04.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/315/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Акціонерного товариства "Дніпроазот"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 17.01.2024р. у справі № 904/315/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 13 324 695,73грн., -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у даній справі повернуто Акціонерному товариству “Дніпроазот” заяву про забезпечення доказів (вх.№1838/24 від 12.01.2024) без розгляду.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, проте заяву про забезпечення доказів надіслало на електронну пошту суду, зазначена заява не може вважатися такою, що підписана у встановленому законом порядку.
Не погодившись із вказаною ухвалою, акціонерне товариство “Дніпроазот” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; задовольнити заяву акціонерного товариства “Дніпроазот” про забезпечення доказів у цій справі та направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:
- Акціонерне товариство “Дніпроазот”, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, звернулось до суду першої інстанції з заявою про забезпечення доказів за допомогою засобів електронної пошти з використанням власного, верифікованого електронного підпису;
- звернення особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, який нічим не відрізняється від безпосереднього звернення до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду;
- здійснивши повернення заяви про забезпечення доказів, господарський суд фактично обмежив заявника у праві довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує:
- Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів;
- процесуальне законодавство передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС;
- Акціонерне товариство “Дніпроазот” має зареєстрований кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС;
- матеріали поданої заяви про забезпечення доказів не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми “Електронний суд”, що позбавило суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначає:
- посилання позивача, що АТ “Дніпроазот” порушено вимоги ст. 255 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові);
- на думку АТ “Дніпроазот”, суд першої інстанції підійшов з надмірним формалізмом до питання прийняття до розгляду заяви апелянта;
- заява відповідача про забезпечення позову подана у форматі zip-файлу, що містить заяву з накладеним електронним цифровим підписом, заяву у pdf-форматі та протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису у pdf-форматі, що крім інших спеціалізованих та відкритих засобів перевірки електронних підписів надавало суду додаткову можливість встановити дотримання заявником вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддя Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/315/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024р. у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
15.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд” від Акціонерного товариства “Дніпроазот” надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.
Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідно до ухвали господарського суду від 24.01.2023 ця справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, відповідач вважає, що розгляд апеляційних скарг в межах цієї справи можливий виключно в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце відповідного судового засідання.
Згідно з ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частинами 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про повернення Акціонерному товариству “Дніпроазот” заяви про забезпечення доказів без розгляду.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Отже, апеляційні скарги на ухвалу суду про повернення заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Дослідивши клопотання Акціонерного товариства “Дніпроазот” про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи, колегія суддів враховує, що у даному випадку заявником не обґрунтовано, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" заборгованість у розмірі 13 324 695,73 грн, з яких: основний борг у розмірі 12 879 216,00 грн; подвійна облікова ставка у розмірі 335 212,47 грн; 3 % річних у розмірі 20 112,75 грн; інфляційні втрати у розмірі 90 154,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 094205L5H8ФЗ016 від 04 січня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати.
12.01.2024 року від АТ "Дніпроазот" за допомогою засобів електронної пошти з використанням власного електронного підпису до господарського суду надійшла заява про забезпечення доказів, в якій заявник просив здійснити забезпечення доказів шляхом їх витребування у АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", а саме витребувати у АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" оригінали всіх документів економічного обґрунтування встановлення розміру тарифу (економічні причини їх істотного збільшення) для послуг позивача у 2021 році.
За приписами ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 5 та 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Абзацом першим та другим частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
За приписами ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.
Відповідно до пункту 16 Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).
Пунктом 26 Положення передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
Таким чином, альтернативою звернення до суду для осіб, визначених пунктом 10 Положення та частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України з процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".
Отже, Акціонерне товариство “Дніпроазот” має можливість подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.
Заява про забезпечення доказів надіслана Акціонерним товариством “Дніпроазот” на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
З протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що підпис створено та перевірено успішно. Однак такий підпис вчинено без використання підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет".
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Подана відповідачем заява не містить відомостей про її підписання електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми "Електронний суд", у зв'язку з чим місцевий господарський суд був позбавлений можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вказані обставини свідчать про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою.
При цьому, відповідач, маючи зареєстрований кабінет у підсистемі “Електронний суд”, не зазначає в чому полягає неможливість подання заяви про забезпечення доказів через вказану підсистему.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач з заявою про забезпечення доказів звернувся не у спосіб передбачений процесуальним законодавством, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення цієї заяви Акціонерному товариству “Дніпроазот” без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, що звернення особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, оскільки вказане суперечить приписам ст.ст. 6, 42 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачена можливість подання процесуальних документів до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.
Щодо твердження скаржника про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У даному випадку судом першої інстанції встановлено недотримання відповідачем норм процесуального права при поданні заяви про забезпечення позову, що не може вважатися надмірним формалізмом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скаржник не позбавлений права звернутись до суду за захистом свого права шляхом подання заяви про забезпечення доказів у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду про повернення заяви про забезпечення доказів без розгляду, з огляду на те, що за змістом ухвала суду першої інстанції від 17.01.2024 охоплюється п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України (повернення заяви позивачеві (заявникові)), а тому може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду у даній справі відсутні.
Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі № 904/315/23 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз