07 березня 2024 року м.Суми
Справа №581/721/23
Номер провадження 22-ц/816/296/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в селищі Липова Долина Сумської області, повний текст рішення складено 02 жовтня 2023 року,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв'язку з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 15 вересня 2020 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 11 червня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 30 457 грн 23 коп., яка складається із: 24 791 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5665 грн 32 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 15 вересня 2020 року у розмірі 30 457 грн 23 коп. станом на 11 червня 2023 року та судові витрати.
Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з його необгрунтованістю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що 15 вересня 2020 року відповідачем була підписана заява про приєднання до Умов та правил надання послуг, яка містить основні умови кредитування, в тому числі: тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, тип процентної ставки, порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту. Аналогічні умови кредитування були викладені в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту, який наявний в матеріалах справи.
Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач взяв на себе відповідні зобов'язання, а тому посилання суду на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг, у тому числі обов'язку позичальника зі сплати процентів, не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність доказів, що саме відповідач після підписання анкети-заяви отримав кредитні карти та користувався картковим рахунком, спростовується випискою з карти.
Наголошує на тому, що оскаржуваним рішенням було проігноровано висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 138/356/17 про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того, відповідач не заперечував факт отримання ним кредитних карт та користування кредитними коштами та не заперечував жодної транзакції, яка проведена та відображена у виписці по картковим рахункам. Відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, ознайомлення з його умовами, отримання карти.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 вересня 2020 року відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку за допомогою власноручного цифрового підпису (а.с. 14-24).
Вказана заява містить основні умови кредитування, зокрема тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт - не перевищує 50 000 грн для карт «Універсальна», 75 000 грн - для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - на споживчі цілі; процентна ставка - 42% річних - для карт «Універсальна», 40,8% - для карт «Універсальна Gold»; тип процентної ставки - фіксована; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором тощо.
Також відповідач 15 вересня 2020 року підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 22-24).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за кредитним договором було надано кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття - 15 вересня 2020 року, термін дії - 06/24, тип картки - Карта Універсальна) (а.с. 13).
Також банком на підтвердження своїх вимог було надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 12), банківську виписку (а.с. 10-11).
Крім того, позивач надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який відповідачем не підписаний (а.с. 25).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 11 червня 2023 року становить 30 457 грн 23 коп., яка складається із: 24 791 грн 91 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5665 грн 32 коп. - заборгованості за простроченими процентами (а.с. 6-9).
Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який є в матеріалах справи, не містить особистого підпису відповідача, тому його не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 15 вересня 2020 року шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема у формі сплаті процентів. При цьому підписані заява та Інформація та контрактні дані кредитодавця та споживача містили лише загальну інформацію про умови надання банківських послуг без визначення прав та обов'язків кожної зі сторін, тому суд дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості за процентами. Крім того, з урахуванням суми коштів внесених ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитом, суд вважав, що фактично отримані та використані відповідачем кошти повернуті позивачу в повному обсязі, тому відмовив і у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15 вересня 2020 року за допомогою власноручного цифрового підпису було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка містить основні умови кредитування, зокрема для карти «Універсальна». З наданої позивачем довідки вбачається, що відповідачу було надано кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 , та окрім того, з банківської виписки по картці № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач користувався вказаною карткою та вносив кошти на погашення заборгованості.
Підписана позивачем заява від 15 вересня 2020 року містить основні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, строк кредитування, розмір процентної ставки, в т.ч. для карти «Універсальна» - 42% річних, а тому колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, що сторони не погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, суд помилково послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131-цс19), оскільки правовідносини у справі, рішення в якій переглядається, та у справі № 342/180/17 не є аналогічними.
При зверненні до суду з вказаним позовом банк, зокрема ставив питання про стягнення заборгованості за простроченими процентами в сумі 5665,32 грн.
Як вже зазначалося вище, у заяві від 15 вересня 2020 року було погоджено базову процентну ставку за користування кредитними коштами на рівні 42% річних (3,5% на місяць).
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк у березні 2022 року погасив проценти за рахунок кредиту на суму 209,47 грн та у червні 2022 року -на суму 817,40 грн. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Таким чином банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків. При цьому, з наданого розрахунку вбачається, що станом на березень 2022 року заборгованість за процентами була відсутня та в подальшому банк здійснював нарахування процентів на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту.
Отже наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам, нарахованих на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту, не є правильним, том колегія суддів вважає, що банк не довів наявність заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, відтак вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 24 791,91 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи у стягненні заборгованості за тілом кредиту, вказав, що відповідач здійснив погашення заборгованості за кредитним договором на загальну сумі 32 074,49 грн, що перевищує ціну заявленого позову за двома вимогами, проте не звернув увагу на ту обставину, що згідно банківської виписки витрати становлять 63 405,85 грн, тобто відсутні підстави вважати, що фактично отримані відповідачем кошти були повернуті в повному обсязі.
Як вже зазначалося вище, банк до тіла кредиту зарахував проценти на загальну суму 1026,87 грн ( 209,47 + 817,40), тобто безпідставно збільшив тіло кредиту на вказану суму. Тому заборгованість за тілом кредиту становить 23765, 04 грн (24791,91 - 1026,87), яку слід стягнути на користь позивача.
Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 вересня 2020 року в сумі 23 765 грн 04 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору: 2094,26 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 3141,39 грн - за апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 вересня 2020 року в сумі 23 765 гривень 04 копійки.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2094 гривні 26 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції та в сумі 3141 гривня 39 копійок за апеляційний перегляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов