Провадження № 22-ц/803/875/24 Справа № 210/4168/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
06 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді АгєєваО.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/7336/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'ю при виконанні трудових обов'язків, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Сільченко В.Є., -
У серпні 2023 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 01.08.2000 року по 07.06.2021 року працював апаратником одержання сирого бензолу цеху вловлювання коксохімічного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Виконуючи тяжку роботу позивач підпадав під дію шкідливих виробничих речовин та 13.06.2023 року йому встановлено захворювання, які визнані такими, які отримані під час виконання трудових обов'язків: радикулопатія попереково-крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (токсичний бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня.
При огляді МСЕК 01.08.2023 року первинно позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
Позивачу тривалий час приходиться переносити фізичні страждання: стійкий біль та обмеження рухів у шийному і попереково-крижовому відділах хребта; порушена хода, біль у колінних, плечових та ліктьових суглобах; турбує сухий кашель; задишка при фізичному навантаженні; важкість у грудях та загальна слабкість у всьому тілі.
У зв'язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 380 000 грн., яку просив стягнути з відповідача без утримання податків і зборів.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , 180 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду змінити, збільшивши розмір моральної шкоди до заявленої суми у позові. В обґрунтування зазначив, що судом не враховано, що у зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, позивач переносить фізичні страждання, стійкий головний біль та обмеження рухів у шийному і поперково-крижовому відділах хребта, з'явився біль у суглобах, його турбує кашель та з'явилась важкість у грудях та загальна слабкість у тілі. Тривалий курс лікування позбавляє його вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливістю лікування. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є безстроковими, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань.
Відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» також подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди 110 000 грн.
В обґрунтування скарги зазначив, що обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку мiж шкодою і протиправною поведінкою особи. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, жодного разу зі скаргами на шкідливі умови праці, порушення технологічного процесу до відповідача не звертався. Крім того судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у Постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Судом не взято до уваги судову практику щодо розгляду аналогічних справ.
Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання позивач не з'явився про день та час слухання справи повідомлений належним чином.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 01.08.2000 року по 07.06.2021 року (а.с.20-22).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Державної установи «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 13 червня 2023 року №648, позивачу були встановлене професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (токсичний бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня (а.с.7).
Відповідно до п.17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: працюючи апаратником одержання сирого бензолу цеху вловлювання коксохімічного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 01.08.2000 року по 07.06.2021 року, ОСОБА_1 виконував роботи з виділення бензольних вуглеводів з коксового газу та отримання сирого бензолу, внаслідок чого підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, таких як важкість праці та шкідливі хімічні речовини, параметри яких перевищували нормативні (а.с.8).
У п.18 даного Акту зазначено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: важкість праці: робоча поза: незручна 26% робочої зміни при нормативному значенні до 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 30), кількість за зміну становило 158 разів, при нормативному значенні 100 разів. Пил: концентрація водню ціаніду становила 0, 68 мг/ м3, при нормативному значенні 0,3 мг/ м3; концентрація фенолу становила 1,32 мг/ м3, при нормативному значенні 0,3 мг/ м3; концентрація нафталіну становила 28,6 мг/ м3, при нормативному значенні 20,0 мг/ м3.
За результатами первинного огляду МСЕК від 01.07.2023 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 55% безстроково та третю групу інвалідності з 24.07.2023 року, у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.10, 11).
У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявною в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого та епекіризом із денного стаціонару (а.с.16, 17).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв'язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 55%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.
Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
На підтвердження факту ушкодження здоров'я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 55% відсотків.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03.07.2023 (а.с.5-9), позивачу встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є : важкість праці: робоча поза: незручна 26% робочої зміни при нормативному значенні до 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 30), кількість за зміну становило 158 разів, при нормативному значенні 100 разів. Пил: концентрація водню ціаніду становила 0, 68 мг/ м3, при нормативному значенні 0,3 мг/ м3; концентрація фенолу становила 1,32 мг/ м3, при нормативному значенні 0,3 мг/ м3; концентрація нафталіну становила 28,6 мг/ м3, при нормативному значенні 20,0 мг/ м3.
Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».
Посилання представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 180 000 грн., суд виходив з обставин заподіяння ушкоджень, характеру захворювання, безумовної наявності фізичних і моральних страждань позивача у зв'язку з професійним захворюванням, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.
Суд апеляційної інстанції не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації.
Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення його стану здоров'я неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (180 000 грн.) не відповідає критеріям виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Якщо втрачене здоров'я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже, з урахуванням того, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 180 000 грн. до 260 000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції судової практики, щодо розгляду аналогічних справи, є безпідставними та суперечать чинному законодавству, оскільки наведені представником відповідача судові рішення приймались по справам, хоча і в подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин щодо моральних страждань конкретного позивача. На переконання колегії, відсоток втрати професійної працездатності і група інвалідності, є лише одними, з певної кількості (визначеної позивачем в кожній окремій справі), критеріями оцінки судом розміру завданої моральної шкоди. Встановлення же універсального коефіцієнту, який визначає розмір матеріальної компенсації моральних страждань за один відсоток втрати особою професійної працездатності, не передбачено законом, тому він не може покладатись в основу висновків суду по визначенню розміру моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Задовольняючі апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі 2600 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 3900 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 260 000 (двісті двадцять тисяч) грн.. 00 коп. без утримання податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Держави судовий збір у розмірі 2600 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 3900 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 6100 (шість тисяч сто) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: