Справа № 309/892/24
Провадження № 2/309/220/24
04 березня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді: Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання: Плиска А.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської державної нотаріальної контори про зняття заборони,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хустської державної нотаріальної контори про зняття заборони на нерухоме майно. Позовні вимоги вмотивовані тим, що нещодавно він звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Король Н.І. для оформлення спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При підготовці документів для оформлення спадщини з'ясувалося, що відповідно до інформації що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про наявність заборони на спадкове майно, а саме: в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься заборона (архівний запис), яка зареєстрована 25.10.2006 року реєстратором Хустською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н 27.03.1990 року Хустського відділення Ощадбанку на об'єкт обтяження за адресою АДРЕСА_1 власник ОСОБА_2 . Власником даного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 був покійний батько позивача ОСОБА_2 відповідно до рішення Хустського районного суду від 04.11.2013 року. Однак ніякої заборгованості перед Хустським відділенням Ощадбанку не мав, оскільки кредитів не отримував. Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено, що дата виникнення обтяження від 27.03.1990 року підстава обтяження повідомлення б/н від 27.03.1990 року Хустського відділення Ощадбанку. Відомості про обтяження від 27.03.1990 року внесені за повідомленням Ощадбанку СРСР, у якого не має правонаступника, так як Державний Ощадний банк України утворився як самостійна юридична особа відповідно до Закону України від 20.03.1991 «Про банки і банківські діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України». 21.05.1999 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 876 Банк перетворений у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочена назва ВАТ «Ощадбанк». Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 №505 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261», ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочена назва АТ «Ощадбанк». Постановою Кабінету Міністрів України № 568 від 05.06.2019 затверджено зміни до Статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено повне найменування Банку з Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не є правонаступником Ощадного банку СРСР, і якогось іншого правонаступника прав та обов'язків Ощадного банку СРСР наразі не існує. Отже, на даний час юридичної особи, за повідомленням якої була накладена заборона на відчуження нерухомого майна немає і відсутня особа, яка вправі подати відповідні документи для зняття даної заборони. Збереження запису про обтяження створює позивачу перешкоди в здійсненні прав власника нерухомого майна, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
Просив суд скасувати заборону на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: скасувати реєстрацію обтяження за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження 3946563 тип обтяження заборона (архівний запис) власник ОСОБА_2 , підстава обтяження повідомлення б/н 27.03.1990 Хустське відділення Ощадбанку зареєстроване 25.10.2006 року за №3946563 реєстратором Хустська державна нотаріальна контора.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справу у їх з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила задовольнити позов.
В судове засідання завідувачкою Хустської державної нотаріальної контори - Турчин В.Ф., подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечила проти задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Таке право відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 за а/з № 190.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого Хустським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис № 640.
Згідно рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22.10.2013 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб'єкта особою на чиє майно накладено обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна є ОСОБА_2 .
Маючи намір оформити спадщину за померлим батьком син позивачки дізнався, що воно знаходиться під обтяженням. Заборона (архівний запис) на відчуження нерухомого майна зареєстрована 25.10.2006 року за № 3946563, реєстратором Хустською державною нотаріальною конторою. Підставою даного обтяження є повідомлення б/н від 27.03.1990 року Хустського відділення Ощадбанку. Об'єктом обтяження зазначено будинок АДРЕСА_1 , власником майна зазначено ОСОБА_2 .
Наявність вказаної заборони порушує права позивача розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і дає підстави позивачу в порядку передбаченому ст. 391 ЦК України, вимагати усунення будь-яких порушень в здійсненні ними права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено, що дата виникнення обтяження від 25.10.1996 року підстава обтяження повідомлення б/н від 27.03.1990 року Хустського відділення Ощадбанку.
В ході розгляду справи судом не встановлено жодних доказів, які б вказували на наявність у позивача боргових зобов'язань по кредитних чи інших фінансових угодах з неіснуючим Ощадним банком СРСР.
Крім цього, судом під час розгляду справи не встановлено доказів про те, на яких правових підставах в реєстрі існує заборона на відчуження майна позивача, і на підставі чого таку заборону накладено Хустським відділенням Ощадбанку СРСР від 25.10.2006 року.
У зв'язку з вказаними обставинами позивач не в змозі вільно володіти та розпоряджатися майном, що належить йому на праві приватної власності, оскільки вказане обтяження робить йому перешкоди в розпорядженні власним майном.
Згідно п.п.5.1. п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 07 квітня 1959 року №369 «Питання, пов'язані з реорганізацією системи банків довгострокових вкладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків СРСР покладено на Будбанк СРСР та Держбанк СРСР.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 року №821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).
У зв'язку з реорганізацією банківської системи СРСР у 1987 році Будбанк СРСР був реорганізований у Промбудбанк СРСР.
Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР. На виконання вищезазначеної Постанови Промбудбанк СРСР створив на території УРСР Український республіканський банк державного комерційного промислового будівельного банку «Укрпромбудбанк».
Згідно пункту 2 Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року №873-ХІІ Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпомбудбанк» з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами оголошений Верховною Радою України власністю України.
27 вересня 1991 року Національний банк України зареєстрував статут Державного комерційного промислово-будівельного банку України (далі - Промбудбанк України), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 1.
09 квітня 1992 року Національний банк України анулював реєстрацію Промбудбанку України (протоколи засідання Правління Національного банку України від 9 квітня 1992 року №1), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків.
На даний час відсутні відомостей про реєстрацію Національним банком України іншого банку, який став правонаступником Промбудбанку України.
Отже, на даний час юридичної особи, за повідомленням якої була накладена заборона на відчуження нерухомого майна не існує.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі №6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними в ході судового розгляду належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 319, 321,391, ЦК Кодексу України суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати заборону на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: скасувати реєстрацію обтяження за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження 3946563 тип обтяження заборона (архівний запис) власник ОСОБА_2 , підстава обтяження повідомлення б/н 27.03.1990 Хустське відділення Ощадбанку зареєстроване 25.10.2006 року за №3946563 реєстратором Хустська державна нотаріальна контора.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.