м. Вінниця
04 березня 2024 р. Справа № 120/16781/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн №ПШ 000097 від 06.06.2023 з підстав того, що останній протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб'єкта правопорушення.
Позивач зазначив, що складаючи Акт №АР000157 від 22.05.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, перевіряючий зробив передчасні висновки щодо приналежності транспортного засобу, який перевірявся, а саме: Богдан А-091 державний номерний знак НОМЕР_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , адже власником вказаного транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 0541, є ОСОБА_2 . Також, згідно тимчасового реєстраційного талону серії ХХР №033328 від 20.04.2023 транспортний засіб Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 , передано у користування ОСОБА_3 .
За наведених обставин позивач вважає, що він не є належним суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Окремо звернув увагу на те, що зазначений в акті перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_4 на час перевірки не перебував з ним в трудових відносинах.
Також позивач вказав, що він жодної господарської діяльності з організації пасажирських перевезень не веде, і як ФОП перебуває у стані припинення.
Відтак, оскільки відсутні докази того, що позивач є автомобільним перевізником на міському маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі №20А (Київська-ГПЗ-Тяжилів) в розумінні Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, тому позивач вважає, що він у спірних правовідносинах не має статусу перевізника, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.
З метою скасування вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, одночасно у якій вказав на судові витрати у розмірі 5073,60 грн, з яких 1073,60 грн. судовий збір, 5000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 10.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що під час рейдової перевірки 22.05.2023 транспортного засобу Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання регулярних перевезень міському маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі №20А (Київська-ГПЗ-Тяжилів) було встановлено відсутність необхідних документів (в даному випадку - відсутність схеми руху, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567, що знайшло своє відображення в акті від 22.05.2023 № АР000157. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Визначення в якості суб'єкта відповідальності за виявлене порушення відбулось на підстав наданого водієм перевіряємого транспортного засобу тимчасового реєстраційного талону серії ХХР №049701 від 05.04.2023, згідно з яким транспортний засіб Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 , переданий у постійне користування ОСОБА_1 .
На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону 2344-ІІІ.
Окремо представник відповідача вказав, що листом від 24.05.2023 №37624/21/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Однак, останній на розгляд справи не з'явився, проте отримав вказане повідомлення 27.05.2023, тобто завчасно до розгляду справи, натомість жодних заяв, пояснень, заперечень або клопотань на адресу Відділу не надходило.
Листом від 07.06.2023 №41857/21/24-23 на адресу позивача було надіслано копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, яку позивач отримав 10.06.2023, що підтверджується трекінг-роздруківкою з офіційного сайту AT «Укрпошта».
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Судом встановлено, що інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області шляхом проведення рейдової перевірки 22.05.2023 перевірено транспортний засіб марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання перевезень на міському маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі №20А (Київська-ГПЗ-Тяжилів). Вказаний транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_4 та згідно наданого останнім тимчасового реєстраційного талону серії ХХР №049701 знаходився у користуванні ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення пасажирів за відсутності документів визначених ст. 39 "Про автомобільний транспорт", а саме: схеми руху, розкладу руху, таблиці вартості проїзду.
За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР000157 від 22.05.2023. Водій з актом ознайомився, підписав Акт без зауважень.
Про розгляд 06.06.2023 справи за актом №АР000157 від 22.05.2023 позивача було інформовано належним чином листом-повідомленням від 24.05.2023 №37624/21/24-23, що не заперечується й стороною позивача в позовній заяві.
Проте, позивач вказав, що зазначений лист повідомлення він не отримав, оскільки в цей період часу перебував за межами території України.
На розгляд справи позивач не з'явився, документів, які б спростували порушення не надав.
06.06.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ000097, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погодившись із прийнятим рішенням у формі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344 "Про автомобільний транспорт"(далі - Закон №2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №727), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртранбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до ст. 6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону №2344, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 1 Закону №2344 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення, перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до ст. 34 Закону №2344 передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Статтею 39 Закону «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Так, ч. 1 ст. 39 Закону №2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
В ч. 2 цієї статті, наведені документи для регулярних пасажирських перевезень. Зокрема, водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 №278 затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту.
За п.1.1. цей Порядок встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Пунктом 1.3. Порядку №278 автомобільного перевізника зобов'язано забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".
Відповідно до п.1.4. Порядку №278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що водій автобуса, який здійснює регулярні пасажирські перевезення повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
При цьому, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Відсутність на момент перевірки схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду наявність яких передбачено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» зафіксовано в акті від 22.05.2023 №АР000157 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Як вбачається з матеріалів справи, водій з актом від 22.05.2023 №АР000157 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був ознайомлений, проти виявленого порушення не заперечував, та підписав акт.
Аналіз ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволяє дійти висновку, що перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у даній статті.
Щодо тверджень позивача, що він не є автомобільним перевізником, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженими представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Абзацом 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації/перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 №1388 (далі Постанова №1388) зазначено, що для транспортних засобів, які перебувають, зокрема у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковою згідно з вимогами статті 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»- є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі №804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Так, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, як і інші документи з переліку, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Отже, сукупність вищенаведених правових норм та позиції Верховного Суду у справі №804/8740/16 дає підстави для формування висновку проте, що одним із документів, на підставі якого фізичною особою (не власником транспортного засобу) можуть виконуватися пасажирські перевезення та який є обов'язковим в силу приписів частини 6 статті 39 Закону № 2344 та вказаних вище норм законодавства, є тимчасовий реєстраційний талон. Таким чином, для транспортних засобів, що перебувають зокрема в користуванні у фізичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковою згідно з вимогами статті 39 Закону № 2344, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що власником транспортного засобу марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 0541.
Разом з тим, згідно доданої до відзиву на позовну заяву копії тимчасового реєстраційного талону серії ХХР №049701, вищезазначений транспортний засіб з 05.04.2023 перебуває у тимчасовому користуванні ОСОБА_1 . Вказаний тимчасовий реєстраційний талон виданий строком до 05.04.2026 та був чинний на час проведення рейдової перевірки та саме такий був пред'явлений водієм транспортного засобу марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 працівникам Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.
З фото транспортного засобу вбачається, що перевезення пасажирів здійснюється за маршрутом №20А «Київська-ГПЗ-Тяжилів» (фото міститься в матеріалах справи).
Також, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач станом на час проведення перевірки мав статус фізичної особи-підприємця, основним видом економічної діяльності якого значився КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
Суд враховує наведені в позовній заяві посилання позивача на те, що наразі ФОП ОСОБА_1 перебуває в стані припинення, однак такі оцінює критично, позаяк згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.11.2023 № 348932892056 слідує, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності зареєстрована 31.05.2023, в той час як спірні правовідносини мали місце раніше вказаної дати, а саме: 22.05.2023.
Також, суд погоджується з доводами представника відповідача, що припинення статусу фізичної особи-підприємця жодним чином не звільняє позивача від відповідальності, оскільки автомобільним перевізником може бути фізична особа без статусу суб'єкта господарювання.
Щодо посилань позивача на те, що транспортний засіб марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 з 20.04.2023 перебуває в користуванні ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією тимчасового реєстраційного талону серії ХХР №033328, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), , якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до__ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N __".
Вищенаведена конструкція пункту 6.3 Інструкці №379 дає підстав для формування висновку проте, що право користування транспортним засобом одночасно може бути надано декільком фізичним або юридичним особам.
В даному випадку судом враховано, що водієм транспортного засобу марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 з 20.04.2023 під час проведення рейдової перевірки працівникам Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області було надано саме тимчасовий реєстраційний талон серії ХХР №049701, згідно з яким саме ОСОБА_1 є належним користувачем відповідного транспортного засобу.
В контексті вище встановлених обставин судом також враховано, що в провадженні суду вже перебувала адміністративна справа № 120/6210/23 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Предметом спору в межах вказаної адміністративної справи було правомірність прийняття відповідачем постанови №358570 від 18.04.2023, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Рішенням суду від 31.07.2023 позивачу відмовлено в задоволенні позову.
З описової частини рішення суду від 31.07.2023 слідує, що предметом рейдової перевірки, що мала місце 03.04.2023, також був транспортний засіб марки Богдан А-091, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 .
Однак, в межах вказаної справи позивач - ОСОБА_1 , на відмінну від даної адміністративної справи, не заперечував що є перевізником за маршрутом №20А «Київська-ГПЗ-Тяжилів».
Суд вважає за необхідне зазначити, якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, якщо вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15 березня 2021 року по справі №120/4965/20-а.
Таким чином, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу від 06.06.2023 № ПШ000097 прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна