приміщення.
Позивачем, в установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна на користь третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.
Відповідно до преамбули постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №188 від 30 листопада 2014 року, на підстав якого у ОСОБА_1 виникло право власності на нежитлове приміщення офісу №3-4 по АДРЕСА_1 .
Беручи до уваги характер спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою запобігання негативних наслідків у вигляді можливого невиконання або утруднення виконання рішення суду у майбутньому.
На переконання колегії суддів, заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного нежитлового приміщення, є співмірними заходами забезпечення позову у відношенні із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що офісні приміщення щодо яких судом першої інстанції накладено заборону на відчуження не є предметом спору, з огляду на те, що у разі задоволення позовних вимог, підлягають застосуванню визначені ч. 1 ст. 216 ЦПК України наслідки недійсності правочину, а саме: повернення позивачем коштів, одержаних на виконання опорюваного договору, а відповідачем - спірного нежитлового приміщення.
Відчуження відповідачем нежитлового приміщення офісу №3-4 за вказаною адресою, утруднить виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог ПрАТ «Сумбуд».
Помилкове зазначення позивачем у поданій заяві про забезпечення позову, що предметом спору є грошова заборгованість відповідача, не впливає на правильність постановленої судом ухвали.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною, залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складене 7 березня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов