28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 570/2664/17
провадження № 61-13162св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області,
третя особа: відділ у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справизаяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа: відділ у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним рішення сільської ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від огорожі,
У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, у якому просили визнати недійсним рішення Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 19 березня 2010 року № 553 в частині затвердження технічної документації по передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та передачі у власність громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0, 0775 га для ведення особистого селянського господарства, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯП № 785424 від 26 серпня 2010 року, зобов'язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від огорожі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2019 року замінено у справі відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4 000, 00 грн понесених судових витрат (за правничу допомогу), тобто з кожного позивача по 1 000, 00 грн.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу змінено, збільшено стягнуту на користь ОСОБА_5 суму витрат на професійну правничу допомогу з 4 000,00 грн до 10 000,00 грн, тобто стягнуто з кожного позивача по 2 500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5 000,00 грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції, тобто по 1 250,00 грн з кожного.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачів на її користь витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 280 грн.
Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення постанови від 11 жовтня 2023 року Касаційний цивільний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених нею у суді касаційної інстанції.
Перевіривши доводи ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторонами подавались докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішив питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною другою статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат (відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат), що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.
Судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат (відмовлено у розподілі таких витрат) або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані з вимогами самого позову. Таким чином, ці питання не є самостійними позовними вимогами і не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою чи скаргою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18.
Враховуючи наведене, оскільки заявник не повинна сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, такі витрати не підлягають відшкодуванню позивачами відповідачу.
Водночас Верховний Суд роз'яснює заявнику, що вона не позбавлена можливості повернути помилково сплачений судовий збір на підставі Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (зі змінами).
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа: відділ у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним рішення сільської ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від огорожі відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов