Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/240/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.03.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у м. Кропивницькому Кіровоградської області. в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2024 року.
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, -
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 12.04.2024.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2024 року, стосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 12.04.2024.
Рішення суду мотивовано тим, що раніше встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2024 року.
Постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обгрунтовує свої вимоги тим, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що тяжкість обвинувачення, без інших факторів, не є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда постановлена 13 лютого 2024 року, останній день подачі апеляційної скарги є 18 лютого 2024 року. Оскільки останній день подачі апеляційної скарги припадає на вихідний день, апеляційну скаргу захисником подано 19 лютого 2024 року - перший робочий день після вихідного, отже строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_7 подали заяви про розгляд справи без їх участі. Обвинувачений клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляв, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2024 року, стосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 12.04.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.
Зокрема, про продовження існування ризику передбаченого, п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вказує те, що на досудовому розслідуванні встановлено обґрунтованість повідомленої обвинуваченому підозри за ст. 348 КК України.
Кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосування менш суворого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, може мати негативні наслідки у вигляді виїзду обвинуваченого на тимчасово окуповану територію України з метою переховування від суду та ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на потерпілих, свідка, також не перестав існувати, оскільки кримінальне правопорушення, яке ставиться ОСОБА_6 в провину вчинене ним із застосування погрози до потерпілих, а тому, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, обвинувачений може впливати шляхом погроз або залякувань на свідків та або потерпілих у кримінальному провадженні.
Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Прокурором також, доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, на що вказує те, що він п'ять раз притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, в тому числі, і корисливих злочинів, на шлях виправлення не став.
Така поведінка обвинуваченого вказує на достатньо високому рівні вірогідність вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення.
За таких обставин, ризики що були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
На переконання колегії суддів, тримання під вартою ОСОБА_6 , як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не отримано відомостей, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також відсутні відомості щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, тому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави.
За таких обставин, безпідставними є доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недостатності більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.
Отже, рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 395, 405, 406, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2024 року, якою стосовно ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 12.04.2024 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4