29 лютого 2024 року м. Київ
Справа № 753/8312/23
Провадження№22-ц/824/3538/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова
компанія «Альфа-Гарант»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», поданою адвокатом Білиновою Анастасією Вікторівною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У травні 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 лютого 2021 року ОСОБА_1 о 16 год 50 хв по вул. Дніпровська набережна, 17 а у м. Києві, керуючи автомобілем ДеоМатіз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з Citroen C 1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/5720/21 ДТП сталось внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, наслідок чого стало встановлення вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП.
Крім того, постановою встановлено, що відповідач, буду причетним до ДТП самовільно залишив місце ДТП, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 122-4 КУпАП.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно з договором обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник пошкодженого транспортного засобу Citroen C 1, реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до страхової компанії, в якій було застраховано вказаний транспортний засіб за договором добровільного страхування із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування. АТ СК «АРКС» в межах та на виконання договору добровільного страхування наземного транспортного засобу виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 8523,43 грн, та у свою чергу звернулася до позивача у порядку суброгації.
Позивачем було виплачено страховій потерпілої особи 7 523 грн 43 страхового відшкодування.
Посилаючись на положення п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути з відповідача на корись позивача грошові кошти у розмірі 7 523, 43 грн та вирішити питання про стягнення судових витрат.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволена.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» грошові кошти у розмірі 7523,43 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.
У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», в особі представника - адвоката Білинової А.В. подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Вважає, що обсяг наданих послуг професійної правничої допомоги, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», поданою адвокатом Бліновою АВ., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва матеріали цивільної справи № 753/8312/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
23 січня 2024 року матеріали цивільної справи № 753/8312/23 надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Установлено, що 28 лютого 2021 року о 16 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , по вулиці Дніпровська Набережна 17-а в місті Києві, керуючи транспортним засобом «Део Матіз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, після чого місце ДТП залишив.
Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить триста сорок гривень в дохід держави.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ДеоМатіз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202348779 (а.с. 8).
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля Citroen C 1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку суброгації.
Як вбачається із заяви (претензії) від 13 січня 2021 року, адресованій ТДВ «СК «Альфа-Гарант», до АТ СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа ОСОБА_2
АТ СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № ARX 2742218 у розмірі 8523,43 грн (а.с. 9).
Відповідно до страхового акту № ЦВ/21/2914 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було визначено страхове відшкодування за договором страхування № 202348779 у розмірі 7523,43 грн., які було перераховано згідно платіжній інструкції від 27 липня 2021 року АТ «СК» АРКС» (а.с. 13-14).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано доказів на понесення витрат у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, зокрема із доданих документів немає відомостей про те, що правова допомогу надавалася у справі, де відповідачем є ОСОБА_1 ..
Як вбачається з матеріалів справи, участь в розгляді даної справи як представник позивача брав адвокат адвокатського бюро «Грідін і Партнери» Білинова А.В., що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю б/н від 14 травня 2019 року.
На підтвердження понесених витрат, сторона позивача надала: витяг з договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, завдання доручення № 188 до договору про надання правової допомоги від 15 червня 2022 року, платіжна інструкція від 16 червня 2022 року про сплату 34 000 грн АБ «Грідін і Партнери».
З акту приймання - передачі від 26 квітня 2023 року наданої правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 14 травня 2019 року вбачається, що Адвокатське бюро надало правову допомогу згідно визначеного та погодженого завдання - доручення № 188 від 15 червня 2022 року, згідно якого сторони погодили суму гонорару у розмірі 4000 грн. у страховій справі № ЦВ/21/2914, договір страхування № 202348779, постраждала особа ОСОБА_3 ..
За детальним розрахунком та описом робіт від 16 квітня 2023 року, виконаних за договором про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, адвокат Білинова А.В. надала ТДВ СК «Альфа - Гарант» професійну правничу допомогу по страховій справі № ЦВ/21/2914 у наступному обсязі: консультація щодо порядку та строків надання правничої допомоги відповідно до погодженого завдання доручення - 0,5 год.= 1000,00 грн.; підготовчі дії у вигляді: з'ясування обставин та доказів якими вони підтверджуються, з'ясування інших фактичних даних, які мали значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження, визначення правовідносин сторін, визначення правових норм, які підлягали застосуванню, збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог, аналіз та вивчення судової практики - 0,5 год.= 1000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви в суд 2000,00 грн.(а.с. 20)
Згідно із завдання доручення № 188 від 15 червня 2022 року з метою отримання професійної правничої допомоги Страхова компанія «Альфа Гарант» передає адвокату страхові справи, де у рядку 6 зазначено: страхова справа № ЦВ/21/2914, договір страхування № 202348779, постраждала особа ОСОБА_3 та визначена сума гонорару у розмірі 4000 грн..
Крім того, в позовній заяві зазначено, що оскільки позивач не є фахівцем в галузі права, тому для захисту свої прав та інтересів останній звернувся за професійною правничою допомогою до особи, яка надає послуги в галузі права - АБ «Грідін і Партнери», з яким було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 14 травня 2019 року.
А тому висновок суду першої інстанції, що надані представником позивача документи не підтверджують реальності послуг є помилковим.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 07 липня 2021 року в справі № 308/11679/17 (провадження № 61-2463св20) витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні цих вимог.
Заявник просив стягнути з відповідача на його користь 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Разом з цим, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з ціни позову, складності справи, враховує необхідність та обґрунтованість таких витрат. Колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. є завищеними. Достатнім розміром витрат, які підлягають стягненню, буде 2 000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Твердження скаржника про те, що суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така позиція узгоджується із висновками Постанови Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа № 362/3912/18).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, не відповідають обставинам справи, а відтак відповідно до ст. 376 ЦПК України, рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., а в решті цих вимог - відмовити.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 2013 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується платіжним дорученням.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», поданою адвокатом Білиновою Анастасією Вікторівною задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 рокув частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) витрати на правову допомогу у розмірі 2000, 00 (двох тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 2013 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна