Справа № 755/2706/24
"06" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100040000223 від 17.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2201- IX затвердженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
07 січня 2024 року приблизно о 11 год. 50 хв., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайшов до приміщення магазину «Аврора», що за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-Б, де у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану де об'єктом своїх злочинних посягань він обрав товар належний ТОВ «Вигідна покупка», а саме: пристрій зарядний KlGo 10000 mAh 10+, закупівельною вартістю 332 гривені 50 копійок, навушники бездротові Bluetooth X-Digital HBS - білі, закупівельною вартістю 332 грн. 50 коп.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення ОСОБА_3 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в торговій залі магазину, почергово обирав вище вказаний товар після чого пристрій зарядний сховав до кишені штанів, а навушники під куртку, в яку був одягнений.
В подальшому, ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, безперешкодно вийшов з магазину не розрахувавшись за товар, що був схований в одязі. Після чого покинув місце кримінального правопорушення, а викраденим розпорядився на свій розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 спричинив матеріальної шкоди потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» на загальну суму 665 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
Відповідно до приписів ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м'якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв'язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Вищевказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 по справі № 279/3475/18.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 по справі № 497/1385/18 зазначено, що умовою для застосування ст. 69 КК України є наявність декількох (дві і більше) обставин, що пом'якшують покарання. Будь-яка з обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання враховується за умови, що цю обставину було дійсно встановлено, її може бути покладено в основу вироку і включено до мотивування призначеного судом покарання. Суд може посилатися у вироку лише на ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності встановлених судом декількох пом'якшуючих обставин, наявність яких не заперечується сторонами кримінального провадження, зокрема, щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування ним завданого збитку, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, його стан здоров'я, наявність тяжких захворювань, наявність статусу учасника бойових дій з 2016 року, прийняття участі у відсічі повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році, пост-кримінальну поведінку, що на переконання суду в своїй сукупності знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, та реалізовуючи свої дискреційні повноваження, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі з урахуванням положень ст. 69 КК України. На переконання суду, у даному випадку таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд також враховує, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2023 постановленим у справі № 753/7818/23 (провадження № 1-кп/753/1464/23), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.
Відтак, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Керуючись ст. ст. 71, 72, 185 КК України, ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та з урахуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2023 постановленим у справі № 753/7818/23 (провадження № 1-кп/753/1464/23) у виді 1 (одного) року обмеження волі, з урахуванням ст. 72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років 15 (п'ятнадцяти) днів позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту на період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня за адресою: АДРЕСА_2 , крім випадків звернення за медичною допомогою та прямування до найближчого від місця проживання укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.
Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: куртку чоловічу чорного кольору, штани чоловічі синього кольору, кросівки чоловічі чорного кольору, які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 на підставі розписки від 06.02.2024 - залишити у володінні власника.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя