Справа № 755/3730/24
"06" березня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12024105040000097 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
17.01.2024 року, приблизно о 15 годині 48 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася в ПКіВ «Перемога» на ковзанці відкритого типу, що у місті Києві, де в цей час перебував малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 , ОСОБА_3 наблизилася та нанесла один цілеспрямований удар пластиковою лопатою, яку тримала в руках, в ліву область обличчя малолітнього ОСОБА_4 .
Після чого, ОСОБА_3 припинила свої протиправні дії відносно малолітнього ОСОБА_4 та зникла з місця події.
Згідно висновку експерта №042-245-2024 від 15.02.2024 року, при проведенні судово-медичної експертизи у малолітнього потерпілого ОСОБА_4 було виявлено тілесне ушкодження: садно в лівій щічній ділянці.
Відповідно п.п.4.6. та 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним Судом України, Службою безпеки України», вказане тілесне ушкодження, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось внаслідок не менше однієї травматичної дії тупого предмету, характерні властивості якого в ушкодженні не відобразились, за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 17.01.2024 року.
Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акта прокурором долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачена ОСОБА_3 надала письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку вона беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначила, що їй роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_5 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості обвинуваченою, підтверджено її згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_6 надала письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним (справа «Ізмайлов проти Росії», «Бакланов проти росії», «Фрізен проти Росії»).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання, а також положення ст.56 КК України.
Гарантування реалізації прав та свобод дітей є одним з пріоритетів діяльності будь-якої цивілізованої країни світу. Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 2 статті 52 Конституції України передбачено, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю кримінального проступку, про що свідчить поведінка обвинуваченої під час досудового розслідування.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини.
Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима, спосіб життя, відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме: його класифікацію за ст.12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 125 КК України у виді громадських робіт,оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень).
Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 1998 гривень 00 копійок за проведення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні №12024105040000097 (висновок 042-245-2024 від 15.02.2024 року).
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі якого призначити їй покарання у вигляді 150 (сто п?ятдесяти) годин громадських робіт.
Матеріали кримінального провадження №12024105040000097 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/3730/24.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи в сумі 1998 (одна тисяча дев?ятсот дев?яносто вісім) гривень 00 копійок.
Речові докази: два оптичних диски, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1