Справа № 450/736/24 Провадження № 1-кп/450/319/24
підготовчого судового засідання
27 лютого 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянина України,
в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000446 від 05.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000446 від 05.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні просять суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме домашній арешт або заставу, покликаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також, зазначили, що підозрюваний страждає на хронічні захворювання.
Проаналізувавши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, суд, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного :
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком до 05.03.2024 року.
За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За положеннями ч. 2 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. (на момент обрання запобіжного заходу).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, суду слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, для особи, щодо якої застосовано заставу, щоб остання не перешкоджала встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Таким чином з врахуванням вищенаведеного, з врахуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу та продовження існування яких не спростовано стороною захисту, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_9 про наявність ряду хворіб у обвинуваченого ОСОБА_6 не можуть слугувати підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такі обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Дані про те, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора суду не надано.
Щодо доводів про можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, то суд вважає такі безпідставними, оскільки такий запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177КПК України.
З огляду на наведене, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, що останній, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та експертів; вчинити інше кримінальне правопорушеннячи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується (зокрема щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збуті наркотичних засобів, зважаючи на те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого разом із іншими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, які володіючи інформацією про хід судового розгляду та встановлені досудовим розслідуванням обставини продовжувати здійснювати збут наркотичних засобів, останній ніде не працює, відповідно не має джерела прибутку, а, відтак, збут наркотичного засобу метадону є єдиним джерелом прибутку ОСОБА_6 що може стимулювати останнього продовжувати вчиняти дії, спрямовані на незаконне придбання та збут наркотичного засобу - метадону), суд враховує, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , інші обставини, суд вважає, що останньому, слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів оскільки, інший, менш суворий запобіжний захід не усуне ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті гривень), оскільки такий розмір буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар.
Такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 184, 193, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,- задоволити частково.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 26.04.2024 року, включно, з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду в розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_6 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до суду;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, які допитані у даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та скерувати начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 29.02.2024 року.
СуддяОСОБА_1