Справа № 299/3070/23
Іменем України
31 січня 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,
з участю секретаря Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 299/3070/23 (Головуючий: Левко В.В.)
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Королівської селищної ради Берегівського району про визначення місця проживання дитини з батьком, мотивуючи тим, що 08 вересня 2018 року позивач із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Виноградівського районного суду від 28 грудня 2022 року. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , 2020 року народження.
Не зважаючи на те, що подружнє життя між сторонами не склалося, позивач продовжує дбати про дитину та виконує свої батьківські обов'язки, доля дитини йому не байдужа, а відповідачка обмежує можливості батька спілкуватися з дитиною та проводити разом час, таким чином порушуючи право батька на виховання дитини відповідно до ст. 151 СК України, та право батька на безперешкодне спілкування з дитиною, яке забезпечене відповідно до ст.153 СК України, позивач змушений звернутися до суду про визначення місця проживання дитини з батьком.
Рішення Виноградівського районного суду від 18 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено .
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як судом надано не належну оцінку висновку органу опіки та піклування Королівської селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Королівської селищної ради№ 74 від 06.07.2023 р. про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини сина ОСОБА_3 із батьком. Також, судом надано неналежну оцінку відповіді з відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, щодо неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачкою, посилаючись на те, що звернення відповідача до відділення поліції відбулися в період розгляду судом спору між сторонами про визначення місця проживання дитини, та не вказують на неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Сливка Ю.Ю., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
ОСОБА_2 та представник Королівської селищної ради Берегівського району у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчить довідка про доставку електронного листа і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08 вересня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано Виноградівським районним судом Закарпатської від 28.12.2022 року.
Від даного шлюбу народилась дитина: син ОСОБА_3 , 2020 року народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права свободи чи інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Також встановлено, що між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , 2020 року народження та існує особистий конфлікт, який негативно впливає на дитину.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини передбачено, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Дитина є суб'єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, а головним завданням бесіди є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог посилається на висновок органу опіки і піклування Королівської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Королівської селищної ради № 74 від 06.07.2023 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд першої інстанції при дослідженні висновку органу опіки і піклування Королівської селищної ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 , що цей висновок не містить даних щодо намагання органу провести опитування дитини, не наведено підстав та аргументів, які саме інтереси малолітньої дитини враховано при ухваленні такого висновку.
Крім того, висновок органу опіки і піклування носить для суду рекомендаційний характер і немає заздалегідь вирішальне значення, а інших допустимих та достовірних доказів на обґрунтування своїх вимог позивач не надав і його твердження не знайшли підтвердження у суді першої інстанції.
Разом з тим, відповідачка заперечуючи обставини та вимоги позову подала до суду докази на підтвердження належного виховання дитини, зокрема: довідку Королівського ЗДО (ясла садок) №3 Королівської селищної ради, з якого вбачається, що дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 регулярно відвідує навчальний заклад і мати дитини вчасно приводить та забирає дитину, своєчасно сплачує батьківську плату за харчування.
Матеріали справи не містять докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
При вирішенні спору, судом також досліджено психолого-педагогічну характеристику малолітнього ОСОБА_3 , надану Королівським ЗДО (ясла-садок) №3, у якому навчається малолітня дитина сторін; із наданої інформації підписаної практичним психологом, вихователем та директором цього навчального закладу вбачається, що дитина комфортно почувається у навчальному закладі, спілкується з усіма дітьми, легко йде на контакт.
За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин, із посиланням на докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення зазначені у рішенні, та не підтверджують інтерес саме дитини на зміну місця її проживання та на доцільність такої зміни на даний час відсутні і обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимогах.
Рішення суду є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не грунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 -384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Виноградівського районного суду від 18 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 12 лютого 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Габор СОБОСЛОЙ