Постанова
Іменем України
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 489/2055/19-ц
провадження № 61-7916св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив встановити факт його постійного проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю з 09 січня 2013 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.
На обґрунтування позову зазначав, що у 2012 році він познайомився з подружжям ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ), які з 15 листопада 1963 року постійно проживали у кватирі АДРЕСА_1 , не працювали, були пенсіонерами, спільних дітей та/або родичів з обох сторін не мали, а тому потребували фінансової підтримки. У зв'язку з дружніми стосунками, які склались між його сім'єю та подружжям ОСОБА_4 , у 2012 році ОСОБА_5 запропонував йому постійно проживати разом з ними на правах члена сім'ї, на що він погодився. З цього часу він почав проживати разом з подружжям та вести з ними спільне господарство. Він опікувався ними, при необхідності викликав майстрів, займався ремонтом, оплачував комунальні платежі, купував продукти харчування та ліки. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Разом з ОСОБА_3 , він брав участь в організації його поховання та оформлення відповідних документів. Після смерті ОСОБА_5 він продовжив проживати разом з ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини за законом звернувся він як спадкоємець четвертої черги та ОСОБА_2 як спадкоємець п'ятої черги.
Оскільки ОСОБА_2 ніякої допомоги за життя ОСОБА_3 не надавала, наявні підстави для усунення її від права на спадкування за законом.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року позов задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю з 09 січня 2013 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину по спадковій справі № 63241569 у Спадковому реєстрі, яка відкрилася у результаті смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності факту спільного проживання позивача з померлою ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення спільного господарства, оплати ним комунальних послуг за квартиру. Вирішуючи спір в частині усунення відповідача від права на спадкування, суд виходив із сумнівності документів, наданих ОСОБА_2 на підтвердження споріднення з померлою ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав достатні докази на підтвердження факту його проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення з нею спільного господарства та спільного бюджету.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України для задоволення вимог про усунення від права на спадкування необхідна сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 взагалі не посилався на наявність у ОСОБА_3 безпорадного стану та не надав відповідні докази на підтвердження вказаної обставини.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Оскільки позивач не набув право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , вимоги про усунення ОСОБА_2 від спадкування є безпідставними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2018 року в справі № 521/16365/15, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, від 14 грудня 2022 року в справі № 198/132/21, від 06 березня 2023 року в справі № 357/6441/21-ц, від 19 квітня 2023 року в справі № 308/10705/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд безпідставно переоцінив докази на підтвердження його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю, які були належним чином оцінені судом першої інстанції.
В матеріалах справи відсутні докази родинного (кровного) споріднення відповідача ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , тому вона взагалі не може належати до кола спадкоємців за законом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
01 листопада 2023 року справа № 489/2055/19-ц надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3
31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. Ю. відкрито спадкову справу № 63241569 за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті її рідної тітки ОСОБА_3 .
До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 .
02 квітня 2019 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 як спадкоємець четвертої черги.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_2 станом на 02 жовтня 2018 року зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до показань допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1 з подружжям ОСОБА_4 з 2013 року.
Разом з тим, допитана судом свідок ОСОБА_11 , яка проживала по сусідству з подружжям ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_4 з 1975 по 2020 рік, зазначила, що ОСОБА_1 не знає і ніколи не бачила. Пояснила, що ОСОБА_3 ніколи та нікому не відкривала двері, а у 2018 році прийшов ОСОБА_12 і шукав ОСОБА_3 . Сусіди викликали поліцію, яка вибила двері і побачила, що вона померла.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, ОСОБА_1 надав акт від 31 травня 2021 року, складений сусідами про те, що він за період з 09 січня 2013 року по 02 жовтня 2018 року не проживав в селі Пухівка Броварського району Київської області, акти від 16 квітня 2013 року, 28 березня 2014 року, 14 травня 2015 року про комісійну перевірку стану димних та вентиляційних каналів за адресою: АДРЕСА_2 , квитанції про оплату комунальних платежів, платником у яких зазначена ОСОБА_3 .
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім'єю та ведення ними спільного господарства.
Самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц та від 22 квітня 2021 року у справі № 707/2882/19.
З огляду на наведене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю за недоведеністю вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
При цьому має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 206/68/15-ц, від 08 жовтня 2018 року у справі № 441/509/16, від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17.
Встановивши, що позивач не довів в установленому законом порядку, що він постійно проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю до дня її смерті, тому відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, відтак усунення ОСОБА_2 від права на спадкування не призведе до виникнення у нього спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов