Р І Ш Е Н Н Я№ 127/39213/23
05 березня 2024 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №250582687 від 27.08.2021 у сумі 24760,05 грн., з яких: 5249,90 грн. - заборгованість по основному боргу; 19510,15 грн. - сума заборгованості за відсотками та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 27.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 250582687.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. Після отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2022 року позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за договором кредитної лінії №250582687 від 27.08.2021 у сумі 24760,05 грн., з яких: 5249,90 грн. - заборгованість по основному боргу; 19510,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не виконує своїх зобов'язань по договору і не погашає заборгованість, що є порушенням законних інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с. 48)
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, натомість в заяві про усунення недоліків позову просив розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позовну заяву не подала.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
27.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 250582687. (а.с. 5 на звороті - 8) Відповідно до умов договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5250 грн. (п.1.3) Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період», а саме до 26.09.2021. (п.1.7) Також сторонами узгоджено відсотки за користування кредитом. (п.1.9)
27.08.2021 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 250582687 від 27.08.2021. (а.с. 4-5)
Факт отримання ОСОБА_1 коштів за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення №5a7d1e46-a9fe-4172-8080-23f041e8a5d5 від 27.08.2021. (а.с.42)
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 21.10.2022 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 250582687 від 27.08.2021 становить 24760,05 грн., з яких: 5249,90 грн. - заборгованість по основному боргу; 19510,15 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.42 на звороті - 43 на звороті)
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду до договору факторингу № 28/1118-01, у якій сторони виклали текст договору факторингу № 28/1118-01 у новій редакції. Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.11-13-на звороті)
Суд звертає увагу на те, що позивачем копію договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до позовної заяви не додано.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. (а.с.14-15) Суд звертає увагу на те, що в копії договору доданій позивачем до позовної заяви відсутні аркуші та реєстр прав вимоги №1, де зазначено ціну, за яку було здійснено відступлення права вимоги, у тому числі і за договором кредитної лінії № 250582687 від 27.08.2021.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги за договором кредитної лінії № 250582687 від 27.08.2021. (а.с.16)
З дати отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2022 року до пред'явлення позову позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій. (а.с.17)
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що правовідносини за договором кредитної лінії № 250582687 від 27.08.2021 між ТОВ ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 27.08.2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткова угода до нього № 26 від 31.12.2020 укладена між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у яких предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.2, 1.7 договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор), під терміном кредитний договір слід розуміти наступне значення кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником, право грошової вимоги за яким отримав клієнт на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Під терміном документація слід розуміти оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, що підлягають передачі первісним кредитором клієнту на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018року.
Аналіз змісту договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року свідчить про те, що ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) передало право грошової вимоги отриманої на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, договір кредитної лінії № 250582687, укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 27.08.2021 року, тобто після укладання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на який іде посилання у договорі факторингу від 20.10.2022 року, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Копія витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року містить інформацію лише про прізвище боржника та номер кредитного договору № 250582687 без зазначення дати його укладання, тобто позивачем не доведено, що саме за спірним договором було передано право вимоги.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення його прав ОСОБА_1 та наявність права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договір кредитної лінії № 250582687 від 27.08.2021, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
Керуючись ст. 205, 207, 509, 512, 516, 517 ЦК України, 19,76,77,81,131,141,247,256,280,281, 282 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35625014;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05.03.2024.
Суддя