Справа № 629/2794/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1323/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст. 186 КК України
13 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023221110000281 від 02.04.2023, -
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, із середньою освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше був судимим:
- 11.05.2012 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70, статтею 75 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;
- 25.10.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 17.04.2015 Дергачівським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 393, статтею 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. 19.05.2015 року Апеляційним судом Харківської області переглянуто вирок та пом'якшено покарання з 5-ти до 3 - х років позбавлення волі. Призначено покарання з застосуванням статей 69 та 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 26.05.2017 року по відбуттю покарання,
визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України та засуджено з призначенням покарання, з застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що 31.03.2023, близько 23:30, перебував за адресою: АДРЕСА_3 в квартирі належній ОСОБА_10 , де спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_12 вживав алкогольні напої.
01.04.2023, близько 01:30 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пішли до ванної кімнати курити, а неповнолітня ОСОБА_12 пішла за вищевказаною адресою до спальної кімнати відпочивати.
Тим часом, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошей ОСОБА_11 .
ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошей, які належать ОСОБА_11 , перебуваючи за вищевказаною адресою, у той же день та приблизно у той же час, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території України та продовжено його дію з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, пройшов до спальної кімнати та проник до сумки ОСОБА_11 звідки витяг гаманець з грошима.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, а саме грошей належних потерпілій, був помічений неповнолітньою ОСОБА_12 та незважаючи на її зауваження, своєю правою рукою, відкрито, шляхом ривку, заволодів грошима, що знаходилася у вказаному вище гаманці на загальну суму 4 500,00 гривень, вибіг з кімнати в напрямку виходу з квартири.
Після чого, ОСОБА_7 з місця злочину зник у невідомому напрямку, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану вище суму.
Не погодившись з зазначеним вироком, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій не оскаржуючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2023 скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок м'якості, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону, який не підлягає застосуванню та не застосуванням закону, який підлягав застосуванню. Ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 4 статті 186 у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що при призначенні обвинуваченому судом покарання з урахуванням положень статті 69 КК України, суду необхідно мотивувати своє рішення в частині визначених певних обставин, за наявності яких істотно знижується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та позитивно характеризується особа обвинуваченого.
Натомість, суд призначаючи покарання ОСОБА_7 з урахуванням статті 69 КК України, перерахував обставини, які на думку суду відносяться до тих, які пом'якшують покарання без мотивування того, яким саме чином, ці обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та позитивно вплинули на характеристику особи обвинуваченого.
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги те, що вчинений ОСОБА_7 злочин, передбачений частиною 4 статті 186 КК України відноситься, відповідно до положень статті 12 КК України, до тяжких кримінальних правопорушень, який вчинений в умовах воєнного стану та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також прокурор звертає увагу на особу обвинуваченого, який раніше неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів, а також за вчинення злочину, передбаченого статтею 393 КК України - втеча із місць позбавлення волі, що на його думку свідчить йро явну неповагу обвинуваченого до закону та суспільних цінностей, які охороняються законом, явне небажання нести покарання за скоєне та явне небажання стати на шлях виправлення.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом також не враховано, що засуджений ОСОБА_7 та потерпіла були раніше знайомі та після заволодіння ОСОБА_7 грошима потерпілої, остання одразу вказала на ОСОБА_7 , як на особу, яка вчинила злочин, тому фактичне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим, має виключно формальний характер.
Прокурор вважає, що у суду були відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, тобто нижче нижчої межі, та на його думку необхідно було призначити покарання в межах санкції, передбаченої частиною 4 статті 186 КК України, тим самим судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що стало наслідком призначення судом ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та особі обвинуваченого та є явно несправедливим через м'якість.
Потерпіла ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду, в судове засідання не прибула, надала суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просила апеляційний розгляд провести без її участі, вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2023 залишити без змін, будь-яких претензій до обвинуваченого вона не має.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до положень частини 4 статті 405 КПК України, неприбуття учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, висловлював щире каяття у скоєному, зазначив про повернення викрадених коштів потерпілій у повному обсязі наступного, вважав що суд об'єктивно розглянув справу та врахував усі обставини у справі, та звернув увагу на наявність на його утриманні малолітньої дитини, просив залишити вирок суду без змін, та повідомив суд апеляційної інстанції, що він шкодує про вчинений злочин та щиро кається у скоєному та запевнив суд про те, що він не мав наміру на вчинення інкримінованого злочину.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокуратура щодо правильності призначення покарання ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного, а також наявність обставини, що пом'якшує покарання, та обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог статтей 50,65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є неодруженим, непрацевлаштований, за місцем мешкання характеризується формально, перебуває на обліку у лікаря нарколога у зв'язку з вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий.
Відповідно до статті 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття, яке в свою чергу знайшло прояв у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки, готовий понести покарання за вчинене; активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду вироку.
Обставинами, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд визнав: рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що вищевстановленні обставини судом чітко, логічно та мотивовано викладені у мотивувальній частині вироку при призначенні покарання обвинуваченому.
Призначення винній особі певного виду та розміру покарання є виключно дискреційним повноваженням суду.
На думку суду апеляційної інстанції, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, а саме призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом, сприятиме його виправленню та застережить обвинуваченого від вчинення нових правопорушень.
Апеляційні доводи прокурора про відсутність достатніх підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, враховуючи його особу, тяжкість вчиненого злочину, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними та такими, що суперечать положенням статті 50 КК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування положень статті 69 КК України та необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони мають суто суб'єктивний характер, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданої апеляційної скарги, об'єктивно відсутні обставини ніж ті, що встановлені та ретельно дослідженні судом першої інстанції.
Призначене судом покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку суду апеляційної інстанції, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, за своїм видом, розміром, є справедливим та співмірним.
Враховуючи щире каяття обвинуваченого, позицію потерпілої, яка не має жодних претензій до обвинуваченого та вважає оскаржуваний вирок законним та справедливим, а призначене покарання достатнім для його виправлення, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
У зв'язку із наведеним, колегією суддів не встановлено правових підстав для зміни чи скасування вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2023 року за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 405, 407 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою - з моменту отримання копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: