04.03.2024 Справа № 756/15132/23
Справа №756/15132/23
Провадження №2-з/756/45/24
04 березня 2024 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні та проживання дитини разом з батьком, повернення стягнутих аліментів та додаткових витрат, звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання дитини,
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні та проживання дитини разом з батьком, повернення стягнутих аліментів та додаткових витрат, звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою судді від 30.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
01.03.2024 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 156 606,47 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , до якого емітовано картку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2 , а також заборонити ОСОБА_2 розпоряджатися, використовувати грошові кошти (готівкові та безготівкові), отримані як аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не в інтересах дитини.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2017 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти та додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, з листопада 2022 року донька постійно проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на повному його утриманні. При цьому, загальна сума стягнутих з позивача аліментів та додаткових витрат на утримання доньки за період з 01.11.2022 по 07.11.2023 становить 156 606,47 грн. Як зазначає позивач, вказані грошові кошти витрачаються відповідачем на власні потреби, без урахування інтересів дитини.
На думку позивача, у разі задоволення позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 156 606,47 грн., таке рішення суду може бути не виконане або виконання може бути утруднене, у зв'язку з неможливістю стягнути грошові кошти з відповідача.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1.ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів фізичної або юридичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З наявних матеріалів справи убачається, що на підставі заочного рішення Оболонського районного суду м. Києві від 09.03.2017 та ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2019 про роз'яснення вказаного судового рішення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 починаючи з 01.06.2019 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додаткові витрати у розмірі 660,60 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 156 606,47 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2 , а також заборони відповідачці розпоряджатися грошовими коштами, отриманими у якості аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зазначив, що з листопада 2022 року донька постійно проживає з ним та перебуває на повному його утриманні, таким чином отримані відповідачем кошти фактично не витрачались на дитину.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд враховує, наскільки запропоновані позивачем заходи забезпечення позову пов'язані з предметом позову, їх співрозмірність з позовними вимогами і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, тобто вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Свої вимоги про накладення арешту на грошові кошти у розмірі 156 606,47 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, у якості забезпечення позову, позивач обгрунтовує ймовірною протиправною поведінкою відповідача, яка може витрачати отримані кошти в якості аліментів не в інтересах дитини, а на власні потреби, а також тим, що у випадку задоволення судом позову в частині стягнення з відповідачки 156 606,47 грн., таке рішення суду може бути не виконане або його виконання буде утруднене через неможливість стягнення вказаних коштів з відповідачки.
Оцінивши обґрунтованість та співмірність зазначених вимог заявника, а також наведені обставини для вжиття такого заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не надано достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, у разі задоволення позову, у зв'язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині не підлягає задоволенню. Позивачем взагалі не доведена наявність грошових коштів у зазначеному розмірі на рахунку відповідача.
Крім того, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.10.2018 року у справі №183/5864/17-ц.
Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу розпоряджатися, використовувати грошові кошти, отримані як аліменти на неповнолітню дитину, не в інтересах дитини, суд зазначає наступне.
За змістомстатті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, аліменти, одержані на дитину, є її власністю, ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернуто стягнення.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. При цьому СК України уточнює правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
Таким чином, заборона батькам або іншим законним представникам дитини, на ім'я яких виплачуються аліменти, розпоряджатися аліментами не за цільовим призначенням, тобто не в інтересах дитини, прямо передбачена нормами закону, а протилежне має доводитися позивачем у встановленому законом порядку належними та допустими доказами.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу, на користь якої сплачуються аліменти на дитину, розпоряджатися такими коштами не в інтересах дитини, сам по собі вже містить констатацію факту нецільового використання відповідачем аліментів, а тому не може бути визнаний належним способом забезпечення позову, з огляду на його предмет та підстави, та не відповідає меті інституту забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв'язку з чим заява в цій частині також не підлягає задоволенню.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість та співмірність вимог заявника щодо забезпечення позову з обсягом позовних вимог, а також наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не надано достатніх доказів того, що такі заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами і невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні та проживання дитини разом з батьком, повернення стягнутих аліментів та додаткових витрат, звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха