07 березня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Балакіна В.М., представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Прохорової Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2024 року, -
Постановою судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. в дохід держави.
Згідно постанови районного суду ОСОБА_1 14.11.2023 р. о 16 год. 30 хв. в м. Сторожинець по вул. О.Кобилянської 110, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21070 державний номерний знак НОМЕР_1 не переконався в безпечності маневру повороту для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Renault megane» державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого місце пригоди залишив.
Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, потерпілих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.4 А, 2.3.б ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову районного суду від 13.02.2024 р. та закрити провадження у справі.
Свої доводи обґрунтовує тим, що рішення суду не відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки складений з порушенням вимог чинного законодавства.
Звертає увагу на те, що при складанні та направленні протоколу до суду, до справи не долучено жодного належного доказу про наявність його вини у вчиненні ДТП.
Вважає, що він жодного пункту ПДР України не порушував і для нього є
ЄУНСС: 723/5463/23
Провадження: №33/822/175/24 Головуючий у І інстанції: Бужора В,Т..
Категорія: ст.ст.122-4, 124 КУпАП Доповідач: Потоцький В.П.
незрозумілим чому йому у вину ставиться порушення п.2.3б ПДР України.
Зазначає , що саме водієм автомобіля «Renault megane» д.н.з. НОМЕР_2 порушено вимоги п.12.9 б, 13.3, 14.6.а.ПДР України, які перебували в причино-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Наголошує на тому, що висновок експерта на який посилається суд, як на доказ його винуватості у скоєному є неналежним доказом, оскільки він є неповним, побудований тільки на поясненнях ОСОБА_2 та без повних вихідних даних.
На думку апелянта покази водія ОСОБА_2 в частині швидкості руху його автомобіля, які він надав експерту не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відео з флеш носія із зображенням руху автомобілів під його керуванням та керуванням водія ОСОБА_2 .
Вважає, що схема ДТП, яка наявна в матеріалах справи складена з порушенням вимог закону.
Щодо залишення місця ДТП вказує, що після скоєного він одразу поїхав покликати людей на допомогу, а також йому стало погано і він вимушений був терміново поїхати та прийняти ліки.
Тому вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУПАП.
Представник потерпілого - адвокат Прохорова Ю.В. на вказану апеляційну скаргу подала заперечення, в якому просить постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ст.124 та 122-4 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і такими що ґрунтуються на припущеннях апелянта, а висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному є законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Балакіна В.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку представника потерпілого - адвоката Прохорову Ю.В., яка заперечувала щодо задоволення апеляції ОСОБА_1 , та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказані вимоги районним судом при розгляді справи не були дотриманні в повному обсязі.
Так, як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що відносно ОСОБА_1 були складені два протоколи про адміністративні правопорушення:
- серія ААБ № 183456 від 14.11.2023 р. за ст. 124 КУпАП;
- серія ААБ № 183458 від 04.12.2023 р. за ст. 122-4 КУпАП;
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 183456 від 14.11.2023 р водію ОСОБА_1 ставилося в провину те, що він 14.11.2023 р. о 16 год.30 хв. в м. Сторожинець по вул. О.Кобилянської, 110 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 не переконався у безпечності маневру повороту для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Renault megane» державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобілі частково пошкодженні, потерпілих немає, чим порушив вимоги п.10.4., 2.3.б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.
Також згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 183458 від 04.12.2023 р., водій транспортного засобу ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 14.11.2023 р. о 16 год. 30 хв. в м. Сторожинець по вул. О.Кобилянської, 110, скоївши дорожньо - транспортну пригоду, а саме допустив зіткнення із транспортним засобом «Renault megane» державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п.2.10 А ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122-4 КУпАП.
Схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих (а.с. 28) було підтверджено факт дорожньо-транспортної пригоди в цілому.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у випадках залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пунктом 2.10.а. ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо - транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди.
Пункт 10.4 ПДР України вказує, що перед поворотом праворуч, ліворуч, утому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Пунктом 2.3.б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Однак, на думку апеляційного суду, в діях водія ОСОБА_1 порушення пунктів 10.4., 2.3.б ПДР України не знайшли свого підтвердження, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, ані постановою суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що з вказаними порушеннями вимог ПДР України ОСОБА_1 не погодився та надав свої пояснення (а.с.29) до протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП .
В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 також вини своєї не визнав, та пояснив, що дійсно 14.11.2023 р. о 16 год. 30 хв. в м. Сторожинець по вул. О.Кобилянської, 110 мала місце ДТП за участю його транспортного засобу.
При цьому, вказав, що перед тим як здійснити маневр ліворуч, він подав сигнал покажчиком повороту завчасно та зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині смуги по якій рухався, та коли почав повертати відчув удар зліва його автомобіля та побачив транспортний засіб «Renault megane» д.н.з. НОМЕР_2 , який допустив зіткнення і в подальшому допустив наїзд на дерево з подальшим перекиданням автомобіля.
Водій - ОСОБА_2 в суді першої інстанції пояснив, що за обставин викладених в протоколі він їхав в напрямку с. Ропча з дозволеною швидкістю та бачив попереду нього транспортний засіб ВАЗ 2107, який рухався зі швидкістю 20-30 км/год. При маневрі обгону даного автомобіля він побачив, як водій т/з ВАЗ 2107 раптово без включеного повороту почав повертати ліворуч, для уникнення зіткнення ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, в результаті чого допустив зіткнення із транспортним засобом ВАЗ 2107, в подальшому наїзд в дерево та перекидання т/з.
Разом з тим такі пояснення ОСОБА_2 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони нічим не підтвердженні, не узгоджуються з матеріалами справи та які не доводять наявність саме в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виходячи з такого.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, що на а.с. 44-49 наявні фото із зображенням дороги, де сталася ДТП, а також на цьому відрізку дороги наявний заборонений знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості -40 км/год.» та попереджувальний знак 1.13. «Слизька дорога».
Згідно листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури Чернівецької області від 12.02.2024 р. № 167 встановлено, що знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості -40 км/год.» на вказаній ділянці дороги був встановлений ще у 2007 році.
При цьому, на флеш носії, який був долучений до матеріалів справи наявне відео, на якому зображено рух автомобілів по вул. О. Кобилянської в м Сторожинець у напрямку с. Ропча , а саме за 280 м. до місця ДТП. На вказаному відео чітко зафіксовано рух транспортних засобів, як ВАЗ 21070, так і ОСОБА_3 . Вказане відео спростовує пояснення ОСОБА_2 , що він на вказаному відрізку дороги у зазначений в протоколі час рухався з допустимою швидкістю.
Крім того, як вбачається з схеми ДТП, що на ній зображені дорога, узбіччя, транспортні засоби та їх напрямок руху. Про те на вказаній схемі відсутні сліди гальмування транспортного засобу «Renault megane» д.н.з. НОМЕР_2 .
Вказане спростовує пояснення водія ОСОБА_2 в тій частині, що уникаючи зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 він застосував екстрене гальмування.
Окрім цього, апеляційний суд вважає, що сама схема дорожньо-транспортної пригоди на яку посилався суд першої інстанції, як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєному є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складена працівником поліції з порушенням вимог закону.
Так, відповідно до п.4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС 07.11.2015 р. № 1395 на схемі ДТП серед іншого графічно зображуються та фіксуються сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів, сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям, інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту, координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів, розташування дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
Разом з тим, при досліджені схеми наслідків дорожньо - транспортної пригоди без потерпілих, яка сталася 14.11.2023 року о 16 год. 30 хв., апеляційним судом встановлено, що працівник поліції в порушення вимог вищезгаданої інструкції не відобразив в ній сталі орієнтири, до яких на схемі ДТП здійснена прив'язка об'єктів та слідів, не відображено сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини, не зафіксовано розміщення уламків кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини, що відокремилися від транспортних засобів, а також їх площа розсіювання. Більш того, на схемі не відображено координати місця зіткнення транспортних засобів та розташування дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху.
Відсутність вказаних відомостей позбавляє суд встановити дійсні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу є посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на висновок експерта від 30.11.2024 р., який нібито доводить винуватість ОСОБА_1 у скоєному, оскільки такий висновок в матеріалах справи взагалі відсутній і суд першої інстанції на такий доказ не вправі був посилатися.
В зв'язку з відсутністю такого доказу в матеріалах справи, суд апеляційної позбавлений можливості надати йому відповідну юридичну оцінку.
На цю неповноту та однобічність, допущені під час провадження у справі суддя місцевого суду не звернув уваги, натомість розглянув дану справу по суті та прийшов до помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 п.10.4.А , 2.3.б ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Таким чином, зважаючи на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв'язку, на підставі досліджених в суді апеляційної інстанції наявних доказів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного проступку, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Апеляційним судом встановлено, що на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 183458, за те що він, будучи учасником ДТП при обставинах вказаних у протоколі, залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 А ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122-4 КУпАП.
Відповідно до п. 2.10а ПДР в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо - транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктина сторона даного адміністративного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 14.11.2023 р. о 16 год. 30 хв., будучи учасником дорожньо - транспортної пригоди, після ДТП одразу залишив його місце. Тобто, водій ОСОБА_1 свідомо залишив місце дорожньо - транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10А ПДР України.
Вказане було підтверджено, як письмовими поясненнями ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 , які були надані працівникам поліції, так і поясненнями ОСОБА_1 наданими в суді апеляційної інстанції, про що і не заперечував його адвокат Балакін В.М.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянта про те, що його дії були вимушені та після ДТП він одразу поїхав покликати людей на допомогу, а також йому стало погано і він вимушений був терміново поїхати та прийняти ліки, оскільки такі нічим не підтвердженні та не спростовують його умислу щодо залишення ним дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за його участю.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10А ПДР, а тому кваліфікація дій за ст. 122-4 КУпАП є правильною і доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого рішення в цій частині.
Окремо апеляційний суд зазначає, що закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП, не тягне за собою зміни призначеного судом адміністративного стягнення, оскільки таке стягнення було застосовано судом в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, вину в порушені якої і було належним чином доведено в ході розгляду справи.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції в частині визнання його винуватим за ст.124 КУпАП скасувати і провадження в цій частині закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В решті постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13.02.2024 року щодо визнання ОСОБА_1 за ст. 122- 4 КУпАП винуватим та накладення на нього адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду Потоцький В.П.