05 березня 2024 року м.Суми
Справа №591/1526/23
Номер провадження 22-ц/816/237/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни,
представника Виконавчого комітету Сумської міської ради - Корнієнко Алли Володимирівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2023 року у складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 10 жовтня 2023 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який було викладено у новій редакції 04 квітня 2023 року (а.с. 98-109), мотивуючи свої вимоги тим, що з 04 травня 2017 року працював на посаді старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми. 29 листопада 2022 року його було повідомлено про наступне звільнення, у зв'язку з скороченням посади старшого інспектора відділу яку він обіймав. Розпорядженням міського голови №58-к від 23 січня 2023 року його було звільнено з посади старшого інспектора у зв'язку з скороченням посади (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) з 30 січня 2023 року.
Позивач вважає своє звільнення незаконним з огляду на те, що відповідачем йому не було запропоновано всі наявні вакантні посади та роботи, які він міг виконувати. Вважає, що у даному випадку відбулося фіктивне скорочення посади яку він обіймав, адже фактична чисельність штатних одиниць у відділі не змінилась , замість посади старшого інспектора введено ще одну посаду головного спеціаліста. Натомість було збільшено оплату праці, оскільки згідно з штатним розписом посадовий оклад головного спеціаліста на 1100 грн 00 коп. більший ніж посадовий оклад старшого інспектора.
У зв'язку з його незаконним звільненням, вважав, що є підстави для стягнення на його користь середнього заробітку за час перебування у вимушеному прогулі.
Крім того, вказував на те, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 30000 грн 00 коп.
Просив суд ухвалити рішення, яким: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови № 58-к від 23 січня 2023 року про його звільнення 30 січня 2023 року з посади старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми у зв'язку із скороченням посади (п. 1 ст. 40 КЗпП України);
поновити його на роботі на посаді старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми;
стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 31 січня 2023 року до 04 квітня 2023 року у сумі 24783 грн 88 коп.;
стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради на його користь витрати по сплаті судового збору.
08 серпня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Юшкевич Є.Ю. подано заяву про виправлення описки, в якій просила визнати технічною помилкою, не відображення в прохальній частині нової редакції позовної заяви, позовних вимог, обґрунтування яких зазначено в описовій частині позовної заяви. Тому, просив вважати правильним наступну редакції позовних вимог: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови № 58-к від 23 січня 2023 року про його звільнення 30 січня 2023 року з посади старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми у зв'язку із скороченням посади (п. 1 ст. 40 КЗпП України); поновити його на роботі на посаді старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми; стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 31 січня 2023 року до 04 квітня 2023 року у сумі 24783 грн 88 коп.; стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради на його користь моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 30000 грн 00 коп.; стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради на його користь витрати по сплаті судового збору та 10000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувано розпорядження міського голови № 58-к від 23 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 30 січня 2023 року з посади старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми у зв'язку із скороченням посади (п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України).
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми.
Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на посаді старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми ОСОБА_1 .
Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2023 року по 27 вересня 2023 року в сумі - 92670 грн 16 коп.
Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 7000 грн 00 коп.
Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі - 3220 грн 80 коп.
В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь держави - 1073 грн 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Виконавчий комітет Сумської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи, що мало місце скорочення посади старшого інспектора, яку обіймав позивач. Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує доведенню, що узгоджується із правою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №755//3495/16-ц, від 22 січня 2019 року у справі №451/706/18.
Зазначає, що позивачу при врученні попередження про звільнення не було запропоновано іншої вакантної посади у виконавчому комітеті Сумської міської ради у зв'язку з її відсутності, як на момент вручення попередження про звільнення, так і на час його фактичного звільнення 30 січня 2023 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Сумської міської ради від 31 березня 2023 року.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, прийняв до розгляду заяву про виправлення описки в позовній заяві, якою позивач фактично змінив предмет та підставу позову.
Також, заявник апеляційної скарги вважає недоведеним існування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач. Суд першої інстанції не досліджував виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, з якої вбачається, що позивач був направлений на лікування у стаціонар планово сімейним лікарем, що виключає причинно-наслідковий зв'язок між звільненням позивача і його плановою госпіталізацією.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Юшкевич Є.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та його представника, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Сумської міської ради, працював у відділі ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми на різних посадах (а.с. 12-22).
Розпорядженням міського голови № 151-к від 26 квітня 2017 року позивача ОСОБА_1 було звільнено відповідно до статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з 03 травня 2017 року з посади начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (а.с. 28).
Розпорядженням міського голови № 154-к від 28 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми з 04 травня 2017 року, згідно штатного розкладу на 2017 рік, введеного в дію з 04 травня 2017 року (а.с. 29).
Як вбачається із долучених до матеріалів справи штатних розписів виконавчих органів Сумської міської ради - відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського район міста Суми, посада старшого інспектора у відділі була введена з 04 травня 2017 року (а.с. 18).
Розпорядженням міського голови від 08 листопада 2022 року №517-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03 жовтня 2016 року №371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» внесено зміни до розпорядження міського голови від 03 жовтня 2016 року №371-к, викладено додаток 1 та додаток 2 до розпорядження у новій редакції (а.с. 45-46).
У додатку 1 до розпорядження від 08 листопада 2022 року №517-к вказана гранична чисельність відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району в кількості 5 штатних одиниць (а.с. 47).
Відповідно до додатку №2 до розпорядження міського голови у відділі ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району передбачена посада начальника відділу (1 посада), заступника начальника відділу (1 посада) головний спеціаліст (3 посади) (а.с. 54-55).
29 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 отримав попередження про звільнення від 25 листопада 2022 року (вих. № 1386/03.02.02-08), відповідно до якого його було повідомлено про те, що посада старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми скорочується і позивач підлягає звільненню 11 січня 2023 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП. Зазначене повідомлення було вручене позивачу на підставі розпорядження міського голови від 08 листопада 2022 року № 517-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03 жовтня 2016 № 371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» (а.с. 30).
Розпорядженням міського голови №58-к від 23 січня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми у зв'язку із скороченням посади (пункт 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України) з 30 січня 2023 року (а.с. 31).
Відповідно до довідки керуючого справами виконавчого комітету ОСОБА_2 від 31 березня 2023 року №442/03.02.02-08, при врученні попередження про звільнення ОСОБА_1 , старшому інспектору відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми, не було запропоновано іншої вакантної посади у зв'язку із відсутністю посади старшого інспектора (інспектора) у виконавчому комітету Сумської міської ради, як на момент вручення попередження про звільнення, так і до часу його фактичного звільнення - 30 січня 2023 року (а.с. 96).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що скорочення чисельності штату у відділі ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми фактично не відбулося. Відповідачем, у порушення вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, не було запропоновано позивачеві жодної вакантної посади чи іншої роботи. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про незаконність розпорядження міського голови №58-к від 23 січня 2023 року про звільнення позивача.
Також, суд першої інстанції визнав доведеним, що негативні емоції і переживання, пов'язані із незаконним звільненням із роботи, призвели до погіршення його стану здоров'я, порушення нормального природного ритму життя, втрати життєвих зв'язків і стосунків з оточуючими людьми, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд врахувавши глибину та тривалість душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, дійшов до висновку, що є підстави для стягнення з відповідача 7000 грн 00 коп. моральної шкоди.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено наступне: «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визнаючи незаконним розпорядження міського голови від 23 січня 2023 року №58-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу з підстав того, що фактична кількість штатних одиниць у відділі ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Суми залишилася незмінною, а тому скорочення штату не відбулася, суд першої інстанції не взяв до уваги наступні обставини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України самостійними підставами змін в організації виробництва та праці є скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників.
Чисельність працівників - це списковий склад працівників і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їхньої кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, установи, організації. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.
Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства, установи, організації - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №761/25605/17, від 28 вересня 2023 року у справі №487/7770/21).
Частиною 3 статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Повторно проаналізувавши долучені до матеріалів справи розпорядження міського голови від 08 листопада 2022 року №517-к, додатки до цього розпорядження, а також штатні розписи відділу ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми, колегією суддів було встановлено, що мало місце скорочення штату, зокрема посади старшого інспектора відділу, яку обіймав позивач, тобто мали місце зміни в організації виробництва і праці.
Щодо встановленого судом першої інстанції порушення відповідачем вимог ч. 3 ст.49-2 КЗпП України, то дані висновки не ґрунтуються на доказах, зокрема, не було перевірено доводи відповідача про відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу.
Відповідно до ст.ст. 2, 3, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються або затверджуються на відповідні посади.
З наданої відповідачем на виконання ухвали Сумського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року інформації вбачається, що в період з моменту попередження позивача про звільнення - 29 листопада 2022 року і до його звільнення - 30 січня 2023 року, у Виконавчому комітеті Сумської міської ради та його структурних підрозділах були вакантними посади першого заступника міського голови та заступника міського голови, які відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є виборними посадами, на які особа призначається шляхом затвердження відповідною радою та посади начальники відділів, головних спеціалістів, завідувача сектору, державного реєстратора, на які особи призначаються за конкурсом.
У зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, позивач не міг обіймати посади, що були вакантними у Виконавчому комітеті Сумської міської ради та його структурних підрозділах, що не заперечував і сам позивач в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, з огляду на те, що у відділі ведення Державного реєстру виборців Ковпаківського району м. Сумимало місце скорочення штату, відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу, колегія суддів дійшла до висновку, що розпорядження про звільнення позивача видано відповідачем з дотриманням норм чинного трудового законодавства та підстав для його скасування не вбачає.
Колегія судді також не встановлено підстав для стягнення позивачу моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже під час апеляційного перегляду рішення суду, не було встановлено порушення відповідачем прав позивача при його звільненні та поновлення позивача на роботі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п.1, п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, сплачений відповідачем судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1610 грн 40 коп. підлягає стягненню на його користь з позивача, а судовий збір за апеляційне оскарження рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3220 грн 80 коп. належить компенсувати заявнику апеляційної скарги за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Сумської міської ради 1610 гривень 40 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.
Компенсувати Виконавчому комітету Сумської міської радиза рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України 3220 гривень 80 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 6 березня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов