05 березня 2024 року справа № 580/12610/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Центральна площа, 3) в якому просить:
-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.11.2023 №231650001378 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаської області зарахувати ОСОБА_1 що дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” період роботи з 19.11.1992 року по 29.04.1998 року та 16.03.1984 року по 25.04.1984 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення за пенсією.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно прийняло рішення від 03.11.2023 №231650001378 про відмову в призначенні позивачу пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу. Вказано про безпідставність не зарахування до загального страхового (трудового) стажу період роботи з 19.11.1992 року по 29.04.1998 року та 16.03.1984 року по 25.04.1984. Не погоджуючись з наданою відмовою та вважаючи, що рішення суперечить Закону України “Про пенсійне забезпечення”, позивач звернувся з цим позовом до суду. При цьому, вказує на те, що відповідач безпідставно не взято до уваги відомості про періоди його роботи в російській федерації.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до суду подало відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову та зазначило, що спірним рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, страховий стаж позивача на дату звернення становить 27 років 4 місяці 16 днів з необхідних 30 років, оскільки до страхового стажу не зарахований період роботи з 19.11.1992 року по 29.04.1998 року та 16.03.1984 року по 25.04.1984 (російська федерація) в наслідок того, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території росії по 31.12.1991.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду подало відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову з аналогічних підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 у відповідності до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік якого станом на час звернення про призначення пенсії склав 60 років 7 місяців 26 днів.
31.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви в частині страхового стажу додано військовий квиток, диплом, трудову книжку та документи про стаж.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.11.2023 №231650001378, що прийнято в порядку екстериторіальності позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу. У рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 27 років 4 місяців 16 днів. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зарахований період роботи з 19.11.1992 року по 29.04.1998 року, оскільки 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та з 16.03.1984 року по 25.04.1984 - відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.11.2023 №2300-0215-8/73422 позивача повідомлено про прийняте рішення.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за спірний період працював:
-“запис №2-3” з 16.03.1984 по 25.04.1984 водієм в Лисянському АТП - направлений на курс підготовки водіїв категорії «Д» до Звенигородської облавтошколи (наказ №47-к від 16.03.1984 - наказ №70-к від 25.04.1984);
-“запис №10-12” з 19.11.1992 по 29.04.1998 водій автобуса на Воркутинському виробничому об'єднанні пасажирського автотранспорту з урахуванням перейменування (наказ про призначення №59/к від 11.11.1992 - наказ про звільнення №15/к від 20.04.1998.
Також судом встановлено, що згідно архівної довідки комунальної бюджетної установи «Воркутинський муніципальний архів» від 14.03.2017 №2547-17/17 та №2548-17/17, підтверджується запис трудової книжки щодо роботи в Воркутинському виробничому об'єднанні пасажирського автотранспорту.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З огляду на ст. 26 Закону №1058, та звернення за пенсією за межами 3-х місячного строку, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 30 років.
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно то трудової книжки серії НОМЕР_2 , за спірний період ОСОБА_1 працював з 16.03.1984 по 25.04.1984 водієм в Лисянському АТП - направлений на курс підготовки водіїв категорії «Д» до Звенигородської облавтошколи та з 19.11.1992 по 29.04.1998 водій автобуса на Воркутинському виробничому об'єднанні пасажирського автотранспорту.
Таким чином, стаж роботи позивача підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці.
Щодо посилання відповідача, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.
Згідно спірного рішення вбачається, що відповідачем не зарахований період роботи на Воркутинському виробничому об'єднанні пасажирського автотранспорту з 19.11.1992 по 29.04.1998, розташованого на території Російської Федерації з підстав припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Суд зазначає, що при зверненні із заявою про призначення пенсії, позивач надав трудову книжку зокрема в якій наявний запис про період роботи позивача на підприємстві, що знаходяться на території Російської Федерації до 15.07.1999 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Отже, відповідачем неправомірно відмовлено у включені до страхового стажу періодів роботи позивача на Воркутинському виробничому об'єднанні пасажирського автотранспорту, розташованому на території Російської Федерації з 19.11.1992 по 29.04.1998.
Щодо посилання відповідача на не зарахування страхового стажу водієм в Лисянському АТП (направлений на курс підготовки водіїв категорії «Д») з 16.03.1984 по 25.04.1984 - відсутність кваліфікації, суд зазначає таке.
На момент проходження позивачем курсів про підвищення кваліфікації водіїв діяв Закон УРСР «Про народну освіту» від 01.10.1974.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 вказаного закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 4 ст. 48 зазначеного Закону визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи період роботи, в іншій частині вимог повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.11.2023 №231650001378 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 16.03.1984 по 25.04.1984 та з 19.11.1992 по 29.04.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії від 31.10.2023 та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР