Справа № 285/3339/23
провадження у справі 3/0285/87/24
Іменем України
05 березня 2024 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
Мозговий В.Б., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно адміністративного матеріалу, 21.05.2023 о 21 год. 32 хв.,по вул. Центральна в с. Суховоля, Звягельського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження медичного огляду на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Купець Б. Л. зазначили, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Відмовлявся від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у в медичному закладі, оскільки працівниками поліції не було роз'яснено до якого медичного закладу, в якому місті, він має їхати.
Дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Виконання цих завдань неможливе без чіткого визначення предмета доказування у даній справі, а також (у межах ст. 251 КпАП) відповідних засобів доказування.
Встановлено, що 21.05.2023 о 21 год. 32 хв.,по вул. Центральна в с. Суховоля, Звягельського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження медичного огляду на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який фіксує факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною першою та другою статті 62 Закону України «Про національну поліцію України» (далі - Закон) передбачено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
З відеозапису події, файл № ___(2) вбачається, що під час зупинки ОСОБА_1 працівником поліції відповідно до ст. 35 ЗУ “Про поліцію”, останньому було роз'яснено причини зупинки, а саме: водій не увімкнув світло фар в темну пору доби, не включив сигнал аварійної зупинки та була відсутня страховка, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. При спілкуванні працівників поліції з ОСОБА_1 , останній вів себе агресивно, намагався забрати документи у працівника поліції, вступав у суперечки, виражався нецензурною лайкою. Працівниками поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим, вони запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру або проведення такого огляду в медичному закладі, нащо ОСОБА_1 погодився. Працівники поліції запропонували останньому пройти до службового автомобіля, щоб проїхати до медичного закладу, але ОСОБА_1 відмовився сідати до службового автомобіля. Після цього працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру або проведення такого огляду в медичному закладі, на що останній відмовився.
Пояснення ОСОБА_1 надані ним у судовому засіданні, про те що він не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом події з якого вбачається, що під час складання протоколу про адміністративний правопорушення ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування транспортним засобом, а також постановою серія БАБ № 176716 від 21.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Переглянуті відеозаписи подій, які є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відмовився.
Отже, з матеріалів справи слідує, що вони містять переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Суд не приймає до уваги пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника Купця Л. П. оскільки вони спростовуються вищезазначеним.
Суд звертає увагу, що право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп'яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп'яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.
Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП) та може мати тяжкі наслідки для інших учасників руху в майбутньому.
Висновок щодо визнання доказів недопустимими було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 року № 756/10060/17.
Під час розгляду даної справи, судом не було встановлено, що під час оформлення поліцейськими адміністративних матеріалів відносно правопорушника відбулось порушення його конвенційних або конституційних права, внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження в справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи особу правопорушника, обставини вчинення правопорушення і його наслідки, суд вважає необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1, ч. 5 ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 130 ч 1, 245, 283, 284 п 1, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя В.Б. Мозговий