Справа № 561/1538/23
05 березня 2024 року смт. Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі: секретаря Расевич Г.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Полюховича Р.М.
представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Зарічненської селищної ради Рівненської області Самолевич А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Зарічненська селищна рада Рівненської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Зарічненської селищної ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у період 2005-2014 років перебувала з відповідачем у шлюбі. Заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідач є батьком її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, у вересні 2013 року відповідач виїхав на заробітки за межі України, де фактично створив нову сім'ю та залишився там проживати. З того часу відповідач дітей не відвідував, про них не піклувався, доглядом та вихованням не займався.
Вказує, що близько десяти років батько дітьми взагалі не цікавився, не спілкувався з ними, ніякої участі у їх вихованні не приймав. Місце його перебування не відоме. Відповідач свідомо ухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню, утриманню дітей, що є підставою доля позбавлення його батьківських прав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Крім того, пояснила, що з 2014 року відповідач з дітьми не спілкується, аліменти на їх утримання не сплачує, їх життям, навчанням, станом здоров'я не цікавиться.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.
Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування Зарічненської селищної ради від 26.02.2024 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також думку неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що у свідоцтвах про народження неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батьком вказаний ОСОБА_2 .
Відповідно до заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 400 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 - ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що відповідач ОСОБА_2 з 2014 року, виїхавши на постійне місце проживання за межі України, свідомо, з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх обов'язків щодо виховання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наведене підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також наданими суду письмовими доказами.
Зокрема, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є сусідами позивача, у судовому засіданні показали, що відповідач у 2014 році залишив сім'ю та виїхав на заробітки за межі України. З того часу він дітей не відвідує, не цікавиться їх розвитком, станом здоров'я, навчанням та ніякої участі у їх вихованні не приймає. Позивач самостійно утримує та виховує дітей.
Встановлено, що неповнолітні ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2009 року народження проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні.
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Зарічненського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що станом на 30.11.2023 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у сумі 183568 грн. Починаючи з вересня 2015 року, відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання дітей.
У характеристиках неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що батько не приділяє належної уваги їх вихованню, не цікавиться їх навчанням, не відвідував батьківські збори, не долучався до класних і шкільних заходів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Неповнолітній ОСОБА_3 , 2007 року народження у судовому засіданні пояснив, що батька пам'ятає погано, оскільки він залишив сім'ю більше десяти років тому. З 2014 року батько їх не відвідував, вони не спілкуються, ніякої участі у його житті він не приймає. Вважає за вірне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього.
Неповнолітня ОСОБА_4 , 2009 року народження у судовому засіданні пояснила, що свого батька ОСОБА_2 вона не знає і не пам'ятає взагалі, оскільки він залишив сім'ю ще в 2014 році. Батько їх не відвідував, будь-якої матеріальної допомоги не надавав, ніколи не цікавився їх навчанням, станом здоров'я, жодних зв'язків з ними не підтримував, вони не спілкуються. Вважала за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї.
З висновку органу опіки та піклування Зарічненської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області від 26.02.2024 року вбачається, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не цікавиться їх навчанням. Вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей.
Таким чином встановлено, що відповідач свідомо систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 , не піклується про стан їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не бере участі у забезпеченні належних умов для їх проживання, виховання, відпочинку, харчування та медичного догляду, не готує їх до самостійного життя, не сприяє доступу дитини до культурних та інших духовних цінностей, засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі. Винна поведінка відповідача порушує законні права та інтереси дітей на гармонійний духовний розвиток та виховання.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року, справа № 520/8264/19 висловлено правову позицію, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітніх дітей, без поважних причин, залишивши їх без батьківської уваги та турботи близько десяти років, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Зарічненська селищна рада Рівненської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серники Зарічненського району Рівненської області, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Серники Зарічненського району Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 06 березня 2024 року.
Суддя: Р. М. Снітчук