Справа № 553/2381/20 Номер провадження 22-ц/814/650/24Головуючий у 1-й інстанції Високих М.С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
21 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Універсал Банк» та представника ОСОБА_1 - адвоката Борзовець Олександра Володимировича
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 березня 2023 року у складі судді Високих М. С.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2020 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «monobank» від 08.08.2018 та наявність заборгованості у сумі 59 474 грн тіла кредиту, просив про стягнення даної заборгованості з відповідача та покладення на нього судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Відповідач ОСОБА_1 08.08.2018 підписав анкету-заяву про приєднання до Договору про надання банківських послуг «monobank», на підставі якої йому надано кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді відновлювального кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Станом на 31.05.2020 відповідач допустив прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів і 01.06.2020 банк направив йому повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 08.08.2018 станом на 17.07.2020 в розмірі 22 466,80 грн та 794 грн судового збору.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 6 222 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично користування кредитними коштами, проте свого обов'язку з повернення кредиту в повному обсязі не виконав, тому сума заборгованості з урахуванням коштів, що неправомірно та безпідставно списані банком у погашення відсотків за користування кредитним лімітом, розмір яких у договорі не встановлено, підлягають стягненню на користь позивача.
Не погодившись з даним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду у відповідній частині скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» порушується питання про задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що на час підписання відповідачем анкети-заяви діяли Умови та правила надання банківських послуг від 21.06.2018, які містили зрозумілу для позичальника інформацію щодо сплати відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафів, пені), і відповідач погодився з такими умовами кредитування.
Проведений судом розрахунок суми заборгованості не підтверджений жодними наявними формулами та правилами бухгалтерського обліку, а також суперечить всім наданим позивачем документам на підтвердження наявної суми заборгованості, зокрема, виписці про рух коштів, випискам по всіх аналітичних рахунках боржника та розрахунку заборгованості. Також судом не враховано надані банком пояснення та заяви клієнта щодо переведення витрат у розстрочку.
Вказує також, що понесені витрати на правничу допомогу стороною відповідача документально не підтверджені та не доведені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник відповідача адвокат Борзовець О. В. просить у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовити в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю самого факту існування між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості, оскільки позивачем не було надано доказів укладення договору, доведення до споживача усіх істотних умов договору, видачі кредитних коштів та їх розміру, підвищення (збільшення) кредитного ліміту.
Крім того, у суду були підстави для застосування статті 109 ЦПК України та визнання факту відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» щодо сплати платежів за договором про надання банківських послуг № б/н від 08.08.2018.
Вважає, що в умовах неможливості проведення експертизи незрозумілим видається встановлення судом факту виникнення та накопичення заборгованості у чіткому розмірі за умови, що кваліфікований експерт не мав такої можливості внаслідок відсутності необхідних документів.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» представник ОСОБА_1 - адвокат Борзовець О. В. просить у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі позивача відмовити у повному обсязі та всі судові витрати в межах апеляційного розгляду справи покласти на позивача.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 08.08.2018 шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надав кредит у вигляді поновлювального кредитного ліміту рахунку з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки «monobank».
Як вбачається з довідок від 02.03.2021 та 28.12.2022 про рух коштів по картці НОМЕР_2 за вказаним рахунком, ОСОБА_1 користувався кредитним коштами та вносив платежі у часткове погашення заборгованості. Станом на 07.07.2020 заборгованість за наданим кредитом становила 39 474 грн, у тому числі внаслідок договірного списання розстрочки за рахунок кредитних коштів та відсотків за користування кредитним лімітом і штрафних санкцій за прострочення по кредиту.
Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше на встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Умови, за яких договір позики вважається безпроцентним, визначені частиною другою статті 1048 ЦК України, зокрема, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Таким чином, у межах кредитного договору позичальник отримує у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості грошові кошти для задоволення своїх потреб, а банк (позикодавець), здійснюючи господарську ліцензійну діяльність, має право на одержання від позичальника коштів, наданих йому у позику (кредит), та процентів за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, визначеному умовами кредитного договору, або на рівні облікової ставки НБУ, якщо розмір процентів сторонами не встановлений (частина друга статті 1056-1, частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно встановив, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов'язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконані, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитом на користь позивача.
При цьому факт укладення кредитного договору підтверджується анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 08.08.2018, яка містить власноручний підпис відповідача ОСОБА_1 та свідчить про наявність відповідного волевиявлення позичальника на одержання кредитних коштів та дотримання сторонами обов'язкової письмової форми правочину (частина перша статті 1055, стаття 207 ЦК України) та спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності доказів наявності спірних договірних правовідносин.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов'язок подання доказів та доведення обставин, що підлягають доказуванню, покладається на сторони.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 56 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення), банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.
У пунктах 62, 63, 65 вказаного Положення у редакції, чинній на час вирішення справи в суді, зазначено, що виписки з клієнтських рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Інформація про стан рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21).
Таким чином, надані банком виписки від 02.03.2021 та 28.12.2022 за картковим рахунком позичальника ОСОБА_1 , які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення, є належними та допустимими доказами, що підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованості відповідача по кредиту, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано доводами апеляційної скарги представника відповідача.
Твердження апелянта, що суд мав застосувати положення статті 109 ЦПК України відхиляються апеляційним судом, як безпідставні, оскільки судом не встановлено факту ухилення позивача від подання доказів для проведення експертизи, а згідно повідомлень судового експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Костюка В. Б. та атестованого судового-експерта Гайдара В. М. про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, підставою стало також ненадання відповідачем ОСОБА_1 вказаних у клопотанні експерта документів та нездійснення ним оплати вартості експертизи, яка ухвалами суду від 14.07.2021 та 11.05.2022 покладалась на відповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк не надавав позичальнику кредитні кошти, є необґрунтованими, оскільки відповідно до встановлених судом обставин справи, передбачений кредитним договором порядок надання кредитних коштів, був дотриманий, що підтверджується у тому числі виписками з особового рахунку позичальника. Отримання кредитних коштів ОСОБА_1 та визнання ним взятих на себе зобов'язань підтверджується також подальшими діями відповідача щодо часткового повернення кредиту протягом тривалого часу - з 10.08.2018 по 07.07.2020.
Таким чином, належно оцінивши докази по справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виникнення у кредитора - позивача по справі права на стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому суд вірно встановив, що розмір процентів за договором в установленому порядку з дотриманням обов'язкової письмової форми сторонами не погоджений, оскільки у анкеті-заяві від 08.08.2018 не визначено розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором, а надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», протокол № 23 від 21.06.2018, які були дійсні по 15.08.2018, не можна визнати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки позивачем з достатньою повнотою не доведено, що саме ці Умови та правила були доведені до відома споживача та з ними він погодився, укладаючи спірний договір.
В анкеті-заяві від 08.08.2018 відсутня домовленість сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та вказівка на конкретні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, до яких приєднався відповідач, а Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту щодо дотримання вимог частини другої статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, позивач суду не надав та підстав списання процентів за кредитом за рахунок кредитних коштів не довів.
Відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому з урахуванням вищевказаного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача, що відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.
Згідно довідки про рух коштів по картковому рахунку відповідача в період дії договору банком було списано за рахунок кредитних коштів відсотки за кредитом та штрафи за прострочення по кредиту в сумі 19 687,80 грн, за рахунок чого була безпідставно збільшена загальна заборгованість за тілом кредиту, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Проте, при обчисленні заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню на користь позивача, суд припустився помилки, взявши до розрахунку заявлену позивачем суму у 59 474 грн, яка первинними бухгалтерськими документами не підтверджена, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із зменшенням суми стягнення з 22 466,80 грн до 19 836,20 грн (39 474 - 19 687,80).
Відповідно підлягає зміні розподіл між сторонами судових витрат по справі на підставі частини першої, пункту 3 частини другої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, їх реальності, розумності та співмірності із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатських послуг та ціною позову, доводами апеляційних скарг сторін не спростовуються та апеляційним судом переглядаються лише в частині пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
При цьому докази витрат відповідача за надання правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідно до частини дев'ятої статті 83 ЦПК України колегією суддів до уваги не беруться, оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази підтвердження надсилання (надання) їх копій позивачу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача та зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з наведених в апеляційних скаргах мотивів апеляційним судом не вбачається.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борзовець Олександра Володимировича - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року змінити, зменшивши суму заборгованості за Договором про надання банківських послуг «monobank» від 08.08.2018, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», з 22 466,80 грн до 19 836,20 грн.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 693,66 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 6 533,10 грн судових витрат на правничу допомогу адвоката та 1 051,61 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна