07 березня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023262020002322 від 23.06.2023 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 січня 2024 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, неодноразово судимого, останній раз - вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03.11.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту, звільненого 12.02.2021 року з Сокирянської ВК № 67 Чернівецької області по закінченню строку відбуття покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 січня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі з відбуттям у кримінально-виконавчій установі.
Строк покарання ОСОБА_6 визначено відраховувати з моменту затримання - з 08.08.2023 року, зарахувавши в строк призначеного покарання, відповідно до вимог ст. 72 КК України, період перебування його під вартою.
Обрану у відношенні ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишено без змін, до набрання вироком законної сили.
ЄУНСС: 727/10419/23 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/115/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 5 975 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
Вирішено долю речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у встановленому Законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, своєї поведінки не виправив і вчинив нові тяжкі злочини.
Епізод 1.
22.06.2023 року, в період часу з 20:00 по 20:25 год, ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, який був введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який діє по теперішній час, проникнув через незачинені вхідні двері до приміщення квартири АДРЕСА_2 , де, реалізуючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти в сумі 4 000 гривень, які знаходилися в жіночій сумці в коридорі вказаної квартири.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4 000 гривень.
Епізод 2.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09.07.2023 року, в період часу з 22:13 по 22:18 год, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Єнот», розташованому за адресою: м. Чернівці, пр-т Незалежності 92 Г, діючи в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав товаро-матеріальні цінності: - п'ять пачок сигарет «Chapman Compact Bluе», загальна вартість яких становить 500 гривень; - десять пачок сигарет «Chapman Suptrslim Coffee», загальною вартістю 1 600 гривень 1 копійка; - п'ять пачок сигарет «Forte Bruno», загальною вартістю 575 гривень 05 копійок; - п'ять пачок сигарет «Forte Crema», загальною вартістю 575 гривень 05 копійок; - п'ять пачок сигарет «Forte Rosso», загальною вартістю 575 гривень 05 копійок; - одну електронну сигарету «Elf Bar» Рі 7000, 12.8 мл, вартістю 1 029 гривень; - п'ять електронних сигарет «Elf Bar» 1500, 4.8 мл, загальною вартістю 1 968 гривень 75 копійок, чим спричини власнику цього майна - потерпілій ФОП ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 6 823 гривень.
Вартість викраденого ОСОБА_6 майна потерпілої ОСОБА_10 визначена висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/126-23/6231-ТВ від 25.07.2023 року.
Епізод 3.
Крім того, 30.07.2023 року, близько о 16:30 год, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 58, розташованого по пр-ту Незалежності м. Чернівців, діючи в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав із відчиненого транспортного засобу «Ford Transit», із д. н. з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Iphone XP», вартість якого відповідно до висновку експерта від 18.08.2023 року № СЕ-19/126-23/7019-ТВ становить 7 505 гривень, чим спричинив власнику цього майна - потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму (7 505 грн).
Епізод 4.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , 08.08.2023 року, в період часу із 12:20 год по 12:45 год, перебуваючи в приміщенні кафе «Три чарочки», яке розташоване в м. Чернівцях по вул. Романа Шухевича, 8 А, діючи в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для інших осіб, шляхом вільного доступу, із жіночої сумочки, яка знаходилася на кухні вищевказаного кафе, таємно ви-крав гаманець із грошовими коштами в сумі 6 900 гривень, 50 євро, що згідно валютного курсу Національного банку України станом на 08.08.2023 року становило 2 008 грн 17 коп., та 100 доларів США, що згідно валютного курсу Національного банку України станом на 08.08.2023 р. становило суму 3 656 грн 86 коп., чим спричинив власнику цих грошових коштів - потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 12 585 грн 03 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він не заперечуючи правової кваліфікації своїх дій та доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, просить оскаржуваний вирок змінити, пом'якшивши призначене йому покарання та застосувати до нього вимоги ст. 69 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні йому покарання не врахував, що він щиросердечно зізнався в скоєному злочині, співпрацював із слідством, те, що він є людиною з 3-ю групою інвалідності.
Зазначав, що він зрозумів свою провину та щиро кається у вчиненому.
Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 вбачається, що вона не заперечуючи правової кваліфікації дій її підзахисного, доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, просить оскаржуваний вирок змінити, та призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції інкримінованої останньому злочину.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні покарання обвинуваченого належним чином не врахував його визнання вини, щире каяття, те що він попросив вибачення у потерпілих, його молодий вік.
Зазначала, що обвинувачений ОСОБА_6 необхідні висновки для себе зробив.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явилися та не повідомили суд про поважність причин їхньої неявки, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх з підстав, у них зазначених, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України в поданих апеляційних скаргах не заперечуються, таким чином колегія суддів не переглядає та не наводить доводів на їх підтвердження.
Обвинуваченим ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_7 оскаржується, зокрема, правильність призначеного останньому покарання.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано згідно загальних принципів призначення покарання та у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження в поданих апеляційних скаргах про можливість пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Суд виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував тяжкість злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням проти власності, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, те, що за місцем мешкання він характеризується негативно, не має стійких соціальних зв'язків, не працює, на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога, станом на момент розгляду кримінального провадження не перебував, однак в період з 2005 року по 2014 рік, перебував на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: - «вживання психостимуляторів зі шкодою для здоров'я».
Обставинами, які у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, районним судом встановлено - повне визнання вини, щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, районним судом не встановлено.
За таких обставин, суд ураховуючи вищевказане, а також те, що обвинувачений не зважаючи на обізнаність щодо правових наслідків повторного вчинення злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та через незначний період після відбування покарання у виді позбавлення волі, знову вчинив тяжкий корисливий злочин, що на переконання суду свідчило про його схильність до вчинення суспільно-небезпечних діянь, при визначенні відповідного виду покарання прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства та те, що покарання йому слід призначити в межах мінімальної санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано призначив покарання, у виді позбавлення волі, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинуваченого про пом'якшення покарання, судова колегія також виходить з позиції Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується, як джерело права.
Так, у справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява №10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особу, який ніде не працює, відсутність у нього міцних соціальних зав'язків, спосіб вчинення злочину, кількість епізодів, відношення обвинуваченого до вчиненого, те, що завдану шкоду потерпілому обвинувачений не відшкодував, думки потерпілих, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а тому підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, про яке йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Підстав вважати, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд не вбачає.
При цьому, колегія суддів зауважує, що приписи ст. 69 КК надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину».
На переконання апеляційного суду зазначені в апеляційних скаргах обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та вже були належним чином враховані районним судом, як при встановленні особи обвинуваченого, так і у своїй сукупності були взяті до уваги при призначенні обвинуваченому міри покарання, а тому не можуть слугувати підставою для пом'якшення покарання в апеляційній інстанції.
Призначення районним судом мінімального покарання за санкцією інкримінованої статті свідчить про врахування районним судом визнання вини обвинуваченим, віку, стану здоров'я, однак ці обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду, не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дана правова норма має змогу бути застосована.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 січня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3