Справа № 554/5826/22 Номер провадження 11-кп/814/1311/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 березня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022221170001173, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 26 липня 2022 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років,
- за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 , час попереднього ув'язнення з 16.04.2022, та проведено його з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати з 16.04.2022.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 залишено раніше обраний до набрання вироком чинності, у вигляді тримання під вартою.
Скасовано накладений арешт на майно, вирішено порядок стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, 16.04.2022 у денний час за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , між ним та його сусідкою ОСОБА_10 , яка прийшла до нього, стався конфлікт з приводу того, що ОСОБА_10 почала ображати його цивільну дружину ОСОБА_11 . Під час вказаного конфлікту ОСОБА_7 виштовхнув ОСОБА_10 із своєї квартири та зачинив за нею двері.
В той же день, близько 14.10 години, ОСОБА_10 повернулася до квартири ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю останнього - ОСОБА_12 , яка пройшла до жилої кімнати квартири. ОСОБА_10 залишилась в приміщенні коридора вказаної квартири та продовжувала з'ясовувати з ОСОБА_7 стосунки. В цей час ОСОБА_7 обурений вищевказаними діями ОСОБА_10 та, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичної речовини, попрямував до кухні, де взяв у праву руку кухонний ніж, та, повернувшись до коридору, де перебувала ОСОБА_10 , знаходячись у безпосередній близькості до останньої, у положенні стоячи, умисно, з достатньою силою наніс не менше 29 (двадцяти дев'яти) прицільних ударів ОСОБА_10 у частини тіла (голова, тулуб, верхні кінцівки), де розташовані життєво - важливі органи, чим спричинив ОСОБА_10 дві колото різані рани в лівій скроневій ділянці з крайовим ушкодженням лівої вушної раковини (рани № 1,2); група з 14-ти колото різаних ран на передній поверхні грудної клітки і живота зліва (рани № 3-16), з яких рани № 5,6,7,8,9,12,13 проникають у грудну і черевну порожнини з ушкодженням лівої легені, печінки, шлунку і нирки, з крововиливом у плевральну і черевну порожнини, позаочеревинний простір; група з 7-ми колото-різаних ран на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки і живота ( рани № 17-23), з яких рани № 22,23 проникають в черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкої кишки, з крововиливом у черевну порожнину; чотири колото-різаних рани на лівому передпліччі (рани № 24-27); дві різаних рани на лівій кисті (рани № 28,29); два синця на обличчі: в ділянці лівого кута нижньої щелепи та у зовнішнього краю лівого ока; чотири садна на обличчі: два на верхній губі, по одному на ніжній губі та в проекції правого кута нижньої щелепи; розгинальні переломи 3-9 правих ребер по передній пахвовій лінії.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 померла на місці вчинення кримінального правопорушення. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок проникаючих поранень грудей і живота з ушкодженням внутрішніх органів, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати.
Крім того, ОСОБА_7 , вчинивши умисне вбивство ОСОБА_10 за вищевказаних обставин, 16.04.2022 приблизно о 14:20 год., знаходячись у коридорі кв. АДРЕСА_3 , куди на шум вийшла його матір ОСОБА_12 та висловила обурення скоєним ним вбивством, зрозумівши невідворотність настання покарання за скоєний злочин через виявлений ОСОБА_12 , з метою приховання раніше ним вчиненого вбивства ОСОБА_10 , знаходячись у коридорі вказаної квартири взяв дерев'яну биту та прослідував за ОСОБА_12 , яка повернулася у кімнату, де, продовжуючи свій злочинний умисел, тримаючи дерев'яну биту у правій руці, знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_12 , яка перебувала у положенні стоячи, умисно, бажаючи настання смерті своєї матері ОСОБА_12 , з достатньою силою наніс один удар дерев'яною битою в ділянку голови ОСОБА_12 , та, використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування предмет з обмеженою поверхнею, яка має складну конфігурацію у вигляді граней, які сходяться під кутом, довжина якого не менш 2 см., наніс ще не менш чотирьох ударів в ділянку голови ОСОБА_12 , чим спричинив останній, відкриту черепно-мозкову травму у вигляді масивного синця на лівій боковій поверхні голови та шиї, чотирьох забійних ран на лівій боковій поверхні волосистої частини голови, синців на повіках обох очей, забійної рани в тім'яній ділянці справа, вдавленого перелому правої тім'яної кістки та лінійних переломів лівих тім'яної, скроневої, потиличної кісток, клиноподібної кістки та правої скроневої, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки у шлуночки головного мозку.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 померла на місці вчинення кримінального правопорушення. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка призвела до розвитку масивної крововтрати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на укриття злочинів, ОСОБА_7 переніс трупи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на диван у кімнаті з метою їх загортання та подальшого поховання.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за:
- ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років;
- п.9, п.13 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував тяжкість вчинених злочинів, те що обидва злочини є особливо тяжкими проти життя людини, яке є найвищою цінністю, мотиви вчинення злочинів, а саме використовуючи малозначний привід, те, що злочини були вчинені проти жінок, які є значно слабкішими по відношенню до обвинуваченого та не могли чинити опір, кількість завданих їм ушкоджень, спосіб вчинення злочину, те, що злочин вчинив щодо своєї матері похилого віку, а також у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Також вказує, що місцевим судом не враховано особу обвинуваченого, який не працює, не одружений та веде аморальний спосіб життя, у зв'язку з чим вважає, що обвинувачений становить особливо велику небезпеку для оточуючих його людей і для суспільства в цілому, у зв'язку з чим більш м'яке покарання, ніж довічне позбавлення волі, не відповідатиме загальним засадам призначення покарання законності та справедливості.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Обвинувачений та захисник заперечили проти доводів скарги прокурора, просили залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Рух кримінального провадження.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26.07.2022 ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; за п.9, п.13 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років .
Вироком Полтавського апеляційного суду від 22.05.2023 вирок Октябрського районного суду м. Полтави щодо ОСОБА_7 скасований в частині призначення покарання та постановлений новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років; за п.9, п.13 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років ; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 задоволено касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 , а вирок Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасований та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підставою для скасування вироку суд касаційної інстанції вказав, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років за тих самих обставин справи та даних про особу обвинуваченого є явно несправедливим через м'якість.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, п.9, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, за якими його засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним та учасниками кримінального провадження не оспорюється.
Оскільки обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин висунутого обвинувачення, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Твердження прокурора, викладені в його апеляційній скарзі, щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості, заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Проте, суд першої інстанції не перевірив додержання наведених приписів закону, не проаналізував доводів прокурора, не зіставив їх із даними, наявними у кримінальному провадженні, які мають правове значення при виборі заходу примусу, і по суті не вмотивував, чому вважає за можливе досягти мети покарання при його призначенні у виді позбавлення волі на певний строк.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень проти життя, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами. Обвинувачений раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, має реєстрацію та постійне місце помешкання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом враховано, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №106 від 01.07.2022 ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 виявляв ознаки вищевказаного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладеної інтоксикації внаслідок вживання канабіоїдів, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як обставину, що пом'якшує покарання суд врахував щире каяття, обставинами, що обтяжують покарання судом враховано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та з якою винний перебував у сімейних відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Судом першої інстанції не обговорювалося питання про необхідність призначення найсуворішого виду покарання.
Проте, враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, взагалі не врахував фактичні обставини вчинення засудженим злочинів, який вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_10 , а потім і своєї матері ОСОБА_12 - особи похилого віку. При цьому, ОСОБА_7 позбавив потерпілих життя шляхом завдання їм численних ударів ножем та дерев'яною битою в життєво-важливі ділянки тіла, залишив їх на місці події без надання медичної допомоги, і намагався приховати свої злочини, що характеризує нелюдське ставлення ОСОБА_7 до життя інших людей. Крім того, такі дії обвинуваченого свідчать про його особливу суспільну небезпечність для суспільства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції лише перерахував дані про особу обвинуваченого, проте належним чином не врахував того, що ОСОБА_7 офіційно не працює, не одружений, веде аморальний спосіб життя, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи страждає на хронічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. У період вчинення ним кримінальних правопорушень обвинувачений перебував у стані гострої неускладненої інтоксикації внаслідок вживання канабіоїдів.
Крім того, у вироку суду не надано оцінки обставинам, які обтяжують покарання, а саме вчинення ОСОБА_7 злочину щодо особи похилого віку, та з якою він перебував у сімейних відносинах (матір), і перебування у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Пунктом 2 частини 1 статті 420 КПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
У ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
У своїй постанові Верховний Суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років за тих самих обставин справи та даних про особу обвинуваченого є явно несправедливим через м'якість.
Враховуючи, що при новому розгляді у суді апеляційної інстанції стороною захисту не надано інших даних про особу обвинуваченого ніж ті, які були предметом розгляду у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та дотримуючись керівних роз'яснень ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та положень ч. 2 ст. 439 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, а отже є явно несправедливим через м'якість.
Як вбачається з роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до особливо тяжких, те, що вчинені ОСОБА_7 злочини мають підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти її життя і здоров'я, які визнаються найвищою соціальною цінністю, спосіб вчинення злочинів, дані щодо обвинуваченого, який не працює, злочини вчинені у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та щодо особи похилого віку, яка є його матір'ю.
Вказане свідчить про нехтування останнім загальнолюдськими моральними цінностями, крайню зневагу до людського життя та вказують на виключну небезпеку його особи для суспільства.
Також суд апеляційної інстанції враховує фактичні обставини вчинення засудженим злочинів, який вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_10 , а потім і своєї матері ОСОБА_12 - особи похилого віку. При цьому, ОСОБА_7 позбавив потерпілих життя шляхом завдання їм численних ударів ножем та дерев'яною битою в життєво-важливі ділянки тіла, залишив їх на місці події без надання медичної допомоги, і намагався приховати свої злочини.
При визначенні міри покарання колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який вину визнав, розкаявся, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, має реєстрацію та постійне місце помешкання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочини, перебуваючи у стані гострої неускладеної інтоксикації внаслідок вживання канабіоїдів.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність збільшення покарання за ч. 1 ст. 115 КК України та призначення найбільш суворої міри покарання - довічного позбавлення волі як за п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, так і остаточно.
Через це апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 26 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:
- за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років;
- за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4