Справа № 274/9327/23
2/296/1711/24
Іменем України
"05" березня 2024 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Адамович О.Й., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до АТ "Житомиробленерго" про зобов'язання скоригувати звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з указаним позовом та відповідно до змісту позовних вимог просив зобов'язати АТ "Житомиробленерго" скоригувати Звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за травень 2023 за адресою: АДРЕСА_1 .
03.01.2024 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області постановлено ухвалу, якою цивільну справу ОСОБА_1 до АТ "Житомиробленерго" про зобов'язання скоригувати звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії надіслано за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України. Підставою направлення справи за підсудністю стало місцезнаходження відповідача АТ "Житомиробленерго" на території Корольовського району м. Житомира, а саме: м. Житомир, вул. Косенка Віктора, буд.32/8.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду.
Дослідивши матеріали справи слід дійти наступного висновку.
Питання визначення підсудності врегульовано параграфом 3 глави 2 ЦПК України.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, у статті 30 ЦПК України закріплені правила визначення виключної підсудності.
Частина 1 статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Слід зазначити, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування процесуальних норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27, 28 Цивільного процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 сформував правовий висновок про те, що "послуги з утримання майна надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 зазначено: "виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном".
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 сформулювала правовий висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. До спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У цій справі спір пов'язано з оспорюванням обсягу споживання (прийому) електричної енергії, який визначається постачальником споживачу ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто спір стосується утримання нерухомого майна, яке знаходиться на території Бердичівського району Житомирської області.
Отже зважаючи на предмет позову та враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду, слід дійти висновку, що розгляд зазначеного спору має здійснюватися судом з обов'язковим дотриманням правил виключної підсудності.
Також суд звертає увагу, що пунктом 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч.5 ст. 28 ЦПК України, за вибором позивача, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права на розгляд справи суд, встановлений законом та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з п.1 ч.1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже з огляду на те, що спір стосується прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, яке знаходиться на території Бердичівського району Житомирської області, виходячи з правил виключної підсудності справа підлягає переданню на розгляд до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за встановленою підсудністю.
Керуючись статтями 27,30,32,260,261,353 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ "Житомиробленерго" про зобов'язання скоригувати звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії передати на розгляд до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за підсудністю.
Копію ухвали направити сторонам для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 261 ЦПК України.
Суддя О. Й. Адамович