Ухвала від 02.02.2024 по справі 202/1843/15-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/1/24 Справа № 202/1843/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисниці ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_23 та його захисників ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , обвинуваченої ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 , обвинуваченого ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно

- ОСОБА_23 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.3 ст. 27,п.п. 1, 6, 9, 11,13 ч. 2 ст. 115; ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.27, ч. 3 ст. 146; ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст.27, ч.4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) ;ч.4 ст.190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч.3 ст.27, ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358; ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України,

- ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; п.п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187; ч.4 ст. 189; ч.3 ст. 146; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст.358 КК України,

- ОСОБА_11 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; п.п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) КК України,

- ОСОБА_12 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; п.п. 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч.3 ст. 146 ; ч.4 ст. 189; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), ч. 2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України,

- ОСОБА_27 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.4 ст. 189; ч3 ст. 27, ч.3 ст. 146; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України,

- ОСОБА_29 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII),

- ОСОБА_30 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358; ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII),-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року було вирішено:

ОСОБА_23 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, п. п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч.3 ст.27, ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358; ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України, та вирішено призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності;

- за ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності;

- за ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності;

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять ) років;

- за ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 7(сім) років;

- за ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять ) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять ) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п.1,6,9,11,13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_23 , шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі було вирішено призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 255; п. п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 187 ; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 190; ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України, та вирішено призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять ) років;

- за ч.3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_10 , шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, вирішено призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, вирішено призначеним покаранням поглинути покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.04.2006 року за ст. 289 ч.2, ст. 75 КК України, та остаточно визначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув“язнення.

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 255; п. п. 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім ) років;

- за ч.3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім ) років;

- за ч.4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім ) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім ) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п.6,9,13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_12 , шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, вирішено призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 255; п. п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк (вісім ) років;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім ) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п. 1,6,9,11,13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_11 , шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, вирішено призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув“язнення.

ОСОБА_27 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених: 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

- за ч.3 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 ( п'ять ) років;

- за ч.4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім ) років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість ) років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_27 , шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, вирішено призначити покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Строк відбування покарання вирішено відраховувати з дня її затримання в порядку виконання вироку.

Вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув“язнення.

ОСОБА_29 визнати виннуватим у вчинені злочинів, передбачених: ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять ) років шість місяців з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_29 , шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити покарання у виді 5 ( п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Зарахувати ОСОБА_29 у строк покарання попереднє ув'язнення з 21.03.2011 року по 09.10.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_29 вважати таким, що відбув покарання повністю.

ОСОБА_31 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених: ч.4 ст. 190; ч.2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять ) років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Зарахувати ОСОБА_32 у строк покарання попереднє ув'язнення з 17.06.2011 року по 03.06.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_33 вважати таким, що відбув покарання повністю.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили змінити на підписку про невиїзд, звільнити з під варти в залі суду.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ОСОБА_37 , заявлені під час розгляду справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, вирішено залишити без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції, приблизно у серпні-вересні 2007 року ОСОБА_23 з раніше йому знайомим ОСОБА_38 вступили у змову про вчинення в співучасті шахрайства, шляхом підробки та використання підроблених документів у відношенні самотньої ОСОБА_39 , з метою заволодіння правом на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з досягнутою між ОСОБА_23 і ОСОБА_40 домовленістю, ОСОБА_41 повинен був під виглядом надання допомоги зібрати на дану квартиру пакет правовстановлюючих документів, після чого шляхом обману переоформити квартиру на себе.

ОСОБА_23 мав підшукати нотаріуса для оформлення відповідних документів, та фінансувати витрати, з причини відсутності у ОСОБА_32 грошей, пов'язані зі збором документів на квартиру.

Для реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на вчинення шахрайства шляхом підробки та використання підроблених документів, ОСОБА_23 , використовуючи раніше сформовані довірливі відносини з нотаріусом ОСОБА_42 , попросив його надати допомогу ОСОБА_32 в оформленні документів на квартиру.

01 жовтня 2008 року ОСОБА_41 , діючи узгоджено з ОСОБА_23 , прибув до державного нотаріуса Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 57, ОСОБА_43 , де, готуючись до вчинення шахрайства, вводячи останнього в оману, переслідуючи кінцеву мету - заволодіння квартирою ОСОБА_39 , надав ОСОБА_44 копію паспорта та ідентифікаційного коду потерпілої і переконав його скласти довіреність від імені ОСОБА_39 на своє ім'я, на право розпорядження всім її майном і видати йому два примірники виготовленої довіреності на руки, нібито для того, щоб в них в подальшому розписалася ОСОБА_45

ОСОБА_46 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_32 і ОСОБА_23 , видав від імені ОСОБА_39 , без фактичної її присутності, довіреність на бланку від 01.10.2008 року, на ім'я ОСОБА_32 , про що було зроблено запис в реєстрі вчинення нотаріальних дій, на право розпорядження всім її майном.

Після отримання двох примірників довіреності на руки, ОСОБА_41 продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, 01.10.2008 року, з метою підробки і подальшого використання підроблених документів, власноруч розписався у вищевказаних довіреностях від імені ОСОБА_39 з наслідуванням її підпису, тобто здійснив підробку документа. Після цього, ОСОБА_41 передав зазначені довіреності нотаріусу ОСОБА_44 для завірення їх печаткою.

Далі, використовуючи завідомо для нього підроблену довіреність, 09.10.2008 року ОСОБА_41 , діючи взаємоузгоджено з ОСОБА_23 , отримав дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , після чого здав його в БТІ м. Дніпропетровська, котре було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.12.2008 року за № 25695617, про що ОСОБА_32 було надано виписку з реєстру за № 21180770.

Після реєстрації зазначеного свідоцтва на право власності, тобто отримавши документ який дає підставу для переоформлення права власності на квартиру, ОСОБА_41 повідомив про це ОСОБА_23 , який згідно з раніше досягнутими домовленостями, продовжив подальше фінансування з її оформлення.

11.12.2008 року ОСОБА_40 було отримано дублікат довіреності від імені ОСОБА_39 , про що зроблено запис в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1165 від 11.12.2008 року.

Після отримання необхідних документів співучасниками злочину ОСОБА_23 і ОСОБА_38 було прийнято рішення про те, що правом на квартиру ОСОБА_39 вони заволодіють шляхом оформлення договору дарування, а саме, шляхом введення в оману державного нотаріуса Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_43 , щодо дійсних намірів ОСОБА_39 , підготують проект договору дарування, який ОСОБА_41 , під приводом оформлення документів БТІ, переконає ОСОБА_47 підписати зазначений договір.

24.09.2009 року ОСОБА_41 отримав вищевказані документи, а саме: реєстр нотаріальних дій та два примірники договору дарування.

В цей же день, 24.09.2009 року, приблизно о 18.00 годині, ОСОБА_41 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння правом на квартиру ОСОБА_48 , користуючись поганим освітленням в кімнаті, під приводом підписання документів для БТІ, переконав ОСОБА_47 підписати заздалегідь підготовлений договір дарування на його ім'я.

ОСОБА_45 , будучи введеною в оману співучасником злочину ОСОБА_40 , довіряючи йому, помилково вважаючи, що підписує документи необхідні для БТІ, фактично підписала договір дарування і розписалася в реєстрі нотаріальних дій, згідно з умовами якого, передала безоплатно у власність ОСОБА_32 квартиру АДРЕСА_1 .

Після підписання зазначених документів, вони були завірені нотаріусом ОСОБА_42 і в БТІ м Дніпропетровська була здійснена реєстрація права власності на співучасника злочину ОСОБА_49 .

В результаті вищевказаних злочинних дій, співучасники злочину ОСОБА_41 і ОСОБА_23 за попередньою змовою групою осіб, шляхом підробки та використання завідомо підроблених документів, шляхом обману та зловживанням довірою придбали право на майно, квартиру ОСОБА_50 , вартістю 184 630 грн., що перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

У червні 2008 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_23 за невстановлених обставин стало відомо про те, що в квартирі АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зловживає спиртними напоями.

У ОСОБА_23 , маючого корисливу мету незаконного збагачення, виник злочинний умисел на вчинення злочину повторно - заволодіння правом на квартиру ОСОБА_52 шляхом підробки та використання підроблених документів з метою її подальшого продажу і заволодіння грошовими коштами, отриманими від її реалізації.

На виконання задуманого, ОСОБА_23 за невстановлених обставин отримав правовстановлюючі документи на квартиру і особисті документи потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння правом на квартиру ОСОБА_52 , ОСОБА_23 в червні 2008 р. прибув до свого раніше знайомого державного нотаріуса Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_43 , де діючи умисно, готуючись до скоєння шахрайства в особливо великих розмірах, вводячи останнього в оману щодо своїх істинних намірів, надав ОСОБА_44 правовстановлюючі документи на квартиру ОСОБА_53 , а також паспорт і ідентифікаційний код останнього, яким він заволодів при невстановлених обставинах.

Потім, ОСОБА_23 , користуючись довірчими стосунками з ОСОБА_42 , переконав останнього скласти заповіт заднім числом від імені ОСОБА_53 , як заповідача, на ОСОБА_54 як спадкоємицю.

ОСОБА_46 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_23 внаслідок раніше сформованих дружніх відносин, довіряючи йому, виготовив на нотаріальному бланку № ВКС 531594 і передав ОСОБА_23 проект заповіту від імені ОСОБА_55 . Згідно із зазначеним заповітом, ОСОБА_52 , на випадок смерті, заповів ОСОБА_56 все належне йому майно.

Кілька днів потому, в липні 2008 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_23 повторно, маючи умисел на підробку і використання підроблених документів, за невстановлених обставин, в бланку заповіту № ВКС 531594, підробив підпис від імені заповідача ОСОБА_52 , після чого зазначений бланк з підробленим підписом надав нотаріусу ОСОБА_44 , який завірив заповіт гербовою печаткою і зареєстрував в реєстрі заднім числом - 22.12.2007 року за № 1-10774.

Таким чином, ОСОБА_23 придбав право на майно - квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 456 600 грн., що становить 1509 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та є особливо великим розміром.

Продовжуючи здійснювати підготовку до вчинення шахрайства, ОСОБА_23 , користуючись довірливими стосунками зі ОСОБА_57 , так як підтримував близькі стосунки з її дочкою, переконав її, не розповідаючи при цьому їй свої злочинні плани, підписати заяву про прийняття спадщини ОСОБА_53 від 16.07.2008 р, за раніше підробленим заповітом, тобто здійснив використання підробленого документа. 30.04.2009 року ОСОБА_23 отримав свідоцтво про право власності ОСОБА_58 на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_53 та зареєстрував цей документ в реєстрі прав на нерухоме майно.

Продовжуючи підготовку до вчинення шахрайства, ОСОБА_23 підшукав шляхом подачі оголошення в друковані засоби масової інформації покупця на вищевказану квартиру - ОСОБА_59 , яка дала свою згоду на її придбання за 60 000 доларів США.

28.05.2009 року, ОСОБА_23 , усвідомлюючи що зазначена квартира йому не належить, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення шахрайства, діючи з метою заволодіння шляхом обману майном, а саме, грошовими коштами ОСОБА_60 , повторно, з використанням підроблених документів, перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 , переконав ОСОБА_54 , яка не була обізнана щодо його злочинного плану, укласти договір купівлі-продажу, який у послідуючому був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_61 , і зареєстрований 28.05.2009 року в реєстрі за № 4486.

Згідно із зазначеним договором ОСОБА_62 продала, а ОСОБА_60 придбала квартиру АДРЕСА_2 . Фактична сума продажу квартири склала 60 000 доларів США, що на час вчинення злочину за курсом НБУ становить 456 600 грн.

В результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_23 повторно, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошима ОСОБА_60 в сумі 456 600 грн., що становить 1509 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром.

Після вчинених злочинів, ОСОБА_23 зрозумів, що складність організованих ним злочинів потребує створення злочинної організації. Тому маючи досвід роботи в правоохоронних органах, займаючись адвокатською діяльністю, ОСОБА_23 , бажаючи збільшити свої доходи злочинним шляхом, став на шлях скоєння особливо тяжких злочинів проти особи та тяжких злочинів, які посягають на право власності, в період часу приблизно з липня 2008 року створив і очолив злочинну організацію, до складу якої, на різних етапах її формування, втягнув іншу особу, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку з її смертю, а також ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_29 , ОСОБА_11 та ОСОБА_27 , з якими заволодів чужим майном, правом на майно в особливо великих розмірах, організував підробку і використання підроблених документів, вимагання, незаконне позбавлення волі і умисні вбивства громадян за обтяжуючих обставин.

Так, в липні 2008 року, ОСОБА_23 , переслідуючи корисливу мету особистої наживи і збагачення злочинним шляхом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення злочинної організації, запропонував увійти до складу злочинної організації особі, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку з її смертю, з метою створення стійкого ієрархічного об'єднання, запропонував цій особі залучити до її складу осіб, які раніше вчиняли злочини, та які за грошову винагороду будуть підшукувати самотніх, схильних до зловживання спиртними напоями громадян, входити до них в довіру і схиляти їх різними способами до підписання документів про передачу права власності на житло, після чого здійснювати вбивства потерпілих.

З метою конспірації діяльності організації, за вказівкою ОСОБА_23 , зв'язок з ним і рештою учасників здійснювався виключно через іншу особу, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, по телефону, а в ряді випадків, які вимагають особливої ??конспірації, під час особистих зустрічей в офісі ОСОБА_23 , під виглядом здійснення ним адвокатської діяльності.

Особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, прийняла пропозицію ОСОБА_23 про входження до складу злочинної організації та виконанні покладеної на неї ролі.

З метою розширення кількості членів злочинної організації для полегшення вчинення ряду злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких, які вимагали більшої кількості учасників, особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , приступила до вербування до складу групи інших осіб.

Так, в зазначений період часу ця особа залучила до складу злочинної організації свого знайомого ОСОБА_63 , з яким підтримувала дружні стосунки. Останній, маючи на меті особисте збагачення злочинним шляхом, прийняв пропозицію і вступив до складу формованої злочинної організації.

В цей же період часу особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, залучила до складу злочинної організації ОСОБА_10 , який, маючи на меті особисте збагачення злочинним шляхом, будучи схильним до вчинення протиправної діяльності, прийняв пропозицію і вступив до складу формованої ОСОБА_23 злочинної організації.

Влітку 2008 року особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, залучила до складу злочинної організації ОСОБА_27 , з якою познайомилася приблизно в 2007 році, за обставин, пов'язаних з угодою купівлі-продажу однієї з квартир.

Восени 2009 року особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, залучила до складу злочинної організації свого знайомого ОСОБА_11 . Останній, маючи на меті особисте збагачення злочинним шляхом, прийняв пропозицію ОСОБА_64 і вступив до її складу.

Також, ОСОБА_23 в зазначений період часу залучив до її складу свого знайомого ОСОБА_29 , з яким підтримував ділові стосунки. Останній, маючи на меті особисте збагачення злочинним шляхом, прийняв пропозицію ОСОБА_23 і вступив до складу сформованої їм злочинної організації.

На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_23 розробив план злочинної діяльності, який полягав в заволодінні шляхом обману та підроблення документів нерухомим майном, правом на майно, з метою подальшого його продажу, а так само в ряді випадків насильницьким заволодінням майном і вбивствах потерпілих, після вчинення дій, спрямованих на заволодіння їх майном.

План злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_23 , через особу, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, був доведений до відома всіх учасників організації. При цьому, особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, довела до відома ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 та ОСОБА_27 про те, що керівництво діяльністю організації здійснює особа, яка займається адвокатською практикою - ОСОБА_23 , зв'язок з яким, з метою конспірації, буде здійснюватися через нього.

Поділ ролей в скоєних тяжких та особливо тяжких злочинах відбувався наступним чином:

- ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію діями членів організації; давав вказівки і отримував звіти про їх виконання; самостійно або за допомогою інших учасників групи підшукував одиноких осіб, що мають у власності нерухоме майно на території міста Дніпропетровська та Дніпропетровської області, які зловживають спиртними напоями, ведуть паразитичний спосіб життя, внаслідок чого легко піддаються впливу; в разі виникнення проблем при оформленні документів на нерухомість, вирішував ці питання в органах влади та нотаріату; займався пошуком покупців для продажу здобутого злочинним шляхом нерухомого майна; розподіляв доходи, отримані в результаті злочинної діяльності членів організації; з урахуванням зібраних даних про потерпілого, деталізував план скоєння злочинів.

Всіма коштами, отриманими від заволодіння чужим майном, розпоряджався ОСОБА_23 , який в залежності від суми коштів, отриманих від продажу встановлював винагороду, яку виплачував у грошовому еквіваленті через особу, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, членам організації, а також встановлював суми коштів на покриття витрат, пов'язаних з утриманням потерпілих і витратами на оформлення документів.

Крім того, ОСОБА_23 , який будучи адвокатом і використовуючи свій авторитет серед працівників правоохоронних органів, повинен був, у разі потреби, вживати заходів щодо запобігання викриття учасників злочинної організації в їх злочинної діяльності.

Особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, за вказівкою ОСОБА_23 , організовувала виконання конкретних тяжких і особливо тяжких злочинів після отримання від останнього або іншого члена групи інформації про об'єкт нерухомості, яким можна було заволодіти; переконував власника продати належне йому нерухоме майно, під виглядом придбання іншого, більш дешевого житла в іншій місцевості і одержання відповідно залишку грошових коштів від продажу житла; підшукував нотаріусів для вчинення нотаріальних дій; для забезпечення мобільності, конспірації і оперативності при скоєнні злочинів, в різні періоди надавав членами групи наступний автотранспорт: ВАЗ «2101» державний номер АЕ26-50СМ; «Мерседес-Бенц СЛК200ЗНГ» державний номер НОМЕР_1 ; «Хюндай Туксон» державний номер НОМЕР_2 ; «Мерседес Е270» державний номер НОМЕР_3 .

Перераховані автомобілі використовувалися для транспортування членів організації до місць вчинення злочинів, а також транспортування їх з місць пригод, здійснення іншої злочинної діяльності.

Для створення умов, що сприяли в досягненні психологічного контролю над потерпілими, особа, кримінальна справа щодо якої припинена у зв'язку зі смертю, мала забезпечувати потерпілих продуктами харчування і спиртними напоями, а також створювати видимість догляду за ними, внаслідок чого потерпілі, будучи впевненими в сумлінності дій членів злочинної організації, помилково вважаючи, що продаж або обмін нерухомого майна на інше, більш дешеве, з подальшим отриманням різниці від продажу будуть їм вигідні, погоджувалися на продаж своєї нерухомості, підписували довіреність на право розпорядження їх майном, або документи на відчуження майна.

Досягнувши згоди на відчуження майна, особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, повідомляла про це ОСОБА_23 , займалася пошуком нотаріуса, який організовував оформлення довіреності або договору купівлі-продажу. Далі, особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, шляхом вчинення нотаріальних дій проводила переоформлення нерухомості на одного з членів злочинної організації, оформлення правовстановлюючих документів та подальший її продаж.

Після оформлення документів на нерухомість потерпілих, особа, кримінальна справа відносно якої припинена у зв'язку зі смертю, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , давала членам злочинної організації ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вказівку на фізичне усунення потерпілих,тобто на їх вбивство.

Таким чином, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, будучи наближеною до лідера злочинної організації ОСОБА_23 , підпорядковувалася безпосередньо тільки йому, виконувала його особливі розпорядження і доводила до відома всіх учасників вказівки ОСОБА_23 , які були обов'язковими для виконання всіма її членами.

- ОСОБА_27 , як фахівець в області нерухомості і керівник агентства нерухомості, займалася оформленням документів на нерухоме майно в органах БТІ, приватизації, житлово-комунального господарства; займалася пошуком покупців для продажу здобутого злочинним шляхом нерухомого майна; підшукувала нотаріусів; надавала наявну у неї у власності нерухомість, для реалізації спільних з членами злочинної організації планів;

- ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 і ОСОБА_11 виконували функції, пов'язані зі збором інформації про потерпілих, збором необхідних документів для переоформлення права власності на нерухоме майно, наданням автотранспорту, вживали заходів до приховування слідів злочинів, виступали в ролі підставних покупців, спадкоємців, продавців при переоформленні майна потерпілих.

Крім того, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , як членам організації, згідно із заздалегідь розподіленими функціями, були відведені ролі, пов'язані з безпосереднім виконанням вбивств.

ОСОБА_10 входив в довіру до потерпілих, мешкав з ними, ходив у гості і спільно з ними вживав алкогольні напої.

ОСОБА_29 , будучи знайомим ОСОБА_23 , займався пошуком нерухомості у м. Дніпропетровську та підпорядковувався безпосередньо тільки йому.

ОСОБА_12 , будучи працівником СТО та володіючи при цьому гарними навичками керування автомобілем, виконував функції водія.

Учасники злочинної організації усвідомлювали, що дії кожного з них є невід'ємною складовою частиною здійснюваних ними тяжких і особливо тяжких злочинів. Крім того, в процесі вчинення злочинів учасники, з урахуванням соціального стану, психологічних якостей і фізичних можливостей кожного, виконували конкретні та спеціалізовані ролі, спрямовані на досягнення загальних для всіх членів злочинної організації цілей.

Організована ОСОБА_23 злочинна організація була стійкою, ієрархічною, її члени були суворо підпорядкованими керівнику і мали ознаки стійкого об'єднання групи осіб для здійснення ряду тяжких та особливо тяжких злочинів протягом тривалого періоду часу, де був розроблений, доведений до відома і схвалений всіма учасниками єдиний план злочинної діяльності; розподіл ролей учасників організації в скоєних злочинах; наявність загальних правил поведінки; наявність матеріальної бази (автомобілів, грошових коштів) для здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_23 була створена злочинна організація для здійснення ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників організації, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам, яка в період липня 2008 - березня 2011 року здійснила низку злочинів.

1. Так, приблизно 15 липня 2008 року ОСОБА_10 в районі готелю «Зоря» в м. Дніпродзержинську познайомився з ОСОБА_65 , 1967 року народження.

В ході знайомства ОСОБА_10 стало відомо про те, що ОСОБА_66 має намір продати свою квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , і виїхати жити з м. Дніпродзержинська.

Зазначену інформацію ОСОБА_10 , через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, повідомив ОСОБА_23 , у якого виник злочинний умисел, спрямований на вчинення злочину повторно , а саме, заволодіння шляхом обману правом на квартиру ОСОБА_67 , тобто вчинення шахрайства, яке завдало великої шкоди потерпілому і подальше його вбивство з корисливих мотивів з метою приховування раніше скоєного злочину - шахрайства.

Після цього ОСОБА_23 , як організатором, був розроблений план скоєння злочину, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома членів злочинної організації - ОСОБА_10 і ОСОБА_12 і схвалений ними.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочину.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю і ОСОБА_10 , з метою повторного заволодіння майном потерпілого шляхом шахрайства, повинні були увійти до нього в довіру і переконати його в щирості своїх намірів, спрямованих на надання допомоги в оформленні відповідних документів і подальшого продажу квартири.

ОСОБА_12 згідно з відведеною йому роллю повинен був вчинити вбивство ОСОБА_67 і, з метою приховування слідів злочину, захоронити його труп.

Для реалізації спільного злочинного умислу, в один з днів липня 2008 року ОСОБА_10 , особа, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, діючи узгоджено з ОСОБА_23 , який діяв повторно, і ОСОБА_12 , згідно з раніше розробленим планом, купили спиртне і продукти харчування, після чого, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, відвіз ОСОБА_10 додому до ОСОБА_67 , де ОСОБА_10 повинен був встановити між ними довірливі і дружні відносини

В ході розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_10 , діючи згідно з відведеною йому роллю, встановив з ОСОБА_68 довірчі відносини, продовжував їх підтримувати і розвивати, протягом приблизно одного тижня ходив в гості до потерпілого, приносячи йому при цьому продукти харчування і спиртне, остаточно таким чином увійшовши до нього в довіру.

Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, приблизно 10 серпня 2008 року, десь о 12.00 годині, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_66 зустрілися в барі «Арарат» в м Дніпродзержинську, де ОСОБА_10 познайомив останнього з особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, представивши його як свого брата, який бажає придбати його квартиру. Після закінчення зустрічі інша особа, з метою переконати ОСОБА_67 в серйозності своїх намірів на покупку квартири, дав йому гроші в сумі 300 доларів США, після чого ОСОБА_10 відвіз потерпілого додому.

17 вересня 2008 року особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи відповідно до розробленого плану і відведеної їй ролі, зустрівся з ОСОБА_68 за місцем його проживання, забрав останнього і відвіз до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_69 , в нотаріальну контору розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .

У зазначеному місці особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю, керуючись корисливим мотивом, переконав ОСОБА_67 видати від свого імені довіреність на ім'я ОСОБА_70 , мотивуючи це необхідністю прискорення процедури оформлення документів для продажу квартири.

ОСОБА_66 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів співучасників злочину, довіряючи їм і помилково вважаючи, що після продажу квартири йому будуть повернені гроші від її продажу, власноруч підписав довіреність на бланку ВКМ № 054080, зареєстровану в реєстрі нотаріальних дій від 17.09.2008 року за № 4735 та посвідчену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_71 , якою уповноважив від свого імені здійснювати обмін або продаж квартири АДРЕСА_6 .

Таким чином, учасники злочину повторно, шляхом обману заволоділи правом на майно, на квартиру АДРЕСА_6 , що належить потерпілому ОСОБА_72 .

Після отримання нотаріально засвідченої довіреності, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, продовжуючи вводити потерпілого щодо своїх дійсних намірів в оману, неодноразово передавала ОСОБА_73 гроші.

Надалі, особа, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що в результаті скоєння вбивства ОСОБА_67 останній не зможе скасувати раніше видану їм довіреність і заявити в правоохоронні органи про скоєне відносно нього шахрайство, в період приблизно з 15 по 20 жовтня 2008 року, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою подальшого продажу за раніше виданою довіреністю квартири ОСОБА_67 і заволодіння вирученими від реалізації коштами, з метою приховування раніше скоєного у відношенні ОСОБА_67 шахрайства, дав вказівку ОСОБА_12 і ОСОБА_10 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_67 , з яким ОСОБА_12 повинен був познайомити ОСОБА_10 .. Виконуючи умови спільного злочинної змови, з метою полегшення подальшого поховання трупа ОСОБА_67 , ОСОБА_12 поклав в багажник автомобіля лопату.

В цей же період часу, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_12 , діючи за вказівкою особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, згідно з відведеною йому роллю в складі злочинної організації, прибув в бар «Нокаут», розташований в м. Дніпродзержинську, де ОСОБА_10 і ОСОБА_66 розпивали спиртні напої.

Далі, ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА_67 , з корисливих мотивів, з метою приховування раніше скоєного злочину-шахрайства, виконуючи відведену йому роль, посадив ОСОБА_67 , який знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, а через це в безпорадному стані, на заднє сидіння автомобіля «ВАЗ 21173-110-30» державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_74 ..

Виїхавши за межі м. Дніпродзержинська, в районі бази відпочинку «Чайка», переконавшись, що ОСОБА_66 заснув, ОСОБА_10 виконавши свою роль в скоєному злочині вийшов з автомобіля і повернувся в м. Дніпродзержинськ, в нічний клуб «Арізона», де став очікувати ОСОБА_12 .

В цей час ОСОБА_12 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_67 , приблизно о 22.30 годині, з'їхав з автодороги «Полтава-Шульгівка», уздовж каналу «Дніпро-Донбас», вправо, на ґрунтову дорогу, яка прямує до лісу, по якій проїхав приблизно 30 метрів.

Зупинившись, ОСОБА_12 витягнув з автомобіля потерпілого ОСОБА_67 , який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і внаслідок цього не надавав опір, після чого посадив його під дерево.

Далі, доводячи спільний злочинний умисел членів злочинної організації до кінця, який був спрямований на вбивство ОСОБА_67 , ОСОБА_12 , діючи згідно з відведеною йому роллю, взяв в багажнику автомобіля викрутку, підійшов до сидячого під деревом ОСОБА_67 , після чого, маючи на меті протиправне позбавлення життя потерпілого, правою рукою, умисно, з силою, завдав йому не менше п'яти ударів, металевої робочою частиною викрутки в область серця.

Доводячи злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_67 до кінця, ОСОБА_12 заздалегідь приготованою лопатою викопав яму поряд з місцем скоєння вбивства, в якій поховав потерпілого.

В подальшому учасники злочину, шляхом підробки довіреності від імені ОСОБА_67 на ім'я ОСОБА_75 та використання підробленої довіреності розпорядилися квартирою АДРЕСА_6 , продавши її 21.05.2009 року за дорученням - ОСОБА_76 , за суму в розмірі 6 000 доларів США, що за курсом НБУ на 21.05.2009 року дорівнює 45 660 грн.

В результаті вищевказаних злочинних дій члени злочинної організації ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи відповідно до відведених їм ролей, шахрайським шляхом, з використанням підробленої ними довіреності, придбали право на майно ОСОБА_67 вартістю 45 660 грн, що становить 151 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто заподіяли значної шкоди.

2. Влітку 2008 року особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, від невстановленої слідством особи отримала інформацію про те, що за адресою: АДРЕСА_7 , мешкає самотній ОСОБА_77 , 1970 року народження, який зловживає алкогольними напоями.

Зазначена інформація іншою особою була передана ОСОБА_23 , у якого виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом вимагання нерухомим майном ОСОБА_78 ..

Після цього ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома членів злочинної організації: ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_27 ..

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочину.

ОСОБА_27 , виступаючи в ролі представника агентства нерухомості, повинна була зібрати пакет документів, необхідних для продажу будинку, підшукати покупців і здійснити його відчуження.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 повинні були шляхом погроз вбивством схилити потерпілого ОСОБА_79 до передачі належного йому майна: будинку АДРЕСА_7 , котрий мав бути переоформлений на співучасника злочину ОСОБА_12 і згодом продано.

У вересні 2008 року члени злочинної організації: особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 , ОСОБА_80 і ОСОБА_27 , діючи за вказівкою ОСОБА_23 , відповідно до раніше розробленого плану, шляхом погроз вбивством неодноразово вимагали від ОСОБА_79 передати їм правовстановлюючі документи на його домоволодіння, для його подальшого продажу.

В середині вересня 2008 року особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, на своєму автомобілі привезла ОСОБА_79 в квартиру АДРЕСА_8 , яку згідно з відведеною їй роллю у скоєному злочині надала ОСОБА_27 .

У зазначеному місці учасники злочинної організації: особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 діючи узгоджено з ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , з метою вимагання чужого майна, застосовуючи психічне насильство - погрозу вбивством, продовжували вимагати від ОСОБА_79 передати їм належне йому нерухоме майно, на що ОСОБА_81 , злякавшись погроз, погодився.

Після цього, 23.09.2008 року, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, разом з ОСОБА_27 і ОСОБА_82 прибули до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_83 в офіс, розташований за адресою: АДРЕСА_9 , де ОСОБА_84 , сприймаючи загрозу своєму життю як реальну, підписав в їх присутності довіреність на бланку № ВКТ 599223, ізареєстровану в реєстрі за № 3451 від 23.09.2008 року, якою уповноважив співучасника злочину ОСОБА_27 розпоряджатися всім його майном і передав останній.

Після отримання шляхом вимагання зазначеної довіреності та отримання права на майно, співучасники злочину, діючи організованою групою у складі злочинною організацією, повторно, усвідомлюючи, що раніше видана ОСОБА_82 довіреність може бути ним скасована, діючи відповідно до раніше розробленого плану, згідно з договором купівлі-продажу від 20.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5927 приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_85 , переоформили майно потерпілого на співучасника злочину ОСОБА_12 .

Після цього, учасники злочинної організації розпорядилися майном ОСОБА_79 на свій розсуд, продавши його за договором купівлі-продажу від 20.03.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 151, приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_86 покупцеві ОСОБА_87 за 100 807,00 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_23 та учасники злочинної організації: особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_27 заподіяли потерпілому ОСОБА_88 матеріальну шкоду в сумі 100 807 грн., що становить 333 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто у великому розмірі.

3. У травні 2009 року ОСОБА_23 від невстановленої особи було отримано інформацію про те, що за адресою: АДРЕСА_10 , мешкає самотній, схильний до зловживання алкогольними напоями, ОСОБА_89 , 1942 року народження.

Вважаючи, що у потерпілого відсутні родичі, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, спрямований на повторне, у складі злочинної організації, заволодіння шляхом обману, підробки та використання завідомо підроблених документів, правом на вищевказане домоволодінням ОСОБА_90 , тобто вчинення шахрайства в особливо великих розмірах.

Після того, ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома членів злочинної організації: ОСОБА_10 , ОСОБА_27 і схвалений ними.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочинної організації.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 з метою повторного заволодіння майном потерпілого шляхом шахрайства, повинні були увійти в довіру до потерпілого і переконати його в необхідності продажу домоволодіння з метою покупки іншого, більш дешевого житла з доплатою.

ОСОБА_27 повторно, виступаючи в ролі представника агентства нерухомості, повинна була зібрати пакет документів, необхідних для продажу будинку, підшукати покупців і провести його відчуження.

Всі учасники злочинної змови були обізнані про деталі скоєння злочину і ролі в ньому кожного учасника.

Для реалізації спільного злочинного умислу в серпні 2009 року ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_23 і особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, згідно з раніше розробленим планом, вчиняв дії, спрямовані на встановлення довірливих відносин. ОСОБА_27 також намагалась схилити ОСОБА_91 до продажу будинку, яка відвідувала ОСОБА_91 у його будинку. Однак довести свій умисел на вчинення шахрайства до кінця не виявилося можливим, з огляду на те, що ОСОБА_90 категорично відмовився від продажу свого домоволодіння, про що особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, повідомила ОСОБА_23 .

У зв'язку з цим, у ОСОБА_23 , як у особи, яка вже вчиняла умисне вбивство, виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_91 , умисне вбивство останнього з корисливих мотивів з метою приховати інший злочин та полегшити його вчинення, на доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на заволодіння його домоволодінням, здійснення якого він доручив особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та яка вже раніше вчиняла вбивство.

Приблизно 30.08.2009 року, діючи відповідно до раніше розробленого плану і відведеної йому ролі в складі злочинної організації, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, доводячи до кінця з раніше вчинившими умисне вбивство ОСОБА_23 і ОСОБА_10 , злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_91 , так як останній відмовився від продажу свого будинку, вивіз потерпілого в лісовий масив, розташований біля каналу «Дніпро-Донбас», уздовж автодороги «Полтава-Шульгівка» Петриківського району Дніпропетровської області, де, діючи з єдиним умислом, з корисливих мотивів, напав на потерпілого і, застосовуючи насильство небезпечне для його життя і здоров'я, повторно, з метою позбавлення життя, завдав йому не менше одного удару тупим твердим предметом, який має жорстку конструкцію, в ліву тім'яну область голови. Після цього, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_91 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, одягнула на голову потерпілого поліетиленовий пакет до області шиї і з великим зусиллям обмотав зверху скотчем, щільно перекриваючи при цьому отвори рота і носа, розуміючи і усвідомлюючи при цьому, що позбавляє можливості дихати.

Після скоєння вищевказаних дій, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, захоронив ОСОБА_91 на місці скоєння злочину.

В результаті зазначених злочинних дій потерпілому ОСОБА_92 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: повного, косо-поперечного перелому верхнього рогу щитоподобного хряща; втиснутого, осколкового перелому лівої тім'яної кістки, розташованої в області нижньої ділянки вінцевого шва; ділянки, схожі на крововиливи точкового характеру в товщині з'єднувальних оболонок нижньої повіки лівого ока. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії, яка розвинулась в результаті перекриття отворів рота і носа і здавлювання органів шиї.

В ході розбійного нападу учасники злочинної організації ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 заволоділи домоволодінням ОСОБА_91 вартістю 133 182,00 грн, що становить 440 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є великим розміром.

Продовжуючи вчиняти злочин, у зв'язку з тим, що потерпілим ОСОБА_93 не були підписані документи на відчуження його домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_23 змінив раніше розроблений план.

Згідно з внесеними змінами, ОСОБА_23 , будучи особою яка раніше вчинила підробку і використання підробленого документа, повинен був виготовити підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_91 , на підставі якого особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 оформлять довіреність на ім'я останнього на право розпорядження будинком, який належить ОСОБА_92 і розташований за адресою: АДРЕСА_10 .

ОСОБА_27 , виступаючи в ролі представника агентства нерухомості, повинна була зібрати пакет документів, необхідних для продажу будинку, підшукати покупців і провести його реалізацію.

Крім того, особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, за вказівкою ОСОБА_23 , до скоєння даного епізоду злочинної діяльності було залучено іншу особу, яка не є членом злочинної організації і не посвячена в її плани, ОСОБА_94 , кримінальну справу відносно якої закрито, у зв'язку зі смертю, роль якої полягала в підробці і використанні підробленої довіреності від імені ОСОБА_95 .

ОСОБА_27 , виконуючи відведену їй роль в спільному злочинному плані, підшукала покупця на вищевказане домоволодіння - ОСОБА_96 .

Після цього члени злочинної організації ОСОБА_10 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи відповідно до раніше розробленого плану і відведеної їм ролі, зустрілися в офісі ОСОБА_27 з покупцем ОСОБА_97 , діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, повторно, переконали останнього в тому, що мають всі передбачені законом повноваження на продаж домоволодіння і досягли основних умов продажу. Також, в рахунок майбутньої покупки будинку ОСОБА_98 передав учасникам вчинення злочину у вигляді завдатку грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

21.08.2009 року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_91 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 прибули за адресою: АДРЕСА_11 , в офіс до ОСОБА_23 . У зазначеному місці ОСОБА_23 , діючи згідно з відведеною йому роллю, передав особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, паспорт на ім'я ОСОБА_91 , в котрий за невстановлених слідством обставин була вклеєна фотографія ОСОБА_94 , кримінальну справу відносно якого закрито, у зв'язку з його смертю.

В цей же день, ОСОБА_10 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, прибули до буд. АДРЕСА_10 , де особа, кримінальну справу відносно якої припинено у зв'язку зі смертю, ОСОБА_99 запропонувала особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_100 , взяти участь в скоєнні злочину, а саме, за підробленим паспортом виступити в ролі ОСОБА_91 , на що ОСОБА_101 дав свою згоду.

21.08.2009 року, продовжуючи свої злочинні дії, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_101 прибули до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_102 , в офіс за адресою: АДРЕСА_12 .

У зазначеному місці особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_101 , діючи умисно, за підробленим паспортом, ввівши в оману нотаріуса ОСОБА_102 щодо своєї особи, представившись як ОСОБА_90 і з наслідуванням підпису останнього, власноруч розписався від імені ОСОБА_90 в довіреності № ВМО 181026, на ім'я ОСОБА_10 на право розпорядження належним потерпілому будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_10 , тобто зробив підробку документа. Вказану довіреність особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_101 передав для подальшого використання особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_103 . Зазначена довіреність була посвідчена нотаріусом ОСОБА_102 і зареєстрована 21.08.2009 року в реєстрі за № 1492. Таким чином, члени злочинної організації придбали право на майно.

23.08.2009 року особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , діючи відповідно до раніше розробленого плану, згідно з відведеними їм ролями в складі злочинної організації, прибули до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_104 , де ОСОБА_10 , діючи на підставі вищевказаної довіреності, отриманої злочинним шляхом, видав довіреність на ім'я ОСОБА_27 на збір та оформлення правовстановлюючих документів на будинок, що належить ОСОБА_92 , розташований за адресою: АДРЕСА_10 .

На підставі зазначеної довіреності, ОСОБА_27 , виконуючи свою роль в вчиненому злочині, підготувала документи, необхідні для продажу будинку.

08.10.2009 року, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, ОСОБА_10 , будучи особою, яка раніше вчинила шахрайство, перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_13 , діючи згідно з відведеною йому роллю і узгоджено з іншими членами злочинної організації, виступаючи продавцем, підписав з покупцем - ОСОБА_105 , два договори купівлі-продажу, завірених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_106 , зареєстрованих в реєстрі за № 2761 і № 2771 відповідно.

Згідно із зазначеними договорами ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_35 придбав будинок, а також земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 , за 81 350, 00 грн. і за 51 832, 00 грн., відповідно.

В результаті вищевказаних злочинних дій члени злочинної організації ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_27 , усвідомлюючи що не мають прав на продаж домоволодіння ОСОБА_91 , повторно заволоділи шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_107 , в загальній сумі 133 182, 00 грн., що становить 440 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є великим розміром, якими розпорядилися на власний розсуд.

4. Приблизно в травні- червні 2009 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_23 за невстановлених слідством обставин стало відомо про те, що в квартирі АДРЕСА_14 проживає самотній чоловік, ОСОБА_108 , який зловживає спиртними напоями.

Після того у ОСОБА_23 , який є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, виник злочинний умисел, спрямований на організацію вчинення злочину повторно - заволодіння правом на квартиру, в якій проживав ОСОБА_109 , продажу квартири та заволодіння грошовими коштами від її продажу шляхом обману та зловживанням довірою, підробкою та використанням підроблених документів, а також, з цією метою, незаконне позбавлення волі і умисне вбивство ОСОБА_110 , з корисливих мотивів, з метою приховування раніше скоєного злочину.

В цей же період часу, ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину, згідно з яким він здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочину-членів злочинної організації.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 , який є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, ОСОБА_12 , який є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство і інша особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_101 ) повинні були незаконно позбавити свободи ОСОБА_111 .. Крім того, особа, кримінальна справа відносно якої закрита в зв'язку з її смертю ( ОСОБА_99 ), ОСОБА_10 і ОСОБА_112 повинні були підготувати і здійснити умисне вбивство ОСОБА_111 . Крім того, особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з його смертю ( ОСОБА_99 ), повинен був забезпечити отримання підроблених документів, що дають право на продаж квартири.

ОСОБА_27 , виступаючи в ролі представника агентства нерухомості, повинна була зібрати пакет документів, необхідних для продажу квартири, підшукати покупців, переконати їх в наявності у неї повноважень на продаж квартири і провести її відчуження, та надати свій заміський будинок для утримання в ньому ОСОБА_111 .. При цьому, ОСОБА_27 , за задумом організатора ОСОБА_23 , не була посвячена в злочинні наміри, спрямовані на вбивство потерпілого.

Всі учасники злочинної змови були обізнані кожен про свою роль у вчиненні злочину і дали свою згоду на участь в ньому.

З метою виконання раніше розробленого плану, приблизно 15 липня 2009 року о 14.00 годині, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, і ОСОБА_10 , на автомобілі «Фольксваген Каді» державний номер НОМЕР_5 , прибули на подвір'я будинку АДРЕСА_15 . У дворі вказаного будинку, учасники скоєння злочину: інша особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю і ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі, діючи умисно, узгоджено один з одним, всупереч його волі, посадили ОСОБА_113 у фургон автомобіля, ОСОБА_10 при цьому сів поруч з ним, позбавляючи його можливості покинути автомобіль, тобто незаконно позбавили волі.

Після цього вищевказані особи з метою подальшого незаконного утримання, привезли ОСОБА_113 в заздалегідь визначене місце - домоволодіння, надане співучасником скоєння злочину ОСОБА_27 , розташоване в будинку АДРЕСА_10 . На шляху слідування, виконуючи свою роль в вчиненому злочині вищевказаних осіб, в заздалегідь обумовленому місці, на трасі їх зустрів співучасник злочину ОСОБА_12 , який прибув на автомобілі «Мерседес», держаний номер НОМЕР_6 .

Після того, ОСОБА_10 , продовжуючи незаконно позбавляти волі ОСОБА_113 , пересадив потерпілого на заднє сидіння автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , діючи узгоджено один з одним, сіли по обидва боки потерпілого, попереджуючи тим самим його можливість покинути автомобіль. Потім, зазначені особи за вказівкою особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, вирушили до домоволодіння АДРЕСА_10 . При цьому, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, на автомобілі «Фольксваген Каді», поїхала перед автомобілем «Мерседес», забезпечуючи таким чином можливість безперешкодного проїзду до зазначеного місця і попереджуючи можливість бути зупиненими співробітниками ДАІ.

На під'їзді до с. Піщанка зазначені автомобілі зупинилися і ОСОБА_10 , діючи за вказівкою особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, проти волі потерпілого, продовжуючи незаконно позбавляти його волі, пересадив ОСОБА_113 у фургон автомобіля «Фольцваген Каді» та вирушили до вищевказаного домоволодіння. ОСОБА_12 на автомобілі «Мерседес» поїхав за ними.

Під'їхавши до будинку АДРЕСА_16 , особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, діючи відповідно до раніше розробленого плану і відведеної йому ролі у вчиненому злочині, продовжуючи незаконно, проти його волі, позбавляти свободи ОСОБА_113 , посадив його в підвал домоволодіння, давши при цьому вказівку ОСОБА_10 спостерігати за ним, не даючи йому можливості втекти.

Крім того, до скоєння даного злочину, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, залучив раніше йому знайому іншу особу, кримінальну справу стосовно якої закрито в зв'язку з її смертю ( ОСОБА_94 ), який знаходився в зазначеному місці в якості охоронця і також повинен був охороняти і забезпечувати продуктами харчування потерпілого, позбавляючи його можливості сховатися. При цьому особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_101 ), не була посвячена у злочинні наміри членів організованої злочинної групи, спрямовані на вбивство потерпілого.

У зазначеному місці, учасники злочинної організації, ОСОБА_23 , особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з його смертю ( ОСОБА_99 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 і особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з його смертю ( ОСОБА_101 ), діючи згідно з раніше розробленим планом, незаконно, проти його волі, утримували потерпілого ОСОБА_113 протягом приблизно одного тижня.

Приблизно 25 липня 2009 року, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел членів злочинної організації, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_113 , з корисливих мотивів, а так само з метою приховування раніше скоєного злочину, приблизно о 14.00 годині, особа, кримінальна справа відносно якої закрита в зв'язку з її смертю ( ОСОБА_99 ), подзвонив ОСОБА_10 , який знаходився з потерпілим і незаконно його утримував і дав останньому вказівку приготуватися до скоєння вбивства, а саме - викопати яму для подальшого поховання трупа.

ОСОБА_10 , діючи за вказівкою особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, ( ОСОБА_64 ) і, виконуючи свою роль в скоєнні злочину, викопав яму в сусідньому покинутому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_10 .

Виконавши вказівку особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_64 ), і приготувавши яму, необхідну для приховування трупа, після вбивства ОСОБА_113 , в цей же день, приблизно о 21.30 годині, ОСОБА_10 поїхав до м. Дніпродзержинськ з прибулим за ним учасником злочину ОСОБА_12 .

Приблизно 25 липня 2009 року, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю ( ОСОБА_99 ), з метою доведення до кінця спільного з членами злочинної організації умислу, спрямованого на вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_110 , з метою приховування раніше скоєного у відношенні потерпілого злочину - незаконного позбавлення волі, діючи згідно з відведеною йому роллю, прибув до домоволодіння АДРЕСА_16 , де забрав ОСОБА_113 , який незаконно там утримувався, відвів до раніше приготовленого учасником скоєння злочину ОСОБА_10 місця скоєння вбивства - ями, викопаної в будинку АДРЕСА_10 , де, діючи з єдиним з членами злочинної організації ОСОБА_23 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 умислом, убив ОСОБА_113 шляхом застосування фізичної сили, шляхом здавлювання органів шиї петлею, закриття органів дихання поліетиленовим пакетом, вчинив умисне вбивство потерпілого.

Після скоєння злочину особа, кримінальну справу відносно якої закрито в зв'язку з її смертю ( ОСОБА_99 ), закопав ОСОБА_113 в раніше викопаній учасником злочину ОСОБА_10 ямі.

В ході скоєння злочину, учасники злочинної організації ОСОБА_23 , особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 здійснили заходи для заволодіння квартирою, в якій проживав ОСОБА_109 , вартість якої була визначена в 197 000,00 грн.

Продовжуючи вчиняти злочин, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на вчинення шахрайства, шляхом підробки та використання підроблених документів, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю ( ОСОБА_99 ), діючи згідно з відведеною йому роллю, 28.07.2009 року, спільно з іншою особою, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_114 ), від якого раніше отримав згоду на участь у підробці документів, прибули до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_115 , де діючи умисно, готуючись до вчинення шахрайства, вводячи останню в оману, переслідуючи кінцеву мету заволодіння квартирою ОСОБА_113 , представив особу, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_94 ) як - ОСОБА_116 .

При цьому, особа, кримінальну справу стосовно якої закрита в зв'язку зі смертю ( ОСОБА_101 ), діючи умисно, з метою підробки документів, представився як ОСОБА_109 , а також, надав нотаріусу підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_113 , в який, за невстановлених обставин, була вклеєна його фотографія.

ОСОБА_117 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів зазначених вище осіб, один з яких представився як - ОСОБА_109 , видала від імені останнього довіреність на бланку № ВМЕ 978874, зареєстровану в реєстрі 28.07.2009 року за № 790, на ім'я ОСОБА_118 , на право отримання свідоцтва про право власності, реєстрації права власності та отримання виписки з реєстру прав власності на відчуження квартири АДРЕСА_14 , яку відразу ж після її виготовлення передав ОСОБА_23 ..

У зазначеній довіреності власноручно від імені ОСОБА_113 , як довірителя, поставив підпис ОСОБА_101 , тобто підробив вищевказаний документ. При цьому дані ОСОБА_118 для отримання довіреності, були надані особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_119 ), співучасником злочину ОСОБА_27 . ОСОБА_120 була підлеглою ОСОБА_27 , виконувала її вказівки і не була посвячена в злочинні наміри учасників злочинної організації.

Після цього, відповідно до плану вчинення злочину, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю ( ОСОБА_99 ) передав зазначену довіреність ОСОБА_27

28 липня 2009 року, ОСОБА_27 , виконуючи відведену їй роль в скоєнні злочину, надала своєї підлеглій, співробітнику агентства нерухомості «Підприємець» ОСОБА_121 , яка не була проінформована про злочинні наміри членів злочинної організації, раніше отриману підроблену довіреність від імені ОСОБА_113 на право приватизації квартири, АДРЕСА_14 , а також видала грошові кошти, необхідні для оформлення документів.

За час оформлення документів на приватизацію квартири, ОСОБА_27 був підшуканий покупець - ОСОБА_122 , з яким вона досягла згоди щодо істотних умов укладання угоди.

06 листопада 2009 року, доводячи до кінця злочинні наміри членів злочинної організації: ОСОБА_23 , особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_64 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_27 , спрямовані на заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами, вирученими від продажу квартири ОСОБА_113 , ОСОБА_27 дала вказівку співробітнику агентства нерухомості ОСОБА_123 , про здійснення угоди в її присутності, після чого ОСОБА_124 діючи за вказівкою ОСОБА_27 , підписала договір купівлі-продажу, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_125 і зареєстрованому в реєстрі за № 2253.

Згідно із зазначеним договором ОСОБА_124 продала, а ОСОБА_122 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів членів злочинної організації, купив квартиру АДРЕСА_17 за 197 000 грн. Гроші від реалізації квартири покупцем були передані ОСОБА_27 ..

Вирученими від продажу коштами учасники злочину розпорядилися на власний розсуд.

В результаті вищевказаних злочинних дій членів злочинної організації ОСОБА_23 , особи, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_64 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_27 , які діючи відповідно до відведених їм ролей, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами ОСОБА_126 в сумі 197 000,00 грн., що становить 651 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

5. У квітні-травні 2009 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_23 за невстановлених обставин стало відомо про те, що в квартирі АДРЕСА_18 проживає чоловік похилого віку, ОСОБА_127 , який зловживає спиртними напоями і не має родичів.

Після того, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння шляхом обману, за допомогою підробки і використання підроблених документів правом щодо розпорядження квартирою ОСОБА_128 , її продажу та заволодіння грошовими коштами від її продажу.

Далі, ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома членів злочинної організації ОСОБА_10 і ОСОБА_12 і схвалений ними.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочину, повинен був підшукати нотаріусів, вводячи в оману яких, отримати підроблені документи, які дають право на подальший продаж квартири і підшукати покупців на квартиру.

Особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 повинні були, за вказівкою ОСОБА_23 , зібрати пакет документів, необхідних для продажу квартири, після збору яких один з учасників організації повинен був виступити в ролі представника продавця за дорученням.

Для реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на повторне вчинення шахрайства в особливо великих розмірах шляхом підробки та використання підроблених документів, ОСОБА_23 , виступаючи організатором вчинення злочину, діючи відповідно до відведеної йому ролі, підшукав невстановлену ??слідством особу, з якою 30.06.2009 року прибув до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_129 , де діючи умисно, готуючись до вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, вводячи останнього в оману, переслідуючи кінцеву мету заволодіння квартирою ОСОБА_128 , представив невстановлену ??слідством особу як ОСОБА_128 , надав особисті дані на співучасника злочину ОСОБА_10 , який повинен був виступити в ролі довіреної особи від імені потерпілого.

Внаслідок цього ОСОБА_129 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_23 і особистості людини, яка представилася ОСОБА_130 , видав від імені останнього, без фактичної його присутності, довіреність на бланку № ВМЕ 769306, на ім'я співучасника злочину ОСОБА_10 , зареєстровану 30.06.2009 року в реєстрі за № 736, на право розпорядження квартирою АДРЕСА_18 , яку відразу ж після її виготовлення передав ОСОБА_23 . У зазначеній довіреності власноручно, за вказівкою ОСОБА_23 , від імені ОСОБА_128 , як довірителя, поставила підпис невстановлена ??особа, тобто була здійснена підробка вищевказаного документа.

Після цього, відповідно до плану вчинення злочину, ОСОБА_23 передав підроблену довіреність члену злочинної організації особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю ( ОСОБА_119 ), який відповідно до відведеної йому ролі в скоєнні злочину, повинен був провести дії, пов'язані з приготуванням до вчинення шахрайства.

У свою чергу, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю і за вказівкою ОСОБА_23 , передала зазначену довіреність для використання члену злочинної організації ОСОБА_10 , доручивши йому зібрати пакет документів, необхідних для переоформлення права власності на квартиру ОСОБА_131 .

В ході підготовки до вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, членами злочинної організації 05.02.2010 року було подано оголошення в агентство нерухомості «Проспект» про продаж вищевказаної квартири.

Однак зібрати документи, необхідні для подальшого продажу квартири за дорученням, виданим на ім'я ОСОБА_10 , не вдалося, з огляду на відмову БТІ у видачі документів через перебування ОСОБА_128 в лікарні і у зв'язку з подальшою його смертю, і знаходження в зв'язку з цим в БТІ заборони на її відчуження.

У зазначений період часу співучасникам вчинення злочину стало відомо про те, що ОСОБА_130 раніше, в 2008 році, було складено заповіт, згідно з яким все його майно було заповідано ОСОБА_132 . Про ситуацію, що склалася, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з смертю, повідомила ОСОБА_23 . У зв'язку зі зміною обставин і з метою доведення до кінця спільного злочинного умислу, спрямованого на повторне вчинення шахрайства в особливо великих розмірах за допомогою підробки і використання підроблених документів, на виконання відведеної йому ролі, ОСОБА_23 було прийнято рішення про отримання підробленої довіреності на вступ в спадок після смерті ОСОБА_128 і подальший продаж квартири.

Після цього, діючи відповідно до єдиного злочинного плану, згідно з відведеною йому роллю, 11.02.2010 року ОСОБА_23 прибув до державного нотаріуса Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_43 , де діючи умисно, вводячи останнього в оману, маючи на меті заволодіння квартирою ОСОБА_128 , представив невстановлену особу як ОСОБА_133 , надав особисті дані на співучасника злочину ОСОБА_12 , який повинен був виступити в ролі довіреної особи.

Внаслідок цього, державний нотаріус ОСОБА_46 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_23 і особи, що представилася як ОСОБА_134 , 11.02.2010 року видав від імені останньої, без фактичної її присутності, довіреність на бланку № ВММ 974764, на ім'я співучасника злочину ОСОБА_12 , зареєстровану в реєстрі за № 1-994, на право оформлення спадщини на квартиру АДРЕСА_18 , яку відразу ж після її виготовлення передав ОСОБА_23 .

У зазначеній довіреності власноручно за вказівкою ОСОБА_23 , від імені ОСОБА_135 , як довірителя, поставила підпис невстановлена особа, тобто була здійснена підробка вищевказаного документа.

Далі, діючи відповідно до раніше розробленого плану і відведеної йому ролі у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 26.02.2010 року прибув до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_136 , де діючи умисно, вводячи останню в оману щодо своїх істинних намірів, переконав ОСОБА_137 прийняти у нього заяву на відкриття спадщини на майно ОСОБА_128 , від імені спадкоємиці ОСОБА_135 , без її фактичної присутності, мотивуючи це тим, що остання через зайнятість в даний момент з'явитися не може, однак в подальшому обов'язково підпише вищевказану заяву.

Внаслідок цього приватний нотаріус ОСОБА_138 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_23 , довіряючи йому, внаслідок раніше сформованих довірливих відносин, зробила заяву про відкриття спадщини від імені ОСОБА_135 , без її фактичної присутності.

11.03.2010 року, продовжуючи спільні злочинні дії, спрямовані на повторне вчинення шахрайства в особливо великих розмірах шляхом використання підробленого документа, ОСОБА_23 подзвонив приватному нотаріусу ОСОБА_139 і сказав при цьому, що до неї прийде ОСОБА_12 , який буде за довіреністю займатись оформленням документів, необхідних для отримання свідоцтва про право на спадщину, а також попросив надати йому максимальне сприяння в зазначеному питанні.

Не підозрюючи про справжні наміри ОСОБА_23 , приватний нотаріус ОСОБА_138 вважаючи, що він, а також ОСОБА_12 діють в рамках закону, 31.05.2010 року видала члену злочинної організації ОСОБА_12 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_135 , зареєстровану в реєстрі за № 4161.Після отримання зазначеного свідоцтва ОСОБА_12 , діючи відповідно до раніше розробленого плану і узгодженого з іншими учасниками злочину, зібрав пакет документів, необхідних для продажу квартири.

Продовжуючи свої злочинні дії, члени злочинної організації ОСОБА_23 і ОСОБА_12 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, шляхом використання підробленої довіреності, діючи відповідно до відведених їм ролей, підшукали через агентство нерухомості «Проспект» покупця - ОСОБА_140 .

Потім, діючи узгоджено, шляхом обману та надання підроблених документів, ОСОБА_23 і ОСОБА_12 переконали останню, що мають всі передбачені законом повноваження на продаж квартири і досягли з нею домовленості щодо основних умов угоди.

Після цього, діючи відповідно до єдиного злочинного плану, згідно з відведеною йому роллю, 11.06.2010 року ОСОБА_23 прибув до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_136 , де діючи умисно, вводячи останню в оману, маючи на меті заволодіння квартирою ОСОБА_128 , представив невстановлену ??слідством особу як ОСОБА_133 , надав особисті дані на співучасника злочину ОСОБА_12 , який повинен був виступити в ролі довіреної особи.

Приватний нотаріус ОСОБА_138 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_23 і особи, що представилася як ОСОБА_134 , 11.06.2010 року видала від імені останньої, без фактичної її присутності, довіреність на бланку № ВМЕ 082671, на ім'я співучасника злочину ОСОБА_12 , зареєстровану 11.06.2010 року в реєстрі за № 4405, на право розпорядження квартирою АДРЕСА_18 , яку відразу ж після її виготовлення передала ОСОБА_23 . У зазначеній довіреності, власноручно, за вказівкою ОСОБА_23 , від імені ОСОБА_135 як довірителя, поставила підпис невстановлена ??особа.

08.07.2010 року, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 , діючи згідно з відведеною йому роллю і узгоджено з іншими членами злочинної організації, виступаючи продавцем, підписав з покупцем - ОСОБА_141 , яка була введена в оману щодо фактичного власника квартири, договір купівлі-продажу, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_142 і зареєстрований 08.07.2010 року в реєстрі за № 3988.

Згідно із зазначеним договором ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_143 придбала квартиру квартиру АДРЕСА_18 за 135 150, 00 грн.

В результаті вищевказаних злочинних дій членів злочинної організації, ОСОБА_23 , особи, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які діючи відповідно до відведених їм ролей, повторно, шляхом підробки та використання підроблених документів, шахрайським шляхом придбали право на майно, заволоділи чужим майном та після продажу цього майна заволоділи грошовими коштами ОСОБА_144 в сумі 135 150, 00 грн, що становить 311 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілим у великому розмірі.

6. У червні 2009 року, ОСОБА_29 біля будинку АДРЕСА_19 , побачив, що в одній з квартир сталася пожежа. Зайшовши у двір вказаного будинку, ОСОБА_29 познайомився з господарем згорілої квартири ОСОБА_145 , 1940 року народження, і в ході бесіди дізнався, що останній зловживає спиртними напоями і хоче продати цю квартиру, так як вона постраждала внаслідок пожежі. Про цю ситуацію ОСОБА_29 повідомив ОСОБА_23 , в ході чого у останнього виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення шахрайства у великих розмірах - заволодіння квартирою АДРЕСА_20 , що належить на праві власності ОСОБА_146 і подальше вбивство потерпілого з корисливих мотивів.

Переслідуючи корисливу мету збагачення, ОСОБА_23 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, діючи у складі злочинної організації, запропонував ОСОБА_29 , заволодіти зазначеною квартирою, на що останній дав свою згоду. Крім того, до скоєння вказаного злочину ОСОБА_23 залучив членів злочинної організації: особу, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку з її смертю ( ОСОБА_64 ), ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , які раніше вчиняли умисне вбивство, на що останні так само дали свою згоду.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників, фінансування, а також надавав допомогу у виготовленні документів.

ОСОБА_29 займався оформленням документів на квартиру і її продажем. При цьому ОСОБА_29 за задумом організатора ОСОБА_23 не був посвячений у злочинні наміри членів злочинної організації, спрямовані на вбивство потерпілого.

Особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, безпосередньо брала участь в скоєнні вбивства і організувала його вчинення, надала автомобіль для доставки потерпілого і учасників до місця його скоєння. ОСОБА_10 і ОСОБА_12 безпосередньо брали участь у вбивстві і приховуванні його слідів.

Реалізуючи спільний злочинний умисел ОСОБА_29 , діючи, згідно з відведеною йому роллю, запропонував ОСОБА_146 продати його квартиру, а натомість придбати інше житло, на що останній, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_29 , дав свою згоду, про що той повідомив ОСОБА_23 .

Після цього ОСОБА_23 , виконуючи свою роль в скоєнні злочину, діючи відповідно до раніше розробленого плану, передав ОСОБА_29 грошові кошти на оформлення та відновлення документів ОСОБА_147 , котрі постраждали внаслідок пожежі і були необхідні для продажу його квартири.

ОСОБА_29 , виконуючи свою роль в скоєнні злочину, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , отримавши від останнього необхідні грошові кошти, створюючи видимість догляду за здоров'ям потерпілого, запропонував ОСОБА_146 пройти курс лікування у відділенні № 6 Комунального закладу «ДКПБ ДОС», на що останній дав свою згоду. У зазначеному відділенні ОСОБА_148 перебував з 22.10.2009 р до 04.01.2010 р.

При цьому ОСОБА_29 періодично відвідував ОСОБА_147 , а останній помилково сприймав зазначені візити як щирі, спрямовані йому на допомогу. В період знаходження ОСОБА_147 в лікарні, ОСОБА_29 , діючи згідно з відведеною йому роллю, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, за допомогою оголошень в друкованих засобах масової інформації, займався пошуком клієнтів для продажу квартири потерпілого, та збором необхідних документів. Періодично забирав потерпілого ОСОБА_147 з лікарні і возив у необхідні інстанції для підписання документів, мотивуючи це необхідністю прискорення процедури їх оформлення, на що ОСОБА_148 , помилково розуміючи наміри ОСОБА_29 , погоджувався.

29.03.2010 року ОСОБА_29 привіз ОСОБА_147 до відділу приватизації КЖЕП «Південне», де потерпілим було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_20 .

В цей же період часу ОСОБА_23 , розуміючи, що весь пакет документів необхідний для продажу квартири зібраний, виконуючи відведену йому роль в скоєнні злочину, організував виписку ОСОБА_147 з лікарні.

У квітні 2010 року ОСОБА_29 , діючи згідно з відведеною йому роллю в здійсненні злочину, знайшов покупців на квартиру потерпілого, після чого шляхом обману, схилив до підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_149 .

30.04.2010 року ОСОБА_148 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_29 , довіряючи йому, помилково вважаючи, що після продажу квартири йому буде куплено інше житло, прибув до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_150 , де власноруч підписав договір купівлі-продажу , зареєстрований 30.04.2010 року в реєстрі за № 3918, згідно з яким він продав, а ОСОБА_151 купив, квартиру АДРЕСА_20 .

Фактично зазначена квартира була продана за 30 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.04.2010 року становить еквівалент в сумі 237 600,00 грн.

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_148 вийшов на вулицю, де його очікував ОСОБА_29 і, довіряючи останньому, помилково розуміючи його наміри як щирі, вважаючи, що ОСОБА_29 придбає йому інше житло, передав останньому гроші в сумі 30 000 доларів США, отримані за продаж квартири.

30.04.2010 року, після отримання грошей, ОСОБА_29 і ОСОБА_148 прибули в офіс до ОСОБА_23 , розташований за адресою: АДРЕСА_11 , де ОСОБА_29 передав ОСОБА_23 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, отримані від продажу квартири ОСОБА_149 ..

ОСОБА_23 , в свою чергу, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, доводячи до кінця злочинний умисел членів злочинної організації, спрямований на вбивство ОСОБА_147 , і не посвячуючи в це ОСОБА_29 , дав останньому частину отриманих шляхом шахрайства грошових коштів в сумі 1 000 доларів США, після чого сказав йому відвезти ОСОБА_147 в тупик п'ятнадцятого трамваю, на розвилку вул. Криворізької та пр. Металургів м. Дніпропетровська і передати його особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю.

В цей же день ОСОБА_29 , виконуючи вказівку ОСОБА_23 , на автомобілі «Санг Йонг Кайорн», державний номер НОМЕР_7 , прибув у вищевказане місце, де на автомобілі «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , його чекали ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, після чого передав їм ОСОБА_147 , виконавши тим самим свою роль в вчиненому злочині.

Надалі, 30.04.2010 року, учасники злочинної організації: особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_23 ,повторно, з корисливих мотивів, щоб не віддавати потерпілому кошти, виручені від продажу квартири, а так само з метою приховування вчиненого щодо нього шахрайства та запобігання можливості звернення до правоохоронних органів, будучи особами, які раніше скоїли умисне вбивство, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_147 , на автомобілі марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 , який належить ОСОБА_119 , спільно з потерпілим вирушили в бік каналу «Дніпро-Донбас». Доїхавши до каналу «Дніпро-Донбас» і звернувши перед ним направо, на автодорогу «Полтава-Шульгівка», зазначені особи проїхали по ній приблизно 500 м., після чого звернули по ходу руху направо, на ґрунтову дорогу, що веде в лісовий масив. Проїхавши вглиб, ОСОБА_12 , діючи згідно з відведеною йому роллю в складі злочинної організації, узгодженою з ОСОБА_10 і особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку зі смертю, зупинив автомобіль.

Потім, приблизно о 20.00 годині, ОСОБА_10 , реалізуючи спільний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_147 , діючи згідно з відведеною йому роллю, разом з особою, кримінальну справу стосовно котрої закрито в зв'язку зі смертю, вийшли з автомобіля, після чого, особа, кримінальну справу стосовно котрої закрито в зв'язку зі смертю, дістала з багажника заздалегідь приготовлену лопату і передала її ОСОБА_10 , а той став копати яму для подальшого поховання трупа.

Потім особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, реалізуючи спільний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_147 , діючи узгоджено з іншими учасниками вбивства, підійшов до автомобіля, вивів звідти ОСОБА_147 , відвів його до раніше викопаної ями, де, діючи з єдиним умислом, з корисного мотиву, з метою приховування раніше скоєного у відношенні потерпілого злочину - шахрайства, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_147 , накинув потерпілому дві ковзаючі петлі, шириною приблизно 0,4 см. і, шляхом здавлювання органів шиї зазначеними петлями, скоїв вбивство ОСОБА_149 . Після скоєння вищевказаних дій, особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, разом з ОСОБА_10 , поховав ОСОБА_147 на місці скоєння вбивства.

В результаті зазначених злочинних дій, потерпілому ОСОБА_146 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: полосоподібні ділянки тиску на шкірних покривах шиї, непрямі гнуті переломи 6-10 ребер по передньо-паховій лінії зліва і 6-11 ребер по передньо-паховій лінії праворуч.Смерть ОСОБА_147 могла настати від механічної асфіксії, в результаті здавлювання органів шиї петлею.

У момент скоєння вбивства ОСОБА_10 і ОСОБА_12 знаходилися біля автомобіля, забезпечуючи спостереження за навколишнім оточенням, а в разі потреби і підтримку особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та можливість швидкого відходу учасників даного злочину з місця злочину.

В результаті вищевказаних злочинних дій, члени злочинної організації ОСОБА_23 , особа, кримінальна справа відносно якої закрита у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 повторно і ОСОБА_29 , діючи відповідно до відведених їм ролей, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами, отриманими від продажу квартири ОСОБА_147 , чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілому в сумі 237 000,00 грн., що становить 541 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великому розмірі.

7. У травні 2010 року, більш точної дати не встановлено, за невстановлених обставин у ОСОБА_23 виник умисел на організацію вбивства невстановленого чоловіка на замовлення.

ОСОБА_23 , будучи особою, яка раніше вчинила вбивство, розробив план скоєння злочину, згідно з яким він повинен був призначити зустріч невстановленому чоловіку, після чого повідомити про місце і час його знаходження особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, а також передати йому гроші за скоєння вбивства.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, мала залучити до скоєння злочину як безпосередніх виконавців ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які раніше вчиняли умисне вбивство, а також передати останнім гроші за скоєння вбивства в розмірі по 300 доларів США кожному.

Крім того, згідно з розробленим планом, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, надала автомобіль для доставки потерпілого і учасників до місця скоєння злочину.

ОСОБА_10 і ОСОБА_11 безпосередньо брали участь у скоєнні вбивства і приховуванні його слідів. Механізм і деталі скоєння вбивства зазначені особи повинні були визначити безпосередньо перед його вчиненням.

Приблизно 05 червня 2010 року, за вказівкою ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та ОСОБА_10 на автомобілі «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , прибули до офісу ОСОБА_23 , де ОСОБА_23 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, на виконання раніше розробленого плану, обговорили деталі скоєння злочину, а також ОСОБА_23 описав прикмети чоловіка та повідомив про місце його знаходження - в районі магазину «АБВ-Техніка» по просп. ім. Газети «Правда» м Дніпропетровська.

Далі, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , діючи відповідно до раніше розробленого плану, вирушили до вказаного місця, де забрали невстановленого чоловіка, після чого вирушили в м. Дніпродзержинськ.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, подзвонила учаснику скоєння злочину ОСОБА_11 і повідомила, щоб останній очікував їх на пл. Леніна м. Дніпродзержинська. По прибуттю в м. Дніпродзержинськ особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, довела до відома ОСОБА_10 і ОСОБА_11 раніше розроблений ОСОБА_23 план скоєння злочину, на здійснення якого останні, керуючись корисливим мотивом, дали свою згоду.

В цей же день, діючи відповідно до плану вчинення злочину, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 на автомобілі марки «Мерседес», держаний номер НОМЕР_3 , наданого особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, за кермом якого був ОСОБА_11 , доставили потерпілого до с. Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області.

Виїхавши за межі м Дніпродзержинська, ОСОБА_11 зупинив автомобіль і вийшовши з нього, обговорив з ОСОБА_10 деталі скоєння вбивства. За пропозицією ОСОБА_10 способом скоєння вбивства було вибрано удушення наявною в останнього мотузкою. Місцем скоєння злочину за пропозицією ОСОБА_11 і схваленого ОСОБА_10 , було обране звалище, розташоване за с. Молодіжне. ОСОБА_11 народився у зазначеному селі і добре орієнтувався на прилеглій місцевості. Було вирішено, що після прибуття на місце, ОСОБА_11 повинен вийти з автомобіля, а ОСОБА_10 задушить потерпілого, після чого тіло буде поховано поруч з місцем вбивства.

Обговоривши деталі, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 знову сіли в автомобіль і продовжили шлях до місця скоєння злочину. По дорозі ОСОБА_10 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, готуючи до скоєння вбивства, виготовив петлю з наявної у нього мотузки.

Приблизно 05 червня 2010 року, в період часу з 19.00 до 20.00 години, прибувши до раніше обумовленого місця, звалища, розташованого за селом Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області, в денний час доби, ОСОБА_11 , діючи згідно з відведеною йому роллю в складі злочинної організації, узгодженою з ОСОБА_10 , зупинив автомобіль, вийшов з нього і став спостерігати за навколишньою обстановкою.

ОСОБА_10 , реалізуючи спільний умисел членів злочинної організації, спрямований на протиправне позбавлення життя невстановленого чоловіка, діючи згідно з відведеною йому роллю, сів на заднє сидіння автомобіля, накинув на шию потерпілому заздалегідь приготовлену петлю, затягнув її і став його душити, утримуючи петлю затягнутою протягом приблизно двох хвилин.

Після цього ОСОБА_10 вийшов з автомобіля і пішов копати яму, а ОСОБА_11 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство потерпілого, сів на заднє сидіння автомобіля, взяв вільний кінець петлі, намотав її на долоню правої руки, і впершись ліктем об спину потерпілого, використовуючи її як важіль, затягнув петлю і утримував її приблизно три хвилини до тих пір, поки потерпілий не перестав подавати ознаки життя.

Потім ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 викопали яму, в якій поховали потерпілого.

В результаті зазначених злочинних дій потерпілому були заподіяні наступні тілесні ушкодження: полосоподібні ділянки тиску на шкірних покривах шиї, які могли утворитися внаслідок накладення на шию предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути петля. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії, внаслідок здавлювання шиї петлею.

Після скоєння злочину, ОСОБА_11 на мобільний телефон подзвонила особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, якому ОСОБА_11 доповів про вчинення вбивства.

8. У травні 2010 року особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, від невстановленої особи було отримано інформацію про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_21 , проживають ОСОБА_152 зі співмешканцем на ім'я ОСОБА_153 , які зловживають спиртними напоями і ведуть аморальний спосіб життя. Дану інформацію особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, повідомила ОСОБА_23 .

У ОСОБА_23 , який є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння шляхом обману правом на вищевказану квартиру, її продажу і отримання за неї грошей, тобто вчинення шахрайства та подальше вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_154 і її співмешканця з метою приховування раніше скоєного злочину - шахрайства.

Після цього ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину злочинною організацією, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома членів злочинної організації ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які є особами, що раніше вчинили умисне вбивство, і схвалений ними.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочину.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, з метою заволодіння майном потерпілих шляхом шахрайства, повинна була увійти в довіру до потерпілих і переконати їх в щирості своїх намірів, спрямованих на надання їм допомоги в оформленні відповідних документів і подальшого продажу квартири.

Крім того, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, займалася продажем квартири, організувала вчинення вбивства, а так само надала автомобіль для доставки потерпілих і учасників до місця скоєння злочину. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 безпосередньо брали участь у скоєнні вбивства і приховуванні його слідів. Всі учасники злочинної організації були обізнані про деталі скоєння злочину і ролі в ньому кожного учасника.

Протягом травня 2009 року, діючи відповідно до раніше розробленого плану і відведених їм ролей в скоєнні злочину, ОСОБА_11 на автомобілі «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , періодично привозив особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, до місця мешкання потерпілих, де він з метою створення між ними довірчих відносин, передавав їм спиртне і продукти харчування.

В кінці травня 2009 року, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю в складі злочинної організації, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення шахрайства, прийшов до своїх раніше знайомих ОСОБА_155 і ОСОБА_156 , які займаються операціями з нерухомістю, та не були посвячені в його злочинний умисел, де запропонував до продажу за 7 000 доларів США квартиру АДРЕСА_22 .

Крім того, з метою введення в оману ОСОБА_155 і осіб, які знаходяться з нею щодо своїх істинних намірів, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, повідомила, що власники зазначеної квартири на угоді присутні бути не можуть, так як їдуть в АРК Крим і їм терміново потрібні гроші.

У цей час у ОСОБА_155 і ОСОБА_156 в гостях перебувала їхня знайома ОСОБА_157 , яка займалася пошуком відповідної квартири для покупки, і яку зацікавила дана пропозиція. В цей же день ОСОБА_157 спільно з ОСОБА_158 оглянула квартиру і дала свою згоду на її придбання, про що було повідомлено особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю. Остання, продовжуючи виконувати свою роль у вчиненні злочину, висунула умову, згідно з якою вона надає довіреність від імені ОСОБА_154 на ім'я ОСОБА_156 на право розпорядження квартирою АДРЕСА_22 , а ОСОБА_157 після отримання зазначеної довіреності розраховується з ним за квартиру в повному обсязі, тобто надає йому 7 000 доларів США і фактично стає власницею квартири з наступним укладенням з ОСОБА_159 договору купівлі-продажу.

Отримавши згоду ОСОБА_160 01 червня 2009 року, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи відповідно до розробленого плану і відведеної їй ролі, зустрілася з ОСОБА_154 і її співмешканцем за місцем їх мешкання, забрала і відвезла до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_161 за адресою: АДРЕСА_23 . У зазначеному місці, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю, керуючись корисливим мотивом, переконав ОСОБА_154 видати від свого імені доручення на вказану ним особу - ОСОБА_156 , мотивуючи це необхідністю прискорення процедури оформлення документів для продажу квартири.

ОСОБА_154 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів співучасників злочину, довіряючи особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, помилково вважаючи, що після продажу квартири їй будуть повернені гроші від її продажу, власноруч підписала довіреність на бланку ВКМ № 054080, зареєстровану в реєстрі нотаріальних дій 01.06.2009 року за № 940 та посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_161 , котрою уповноважила від свого імені здійснювати обмін або продаж квартири АДРЕСА_22 . Після видачі зазначеної довіреності ОСОБА_154 передала її особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю.

Таким чином, своїми вищезазначеними діями, учасники злочину ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 придбали право на майно - квартиру, яка належить ОСОБА_162 .

В цей же день, 01.06.2009 року, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , з корисливих мотивів, з метою приховування раніше скоєного злочину - шахрайства відносно ОСОБА_154 , усвідомлюючи, що в результаті скоєння вбивства потерпілої і її співмешканця остання не зможе скасувати раніше видану довіреність і заявити в правоохоронні органи про вчинене відносно неї шахрайство, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство двох осіб - ОСОБА_154 і її співмешканця на ім'я ОСОБА_153 , учасники злочинної організації - особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_11 на автомобілі «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , слідуючи від нотаріуса, в районі вул. Дружби м. Дніпродзержинська, забрали учасника скоєння злочину, який раніше вчинив умисне вбивство, ОСОБА_10 і вирушили в бік с. Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області, мотивуючи потерпілим дану поїздку необхідністю показати їм нове місце роботи.

Готуючись до скоєння вбивства, зазначені особи придбали капронову мотузку, а також, заїхавши на СТО, за місцем роботи члена злочинної організації ОСОБА_12 , взяли лопату для захоронення трупів.

Потім зазначені особи вирушили до раніше обумовленого місця, звалища, розташованого за селом Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області. По прибуттю на місце, приблизно о 17.00-18.00 годині, ОСОБА_11 , діючи згідно з відведеною йому роллю в складі злочинної організації, узгоджено з іншими учасниками злочину, зупинив автомобіль, вийшовши з нього, оглядівся на місцевості і, готуючись до скоєння вбивства двох осіб, взяв в багажнику заздалегідь заготовлену мотузку довжиною приблизно 80 см., яку розрізав уздовж, на дві частини.

Після цього особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, виконуючи відведену їй роль, здійснюючи контроль за поведінкою ОСОБА_154 , залишилася сидіти з нею в автомобілі, а ОСОБА_11 і ОСОБА_10 відповідно до відведених їм ролей, вивели з автомобіля чоловіка на ім'я ОСОБА_153 і вирушили вздовж звалища, при цьому ОСОБА_10 йшов попереду, чоловік посередині, а ОСОБА_11 позаду і по ходу руху в'язав з наявної у нього мотузки петлю для скоєння вбивства.

Відійшовши на відстань приблизно в двісті метрів від автомобіля, реалізуючи спільний злочинний умисел членів злочинної організації, спрямований на протиправне позбавлення життя двох осіб, ОСОБА_11 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , накинув В'ячеславу, який йшов попереду, на шию петлю, затягнув її і став його душити. Внаслідок цього ОСОБА_153 впав на коліна, а ОСОБА_11 , доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на вчинення вбивства, продовжував утримувати натягнуту петлю на шиї, а ОСОБА_10 , діючи узгоджено зі ОСОБА_11 , утримував потерпілого за руки, попереджуючи його можливість вирватися і придушуючи його опір до тих пір, доки останній не перестав подавати ознаки життя.

Переконавшись, що чоловік на ім'я ОСОБА_153 помер, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство двох осіб, повернулися до автомобіля, де забрали сидячу з особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_154 і під приводом відвести її до ОСОБА_163 , вирушили вздовж звалища до місця скоєння вбивства. Як і в вищевказаному випадку, ОСОБА_10 йшов попереду, ОСОБА_154 посередині, а ОСОБА_11 позаду і по ходу руху в'язав мотузкову петлю для вбивства ОСОБА_162 .

Не доходячи до місця скоєння вбивства чоловіка на ім'я ОСОБА_153 , щоб ОСОБА_154 не побачила його тіло, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел членів злочинної організації, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілої, ОСОБА_11 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , накинув їй на шию петлю, затягнув і став душити. В ході цього ОСОБА_154 впала на коліна, а ОСОБА_11 , доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на вчинення вбивства, продовжував утримувати на шиї петлю затягнутою, а ОСОБА_10 , діючи узгоджено зі ОСОБА_11 , придушуючи опір потерпілої, утримував її за руки, попереджуючи тим самим можливість вирватися, до тих пір, доки остання не перестала подавати ознаки життя.

У момент скоєння вбивства особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, знаходилася біля автомобіля, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, забезпечуючи в разі потреби підтримку ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , та можливість швидкого відходу учасників даного злочину з місця події.

В результаті зазначених спільних злочинних дій смерть чоловіка на ім'я ОСОБА_153 , настала від механічної асфіксії, котра розвинулась в результаті здавлювання органів шиї петлею. Тілесних ушкоджень на наданих на експертизу скелетованих останках не виявлено.

В результаті зазначених спільних злочинних дій, смерть ОСОБА_154 настала від механічної асфіксії, котра розвинулась в результаті здавлювання органів шиї петлею. Тілесних ушкоджень на наданих на експертизу скелетованих останках не виявлено.

Після цього, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 взяли в багажнику автомобіля заздалегідь приготовлену лопату і поховали ОСОБА_154 і чоловіка на ім'я ОСОБА_153 на місці скоєння злочину.

Після скоєння вбивства, ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 розпорядилися майном - квартирою ОСОБА_154 на свій розсуд.

Так, приблизно 3-4 червня 2009 року, десь о 17.00 годині, попередньо домовившись, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого в будинку АДРЕСА_24 , зустрівся з ОСОБА_164 і, діючи відповідно до раніше досягнутої домовленості, передав їй довіреність на ім'я її брата - ОСОБА_156 на право розпорядження квартирою АДРЕСА_22 , а також ключі від зазначеної квартири, після чого отримав передані йому ОСОБА_159 через ОСОБА_165 гроші в рахунок покупки квартири в сумі 7 000 доларів США, що за курсом НБУ на момент отримання, становить 53 270,00 грн.

В результаті вищевказаних злочинних дій члени злочинної організації, ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , заподіяли шкоду потерпілій ОСОБА_154 в сумі 53 270,00 грн., що становить 176 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, тобто завдало значної шкоди.

9. На початку квітня 2010 року,більш точна дата не встановлена, особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, за невстановлених обставин, стало відомо про те, що в квартирі АДРЕСА_25 проживає зловживаючий спиртними напоями ОСОБА_166 , 1971 року народження, який має наміри продати свою квартиру.

Дана інформація була повідомлена ОСОБА_23 . Після цього у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння шляхом обману вищевказаною квартирою ОСОБА_167 , тобто вчинення шахрайства. ОСОБА_23 був розроблений план скоєння злочину, який через особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, був доведений до відома члена злочинної організації - ОСОБА_10 і схвалений ним.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_23 здійснював загальне керівництво і координацію дій учасників злочинної організації. Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю і ОСОБА_10 повинні були переконати ОСОБА_167 в щирості своїх намірів, нібито спрямованих йому на допомогу, а також схилити його шляхом обману переоформити квартиру на ОСОБА_10 , попереджуючи тим самим можливість інших осіб заволодіти квартирою. Всі учасники злочинної змови були обізнані про деталі скоєння злочину і ролі в ньому кожного учасника.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння квартирою потерпілого, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю в складі злочинної організації, запропонувала ОСОБА_168 допомогти приватизувати квартиру, після чого переоформити її на ОСОБА_10 , на що ОСОБА_169 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів співучасників злочину, щиро вважаючи, що зазначені особи хочуть йому допомогти, дав на це свою згоду.

16.04.2010 року приблизно о 13.30 годині, продовжуючи діяти відповідно до раніше розробленого плану, співучасники злочину: особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 на автомобілі «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , прибули до будівлі Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська, розташованої по вул. Медичній, де зустрілися з ОСОБА_170 .

У зазначеному місці ОСОБА_10 і ОСОБА_169 за сприяння невстановленого співробітника податкової інспекції, з яким раніше досягла домовленості особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, отримали дублікати ідентифікаційних кодів, необхідних в подальшому для приватизації і переоформлення права власності на квартиру.

В цей же день, 16.04.2010 року, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення шахрайства, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, спільно з ОСОБА_171 прибула до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_172 за адресою: АДРЕСА_26 .

У зазначеному місці особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння правом на квартиру ОСОБА_167 , переконала останнього видати від свого імені довіреність на ОСОБА_10 , мотивуючи це необхідністю прискорення процедури приватизації квартири. ОСОБА_169 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , довіряючи їм, помилково сприймаючи їх наміри як правдиві, спрямовані йому на допомогу, власноруч підписав довіреність ВМТ № 108806, зареєстровану 16.04.2010 року в реєстрі за № 520 та посвідчену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_173 , згідно з якою уповноважив ОСОБА_10 бути його представником з питань, пов'язаних з приватизацією квартири.

Через деякий час ОСОБА_169 відмовився переоформляти право власності на квартиру на ОСОБА_10 , про що особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, повідомила ОСОБА_23 .

У зв'язку з цим, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_167 і умисне вбивство останнього з корисливих мотивів з метою доведення до кінця злочинного умисла, спрямованого на заволодіння його квартирою.

25.04.2010 року приблизно о 23.00 годині, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , реалізуючи спільний з ОСОБА_23 злочинний умисел, спрямований на розбійний напад та умисне протиправне заподіяння смерті з корисливих мотивів ОСОБА_168 , будучи особами, які раніше вчинили розбій та умисне вбивство, на автомобілі, що належить особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю «Мерседес», державний номер НОМЕР_3 , прибули до місця мешкання потерпілого.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, виконуючи відведену їй роль, піднялася в квартиру до потерпілого, через 15 хвилин вивела його і посадила на заднє сидіння автомобіля, після чого зазначені особи продовжили шлях до місця скоєння злочину, слідуючи при цьому на лівий берег м. Дніпродзержинська, на автодорогу, що веде в бік каналу «Дніпро-Донбас». Під час руху ОСОБА_169 , що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, заснув. Приблизно о 23.50 годині, в районі туристичної бази «Чайка», зазначені особи звернули з шосе вправо, на ґрунтову дорогу, що веде до лісу і, проїхавши приблизно 50 м, зупинилися, визначивши дану ділянку місцевості як місце скоєння вбивства.

Після цього, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на розбійний напад та умисне вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_167 , ОСОБА_10 і особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи узгоджено з ОСОБА_23 , згідно з відведеними їм ролями, вийшли з автомобіля. Далі ОСОБА_10 взяв в багажнику раніше приготований скотч, і разом з особою, кримінальну справу стосовно котрої закрито в зв'язку зі смертю, зв'язали сплячому на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_168 руки в районі зап'ясть, позбавивши тим самим його можливості чинити їм опір.

ОСОБА_10 , діючи відповідно до відведеної йому ролі, взяв лопату і викопав яму для подальшого поховання потерпілого.

В цей час ОСОБА_169 став прокидатися. У зв'язку з чим, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи узгоджено з ОСОБА_10 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на розбійний напад і протиправне позбавлення життя з корисливих мотивів ОСОБА_167 , взяв наявний в автомобілі лом монтажний і, застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, умисно, з метою заволодіння майном і здійснення вбивства, наніс ним ОСОБА_168 один удар в область верхньої щелепи.

Доводячи до кінця спільний злочинний умисел, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, взяла раніше заготовлений поліетиленовий пакет і, розуміючи, що таким чином вона позбавляє потерпілого можливості дихати, з метою вбивства, надягнув ОСОБА_168 пакет на голову і, виключаючи можливість попадання всередину повітря для дихання, із зусиллям перемотав його в області шиї скотчем. Бажаючи остаточно переконатись в смерті потерпілого, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, взяла наявну при ньому мотузку, накинула її на шию ОСОБА_168 і деякий час душила нею потерпілого. Потім інша особа і ОСОБА_10 поховали ОСОБА_167 в раніше викопаній ямі, після чого, приблизно о 00.30 годині, зникли з місця скоєння злочину.

В результаті зазначених злочинних дій потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді осколкового перелому верхньої щелепи на рівні твердого неба на передньо-центральних різцях. Смерть ОСОБА_167 настала від механічної асфіксії, котра розвинулась в результаті здавлювання органів шиї петлею.

В ході здійснення зазначеного злочину, учасники злочинної організації: ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 вчинили дії, направлені на заволодіння правом на майно ОСОБА_167 - квартирою АДРЕСА_25 вартістю 52 900,00 грн, що становить 121 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Продовжуючи вчиняти злочин, на виконання задуманого, ОСОБА_23 були внесені зміни в раніше розроблений план, згідно з якими він знайде нотаріуса, який оформить фіктивну довіреність на ОСОБА_10 на право розпорядження квартирою ОСОБА_167 від імені останнього, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, вирученими від продажу зазначеної квартири.

Після цього учасники злочину стали збирати пакет документів, необхідний для приватизації і подальшої реалізації квартири, а так само паралельно особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, стала шукати для неї покупців.

21.05.2010 року було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_25 .

Далі, діючи відповідно до раніше розробленого плану, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи за вказівкою ОСОБА_23 , з метою підробки і використання підробленого документа, вчиненого повторно, згідно з відведеною їй роллю, підшукала невстановлену ??особу, з якою 02.06.2010 року прибула до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_129 , де вводячи останнього в оману, маючи на меті заволодіння квартирою ОСОБА_167 , представила невстановлену особу як ОСОБА_167 , а також надала особисті дані на співучасника злочину ОСОБА_10 , який повинен був виступити в ролі довіреної особи.

Внаслідок цього ОСОБА_129 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів особи, кримінальну справу стосовно котрої закрито в зв'язку зі смертю, і людини, котра представилася ОСОБА_171 , видав від імені останнього, без фактичної його присутності, довіреність на бланку № ВМТ 403978, на ім'я співучасника злочину ОСОБА_10 , зареєстровану 02.06.2010 року в реєстрі за № 952, на право розпорядження квартирою АДРЕСА_25 . В довіреності власноручно, за вказівкою особи, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, від імені ОСОБА_167 , як довірителя, поставила підпис невстановлена ??особа, тобто була здійснена підробка вищевказаного документа.

Після цього, відповідно до плану вчинення злочину, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, передала зазначену підроблену довіреність для її подальшого використання учаснику злочину ОСОБА_10 , який у відповідністю з відведеною йому роллю в скоєнні злочину, 03.06.2010 року, на підставі даної довіреності, в «Дніпродзержинське БТІ» отримав виписку з реєстру прав на нерухоме майно.

На початку липня 2010 року, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, знайшла покупця на дану квартиру - ОСОБА_174 і в один з днів, ОСОБА_10 , діючи згідно з відведеною йому роллю, зустрівся з покупцем на пл. Леніна м Дніпродзержинська, після чого показав пропоновану до продажу квартиру.

Після огляду квартири, ОСОБА_174 дала свою згоду на її придбання.

22.07.2010 року, доводячи до кінця спільний з членами злочинної організації ОСОБА_23 і особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману, вчиненого повторно, грошовими коштами під виглядом продажу квартири ОСОБА_167 , ОСОБА_10 , діючи згідно з відведеною йому роллю і узгоджено з іншими учасниками злочину, виступаючи в ролі продавця, підписав з покупцем - ОСОБА_174 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_129 і зареєстрований 22.07.2010 року в реєстрі за № 1198.

Згідно із зазначеним договором ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_174 , будучи введеною в оману, придбала квартиру АДРЕСА_25 і передала за неї ОСОБА_10 52 900,00 грн.

Внаслідок вищевказаних злочинних дій співучасники злочину ОСОБА_23 , особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , діючи відповідно до відведених їм ролей, шляхом підробки та використання підроблених документів, під виглядом продажу квартири ОСОБА_167 , заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_174 в сумі 52 900,00 грн., що становить 121 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто заподіяли значну шкоду.

10. У листопаді 2010 року у лідера злочинної організації ОСОБА_23 , виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення шахрайства в особливо великих розмірах - заволодіння квартирою АДРЕСА_27 , що належить на праві власності ОСОБА_175 , подальше вбивство потерпілого з метою приховування раніше скоєного у відношенні нього злочину - шахрайства.

Керуючись корисливим мотивом, маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_23 розробив план скоєння злочину, згідно з яким ОСОБА_29 повинен був увійти в довіру до ОСОБА_176 , зібрати необхідну для переоформлення права власності на квартиру документацію, після чого під виглядом надання допомоги, переконати ОСОБА_177 продати квартиру людині з оточення близького до членів злочинної організації.

Згідно з розробленим ОСОБА_23 планом, після заволодіння правом власності на квартиру ОСОБА_178 , необхідно було здійснити вбивство останнього. Організація вбивства ОСОБА_176 була покладена на члена злочинної організації - особу, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, ( ОСОБА_64 ). При цьому, ОСОБА_23 не довів до відома ОСОБА_29 про наміри спрямованих на вбивство потерпілого.

Особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, залучила до скоєння злочину члена злочинної організації ОСОБА_10 , з яким він повинен був здійснити безпосереднє вбивство ОСОБА_179 . Крім того, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, мала забезпечити наявність автотранспорту для доставки потерпілого до місця скоєння вбивства.Всі учасники злочинної змови були обізнані про деталі скоєння злочину і кожен про свою роль в ньому.

У листопаді 2010 року ОСОБА_29 , діючи, повторно, відповідно до відведеної йому ролі в скоєнні злочину, став входити в довіру до ОСОБА_176 , намагаючись створити у нього ілюзію дружби, давав ОСОБА_180 незначні суми грошових коштів на кишенькові витрати, купував їжу і спиртні напої для спільного вживання. Фінансування зазначених видатків згідно з розробленим злочинним планом здійснював ОСОБА_23 .

ОСОБА_175 , перебуваючи постійно під опікою ОСОБА_29 , став помилково сприймати дії ОСОБА_29 як дружні, спрямовані на надання йому допомоги, в тому числі і в оформленні документів необхідних для продажу квартири.

04 січня 2011 року ОСОБА_181 за сприяння ОСОБА_29 було отримано свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_27 .

В цей же період часу, в лютому 2011 року, ОСОБА_29 , діючи повторно, згідно з відведеною йому роллю в складі злочинної організації, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на здійснення шахрайства в особливо великих розмірах, переконав ОСОБА_176 продати його квартиру своєї тещі - ОСОБА_182 , непосвяченої в злочинні наміри членів злочинної організації, мотивуючи це тим, що ОСОБА_175 отримає різницю від продажу і буде швидше знайдена відповідна для нього квартира в м. Дніпродзержинську.

23 лютого 2011 року ОСОБА_175 , будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_29 , довіряючи йому, помилково вважаючи, що після продажу квартири йому натомість буде придбано інше житло і буде повернута різниця від зазначених угод, прибув до приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_183 , де власноруч підписав договір купівлі-продажу, зареєстрований 23.02.2011 року в реєстрі за № 763 згідно, з яким він продав, а ОСОБА_184 купила квартиру АДРЕСА_27 .

Фактично зазначена угода носила формальний характер, так як сума вартості квартири потерпілому не передавалася і гроші в сумі 30000 доларів США, за які нібито була продана квартира, для ОСОБА_176 , знаходилися в учасника злочину ОСОБА_29 , для подальшої покупки будинку потерпілому.

На початку березня 2011 року, ОСОБА_23 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, розуміючи, що фактично злочинні дії у відношенні ОСОБА_176 спрямовані на здійснення шахрайства в особливо великих розмірах - заволодіння його квартирою, право власності переоформлено на підконтрольну членам злочинної організації людину і вони фактично можуть розпоряджатися квартирою на свій розсуд, з метою приховування раніше скоєного злочину, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, направлений на вбивство потерпілого, дав вказівку особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, скоїти вбивство ОСОБА_179 .

Згідно з розробленим злочинним планом, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , будучи особами, які раніше скоїли умисне вбивство, діючи згідно з відведеною їм роллю, повинні були забрати ОСОБА_178 і вивезти за межі міста в заздалегідь визначене місце, де здійснити його вбивство.

08 березня 2011 року, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_176 , з метою приховування раніше скоєного злочину, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, спільно з ОСОБА_10 , вирушили на околиці м Новомосковська Дніпропетровської області, з метою пошуку найбільш підходящого місця для вчинення злочину, в результаті чого місцем скоєння вбивства ними була визначена ділянка місцевості, розташована біля автодороги сполученням «Новомосковськ-Мар'янівка», в районі анкерного стовпа № л405/370, в місці поховання худоби.

Потім особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, через ОСОБА_23 , встановивши, що ОСОБА_175 спільно з ОСОБА_29 , який не був посвячений у злочинний умисел, спрямований на вбивство потерпілого, розпивають спиртні напої в закусочній «Стара вежа», розташованій за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 29- м, прибув з ОСОБА_10 у вказане місце, де виконуючи відведені їм ролі, забрали ОСОБА_176 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння і під виглядом огляду призначеного для покупки йому житла, вирушили до місця скоєння вбивства.

08 березня 2011 року співучасники злочину: особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, і ОСОБА_10 , діючи відповідно до умов раніше розробленого плану вчинення злочину, доводячи до кінця спільний злочинний умисел членів злочинної організації, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_176 , з метою приховування раніше скоєного відносно нього злочину - шахрайства, на автомобілі ВАЗ «2101», державний номер НОМЕР_8 , під керуванням особи, кримінальну справу стосовно якої припинено в зв'язку зі смертю, приблизно о 23.30 годині, разом з потерпілим ОСОБА_181 , прибули до ділянки місцевості, розташованої біля автодороги сполученням «Новомосковськ-Мар'янівка» в районі анкерного стовпа № НОМЕР_9 .

У зазначеному місці, особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, діючи згідно з відведеною їй роллю в скоєні злочину, узгоджено з ОСОБА_10 , зупинила автомобіль на узбіччі дороги і дістала заздалегідь заготовлену для скоєння вбивства мотузку.

Далі особа, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, вивівши з автомобіля ОСОБА_176 , відвела його в сторону від проїжджої частини дороги на відстань приблизно п'ять-десять метрів, і, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_176 , перебуваючи за спиною потерпілого, накинула йому на шию заздалегідь заготовлену мотузку і застосовуючи фізичну силу, шляхом здавлювання органів шиї петлею, стала душити ОСОБА_176 , який перебуваючи в безпорадному стані через алкогольне сп'яніння, не зміг надати належного опору, в результаті чого настала смерть потерпілого.

У момент скоєння вбивства ОСОБА_10 знаходився біля автомобіля, спостерігаючи за обстановкою в місці скоєння злочину і будучи готовим у разі потреби подати сигнал про небезпеку особі, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, яка вчиняла вбивство, а також забезпечуючи можливість швидкого відходу з місця скоєння злочину.

В результаті зазначених спільних злочинних дій потерпілому ОСОБА_185 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді механічної асфіксії внаслідок здавлювання органокомплекса шиї при задушенні петлею, переломів щитовидного і персневидного хрящів, странгуляційної борозни на шиї, які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, які в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Труп ОСОБА_176 злочинцями було залишено на місці убивства.

Після убивства ОСОБА_176 квартира АДРЕСА_27 , за вказівкою ОСОБА_23 , 18.03.2011 року була продана ОСОБА_186 за 318800 грн. ОСОБА_8 , що складає 677 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром.

Внаслідок купівлі-продажу зазначеної кварири ОСОБА_8 передав ОСОБА_187 40 000 доларів США, а остання зазначені кошти передала ОСОБА_29 , він в свою чергу ОСОБА_23 в офісі останнього.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити провадження у зв”язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, звільнити його з під варти.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції були допущені суттєві порушення КПК України, вирок постановлений тільки на показаннях свідків та потерпілих, які не були допитані, а також було порушено його право на захист.

Захисниця ОСОБА_13 , яка діє в інтересах ОСОБА_11 , також подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вирок суду першої інстанції та закрити справу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 23 жовтня 2019 року прокурором було винесено постанову про зміну обвинувачення щодо всіх обвинувачених, попередній об'єм обвинувачення було збільшено, також з'явились нові правопорушення і потерпілі, щодо яких досудове слідство не проводилося. Проте, судом кримінальну справу на досудове слідство направлено не було, хоча сторона захисту такі клопотання заявляла. Також при зміні обвинувачення прокурором було порушено ст. 277 КПК України в ред. 1960 року - постанову про зміну обвинувачення не було вручено потерпілим та не була вислухана їх думка щодо нового обвинувачення.

Апелянт також зазначає, що визнавальні свідчення ОСОБА_11 , на які посилається сторона обвинувачення, були отримані з грубим порушенням права на захист, крім того, ОСОБА_11 визнаний потерпілим у провадженні, що було порушено відносно працівників правоохоронних органів щодо перевищення ними своїх повноважень під час проведення досудового слідства в рамках вказаного кримінального провадження, проте судом першої інстанції це не було прийнято до уваги.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не була надана оцінка тому, що 29.11.2011 року ОСОБА_11 був підписаний протокол відмови від послуг захисника ОСОБА_188 . Того ж дня було проведено ВООП за участі ОСОБА_11 , але вже з іншим захисником - ОСОБА_189 , і жодних повноважень, окрім свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, адвокат не надав. Ні ОСОБА_11 , ні його родичі чи знайомі не укладали договору з цим адвокатом. Також адвоката ОСОБА_189 не призначав і слідчий ОСОБА_190 . Жодних документів, які б підтверджували повноваження захисника, в матеріалах кримінальної справи не існує.

Крім того, 29.11.2011 року відбулося відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_11 . Дана слідча дія була розпочата об 11.00 годині та закінчена о 14 годині 45 хв. Згідно протоколу в слідчій дії приймали участь 14 осіб, проте в протоколі ВООП стоять підписи лише 10 осіб з 14.

Також викладено текст свідчень, що давав обвинувачений ОСОБА_10 при ВООП від 09.11.2011 року, в якому останній указує на те, що ніби то ним разом зі ОСОБА_11 та ОСОБА_191 було вбито три особи, а саме Чобур та її невстановлений співмешканець (літо 2010 р.) та невідомий чоловік (весна 2010 р.), які й надалі так були указані в обвинувальному висновку.

ОСОБА_10 указав дані місця захоронення ще 09.11.2011 року. Того ж дня викопано було два трупи, а труп невідомого чоловіка (про який також зазначав ОСОБА_10 , викопаний не був). Лише через 20 днів, 29.11.2011 року було проведено ВООП з обвинуваченим ОСОБА_11 , і був викопаний труп невідомого чоловіка, при цьому, слідчі та інші учасники ВООП на той час вже знали, де саме необхідно шукати трупи.

Також апелянт звертає увагу, що на фото-таблиці можна бачити двох осіб, які щось копають, але дані особи взагалі відсутні в протоколі ВООП, і що, і де вони копають, яке відношення вони мають до відтворення - незрозуміло, також незрозуміло, куди саме показує ОСОБА_11 на фотокартках фото-таблиці.

Крім того,апелянт наголошує, що в протоколі не зазначено:

- на які саме носії здійснено фотографування та відео зйомка;

- не зазначено, де саме почали складати протокол ВООП та чому він в печатному вигляді, якщо при здійсненні відтворення не вказується, що протокол друкується на якійсь техніці;

- в протоколі зазначено, що «составляется протокол следственного действия, производится просмотр видеозаписи следственного действия», але ж не зазначено ким, який проміжок часу, не вказано з якого носія переглянуто, де саме та ким зафіксовано правильність відеозапису. ОСОБА_11 взагалі не був присутній при виготовленні протоколу та перегляді запису ВООП.

Щодо запису та долучення касет чи дисків до протоколу ВООП від 29.11.11 року, апелянт звертає увагу, що в даній ситуації є порушення ст. ст. 79, 82 КПК України в ред.1960 року, та наказу від 28.08.2010 року №51, а саме: неналежний огляд, оформлення, пакування, ін. При перегляді та прослуховуванні даних дисків (з ВООП від 29.11.11 року, а також відеозапису допиту ОСОБА_11 в прокуратурі Дніпропетровської області від 25.11.2011 року) в судовому засіданні суду першої інстанції всі дані на цих носіях були відсутні і відтворенню не підлягали, про що складався акт. Однак, стороною обвинувачення 10.05.2017 року були долучені копії дисків з зазначеними записами, що не є оригіналами, проте суд вказані диски долучив і оглянув в судовому засіданні, не зважаючи на зауваження та заперечення сторони захисту про те, що копії дисків не можуть бути доказом у справі за відсутності оригіналу.

Апелянт звертає увагу на те, що в кримінальній справі є протоколи допиту ВООП за участю ОСОБА_11 без підписів, та будь-яких позначень. На них стоїть лише штамп «копія вірна» і вони роздруковані з комп'ютера. Такі протоколи знаходяться на а. с. 8-10, 11- 18 в т. 14. Проте, ці обставини судом першої інстанції були проігноровані, оцінка їм не надана.

Крім того, апелянт зазначає, що стосовно епізодів ОСОБА_11 було проведено 9 експертиз, які були призначені та проведені з порушеннями, які неможливо було усунути під час проведення судового розгляду справи, а саме:

- 30.11.11 року слідчим була винесена постанова про призначення судово-медичної експертизи по залишкам трупа людини, що був знайдений в лісовому масиві в с. Молодіжне, Царичанського району. Труп був знайдений, як зазначає слідчий, з показань ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . З зазначеною постановою ОСОБА_11 був ознайомлений лише 27.01.12 року, вже після проведення самої експертизи, що значною мірою порушило його право на захист - ОСОБА_11 був позбавлений можливості ставити свої питання експерту. В самій постанові не зазначено, який саме труп був наданий на проведення експертизи та які саме матеріали представлені. Згідно висновку труп є чоловічої статі та причини смерті встановити неможливо.

Дослідження та складання висновку було почато 06.12.2011 року та завершено 28.12.2011 року, при цьому ОСОБА_11 був ознайомлений з висновком тільки 27.03.2012 року, майже через три місяці після його проведення, що також позбавило його ефективного права на захист.

- 30.11.11 року слідчим була винесена постанова про призначення медико - криміналістичної експертизи по залишкам трупа людини, що був знайдений в лісовому масиві в с. Молодіжне, Царичанського району. З зазначеною постановою ОСОБА_11 був ніби то ознайомлений 27.01.2012 року, хоча підпис в протоколі ознайомлення стоїть не його. Експертиза була розпочата 08.12.2011 року, а закінчена 21.11.2011 року, тобто завершення передувало самому початку експертизи. ОСОБА_11 був ознайомлений з експертизою 27.03.2012 року, майже через чотири місяці після її проведення, що також порушило його право на захист.

- в жодному протоколі про призначення та ознайомлення не зазначено, де проводилася експертиза і яка саме. Також в постанові про призначення експертизи не вказано, який труп та що саме надається експерту для дослідження, а також, які конкретно матеріали кримінальної справи.

- 24.12.2011 року слідчим було призначено комісійну судово-медичну експертизу, оскільки однозначних відповідей на питання отримано не було, хоча, на думку апелянта, відповіді були, і вони були однозначні. Слідчим ОСОБА_192 були поставлені ті ж питання, які раніше були поставлені при проведенні попередніх експертиз. В своїй постанові слідчий не вказує, які конкретно матеріали кримінальної справи надаються експертам на дослідження і чи надається труп (чи трупи).

ОСОБА_11 був повідомлений про призначення даної експертизи лише 27.01.2012 року, вже після початку її проведення, тим самим він знову був позбавлений права ставити питання експерту. В протоколі ознайомлення з призначенням експертизи не зазначено, де саме та яка експертиза проводиться, який труп чи документи надані для дослідження. У висновку експерти вказують, що смерть більш ймовірно могла наступити від механічної асфіксії не менше 1-2 роки тому. Вказують на борозди на шиї, але не вказують, коли саме вони були утворені, що виключає можливість встановлення точної причини смерті, що було зазначено і в попередніх експертизах. У вказаній експертизи експерти лише зробили припущення, а не визначили точної причини смерті.

З даною експертизою ОСОБА_11 був ознайомлений 27.03.2012 року, майже через 1,5 місяців після її проведення. В протоколі ознайомлення не зазначено, де саме та з якою експертизою ОСОБА_11 був ознайомлений, який конкретно труп людини досліджувався.

- 11.11.2011 року слідчим було призначено судово-медичну експертизу, та надано експертам труп невідомого чоловіка та матеріали, проте, які саме - не зазначено. З зазначеною постановою ОСОБА_11 був ознайомлений 27.01.2012 року, вже після її проведення. У висновку, який почато та завершено відповідно 15.11.2011 - 05.12.2011 р.р. зазначено, що експертиза проводилася з невідомою людиною, хоча в постанові вказано, що труп саме чоловіка. В описовій частині зазначено, що труп знаходиться в чорному поліетиленовому пакеті. Не зазначено, що він належним чином опечатаний і скріплений, як того вимагає інструкція. В описовій частині експертизи при огляді трупу вказано, що є сукня, зазначена також мотузка жовто-червоного кольору, хоча при огляді трупа на ВООП від 09.11.2011 року за участі ОСОБА_193 мотузка не виявлена. В експертизі № 2196-Е також є посилання на акт № 699 МК від 3011.2011 року, хоча зазначений акт в матеріалах взагалі відсутній.

Апелянт вважає, що незрозуміло, з яким саме трупом проводилась експертиза, оскільки в постанові слідчого зазначається, що направлено труп чоловіка, проте дослідження проводяться з трупом жінки, що й було зазначено у висновку.

- 11.11.2011 року слідчим винесена постанова про призначення судово-медичної експертизи. В постанові зазначено що на дослідження направляється труп чоловіка та матеріали справи, при цьому, що конкретно направляється слідчим не зазначено. Також не конкретизовано, який саме труп невідомого чоловіка, бо вже на той час існує постанова від 11.11.2011 року, винесена тим же слідчим, про проведення експертизи з трупом невідомого чоловіка та експертиза проведена вже була. Про проведення зазначеної експертизи ОСОБА_11 був повідомлений 25.11.2011 року, вже після її початку. Також не зазначено, де саме та яка експертиза, з яким трупом проведена була.

Експертиза була розпочата 21.11.2011 року та завершена 30.11.2011 року. Дана експертиза проведена з вилученими: черепом з нижньою щелепою, правої плечової та стегнової кісток за матеріалами справи по факту смерті невідомої людини (№2196) хоча експертиза № 2196 - це експертиза з трупом жінки.

В постанові про призначення вказано, що на експертизу надається труп чоловіка. В висновку зазначено, що акт № 2196 трупа невідомої людини від 15.11.2011 року експертом ОСОБА_194 не представлений. Відповідно акту № 699 від 29.11.2011 року на дослідження 17.11.2011 року експертом ОСОБА_195 представлені: череп з нижньою щелепою, права стегнова кістка, права плечова кістка, але згідно цих висновків зазначені експертизи проводилися з трупом жінки. Також в експертизі ідуть посилання на акт № 2196, який представлений не був. У висновку експерта зазначається, що представлений труп належить жінці.

- 11.11.2011 року слідчий ОСОБА_192 виніс постанову про призначення експертизи невідомого чоловіка. В постанові є виправлення слова «чоловіка» на «людину» і виправлення завірено не підписом слідчого ОСОБА_192 , а невідомою людиною. Також в постанові знову не зазначені матеріали кримінальної справи, які були направлені експерту.

ОСОБА_11 був ознайомлений з зазначеною постановою 25.11.2011 року (в день свого затримання) і підпис адвоката стоїть ОСОБА_196 , який в справі почав приймати участь на ВООП від 29.11.2011 року за участі ОСОБА_11 .

В протоколі також не зазначено яка саме експертиза та з яким трупом була проведена. На момент винесення цієї постанови існує ще дві постанови того ж слідчого ОСОБА_197 .. В одній зазначається, що викопано два трупи, а в іншій - що один.

Експертизу №2195-Е проводив експерт ОСОБА_198 з трупом невідомої людини. Розпочато експертизу 15.11.2011 року, а закінчено 07.12.2011 року. В дослідній частині зазначається, що на дослідження надано останки невідомої людини, хоча в постанові слідчого про призначення цієї експертизи вказано, що труп невідомого чоловіка. При дослідженні зазначено, що в чорному поліетиленовому пакеті залишки невідомої людини. Про належність оформлення пакету не йдеться (бирка, опечатаний чи підписи понятих).

Тобто, апелянт вважає, що труп в поліетиленовому пакеті був оформлений неналежним чином. Також, при проведенні даної експертизи були вилучені на судово-імунологічне дослідження перше ребро та на медико - криміналістичне: череп з нижньою щелепою, ліва плечова та стегнова кістки. Акти цих експертиз: № 942 і № 700 МК відсутні в матеріалах.

З зазначеною експертизою ОСОБА_11 був ознайомлений 11.01.2012 року, через місяць після її проведення. Також в протоколі ознайомлення не вказано з якою саме експертизою проходило ознайомлення.

- 11.11.2011 року постановою слідчого було призначено медико-криміналістичну експертизу з трупом невідомого чоловіка. Потім слово «чоловіка» було виправлено на «людину». Дане виправлення завірене підписом невідомої людини. ОСОБА_11 був ознайомлений з постановою про призначення експертизи 25.11.2011 року(в день свого затримання) і підпис адвоката стоїть ОСОБА_199 , який ще не приймає участі в справі.

Відповідно до висновку № 703 МК, експертизу розпочато і, відповідно, завершено 21.11.2011- 06.12.2011р.р. Експертиза № 703 МК зроблена на підставі акту СМЕ № 2195 від 15.11.2011-07.12.2011 р.р..

На думку захисника висновок експертизи № 703 від 21.11.2011 року не може ґрунтуватись на експертизі № 2195 Е від 15.11.2011-07.12.2011 р. р., оскільки остання експертиза зроблена ще не була. Також не вказано на підставі чого надано кісткові рештки для дослідження.

З зазначеною експертизою ОСОБА_11 був ознайомлений 05.03.2012 року, що майже через три місяці після її проведення. Також в протоколі ознайомлення не вказано де, та з якою конкретно експертизою проходить ознайомлення.

В т. 16 на а. с. 11 знаходиться комісійна експертиза № 59, яка розпочата та завершена відповідно 19.01.2012-14.02.2012 р.р. Експертам надано: постанова, протокол допиту від 19.01.2012 р., протокол відтворення, але не вказано з ким саме. Тобто експертиза проведена за матеріалами справи, а питання в своїй постанові про призначення експертизи слідчий ставить конкретно по трупу, який надано не було.

У висновку експертизи № 2196 Е зазначено, що причину смерті встановити неможливо через повне скелетування трупа. У своїх висновках експерти приходять до того, що згідно протоколів допиту та ВООП смерть могла наступити від механічної асфіксії. Проте, від своїх свідчень ОСОБА_11 , а також інші підсудні, відмовились на перших судових засіданнях в 2012 році, і робити висновки тільки на цих свідченнях неможливо.

В протоколі ВООП, який надано експертам не вказано, що був зашморг, а у висновках експертів він наявний, тому, на думку захисниці, залишається відкритим питання з якого він трупа.

У відповіді на питання 3, 4, 5, не зазначено на який саме акт СМЕ посилається експерт.

Крім того, оскільки відсутні м'які тканини у трупа (акт № 2196 Е), неможливо встановити причину смерті, а у відповіді №1 зазначено, що смерть могла настати від асфіксії.

ОСОБА_11 був ознайомлений з експертизою 05.03.2012 року, вже через місяць після її проведення. В протоколі також не зазначено де саме, та з якою експертизою проходить ознайомлення.

- 24.12.2011 року слідчий виніс постанову про призначення комісійної експертизи, експертам була надана постанова і матеріали кримінальної справи, хоча які саме вказано не було.

Експертиза почалась 19.01.2012 року та була завершена 15.02.2012 року. На дослідження експертам було надано: протокол ВООП, протокол допиту ОСОБА_11 , постанову (більш детально про ці документи не вказано).

В підсумках про настання причини смерті експерти керуються свідченнями ОСОБА_11 , від яких останній відмовився в першому судовому засіданні в залі АНД районного суду м. Дніпропетровська в червні 2012 року. Але, згідно постанови слідчого та висновків експерта в свідченнях ОСОБА_11 йдеться про труп чоловіка «бомжа», а на дослідженні труп невідомого чоловіка, який був викопаний разом із трупом жінки Чобур при ВООП від 09.11.2011 року за участі ОСОБА_10 .

В підсумках сплутані свідчення по різним трупам (по ВООП), а саме по «бомжу» та «невідомому чоловіку». І петля була взята з ВООП по трупу жінки (Чобур). Більше дану петлю ніде не знаходили та про неї не зазначали.

На думку захисника, висновок про причину смерті лише за свідченнями та протоколами ВООП за участі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зробити неможливо, так як від своїх свідчень останні відмовилися в червні 2012 року, а м'яких тканин на трупах не збереглося і пошкодження не видно. Таким чином причину смерті встановити неможливо. ОСОБА_11 був ознайомлений з даним висновком 27.03.2012 року, майже через 1.5 місяці після проведення експертизи. Також в протоколі ознайомлення не зазначено де саме та з якою експертизою проведено ознайомлення.

Апелянт наголошує, що вказані висновки експертів суперечливі між собою. Одні кажуть, що причину смерті встановити неможливо, інші її встановлюють ймовірно. Також висновки експертів різняться і у часі настання смерті Чобур та двох невідомих, проте судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо виклику та допиту експертів задля усунення всіх суперечностей.

Апелянт також зазначає, що стороною обвинувачення, та судом першої інстанції не вказано, як саме ОСОБА_11 був прийнятий до злочинної організації, що він взагалі знав про її існування, давав згоду на вступ до цієї злочинної організації і в її складі, і знаючи про її існування, усвідомлюючи всю тяжкість скоєного, вчиняв правопорушення. В ході судового слідства не доведено і не знайшло підтвердження твердження сторони обвинувачення, що всі обвинувачені були між собою знайомі.

Також апелянт вважає що під час слухання кримінальної справи в судах було допущено багато процесуальних порушень, які однозначно дають підставу для скасування вироку, зокрема:

- 17.04.2019 року до суду не з'явився обвинувачений ОСОБА_41 , однак суд не відклав судове засідання, а допитав свідків без присутності обвинуваченого;

- 04.12.2019 року за клопотанням сторони обвинувачення зі стадії судових дебатів суд повернувся до стадії судового слідства, і обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_200 . Останній 11.12.2019 року клопотав перед судом про призначення йому захисника з Центру безоплатної правової допомоги, і таке клопотання ОСОБА_41 висловлював неодноразово, але йому було відмовлено. Суд зазначив, що на цій стадії розгляду справи в суді адвокат не надається;

- 02.12.2019 року в судове засідання не з'явився адвокат ОСОБА_201 , який захищав інтереси ОСОБА_10 . Цього ж дня підсудного ОСОБА_10 також не було в залі судових засідань, оскільки він не піднявся з конвойної кімнати. Але колегія суддів продовжила слухання справи, і не врахувала обов'язкову участь захисника, відповідно до ст. 45 КПК України( в ред. 1960 року).

Апелянт також наголошує, що 28.10.2019 року ОСОБА_11 було заявлене клопотання про виклик свідків: ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , свідчення яких могли б підтвердити його позицію про непричетність до правопорушення та тиску(фізичного і морального насилля) зі сторони слідства. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання, крім того, судом також було відмовлено і у клопотанні адвоката ОСОБА_13 про виклик та допит експертів.

Обвинувачений ОСОБА_11 також подав апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, в яких просив скасувати вирок суду першої інстанції та направити матеріали до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що жоден з епізодів, які інкримінує йому сторона обвинувачення, не доведений, усі обвинувачені не були раніше знайомі, а тому ст. 255 КК України не доведена, крім того, жоден зі свідків не вказав на нього, як на особу, що скоїла злочин.

Апелянт зазначив, що 24.11.2011 року він був затриманий з грубим порушенням законів, до нього був застосований фізичний та моральний тиск, було порушено його право на захист, оскільки захисника йому не надали.

Крім того, на думку обвинуваченого, умисна бездіяльність двох захисників, яких йому надали в подальшому, призвела до погіршення його становища, оскільки в подальшому він неодноразово звертався до свого захисника ОСОБА_196 з приводу того, що він бажає змінити свої попередні показання, які він надав під тиском співробітників поліції, проте захисник вводив його в оману, та робив все можливе для того, щоб обвинувачений не змінював свої показання.

Апелянт зазначив, що 31.01.2013 року він подав заяву в прокуратуру щодо необхідності притягнення до відповідальності співробітників поліції та слідчих, за цією заявою було внесено відомості до ЄРДР, його визнали потерпілим, проте кримінальне провадження було закрито. Вказана постанова обвинуваченим була оскаржена, станом на теперішній час провадження перебуває в прокуратурі, і його результат апелянту невідомий.

Апелянт наголошує, що в першому судовому засіданні суду першої інстанції він заявляв про те, що відмовляється від показань, які ним були надані на досудовому слідстві, оскільки вони були надані під тиском, що має бути підставою для направлення справи на новий розгляд.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні відводів колегії суддів, а також прокурору, крім того, неодноразово порушено право на захист.

Апелянт також не згоден з фактом видалення його з зали суду до постановлення вироку.

Інші доводи апелянта про недопустимість доказів, наявних в матеріалах провадження, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі його захисника, які були викладені вище.

Захисник ОСОБА_24 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_23 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції, та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_23 на підставі п.2 ч. 1 ст.6, ст.213 КПК України (1960р.) за відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів та недоведеності його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 23.10.2019р. державним обвинувачем у справі змінено обвинувачення відносно всіх підсудних, при цьому, винесена прокурором постанова про зміну обвинувачення не відповідає вимогам ст. 277 КПК України (1960р.), зокрема, вона не містить будь якого обґрунтування прийнятого рішення з викладенням мотивів та посиланням на фактичні обставини та докази у справі.

Крім того, прокурор істотно збільшив обсяг обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_23 та іншим підсудним, чим порушив вимоги ч.2 ст.277 КПК України (1960р.), крім того, в порушення ч.3 вказаної статті, прокурором не було оголошено мотиви прийнятого рішення, та не додержано вимог закону щодо обов'язковості вручення копії постанови про зміну обвинувачення всім учасникам процесу (в тому числі потерпілим, позивачам, відповідачам та їх представникам), або пред'явлення суду документів, які це підтверджують.

Захисник наголошує, що вказані порушення процесуального закону залишились поза увагою суду, клопотання захисту про направлення справи прокурору для додаткового розслідування з наведених мотивів було судом відхилено.

Також захисник зазначив, що допит судом потерпілих фактично зводився до оголошення їх показань, наданих на досудовому слідстві та їх підтвердження цими особами.

Крім цього, в порушення ст.306 КПК України (1960р.) судом було оголошено показання потерпілих ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 та свідків ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_76 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , та інших, які були надані на досудовому слідстві, при цьому, судом не встановлювалась поважність причин неявки вказаних осіб у судове засідання, лише повідомлялось, що вказані особи викликались до суду, але не з'явились, тому суд, не зважаючи на неодноразові заперечення підсудних і захисту, без будь-якого обговорення, просто ставив учасників процесу перед фактом, що суд прийняв рішення про оголошення показань, наданих на досудовому слідстві.

При цьому, захисник зазначив, що ці особи вже допитувались Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, під час розгляду вказаної справи з червня 2012 року до березня 2015 року, і судом були встановлені істотні суперечності та протиріччя між їх показаннями в суді та на досудовому слідстві.

Проте, захисник наголошує, що ці обставини не були враховані судом першої інстанції.

Захисник також зазначив, що суд також допустив порушення вимог процесуального закону (ст.318 КПК України 1960 року) та права на захист підсудних при проведенні судових дебатів у справі, оскільки судові дебати були проведені за відсутності одного із захисників та двох підсудних, а питання щодо участі потерпілих у судових дебатах взагалі судом не ставилось.

Захисник також звернув увагу на те, що під час виступу ОСОБА_23 суд в судових дебатах оголосив перерву, після якої прокурор заявив клопотання про відновлення судового слідства, але у клопотанні прокурора не містилось відомостей про якісь нові докази, які необхідно дослідити, а клопотання стосувалось зміни запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_221 , який під час проведення судових дебатів був відсутній.

При цьому суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора, відновив судове слідство, та змінив ОСОБА_32 запобіжний захід на тримання під вартою, після чого повернувся у судові дебати фактично з того ж моменту, на якому вони перервалися.

Захисник вважає, що такими своїми діями суд першої інстанції грубо порушив положення ст.318 КПК України (1960 р.) та право всіх підсудних на захист - зокрема, право на участь у судових дебатах.

Крім того, після взяття під варту підсудного ОСОБА_221 та доставлення його в судове засідання, останній заявив що йому необхідна правова допомога адвоката та просив суд забезпечити його право на захист, але суд відхилив клопотання ОСОБА_221 , мотивуючи це тим, що у судових дебатах питання про запрошення захисника не вирішується.

Обвинуваченим ОСОБА_23 була також подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати вирок суду першої інстанції, та направити справу на додаткове розслідування в прокуратуру.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що після заміни судді Мороза на суддю Бєльченко суд першої інстанції повинен був почати слухати справу спочатку, проте в порушення вимог ст. 260 КПК України (1960р.) суд першої інстанції продовжив стадію судового слідства.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки зобов'язав адвоката ОСОБА_222 приймати участь в якості захисника ОСОБА_23 , і при цьому відмовив у задоволенні клопотання про заміну йому захисника.

Захисники ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_23 , також подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати вирок суду першої інстанції, та направити справу на додаткове розслідування в прокуратуру.

Доводи вказаної апеляційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_23 .

Відповідно до повідомлення ДУ “Дніпровська установа виконання покарань № 4”, обвинувачений ОСОБА_23 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обвинувачена ОСОБА_27 також подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження стосовно неї.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 23.10.2019 року прокурором була оголошена постанова про зміну обвинувачення,, якою він збільшив обсяг обвинувачення, і в порушення ст. 275 КПК України (1960р.) прокурор вийшов за межі обвинувачення.

Апелянт також зазначає, що не має підтвердження того, що вона підшукувала та використовувала будь-які зв'язки в міліції, крім того, в усіх епізодах відсутні докази того, що вона погрозами вимагала від потерпілих передання прав на їх майно.

Апелянт наголошує, що відсутні докази того, що вона надавала згоду на участь у злочинній організації, та скоєних ними злочинів.

Апелянт також зазначила, що в усіх епізодах відсутні докази того, що вона підробляла документи, або знала про те, що будь-який з документів підроблений, або отриманий незаконним шляхом.

Апелянт наголошує на тому, що вона не могла впливати на ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , оскільки між ними не було ніяких договорів, у тому числі трудових, і жоден з них не казав про те, що вона здійснювала на них тиск. Їх співпраця з нею обмежувалась рекламою нерухомості та інформаційною підтримкою.

Апелянт також зазначила, що вона не приховувала від покупця ОСОБА_227 жодних фактів, оскільки вона не знала, що довіреність від ОСОБА_228 була отримана незаконним шляхом.

Апелянт наголошує, що вона діяла в межах її професійної діяльності.

Крім того, апелянт вважає, що під час досудового розслідування не було проведено необхідних оперативно-розшукових заходів для встановлення фактичних обставин справи, а також неодноразово було порушено її право на захист.

Апелянт вважає, що достатні докази для встановлення винуватості ОСОБА_27 в матеріалах провадження відсутні, і можливість їх отримання вичерпана, тому є підстави для закриття кримінального провадження стосовно неї.

Захисник ОСОБА_28 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_27 , також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції, та направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи його апеляційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_27 .

Обвинувачений ОСОБА_10 також подав апеляційну скаргу на вказаний вирок, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції, та направити справу на новий судовий розгляд.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції були допущені суттєві порушення КПК України, оскільки він, та інші обвинувачені були видалені з зали судових засідань, внаслідок чого він не приймав участь в судових дебатах та не мав можливості виступити з останнім словом.

Обвинувачений вважає, що було також порушено його право на захист, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про допущення його рідного брата ОСОБА_10 , як захисника.

Обвинувачений зазначив, що жоден з епізодів, в яких він обвинувачується не доведений, не доведена ст. 255 КК Україні, оскільки усі обвинувачені не були раніше знайомі, а тому не могли вступити у змову між собою.

Обвинувачений також зазначив, що жоден зі свідків не вказав на нього, як на особу, що скоїла ці злочини.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 , яка діє в інтересах ОСОБА_11 , в яких зазначив, що за новим обвинуваченням, сформульованим у постанові від 23.10.2019, ОСОБА_11 інкриміновано вчинення тих саме злочинів, що і у попередньому обвинувальному висновку, а саме:

- участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;

- умисне вбивство невідомої особи, вчинене з корисливих мотивів та вчинене на замовлення;

-співучасть у придбанні шляхом шахрайства права (правомочностей власника) на квартиру ОСОБА_154 по АДРЕСА_21 та наступне умисне вбивство ОСОБА_154 та її співмешканця на ім'я ОСОБА_153 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин - вчинене відносно неї шахрайство, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Дії ОСОБА_11 за новим обвинуваченням були кваліфіковані за тими ж самими статтями КК України - ч. 1 ст. 255; п. п. 1, 6, 9, 11, 15 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 190 КК України, що й у первісному обвинувальному висновку.

Зміна обвинувачення ОСОБА_11 полягала лише в більш докладному викладенні суті інкримінованих діянь - об'єктивної сторони злочинів щодо ОСОБА_154 , її співмешканця ОСОБА_163 та невідомої особи, у вчиненні яких ОСОБА_11 обвинувачувався та викладенні їх в іншій хронології, що потягло за собою виключення кваліфікуючої ознаки за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за епізодом вбивства невідомої особи, та включення її при кваліфікації його дій за епізодом умисного вбивства ОСОБА_154 та ОСОБА_163 .

Крім того, дії ОСОБА_11 за епізодом шахрайства, як і дії інших підсудних, додатково були кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК, як вчинені організованою групою, на думку обвинувачення, судовим розглядом було встановлено, що мало місце вчинення злочинів не за попередньою змовою групою осіб - визначеними співучасниками, а саме стійким злочинним об'єднанням - організованою групою, яка набула всі ознаки злочинної організації.

Ця обставина і стала підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_11 при зміні обвинувачення в суді.

Прокурор також зазначив, що копії постанови про зміну обвинувачення потерпілим були надіслані, про що свідчать заяви потерпілих ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 щодо підтримання нового обвинувачення, які були надіслані до суду і долучені до справи.

Крім того, прокурор зазначив, що безпідставні твердження ОСОБА_11 про те, що йому не були роз'яснені права, і він не мав можливості вибору захисника, оскільки у т. 30 на а. с. 62 є складений слідчим протокол від 25.11.2011 року про роз'яснення до першої допиту підозрюваному ОСОБА_11 його право мати захисника і можливості захищатись встановленими законом засобами від підозри і пред'явленого звинувачення.

Ознайомившись зі своїми правами, ОСОБА_11 власноруч зробив в протоколі позначку про те, що бажає мати захисника за призначенням слідчого з моменту першого допиту.

На підставі заяви ОСОБА_11 слідчим, відповідно до ст. 47 КПК України, було ухвалено постанову про призначення захисника через адвокатське об'єднання.

Прокурор зазначив, що допит підозрюваного ОСОБА_11 25 листопада 2011 року було проведено в присутності захисника - адвоката ОСОБА_231 , про що свідчить запис, зроблений з протоколі слідчим, і підпис захисника - адвоката ОСОБА_231 в кінці протоколу.

Після роз'яснення обвинуваченому ОСОБА_11 його права на захист, він заявив, що бажає мати захисника ОСОБА_231 , про що свідчить відповідний запис, власноруч зроблений ОСОБА_11 в протоколі.

Прокурор наголошує, що відсутність запису про адвоката ОСОБА_231 в книзі відвідувачів прокуратури цілком пояснюється тим, що адвоката на вході зустрів і супроводжував сам слідчий, при цьому, реєстрація в книзі відвідувачів черговим прокурором не робилась, це було звичайною практикою в той період часу. Посилення пропускного режиму до приміщення прокуратури відбулось тільки у 2014 році.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_11 підтвердив підписання протоколу адвокатом ОСОБА_231

29.11.2011 року обвинувачений ОСОБА_11 звернувся до слідчого із заявою про відмову від адвоката ОСОБА_231 та допуск до участі у справі його захисника адвоката ОСОБА_232 , про що цього ж дня слідчим було складено протокол про відмову обвинуваченого від захисника ОСОБА_231 , яка, відповідно до постанови слідчого від 29.11.2011 року, була прийнята.

Цього ж дня обвинуваченому Сметані знову було роз'яснено його право мати захисника, а також процесуальні права як обвинуваченого, про що складено відповідний протокол, в якому ОСОБА_11 власноруч записав, що бажає мати захисника ОСОБА_232 і цього ж дня - 29 листопада 2011 року, постановою слідчого адвоката ОСОБА_232 було допущено до участі в справі в якості захисника обвинуваченого ОСОБА_11 .

Тобто захисника адвоката ОСОБА_199 було призначено не слідчим через здвокатське об'єднання, а обрано самим ОСОБА_11 .

Прокурор наголошує, що ОСОБА_11 тільки у судовому засіданні 6 лютого 2013 вперше заявив клопотання про відмову від захисника адвоката ОСОБА_233 . Клопотання розглянуто не було через відсутність захисника. До цього моменту підсудний ОСОБА_11 жодного разу не заявляв суду, що позбавлений належного захисту своїх прав і законних інтересів.

В судовому засіданні 13 березня 2013 року ОСОБА_11 знову заявив клопотання про відмову від захисника - адвоката ОСОБА_234 з причин матеріального характеру просив надати йому захисника через центр вторинної правової допомоги. Клопотання судом було задоволено.

Прокурор також зазначив, що недоречним також є твердження захисника щодо недопустимості як доказу протоколу відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_11 , оскільки у протоколі відсутні підписи 4-х з 14 осіб, які, як вважає захисник, приймали участь у слідчій дії, а також у протоколі не зазначено, на які носії здійснено фотографування та відеозйомку, та не зазначено, чому протокол складено у печатному вигляді та на якій техніці роздруковано.

Прокурор зазначив, що у вказаному протоколі відсутні лише підписи працівників міліції, які входили до складу конвою, який забезпечував конвоювання взятого під варту Сметани. Конвоїри не є учасниками слідчої дії, вони не мають передбачених КПК України процесуальних прав та обов'язків, які підлягають роз'ясненню відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України 1960 року. Вони не можуть своїми підписами засвідчити відповідність складеного протоколу проведеним слідчим діям, оскільки, в силу виконуваних ними обов'язків, не можуть постійно стежити за їх перебігом.

Свої підписи на другому аркуші протоколу конвоїри поставили лише про те, по були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України, за розголошення даних досудового слідства.

В той же час підписи учасників зазначеної слідчої дії - слідчих, обвинуваченого та його захисника, понятих, спеціалістів - експерта-криміналіста та судово-медичного експерта наявні, і поставлені після складання протоколу.

Крім того, прокурор зазначив, що в протоколі зазначено, що фотографування здійснюється апаратом «Саnоn»-А3100, а відеозйомка буде проводитись на відеокамеру Саnоn LEGRIA FS306. Тобто всі вимоги ч. 4 ст. 85 КПК України 1960 року були виконані.

Щодо протоколів слідчих дій, проведених за участі ОСОБА_11 , які містяться в матеріалах справи в т. 14 на а. с. 8-10 та 11-й, на що посилається захисник, то це є копії відповідних протоколів допиту та відтворення обстановки та обставин події, які в оригіналах містяться у т. 32 на а. с. 135-140 та у т. 30 на а. с. 112-119, а до тому 14-го підшиті для зручності при поепізодному формуванні матеріалів кримінальної справи.

Щодо факту ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_11 із постановами про призначення слідчим судово-медичних та медико - криміналістичних експертиз вже після початку їх проведення, прокурор зазначив, що це не може бути визнано порушенням вимог кримінально - процесуального закону, оскільки ОСОБА_11 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України 1960 року за підозрою у вчинення злочину 25.11.2011 року, тобто вже після початку проведення зазначених експертиз.

Вимог щодо того, коли саме обвинуваченому мають бути пред'явлені матеріали експертизи, КПК України 1960 року не містить.

Посилання захисника на те, що це позбавило обвинуваченого Сметану можливості поставити свої питання експерту є безпідставними, оскільки після ознайомлення із висновками цих експертиз жодних клопотань, зокрема щодо постановки перед експертом додаткових питань, надання пояснень, про призначення нової або додаткової експертизи, обвинуваченим заявлено не було.

Прокурор також вважає безпідставними посилання захисника на висновок експертизи № 755 МК, а саме на дати її початку та закінчення, оскільки це є технічною помилкою, і на останньому аркуші висновку вказана вірна дата.

Щодо доводів захисника про те, що доставлений на судово-медичне дослідження в чорному поліетиленовому пакеті труп, не був належним чином опечатаний біркою з написами, прокурор вважає безпідставними.

Прокурор зазначив, що вимоги «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання раї передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна йргшами дізнання, досудового слідства і суду», зокрема п. 9, стосуються речових доказів. Труп, або останки людини речовими доказами не визнаються. Будь-яких вимог щодо цього ст. 192 КПК України, яка передбачає порядок огляду трупа, не містить.

Прокурор також вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи захисника стосовно незгоди із висновками судово-медичного експерта № 2196-Е, 704 МК, 2195-Е, 703 МК, стосовного того, що саме було об'єктом судово-медичного та медико-криміналістичного дослідження - труп невідомого чоловіка, як зазначено в постанові слідчого, чи труп невідомої людини.

Прокурор зазначив, що об'єктом судово-медичного дослідження зазначених судово-медичних експертиз були останки двох тіл невстановлених осіб, виявлені та витягнуті з грунту під час відтворення обстановки та обставин події, проведених за участю обвинуваченого ОСОБА_235 09.11.2011 року.

Під час цього відтворення обвинувачений ОСОБА_193 вказав місце вбивства та поховання Чобур та ії співмешканця ОСОБА_163 .

Це, зокрема, підтверджується протоколом огляду місця події та трупа від 09.11.2011 року - ділянки місцевості біля дороги, яка веде з с. Молодіжне в с. Катеринівка Царичанського району Дніпропетровської області, проведеного за результатами відтворення обстановки і обставин події з обвинуваченим ОСОБА_236 за участю судово-медичного експерта ОСОБА_237 , в ході якого з землі й були витягнуті останки двох тіл невстановлених осіб.

Під час розкопок були виявлені скелетовані останки двох тіл невстановлених осіб, практично без м'яких тканин, були вилучені у вигляді груди кісток із значним нашаруванням на них грунту, а також окремих кісток, та відокремлені черепи, зокрема один череп було виявлено поряд з іншим на поверхні другого трупу. Полова приналежність останків, при проведенні огляду судово-медичним експертом, який приймав в цьому участь, визначена не була. Полова приналежність була визначена лише за результатами судово-медичного дослідження і зазначена у висновках судово-медичного експерта № 2195-Е та № 2196-Е.

Наведені обставини також пояснюють, чому, при поверховому огляді останків двох тіл одразу, не була виявлена мотузка із зашморгом, яку вдалось виявити вже при судово-медичному дослідженні останків в умовах бюро СМЕ, коли виявлені скелетовані останки та окремі кістки були розкладені для дослідження.

На думку прокурора, хибним є також твердження захисника щодо неможливості проведення медико-криміналістичної експертизи до завершення проведення судово-медичної. Як судово-медична, так і медико-криміналістична експертизи проводяться на підставі попередньо складених актів судово-медичного, медико-криміналістичного, судово-імунологічного досліджень, які проводяться після доставлення трупу до бюро судово- одичної експертизи.

Висновок експерта № 703 МК від 06.12.2011 ґрунтується на акті судово- зппчного дослідження № 2195 від 15.11.2011, про що прямо зазначено в описовій частині висновку, а 07.12.2011 було завершено проведення вже судово-медичної експертизи № 2195-Е. Різниця полягає у ознайомлені експерта із своїми процесуальними обов'язками та правами, відповідно до ст. 77 КПК України та попередженні про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385, 387 КК України.

На думку прокурора, захисник плутає акт судово-медичного дослідження та висновок судово - медичної експертизи, який, з тим же номером, позначається ще й літерою «Е».

Щодо доводів захисника про те, що висновки експертів суперечливі та різняться у визначенні часу настання смерті ОСОБА_238 та двох невідомих, прокурор зазначив, що відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2336-Е від 28.12.2011 та висновку медико-криміналістичної експертизи № 755 МК від 21.12.2011, давність поховання останків трупа невідомого чоловіка, виявленого 29.11.2011 при відтворенні обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_239 , є в межах одного року.

З огляду на те, що зазначені експертизи були проведені упродовж грудня 2012 року, це узгоджується із висновком обвинувачення та суду щодо вчинення ОСОБА_11 на замовлення вбивства невідомої особи приблизно наприкінці травня - початку червня 2011 року.

Такий же висновок 09.02.2012 року зробила і комісійна судово-медична експертиза.

Прокурор вважає, що ніяких суперечностей у висновках експертів щодо визначеного часу настання смерті невідомої людини, а також ОСОБА_154 та ії співмешканця ОСОБА_240 , із висновками обвинувачення та суду не має.

Щодо доводів захисту про недоведеність вини ОСОБА_241 в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, оскільки він не надавав згоду на вступ до неї та участь в ній, прокурор зазначив, що своїми реальними активними діями, які вчинювались ОСОБА_239 у змові із ОСОБА_242 та ОСОБА_236 , та які сприяли досягненню поставлених спільних злочинних цілей, Сметана підтвердив свою згоду на участь в злочинному співтоваристві та спільному вчиненні злочинів із його членами.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_13 про допущені судом порушення процесуальних прав підсудного ОСОБА_221 та ОСОБА_10 , прокурор зазначив, що вони не підлягають розгляду, оскільки адвокат ОСОБА_13 є захисником ОСОБА_11 , а тому вправі подавати апеляцію лише в частині, що стосується інтересів засудженого, захист якого вона здійснювала.

Крім того, ОСОБА_41 взагалі не звертався із апеляцією на вирок суду, яким його засуджено, що свідчить про його згоду з вказаним вироком.

Прокурор також подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_24 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_23 , в яких зазначив, що відповідно до вимог ст. 277 КПК України 1960 року, якщо пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор приймає постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви такого рішення.

Будь-яких інших вимог щодо постанови прокурора про зміну обвинувачення, а також щодо обов'язкової наявності посилань на фактичні обставини та докази у справі ст. 277 КПК України 1960 року, яка регламентує порядок зміни обвинувачення в суді, не містить.

Прокурор наголошує, що постанова відповідає ст. 277 КПК України 1960 року.

На думку обвинувачення, судовим розглядом встановлено, що мало місце скоєння злочинів не за попередньою змовою групою осіб, а саме стійким злочинним об'єднанням - організованою групою.

Ця обставини і стала підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_23 та інших підсудних при зміні обвинувачення в суді.

Прокурор також зазначив, що дії ОСОБА_23 , як організатора злочинів, були перекваліфіковані за статтями Особливої частини КК України, якими передбачена відповідальність за скоєні злочини, із додатковим посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України.

Також прокурор зазначив, що при кваліфікації дій ОСОБА_23 за епізодами умисного вбивства ОСОБА_90 , ОСОБА_167 з метою заволодіння майном та придбання шляхом шахрайства права на нього, звинувачення вважало, що умисні вбивства ОСОБА_90 і ОСОБА_167 були скоєні співучасниками з метою приховування зазначених майнових злочинів, вчинених щодо цих потерпілих, а також для полегшення їх вчинення, а тому, на думку прокурора, дії ОСОБА_23 повинні бути кваліфіковані за п. 9 ч. 2 ст. 115 КПК України.

Органом же досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_23 за цими злочинами були кваліфіковані лише за п.п. 6,13 ч. 2 ст. 115 КК України. Це потребувало зміни обвинувачення підсудному ОСОБА_23 , за цими епізодами.

Також прокурор зазначив, що за епізодом умисного вбивства на замовлення невстановленої слідством особи звинувачення вважало недоведеним організацію ОСОБА_23 вбивства саме з користі або ж, можливо, з метою приховання іншого майнового злочину, вчиненого щодо потерпілого.

Ні досудовим слідством, ні в ході судового розгляду, не було встановлено, який саме майновий злочин, можливо, вчинений щодо потерпілого, мав наміри приховати ОСОБА_23 , організовуючи вбивство, або ж полегшити вчинення такого майнового почину, отже, й мав корисливий мотив.

Тому обвинувачення визнало за необхідне виключити з пред'явленого ОСОБА_23 обвинувачення за даним епізодом кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів.

Також обвинувачення вважало доведеним, що вбивство ОСОБА_243 , організоване ОСОБА_23 , було скоєно для приховування шахрайства, а саме - заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_243 в особливо великих розмірах, отриманими від продажу його квартири по АДРЕСА_28 .

Тобто, мав місце корисливий мотив - корисливі спонукання, а тому дії ОСОБА_23 повинні бути кваліфіковані, як організація умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство - за ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Це також вимагало зміни обвинувачення ОСОБА_23 для включення в обвинувачення кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів, оскільки органом досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_23 за цим злочином кваліфіковані лише за п.п 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Крім того, прокурор зазначив, що дії ОСОБА_23 за епізодами злочинів, вчинених щодо ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , невстановленої слідством особи, ОСОБА_238 та її співмешканця ОСОБА_163 , ОСОБА_249 та ОСОБА_177 , як і дії інших підсудних, додатково були кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК, як вчинені організованою групою.

На думку обвинувачення, судовим розглядом встановлено, що мало місце скоєння злочинів не за попередньою змовою групою осіб - визначеними співучасниками, а саме стійким злочинним об'єднанням - організованою групою, яка набула всі ознаки злочинної організації.

Доведеність цієї обставини і стало підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_23 та інших підсудних при зміні звинувачення в суді.

Також прокурор зазначив, що органом досудового слідства ОСОБА_23 обвинувачувався за 12 епізодами, і організація вчинення лише тільки цих злочинів була інкримінована ОСОБА_23 за новим обвинуваченням, зміненим у суді відповідно до постанови від 23.10.19 року.

За всіма зазначеними злочинами було порушено кримінальні справи, в подальшому об'єднані в одну і проведено досудове розслідування, після завершення якого кримінальна справа з обвинувальним висновком була направлена до суду.

З приводу того, що свідчення деяких потерпілих та свідків були оголошені, прокурор зазначив, що те, що більшість з потерпілих або свідків, будучи допитаними вже 3-м складом суду, через 8-9 років після того, як допитувалися слідчим, можуть не пам'ятати всіх подробиць подій 9-11 річної давнини, враховуючи, що злочини були вчинені у проміжок часу з 2001 до 2008 років.

Під час допиту всі свідки дали суду показання, аналогічні тим, які давали на досудовому слідстві, та при оголошення судом протоколів їх допиту, підтвердили їх.

Обвинувачені, зокрема, й ОСОБА_23 та його захисник мали можливість ставити свідкам запитання і користувались таким своїм процесуальним правом.

Також прокурор зазначив, що будь-яких порушень прав підсудних щодо участі у судових дебатах судом допущено не було. Що стосується доводів захисника ОСОБА_24 про допущені судом порушення процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_221 , то ці доводи взагалі не підлягають розгляду, оскільки адвокат ОСОБА_24 є захисником засудженого ОСОБА_23 , а тому вправі подавати апеляцію лише в частині, що стосується інтересів засудженого ОСОБА_250 .

Прокурор подав заперечення на апеляційні скарги ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 , в яких зазначив, що відповідно до вимог ст. 277 КПК України 1960 року, якщо пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор приймає постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви такого рішення.

Прокурор наголошує, що постанова відповідає ст. 277 КПК України 1960 року.

Ця обставина і стала підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_27 та інших підсудних при зміні обвинувачення в суді.

Прокурор наголосив, що зміна обвинувачення ОСОБА_27 полягала лише в більш докладному викладенні суті інкримінованих діянь та уточненні кримінально-правової кваліфікації злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується.

Прокурор наголосив, що за всіма злочинами, інкримінованими ОСОБА_27 , було порушено кримінальні справи, в подальшому об'єднані в одну й проведено досудове розслідування, після завершення якого кримінальна справа з обвинувальним висновком була направлена до суду.

Прокурор також зазначив, що засуджена ОСОБА_27 та її захисник зазначають у своїх апеляціях, що ніхто з обвинувачених не підтверджує факт її знайомства із ОСОБА_23 , однак про їх спільну злочинну діяльність з протиправного заволодіння нерухомим майном громадян, на досудовому слідстві дав свідчення обвинувачений ОСОБА_10 .

Також прокурор зазначив, що викладені у апеляції засудженої ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 доводи про відсутність належних, достовірних та допустимих доказів її винуватості, не відповідають дійсності, і судом першої інстанції було надано відповідну оцінку таким доказам.

Прокурор вважає, що ніяких суттєвих порушеннь кримінально-процесуального закону при постановленні вироку судом допущено не було. Не було допущено й односторонності, та неповноти досудового та судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що давало б належні законні підстави для його скасування.

Обвинувачений ОСОБА_10 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких вказав, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки було порушено його право на захист, а саме - 28.10.2011 року при проведенні відновлення обставин події злочину та при ознайомленні з матеріалами справи захисник був відсутній.

Вказав, що суд першої інстанції в порушення його прав неодноразово позбавляв його можливості захищати самого себе шляхом допуску до судових засідань.

Зазначив, що докази у справи одержані незаконним шляхом, а також його незаконно утримували під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_11 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких вказав, що у суді першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки він під час проведення судових засідань перебував у скляній кабінці, а не поруч із його захисником, що в свою чергу позбавило його в повній мірі можливості отримувати правову допомогу від захисників.

Вказав, що судова система, в обличчі суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зробили все, щоб він не зміг себе повноцінно захистити в українському суді, та створили такі передумови та перепони для нього, щоб він не зміг повноцінно підготуватися до написання апеляційної скарги та оскаржити вирок, щоє серйозним порушенням принципу справедливого судового процесу та прав людини, яке закріплене в ст. З Конвенції (заборона катування), ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Обвинувачена ОСОБА_27 подала доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких вказала, що головний фігурант, як випливає з обвинувального висновку та вироку суду, ОСОБА_99 ніколи не давав свідчень у кримінальній справі, ніколи не був допитаний у даній справі і ніколи не давав будь-яких свідчень щодо неї.

Вказала, що її права на захист порушувалися як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду справи, оскільки неодноразово судові засідання проводилися без професійного захисника.

Зазначила, що у період з 18.04. 2016 року по 04.05.2016 вона перебувала на стаціонарному лікуванні у зв'язку з сильним погіршенням здоров'я, але не дивлячись на це вона з”явилась у судове засідання.

Вказала, що у судовому засіданні 20.04.2016 року головуючий суддя ОСОБА_1 під запис вказав на те, що якщо вона не виріше питання зі своїм адвокатом, то Суд може порушити питання про зміну запобіжного заходу, проте у протоколі судового засідання не відображено як Суд, по суті змусив її відмовитися від адвоката Бартош-Стрельникова, а на ауді запису це добре чути.

Наголосила, що зазначені заяви Суду вона сприйняла як реально можливу зміну запобіжного заходу і надалі не заперечувала проти слухання справи без професійного захисника і була у судовому засіданні у вкрай тяжкому стані здоров'я під дією препаратів, що робило її участь у засіданні формальним, оскільки аналізувати те, що відбувається в засіданні та реагувати було дуже важко.

Обвинувачений ОСОБА_12 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких просив скасувати вирок суду першої інстанції.

Вказав, що суд першої інстанції в порушення його прав, вилучав його із зали судового засідання близько восьми разів та після його повернення не оголошував прийняті рішення та не надавав йому докази для ознайомлення.

Вважає, що суд першої інстанції істотно порушив його право на захист, яке передбачає можливість знати, в чому він обвинувачується.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 365 КПК України (1960 року) вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Вирок суду відповідно до ст. 323 КПК України (1960 року) має бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що базується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

З копії лікарського свідоцтва про смерть серії №644 та з повідомлення Міністерства юстиції України Державної установи “Дніпровської установи виконання покарань (№4)”, вбачається, що ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року) кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.

Як вбачається із заяви ОСОБА_25 , долученої до справи, остання є захисником та близьким родичем - донькою померлого ОСОБА_23 , та вона заперечує про закриття кримінальної справи стосовно її батька за нереабілітуючими обставинами.

Тому колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводами поданих апеляційних скарг захисниками обвинуваченого ОСОБА_23 та самого ОСОБА_23 .

Щодо доводів, наведених в апеляційних скаргах захисниками обвинуваченого ОСОБА_23 та ОСОБА_23 , колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, з огляду на порушення вимог кримінально-процесуального закону при зміні обвинувачення в суді.

Так, на думку захисника, постанова про зміну обвинувачення не відповідає вимогам ст. 277 КПК України (1960 року), оскільки не містить, крім формальної вказівки на необхідність обвинувачення, будь-якого обґрунтування прийнятого рішення з викладенням мотивів та посиланням на фактичні обставини та докази у справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 277 КПК України (1960 року), прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення.

Будь-яких інших вимог щодо постанови прокурора про зміну обвинувачення, зокрема щодо наявності посилань на фактичні обставини та докази у справі, ст. 277 КПК України (1960 року), яка регламентує порядок зміни обвинувачення в суді, не містить.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 23.10.2019 року про зміну пред'явленого ОСОБА_23 обвинувачення сформульовано нове обвинувачення та викладено мотиви прийнятого рішення.

У постанові зазначено, що обвинувачення змінюється з метою уточнення суті діянь - об'єктивної сторони вчинених злочинів, їх кваліфікуючих ознак і наслідків, обсягу обвинувачення, а також уточнення кримінально-правової кваліфікації злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_23 .

Колегія суддів зазначає, що зміна обвинувачення підсудному ОСОБА_23 полягала лише в більш докладному викладенні суті інкримінованих діянь та уточненні кримінально-правової кваліфікації злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

Так, у новому обвинуваченні скоєні злочини були викладені в іншому порядку - в хронологічному, як це встановлено в ході досудового слідства і судового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_23 при кваліфікації його дій за ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) та ст.358 КК України, за епізодом придбання шляхом шахрайства, підробки та використання підроблених документів права на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_251 та заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ОСОБА_60 в особливо великому розмірі при її продажі, додатково було інкриміновано кваліфікуючу ознаку повторності, в той час як за епізодом придбання шляхом шахрайства, підробки та використання завідомо підробленого документа, права на квартиру ОСОБА_39 по АДРЕСА_29 , цю ж кваліфікуючу ознаку повторності, навпаки виключено, оскільки сторона обвинувачення зробила висновок, що спочатку було вчинено злочин щодо ОСОБА_39 , а потім мало місце протиправне отримання прав на квартиру, що належала ОСОБА_252 .

Колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо кваліфікації дій ОСОБА_23 за епізодами злочинів, вчинених щодо ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , невстановленої слідством особи, ОСОБА_238 та ії співмешканця ОСОБА_163 , ОСОБА_249 та ОСОБА_177 , що дії ОСОБА_23 , як організатора цих злочинів, при простій формі співучасті слід було б кваліфікувати за статтею Особливої частини КК України, якою передбачено відповідальність за вчинений злочин, з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України, яка дає поняття організатора вчинення злочину, а якщо ж він був одним з виконавців діянь, які складають об'єктивну сторону складу цього злочину, - без посилання на зазначену норму. Якщо ж ОСОБА_23 брав участь у вчиненні одного злочину як організатор, а іншого - як виконавець, його дії в кожному випадку повинні кваліфікуватися самостійно.

Тому колегія суддів зазначає, що дії ОСОБА_23 , як організатора всіх вищевказаних злочинів, і були перекваліфіковані за статтями Особливої частини КК України, якими передбачена відповідальність за скоєнні злочини, із додатковим посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України.

Колегія суддів зазначає, що така кваліфікація відповідає позиції Верховного Суду України з цього питання, викладеної в постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями».

Тому колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення правильно було змінено обвинувачення в суді першої інстанції та сформульовано нове обвинувачення з метою уточнення кримінально-правової кваліфікації злочинів.

Крім того, колегія суддів вважає, що при кваліфікації дій ОСОБА_23 за епізодом умисного вбивства ОСОБА_90 з метою заволодіння його домоволодінням по АДРЕСА_10 та придбання шляхом шахрайства права на це домоволодіння, та за епізодом вбивства ОСОБА_167 з метою заволодіння його квартирою і придбання шляхом шахрайства права (правомочностей власника) на цю квартиру, стороною обвинувачення правильно було кваліфіковано дії підсудних, зокрема, й ОСОБА_23 за п. 9 ч. 2 ст. 115 КПК України, оскільки умисні вбивства ОСОБА_90 і ОСОБА_167 було скоєно співучасниками з метою приховування зазначених майнових злочинів, вчинених щодо цих потерпілих, а також для полегшення їх вчинення.

Колегія суддів зазначає, що органом досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_23 за цими злочинами були кваліфіковані лише за п. 6 та 13 ч. 2 ст. 115 КК України, що потребувало зміни обвинувачення підсудному ОСОБА_23 за цими епізодами для включення в обвинувачення цієї кваліфікуючої ознаки.

З матеріалів справи вбачається, що за епізодом умисного вбивства на замовлення невстановленої слідством особи, сторона обвинувачення вважала недоведеним організацію ОСОБА_23 вбивства саме з користі або ж, можливо, з метою приховання іншого майнового злочину, вчиненого щодо потерпілого.

Ні досудовим слідством, ні в ході судового розгляду у суді першої інстанції, не було встановлено, який саме майновий злочин, можливо вчинений щодо потерпілого, мав наміри приховати ОСОБА_23 , організовуючи вбивство, або ж полегшити вчинення такого майнового злочину, отже, й мав корисливий мотив.

Тому колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення правильно визнала за необхідне виключити з пред'явленого ОСОБА_23 органом досудового слідства обвинувачення за даним епізодом кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів.

Також доведеним є те, що вбивство ОСОБА_243 , організоване ОСОБА_23 , було скоєно для приховування шахрайства, а саме - заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_243 в особливо великих розмірах, отриманими від продажу його квартири по АДРЕСА_28 .

Отже, мав місце корисливий мотив - корисливі спонукання, а тому дії ОСОБА_23 повинні правильно були кваліфіковані - як організація умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство - за ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Тому, колегія суддів вважає, що вказане також вимагало зміни обвинувачення підсудному ОСОБА_23 для включення до обвинувачення кваліфікуючої ознаки, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство з корисливих мотивів.

Проте, органом досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_253 за цим злочином були кваліфіковані лише за п. 9 та 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім того, дії ОСОБА_23 за епізодами злочинів, вчинених щодо ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , невстановленої слідством особи, ОСОБА_238 та іі співмешканця ОСОБА_163 , ОСОБА_249 та ОСОБА_177 , як і дії інших підсудних, додатково були кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), як вчинені організованою групою, з огляду на позицію Верховного Суду України з цього питання, викладену в постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями».

Також у п. 15 зазначеної постанови Верховний Суд України визначив, що якщо в разі кваліфікації злочинів, скоєних організованою групою, відповідальність настає тільки за злочинні дії осіб, які зорганізувалися, то в разі кваліфікації злочинів скоєних злочинною організацією - і за саму організацію для злочинної діяльності, тобто злочинами визнаються і створення злочинної організації та (або) вступ до неї, безвідносно до того, чи розпочали її учасники здійснювати конкретні злочини. Тому злочини, вчинені у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь в ній і здійснюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК України).

Кваліфікуючи дії за сукупністю, до обвинувачення повинні бути включені всі відповідні кваліфікуючі ознаки, передбачені диспозицією відповідної норми КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Однією з кваліфікуючих ознак за ст. 190 ч. 4 КК України, є вчинення шахрайства саме організованою групою.

Тому колегія суддів вважає, що судовим слідством та судом першої інстанціцї правильно було встановлено, що мало місце вчинення злочинів не за попередньою змовою групою осіб - визначеними співучасниками, а саме стійким злочинним об'єднанням - організованою групою, яка набула всі ознаки злочинної організації - вищої форми злочинного співтовариства.

Отже, доведеність цієї обставини і стало підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_23 та інших підсудних при зміні обвинувачення в суді.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 25.10.2019 року прокурором ще раз детально були наведені суду та стороні захисту мотиви рішення про зміну обвинувачення та формулювання нового обвинувачення для уточнення кримінально-правової кваліфікації злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, які у письмовому вигляді долучені судом до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_23 обвинувачувався за 12 епізодами злочинної діяльності та у вчиненні злочинів, щодо ОСОБА_254 ; ОСОБА_255 , при протиправному отриманні прав на квартиру ОСОБА_256 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_257 - при протиправному отриманні прав на квартиру ОСОБА_258 , ОСОБА_256 , невстановленої особи вбитої на замовлення, ОСОБА_238 та її співмешканця ОСОБА_163 , ОСОБА_249 та ОСОБА_177 .

І організація вчинення лише тільки цих злочинів була інкримінована підсудному ОСОБА_23 за новим обвинуваченням, зміненим у суді першої інстанції відповідно до постанови від 23.10.2019 року.

Тому колегія суддів не приймає доводи щодо істотного збільшення обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_23 , та інкримінування вчинення злочинів, відносно яких не проводилось досудове слідство, оскільки за всіма зазначеними злочинами були порушені кримінальні справи, які в подальшому об'єднані в одну, проведено досудове розслідування, по завершенню якого кримінальна справа з обвинувальним висновком направлена до суду першої інстанції.

Колегія суддів не приймає доводи захисника про те, що прокурором було порушено вимоги ст. 277 КПК України (1960 року), оскільки постанову про зміну обвинувачення не було вручено потерпілим та не була вислухана їх думка щодо нового обвинувачення, з огляду на таке.

Копії постанови про зміну обвинувачення потерпілим були надіслані, про що зокрема свідчать заяви потерпілих ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 щодо підтримання нового обвинувачення, надіслані до суду й долучені до справи (т. 61 а. с. 191-200).

Колегія суддів не приймає доводи щодо того, що показання деяких потерпілих та свідків були оголошені, оскільки стаття 306 КПК України (1960 року), передбачає, що суд за власною ініціативою або за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадках наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання, а також якщо явка якого з тих чи інших причин неможлива.

Колегія суддів зазначає, що свідки заявляли суду першої інстанції, що з огляду на сплив значного часу, а це 9-11 років, вони вже не пам'ятають подій, про які давали показання слідчому, а з моменту допиту слідчим минуло 8 років, тому колегія суддів вважає цілком доречним оголошення судом протоколів їх допиту на досудовому слідстві.

Щодо оголошення показань потерпілої ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_160 , ОСОБА_210 , ОСОБА_212 , ОСОБА_214 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_219 , на що посилається у своїй апеляції захисник, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що всі ці свідки були допитані судом першої інстанції, або у судовому засіданні Амур-Нижньодніпровського суду, або Індустріального районного суду у іншому складі (за участі судді ОСОБА_263 ).

ОСОБА_264 допитана судом першої інстанції у судових засіданнях 12.12.12, 16.01.13 та 16.12.15, ОСОБА_208 - у судових засіданнях 06.03.2013 року та 17.06.2015 року, ОСОБА_157 - у судовому засіданні 10.06.2013 року, ОСОБА_210 - у судовому засіданні 06.03.2013 року, ОСОБА_154 - у судовому засіданні 10.06.2013 року, ОСОБА_214 - у судових засіданнях 20.02.2013 року та 12.12.2018 року, ОСОБА_259 - 16.01.2013 року, ОСОБА_265 - 27.02.2013 року, ОСОБА_76 - 28.11.2013 року, ОСОБА_218 - 09.01.2014 року, ОСОБА_184 - у судових засіданнях 12.12.2012, 10.01.2014, 25.06.2014 та 19.02.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час допиту всі названі свідки дали суду першої інстанції показання, аналогічні тим, які давали на досудовому слідстві, й при оголошенні судом протоколів їх допиту слідчим, підтвердили їх.

Колегія суддів зазначає, що обвинувачені, зокрема й ОСОБА_23 та його захисник, мали можливість поставити свідкам запитання і таким своїм процесуальним правом скористувались, або ж правом спростувати перед судом надані цими особами свідчення, що слідує з протоколів судових засідань Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська та Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.

Крім того, аналіз окремих рішень ЄСПЛ вказує на те, що його прецедентна практика допускає можливість оголошення в суді показань свідка і їх використання в якості доказів при дотриманні певних умов.

Підпункт "d" п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року вказує, що судовий розгляд не може бути визнаний справедливим, якщо порушено право обвинуваченого допитувати свідків, які показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані.

Свідок (потерпілий) має бути офіційно викликаний до суду, при цьому суд зобов'язаний вжити ефективних заходів, спрямованих на забезпечення явки свідка (потерпілого) на судове засідання.

Проте, право обвинуваченого допитувати свідків, які показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, може бути реалізовано не тільки в суді першої інстанції, а й під час очної ставки в ході досудового провадження.

Така позиція висловлена ЄСПЛ, наприклад, у п. 51, 55 ухвали у справі «Вожигів проти Росії»; п. п. 17, 105-106 ухвали у справі «Володимир Романов проти Росії»; п. 38 ухвали у справі “Трофімів проти Росії”.

Згідно п. 41 Рішення ЄСПЛ у справі «Костовський проти Нідерландів» визначено, що відповідно до принципу змагальності судового процесу, всі докази повинні пред'являтися у присутності обвинуваченого на відкритому слуханні. Це не означає однак, що для того щоб показання свідків були використані як доказ, вони завжди повинні бути оголошені на відкритому слуханні в суді: використання в якості доказів таких показань, взятих на досудовому етапі провадження, саме по собі не суперечить пункту 3 (d) і пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо при цьому дотримано гарантії прав сторони захисту. Як правило, ці права вимагають надання обвинуваченому рівноцінної та належної можливості спростування показань свідка обвинувачення і його допиту, або під час дачі свідком показань, або на якомусь більш пізньому етапі судового провадження.

Положення щодо можливості оголошення в суді показань свідка, даних на попередніх стадіях кримінального провадження, і відсутності при цьому порушень вимог пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції узгоджується з іншими Рішеннями ЄСПЛ, викладеними зокрема: у п. 31 Справи «Унтерпертінгер проти Австрії», п. 49 Справи «Андандонскій проти Російської Федерації», п. 124 Справи «Климентьєв проти Російської Федерації», п. 65 Справи «Мельников проти Російської Федерації ».

У п. 39 Рішення ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» прямо передбачено, що, якщо обвинуваченому була надана відповідна і належна можливість оскаржувати такі свідчення - або при їх наданні, або на більш пізньому етапі - прийнятність їх в якості доказів сама по собі не суперечить вимогам пунктів 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції.

Аналогічним чином відзначається умова такої допустимості в п. 42 Рішення ЄСПЛ у справі «Жуковський проти України».

У п. 55 справи «Корнєв і Карпенко проти України» зазначено, що «за певних обставин може виникнути необхідність послатися на свідчення, отримані на стадії досудового слідства. Якщо підсудному було надано відповідні і необхідні можливості заперечити такі свідчення, то при їх наданні, або на більш пізньому етапі, прийняття їх в якості доказів не суперечить саме по собі вимогам пунктів 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції ».

Подібні умови використання в суді таких показань свідка закріплено в п. 41 справи ЄСПЛ «Олег Колесник проти України».

З викладеного витікає, що у виняткових випадках і при дотриманні певних умов оголошення в суді показань свідків і використання їх в якості доказів, це не суперечить вимогам Конвенції та національного законодавства.

При вирішенні питання про правомірність оголошення показань потерпілих або свідків, явка яких з тих чи інших причин неможлива, необхідно враховувати, наскільки дані показання є основними і вирішальними для оцінки доведеності вини підсудного, тобто наскільки вони підтверджуються іншими доказами. Це витікає, наприклад, з п. 52 постанови у справі «Андандонскій проти Росії»; п. 101-103 постанови у справі «Володимир Романов проти Росії».

Щодо наведених стороною обвинувачення, як доказів, свідчень свідків, даних суду при розгляді цієї справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, а також Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, проте в іншому складі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 65 КПК України (1960 року), протокол судових дій є джерелом доказів.

Відповідно до ст. 82 КПК України (1960 року), протоколи судових дій, складені та оформлені у порядку, передбаченому цим кодексом, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини та факти, що мають значення для вирішення справи .

Таким чином, на зазначені показання можна посилатися за умови, якщо оцінка показань свідка, як джерела доказу, не стала причиною скасування вироку вищими судами.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вищевказане не мало місце, оскільки ані Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, ані колегією суддів Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, до складу якої входив суддя ОСОБА_266 , вироки у цій справі не постановлялись.

Якщо надавати оцінку дотриманню під час судового розгляду права обвинувачених та їх захисників під час судового розгляду поставити свідку чи потерпілому запитання для спростування його показань, а також твердженням захисників, висловленим під час апеляційного розгляду, зокрема, твердженню захисника засудженого ОСОБА_63 у судовому засіданні 08.12.2023 року про те, що більшу частину свідків допитано не було, то слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що з 15 потерпілих та 53 свідків, зазначених у списку осіб, що підлягають виклику у судове засідання, який відповідно до вимог ст. 224 КПК України (1960 року), додано до обвинувального акту, суду першої інстанції надали показання, тобто були допитані у судовому засіданні із наданням можливості обвинуваченим та їх захисникам поставити питання для спростування показів - 14 потерпілих (всі окрім ОСОБА_245 , який помер ще під час досудового розслідування) та 49 свідків.

Тобто, право обвинувачених та їх захисників поставити свідкам та потерпілим питання для спростування їх показань цілком було дотримано.

Отже, колегія суддів вважає, що ніяких порушень прав підсудного ОСОБА_23 та інших засуджених з цього приводу допущено не було.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_24 про допущені судом порушення, як на його думку, процесуальних прав підсудного ОСОБА_221 , то ці доводи не підлягають розгляду, оскільки адвокат ОСОБА_24 , який подав апеляційну скаргу та був захисником ОСОБА_23 , а тому, як випливає з положень ст. 348 КПК України (1960 року), вправі подавати апеляцію лише в частині, що стосується інтересів засудженого ОСОБА_23 , захист якого він здійснює.

Колегія суддів зазначає, що засуджений ОСОБА_41 взагалі не звертався із апеляцією на вирок суду першої інстанції, яким його засуджено, що свідчить про те, що він вважає його законним і його права при судовому розгляді порушені не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для реабілітації померлого ОСОБА_23 та закриття справи за відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів та недоведеності його участі у вказаних злочинах, а тому вважає, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_23 підлягає закриттю у зв”язку зі смертю останнього.

Обвинувачена ОСОБА_27 під час розгляду справи підтримала свою апеляційну скаргу та висловилась у судових дебатах, проте колегією суддів не розглядаються доводи апеляційних скарг ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 , так як відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 ОСОБА_27 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідності продовження розгляду справи для реабілітації померлої не встановлено.

Тому колегією суддів не розглядаються доводи апеляційних скарг ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 та не надається їм оцінка.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що кримінальна справа щодо ОСОБА_27 за ч. 1 ст. 255; ч.4 ст. 189; ч3 ст. 27, ч.3 ст. 146; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України, не може бути продовжена та підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року), у зв'язку зі смертю ОСОБА_27 .

Щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі захисниці ОСОБА_13 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , та самого обвинуваченого ОСОБА_11 , колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисниці ОСОБА_13 є необґрунтованою, оскільки не містить належних фактів дійсно суттєвого порушення кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисниці, що при зміні обвинувачення в суді, попередній об'єм обвинувачення було збільшено й з'явилися нові правопорушення (потерпілі), відносно яких досудове слідство не проводилось, однак кримінальну справу для додаткового розслідування повернуто не було, з огляду на таке.

Відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_11 обвинувачувався органом досудового слідства в участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України; в умисному вбивстві ОСОБА_154 та її співмешканця на ім'я ОСОБА_153 , тобто умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, вчиненому з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин, тобто у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 1, 6, 9, ч. 2 ст. 115 КК України; та шахрайстві - заволодінні шляхом обману чужим майном, що завдало значної шкоди потерпілій, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), а також у умисному вбивстві невідомої особи, вчиненому з корисливих мотивів та вчиненому на замовлення, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_11 шахрайство стосувалось співучасті у придбанні шляхом обману права на квартиру по АДРЕСА_21 , яка належала ОСОБА_154 , а вбивство ОСОБА_154 та її співмешканця ОСОБА_163 , за обвинувальним висновком, було вчинене з метою приховати це шахрайство.

За новим обвинуваченням, сформульованим у постанові від 23.10.2019 року, обвинуваченому ОСОБА_11 було інкриміновано вчинення тих саме злочинів, а саме:

участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;

умисне вбивство невідомої особи, вчинене з корисливих мотивів та вчинене на замовлення;

співучасть у придбанні шляхом шахрайства права (правомочностей власника) на квартиру ОСОБА_154 по АДРЕСА_21 та наступне умисне вбивство ОСОБА_154 та її співмешканця на ім'я ОСОБА_153 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин - вчинене відносно неї шахрайство, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Дії підсудного ОСОБА_11 за новим обвинуваченням були кваліфіковані за тими ж самими статтями особливої частини КК України - ч. 1 ст. 255; п. п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), що й в обвинувальному висновку.

Зміна обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_11 полягала лише в більш докладному викладенні суті інкримінованих діянь - об'єктивної сторони злочинів щодо ОСОБА_154 , її співмешканця ОСОБА_163 та невідомої особи, у вчиненні яких ОСОБА_11 обвинувачувався, та викладенні їх в іншій хронології, що потягло за собою виключення кваліфікуючої ознаки за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України- вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за епізодом вбивства невідомої особи, та включення її при кваліфікації його дій за епізодом умисного вбивства ОСОБА_154 та ОСОБА_163 .

Крім того, дії ОСОБА_11 за епізодом шахрайства, як і дії інших обвинувачених, додатково були кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), як вчинені організованою групою, з огляду на позицію Верховного Суду України з цього питання, викладену в постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями».

У п. 15 зазначеної постанови Верховний Суд України визначив, що якщо в разі кваліфікації злочинів, скоєних організованою групою відповідальність настає тільки за злочинні дії осіб, які зорганізувалися, то в разі кваліфікації злочинів скоєних злочинною організацією - і за саму організацію для злочинної діяльності, тобто злочинами визнаються і створення злочинної організації та (або) вступ до неї, безвідносно до того, чи розпочали її учасники здійснювати конкретні злочини. Тому злочини, вчинені у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь в ній і здійснюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК України).

Кваліфікуючи дії за сукупністю, в обвинувачення повинні бути включені всі відповідні кваліфікуючі ознаки, передбачені диспозицією відповідної норми КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Однією з кваліфікуючих ознак за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII), є вчинення шахрайства саме організованою групою.

Колегія суддів зазначає, що судовим слідством правильно було встановлено, що мало місце вчинення злочинів не за попередньою змовою групою осіб - визначеними співучасниками, а саме стійким злочинним об'єднанням - організованою групою, яка набула всі ознаки злочинної організації - вищої форми злочинного співтовариства.

Доведеність цієї обставини і стало підставою для включення даної кваліфікуючої ознаки при кваліфікації дій ОСОБА_11 при зміні обвинувачення в суді першої інстанціцї.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисниці, що прокурором було порушено вимоги ст. 277 КПК України 1960 (року), оскільки постанову про зміну обвинувачення не було вручено потерпілим та не була вислухана їх думка щодо нового обвинувачення, з огляду на таке.

Колегія суддів вважає, що не відповідають дійсності й твердження захисниці щодо, порушення права засудженого ОСОБА_11 на захист при затриманні та при проведенні слідчих дій.

Щодо допустимості як доказів показань ОСОБА_11 на досудовому слідстві, що містяться в протоколі його допиту як підозрюваного від 25.11.2011 року (т. 30 на а. с. 65-69), а також допустимості протоколу відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_11 (т. 30 а. с. 112-124, 125, 126), як отриманих в порядку, встановленому кримінально-процесуальним кодексом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Сторона захисту вважає, що ці показання не повинні бути взяті судом до уваги і використані як доказ, оскільки вони були отримані в результаті порушення права ОСОБА_11 на захист.

З матеріалів справи вбачається, що з цього приводу ОСОБА_11 при допиті в судовому засіданні 10 і 22 липня 2019 року заявив, що слідчий ОСОБА_190 скористався його неграмотністю, розгубленістю, неувагою. Якби хоча б був адвокат, якого б найняли батьки, або ж він сам, який би роз'яснив йому статтю 63 Конституції України, якої він не знав, можливість відмовитися від показань, йому нічого не роз'яснили про його права. Він не зрозуміє, чому йому не дали найняти свого адвоката. Він не знав, що має право на вибір захисника.

Проте, колегія суддів зазначає, що такі твердження ОСОБА_11 про те, що йому не були роз'яснені його права, і він не мав можливості вибору захисника спростовуються матеріалами справи.

У т. 30 на а. с. 62 є складений слідчим протокол від 25.11.2011 року роз'яснення до першого допиту підозрюваного ОСОБА_11 його права мати захисника і можливості захищатися встановленими законом засобами від підозри і пред'явленого обвинувачення.

На підставі заяви ОСОБА_11 слідчим, відповідно до ст. 47 КПК України (1960 року) було винесено постанову про призначення захисника через адвокатське об'єднання (т. 30 а. с. 63).

Відповідно до протоколу, допит підозрюваного ОСОБА_11 було проведено 25 листопада 2011 року в присутності захисника - адвоката ОСОБА_231 , про що свідчить вказівка про це, зроблена в протоколі слідчим, і підпис захисника - адвоката ОСОБА_231 в кінці протоколу (т. 30 а. с. 65-68).

В цей же день, 25 листопада 2011 року, після допиту як підозрюваного, ОСОБА_11 було знову роз'яснено його право мати захисника, а також процесуальні права вже як обвинуваченого.

Після роз'яснення обвинуваченому ОСОБА_11 його права на захист він заявив, що бажає мати захисника ОСОБА_231 , про що свідчить відповідний запис, власноруч зроблений ОСОБА_11 в протоколі (т. 30. а. с. 71).

Як вбачається з протоколу, була присутня адвокат ОСОБА_231 й при допиті ОСОБА_11 цього ж дня - 25 листопада 2011 року, вже як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, в ході якого ОСОБА_11 заявив, що свою провину в пред'явленому обвинуваченні визнає повністю і власноруч записав у протоколі, що підтверджує свої свідчення, дані в якості підозрюваного.

Про це свідчать підписи адвоката ОСОБА_231 у відповідних процесуальних документах - постанові від 25.11.2011 року про притягнення ОСОБА_11 , як обвинуваченого, у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, протоколі про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови і протоколі допиту як обвинуваченого - т. 30 а. с. 71-76.

Проте, захисниця ОСОБА_13 стверджує, що адвокат ОСОБА_231 не була присутня при проведенні 25.11.2011 слідчих і процесуальних дій з участю ОСОБА_11 , посилаючись на відповідь на її адвокатський запит, відповідно до якої в книзі відвідувачів прокуратури Дніпропетровської області відсутній запис про відвідування 25.11.2011 року адвокатом ОСОБА_231 прокуратури.

Однак, колегія суддів зазначає, що відсутність запису про адвоката ОСОБА_231 в книзі відвідувачів прокуратури є безпідставною, оскільки відповідно до пояснень прокурора, якщо адвоката на вході зустрів і супроводжував сам слідчий, реєстрація в книзі відвідувачів черговим прокурором не робилась, це було звичайною практикою в той період часу. Посилення пропускного режиму до приміщення прокуратури відбулось тільки у 2014 році.

Колегія суддів зазначає, що доводизахисниці про відсутність 25 листопада 2011 року в прокуратурі області адвоката ОСОБА_231 , спростовуються показаннями самого ж ОСОБА_11 з огляду на таке.

У судовому засіданні 10 липня 2019 року, під час допиту прокурором, обвинувачений ОСОБА_11 на запитання прокурора відповів, що адвокат ОСОБА_231 була у нього не 29 листопада, Мисечко - це людина, яка 25 листопада, коли його тільки привезли до прокуратури і слідчий ОСОБА_190 з ним поговорив, потім прийшла до нього. (Звукозапис судового засідання 10.07.2019 року 49-а хвилина).

При цьому, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_11 підтвердив у засіданні підписання адвокатом ОСОБА_231 протоколу.

Окрім того, 29.11.2011 року обвинувачений ОСОБА_11 звернувся до слідчого з написаною власноруч 28.11.2011 року заявою про відмову від адвоката ОСОБА_231 та допуск до участі в справі в якості його захисника адвоката ОСОБА_232 , про що цього ж дня слідчим було складено протокол про відмову обвинуваченого від захисника ОСОБА_231 , і ця відмова, відповідно постанови слідчого від 29.11.2011 року прийнята (Т. 30 а. с. 106-108).

З матеріалів справи вбачається, що цього ж дня обвинуваченому ОСОБА_11 знову було роз'яснено його право мати захисника, а також процесуальні права як обвинуваченого, про що складено відповідний протокол, в якому ОСОБА_11 власноруч записав, що бажає мати захисника ОСОБА_232 й цього ж дня - 29 листопада 2011 року, постановою слідчого адвоката ОСОБА_232 було допущено до участі в справі в якості захисника обвинуваченого ОСОБА_11 (т. 30 а. с. 108-109).

Тобто захисника адвоката ОСОБА_232 було призначено не слідчим, через адвокатське об'єднання, а обрано самим обвинуваченим.

Тому колегія суддів зазначає, що дані матеріали справи спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_11 , що в силу незнання він був позбавлений права вибору захисника, і можливості найняти захисника, обраного ним.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені процесуальні документи спростовують і твердження обвинуваченого ОСОБА_11 , що йому не роз'яснювали його права і він не розуміє, чому йому не надали можливості запросити свого адвоката.

Окрім того, з протоколів вбачається, що при кожному ознайомленні з правом на захист підозрюваному і обвинуваченому ОСОБА_11 роз'яснювались положення ст. 63 Конституції України, що випливає зі змісту вищезазначених протоколів.

З журналу судового засідання вбачається, що тільки у судовому засіданні 6 лютого 2013 року ОСОБА_11 вперше заявив клопотання про відмову від захисника адвоката ОСОБА_234 , проте клопотання розглянуто не було через відсутність захисника.

До цього моменту ОСОБА_11 жодного разу не заявляв суду, що позбавлений належного захисту своїх прав і законних інтересів.

У судовому засіданні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 13 березня 2013 року, ОСОБА_11 знову заявив клопотання про відмову від захисника адвоката ОСОБА_267 з причин матеріального характеру і надання захисника через центр вторинної правової допомоги. Клопотання судом було задоволено, що підтверджується протоколом судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження захисниці щодо недопустимості, як доказу, протоколу відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_11 , оскільки у протоколі відсутні підписи 4-х з 14 осіб, які, як вважає захисниця, приймали участь у слідчій дії, а також оскільки у протоколі не зазначено, на які носії здійснено фотографування та відеозйомку, та не зазначено, чому протокол складено у друкованому вигляді та на якій техніці роздруковано, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що у протоколі відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_11 (Т. 30 а. с. 112-119), після його складання, відсутні лише підписи працівників міліції, які входили до складу конвою, який забезпечував конвоювання взятого під варту ОСОБА_11 .

Колегія суддів зазначає, що конвоїри не є учасниками слідчої дії, вони не мають передбачених КПК України процесуальних прав та обов'язків, які підлягають роз'ясненню відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України (1960 року). Вони не можуть своїми підписами засвідчити відповідність складеного протоколу проведеним слідчим діям, оскільки, в силу виконуваних ними обов'язків, не можуть постійно стежити за їх перебігом, вони повинні забезпечувати безпеку проведення слідчої дії.

Свої підписи на другому аркуші протоколу конвоїри поставили лише про те, шо були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України за розголошення даних досудового слідства.

В той же час, колегія суддів зазначає, що підписи учасників зазначеної слідчої дії - слідчих, обвинуваченого та його захисника, понятих, спеціалістів - експерта-криміналіста та судово-медичного експерта наявні у протоколі (Т. 30 а. с. 119).

Колегія суддів зазначає, що в протоколі (Т. 30 а. с. 113) чітко зазначено, що фотографування здійснюється апаратом «Canon»-A3100», а відеозйомка буде проводитись на відеокамеру Canon LEGRIA FS306.

Відповідно до ч. 2 ст. 85-2 КПК України (1960 року) учасники слідчої дії повідомляються про застосування відеозапису до початку цієї дії, а відповідно до ч. 4 ст. 85 КПК фотознімки (1960 року), матеріали відеозапису можуть бути приєднані до протоколу.

Колегія суддів зазначає, що всі ці вимоги було дотримано.

Вимог щодо складання протоколу в рукописному чи друкованому вигляді, а також необхідності зазначення, за допомогою якої техніки надруковано протокол, КПК України (1960 року) взагалі не містить.

Щодо тверджень захисниці про порушення вимог спільного наказу від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», колегія суддів зазначає, що захисницею не було вказано, в чому саме воно полягало, та як це співвідноситься із долученням за клопотанням сторони обвинувачення до матеріалів справи відеозаписів, які додаються до протоколу відтворення обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_11 від 29.11.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року), додані до протоколу фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми та інші матеріали, які пояснюють його зміст, не є речовими доказами.

Поняття речового доказу чітко сформульоване у ст. 79 КПК (1960 року) і за диспозицією даної норми матеріали відеозапису, застосованого при проведенні слідчої дії, аж ніяк під поняття речового доказу не підпадають.

Приписи щодо поводження із матеріалами відеозапису застосованого при проведенні слідчої дії містяться у статях 85, 85-1, та 85-2 КПК України (1960 року), відповідно до яких матеріали відеозапису, які пояснюють суть протоколу слідчої дії, можуть бути додатні до протоколу й в опечатаному виді повинні зберігатися у справі.

Інші приписи вказаних норм визначають лише тільки необхідність повідомлення учасників слідчих дій про проведення відеозапису та необхідність його демонстрації при завершення слідчої дії.

Колегія суддів зазначає, що жодна з вказаних норм не визначає матеріали відеозапису як речовий доказ.

Щодо доводів сторони захисту, що протоколи слідчих дій, проведених за участі ОСОБА_11 , у яких відсутній його підпис, й котрі містяться в матеріалах справи в т. 14 на а. с. 8-10 та 11-18, колегія суддів зазначає, що це є копії відповідних протоколів допиту та відтворення обстановки та обставин події, які в оригіналах містяться у Т. 32 на а. с. 135-140 та у т. 30 на а. с. 112-119, а до тому 14-го підшиті для зручності при по епізодному формуванні матеріалів кримінальної справи.

Колегія суддів не приймає доводи сторони захисту щодо порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо її підзахисного щодо ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_11 із постановами про призначення слідчим 11.11.2011 року судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз (висновок експерта № 2196-Е, № 704 МК, № 2195-Е, № 703 МК т. 15 а. с. 98, 120, 153, 175), вже після початку їх проведення, відповідно 15.11.2011, 17.11.2011, 15.11.2011 та 21.11.2011, з огляду на таке.

Колегія суддів вважає, що вищевказане не може бути визнано порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки ОСОБА_11 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України (1960 року) за підозрою у вчинення злочину, лише тільки 25.11.2011 року (т. 30 а. с. 60), тобто вже після початку проведення зазначених експертиз.

Колегія суддів зазначає, що вимог щодо того, коли саме обвинуваченому мають бути пред'явлені матеріали експертизи, КПК України (1960 року), зокрема ст. 202 КПК України (1960 року) не містять.

Колегія суддів вважає, що допущені слідчим порушення передбачених ст. ст. 196, 197 КПК України (1960 року) порядку призначення експертиз та права обвинуваченого ОСОБА_11 при їх призначені та проведенні щодо інших експертиз, на які вказує у своїй апеляції захисниця, не мало значення для подальшого правильного вирішення справи судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що посилання захисниці на те, що це позбавило обвинуваченого ОСОБА_11 можливості поставити свої питання експерту є надуманими, оскільки після ознайомлення із висновками цих експертиз, жодних клопотань, зокрема щодо постановки перед експертом додаткових питань, надання пояснень експертові, про призначення нової або додаткової експертизи, обвинуваченим заявлено не було.

З матеріалів справи вбачається, що не було заявлено таких клопотань обвнуваченим, а також його захисниками й протягом семи з половиною років судового розгляду.

Свою незгоду із висновком експерта № 755 МК (Т. 14 а. с. 57) захисник мотивує тим, що її завершення передувало її початку, експертиза, начебто була почата 08.12.2011, а закінчена 21.11.2011. (п. 2 апеляції).

Таке мотивування колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це є технічною помилкою - опискою. На останньому аркуші висновку експерта ОСОБА_268 , після його підпису зазначено: «21.12.11 р.» (т. 14 а. с. 59).

Колегія суддів не приймає доводи сторони захисту щодо незгоди із висновками судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз, зокрема висновку експерта № 2196-Е, з посиланням на порушення «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» з огляду на те, що доставлений на судово-медичне дослідження в чорному поліетиленовому пакеті труп, не був належним чином опечатаний біркою з написами.

Колегія суддів зазначає, що вимоги зазначеної інструкції, зокрема п. 9, стосуються речових доказів. Труп або останки людини речовими доказами не визнаються. Будь-яких вимог щодо цього ст. 192 КПК 1960 року, яка передбачає порядок огляду трупа, не містить.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу й доводи захисниці щодо незгоди із висновками судово-медичного експерта № 2196-Е, 704 МК та № 2195-Е, й № 703 МК, з огляду на плутанину, що саме було об'єктом судово-медичного та медико-криміналістичного дослідження - труп невідомого чоловіка, як зазначено в постанові слідчого, чи труп невідомої людини, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що об'єктом судово-медичного дослідження зазначених судово-медичних експертиз були останки двох тіл невстановлених осіб, виявлені та витягнуті з грунту під час відтворення обстановки та обставин події, проведених за участю обвинуваченого ОСОБА_10 09.11.2011 року.

Під час цього відтворення обстановки та обставин події обвинувачений ОСОБА_10 вказав місце вбивства та поховання ОСОБА_154 та її співмешканця ОСОБА_163 (т. 30 на а. с. 34-49).

Колегія суддів зазначає, що це, зокрема, підтверджуються протоколом огляду місця події та трупа від 09.11.2011 року - ділянки місцевості, біля дороги, яке веде з сел. Молодіжне в сел. Катеринівка Царичанського району Дніпропетровської області, проведеного за результатами відтворення обстановки і обставин події з обвинуваченим ОСОБА_10 за участю судово-медичного експерта ОСОБА_237 , в ході якого з землі й були витягнуті останки двох тіл невстановлених осіб (т. 30 а. с 50-53).

Огляд проведений із застосуванням відеозапису. Фрагменти відеозапису огляду з 16 год. 10 хв. до 16 год. 20 хв.

При перегляді відеозапису вбачається, що при розкопках скелетовані останки двох тіл невстановлених осіб, практично без м'яких тканин, були вилучені у вигляді груди кісток із значним нашаруванням на них грунту, а також окремих кісток, зокрема кісток кінцівок та із відокремленими черепами, зокрема один череп було виявлено поряд з іншим на поверхні другого трупу. Полова приналежність останків, при проведенні огляду, судово-медичним експертом, який приймав в цьому участь, визначена не була. Полова приналежність була визначена лише за результатами судово-медичного дослідження й зазначена у висновках судово-медичного експерта № 2195-Е та № 2196-Е, а не визначена за постановою слідчого про призначення цих експертиз.

Колегія суддів зазначає, що наведені обставини також пояснюють, чому при поверховому огляді останків двох тіл одразу не була виявлена мотузка із зашморгом, яку вдалося виявити вже при судово-медичному дослідженні останків в умовах бюро СМЕ, коли виявлені скелетовані останки та окремі кістки були розкладені для дослідження (т. 15 а. с. 100).

Колегія суддів вважає, що хибним є твердження захисника й щодо неможливості проведення медико-криміналістичної експертизи до завершення проведення судово-медичної.

Як судово-медична, так і медико-криміналістична експертизи проводяться на підставі попередньо складених актів судово-медичного, медико-криміналістичного, судово-імунологічного досліджень, які проводяться після доставлення трупу до бюро судово-медичної експертизи.

Висновок експерта № 703 МК від 06.12.2011 року ґрунтується на акті судово- медичного дослідження № 2195 від 15.11.2011, про що прямо зазначено в описовій частині висновку (т. 15 а. с. 176 зворотна частина), а 07.12.2011 року було завершено проведення вже судово-медичної експертизи № 2195-Е. Різниця полягає у ознайомлені експерта із своїми процесуальними обов'язками та правами, відповідно до ст. 77 КПК України (1960 року) та попередженні про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385, 387 Кримінального кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, що сторона захисту плутає акт судово-медичного дослідження та висновок судово-медичної експертизи, який, маючи той же номер, позначається ще й літерою «Е», тому вказує у п. 6 своєї апеляції, як на начебто порушення, відсутність актів, зокрема № 942 та № 700, в матеріалах кримінальної справи.

Безпідставними доводами колегія суддів вважає й твердження захисниці (п. 8) й щодо висновку експерта - висновку комісійної судово-медичної експертизи № 59 від 14.02.2012, про не зазначення у ньому, зокрема при відповіді на питання 3, 4, 5, на який саме акт посилаються експерти.

Колегія суддів зазначає, що на 2-му аркуші висновку експерта № 59 це чітко вказано - акт № 2196 (т. 16 а. с. 12).

Колегія суддів не приймає доводи сторони захисту, що висновки експертів суперечливі та різняться у визначенні часу настання смерті ОСОБА_154 та двох невідомих, з огляду на таке.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2336-Е від 28.12.2011 (т. 14 а. с. 31-37) та висновку медико-криміналістичної експертизи № 755 МК від 21.12.2011 (т. 14 а. с. 57-69), давність поховання останків трупа невідомого чоловіка, виявленого 29.11.2011 року при відтворенні обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_11 , складає в межах одного року.

З огляду на те, що зазначені експертизи були проведені упродовж грудня 2012 року,колегія суддів вважає, що це цілком узгоджується із висновком обвинувачення та суду щодо вчинення ОСОБА_11 на замовлення вбивства невідомої особи приблизно наприкінці травня - на початку червня 2011 року.

Такого ж висновку щодо давності поховання останків трупа невідомого чоловіка в межах одного року, прийшла й комісійна судово-медична експертиза. Висновок № 60 від 09.02.2012 (т. 14 а. с. 88-98)

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2196-Е від 05.12.2011 (т. 15 а. с. 98-100) та висновку медико-криміналістичної експертизи № 704 МК від 30.11.2011 (т. 15 а. с. 120-122), давність поховання трупа невідомої людини, виявленого 09.11.2011 при відтворенні обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_236 , в подальшому встановленої на підставі висновку молекулярно-генетичної експертизи № 4 від 03.02.2012 (т. 16 а. с. 68-77) як ОСОБА_154 , становить в межах декількох років.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 59 від 14.02.2012 (т. 16 а. с. 11-20), смерть невстановленої жінки (згодом висновком молекулярно-генетичної експертизи встановленої як ОСОБА_154 ), з огляду на стан трупа, а саме повне скелетування, не виключено, могла настати в термін, зазначений в постанові про призначення судово-медичної експертизи і в наданих протоколах, тобто червень 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що такі висновки експертів знову узгоджуються із висновками обвинувачення, погоджується з позицією суду першої інстанції.

Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи № 703 МК від 06.12.2011 (т. 15 а. с. 176-182), прогнозовано, з часу смерті (поховання) до часу дослідження ексгумованого трупу, виявленого 09.11.2011 при відтворенні обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_236 та визначеного слідством як співмешканця ОСОБА_238 на ім'я ОСОБА_153 , пройшло орієнтовно не менше одного - двох років.

Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи № 58, від 15.02.2012 р (т. 16 а. с. 39-48), з часу смерті (поховання) до часу дослідження ексгумованого трупа, виявленого 09.11.2011 при відтворенні обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_236 , пройшло, орієнтовно, не менше одного - двох років, але не більше 8 років.

За висновками обвинувачення вбивство ОСОБА_154 та ОСОБА_163 , сталося 1 червня 2010 року, а дослідження їх трупів проведено в листопаді-грудні 2011 року, тобто через півтора року після вбивства та поховання. Це повністю відповідає вищезазначеним висновкам експертів та підтверджує висновки судового слідства.

Отже, колегія суддів вважає, що ніяких суперечностей висновків експертів щодо визначеного часу настання смерті невідомої людини, а також ОСОБА_154 та її співмешканця ОСОБА_163 , із висновками обвинувачення та суду першої інстанції не має.

Щодо доводів захисту про недоведеність вини ОСОБА_11 в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, оскільки він не надавав згоду на вступ до неї та участь в ній, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що своїми реальними активними діями, які вчинювались ОСОБА_11 у змові із ОСОБА_269 та ОСОБА_10 , та які сприяли досягненню поставлених спільних злочинних цілей, ОСОБА_11 тим самим підтвердив свою згоду на участь в злочинному співтоваристві та спільному вчиненні із його членами злочинів. Керований ОСОБА_269 , ОСОБА_11 був спільником у приготуваннях вбивств і приховуванні їх слідів, брав участь спільно із ОСОБА_269 та ОСОБА_10 в їх вчиненні і безпосередньо сам здійснював вбивства.

Що стосується доводів захисниці ОСОБА_13 про допущені судом першої інстанції порушення, як на її думку, процесуальних прав підсудного ОСОБА_221 та ОСОБА_10 , колегія суддів вважає, що вони взагалі не підлягають розгляду, оскільки захисниця ОСОБА_13 є захисником ОСОБА_11 а тому, як випливає з положень ст. 348 КПК України (1960 року), вправі подавати апеляцію лише в частині, що стосується інтересів ОСОБА_11 , захист якого вона здійснювала. Більш того, засуджений ОСОБА_41 взагалі не звертався із апеляцією на вирок суду, яким його засуджено, що свідчить про те, що він вважає його справедливим.

Щодо доводів захисниці ОСОБА_13 про те, що у судовому засіданні 10 травня 2017 року «…були долучені копії дисків з зазначеними записами, що не є оригіналами та суд вказані диски долучив і оглянув у судовому засіданні, незважаючи на зауваження та заперечення сторони захисту. Адже копії дисків не можуть бути доказом у справі за відсутності оригіналу, колегія суддів зазначає таке.

Щодо допустимості як доказу, відеозаписів відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , огляду місця події, а також відеозапису допиту обвинуваченого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_270 .

Відеофайли, що містять відеозаписи зазначених слідчих дій, розміщені на відповідному носії - DVD-дисках, були долучені судом до кримінальної справи за клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні 10 травня 2017 року та в подальшому досліджені судом.

За приписами статей 84, 85 КПК України (1960 року) про кожну слідчу дію складається протокол, у якому зазначаються, передбачені ст. 85 КПК України (1960 року) відомості.

Вимоги до протоколу слідчої дії викладено у ст. 85 КПК України (1960 року).

Відповідно до ст. 85 КПК України (1960 року), до протоколу можуть бути долучені матеріали відеозапису та інші матеріали, що пояснюють його зміст.

Таким чином, матеріали відеозапису, є доповненням до протоколу, а основним процесуальним документом є все ж таки протокол.

Відповідно до ст. 85-2, 85-1 КПК України (1960 року) після зйомки, відеострічка демонструється всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

При пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи у зв'язку із закінченням досудового розслідування відеозапис відтворюється обвинуваченому та його захиснику.

І відеозапис в опечатаному вигляді зберігається у справі.

Колегія суддів зазначає, що всі ці вимоги досудовим слідством - слідчим, було дотримано.

Відповідно до ст. 82 КПК України (1960 року), протоколи слідчих дій, складені та оформлені у порядку, передбаченому цим кодексом, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини та факти, що мають значення для вирішення справи .

Заявляючи про неприпустимість як доказів, досліджених судом відеозаписів, сторона захисту мотивує це тим, що стороною обвинувачення були надані суду копії дисків із відеозаписами, а не їх оригінали. Оригінали ж дисків з відеозаписами слідчих дій, як було встановлено судом першої інстації при дослідженні матеріалів справи у судовому засіданні, або ж не містять відеозаписів, або пошкоджені та непридатні для відтворення наявних на них відео- та аудіозаписів.

Це було встановлено під час розгляду справи у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська.

Однак, колегія суддів зазначає, що долучені до матеріалів кримінальної справи DVD та CD-R-диски могли бути навмисно пошкоджені або замінені підсудними під час неодноразового ознайомлення під час судового розгляду з матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням сторони обвинувачення до матеріалів кримінальної справи було долучено 8 DVD-дисків, що містять відеозаписи слідчих дій за участю обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_63 та свідка ОСОБА_136 , а саме:

Відтворення обстановки та обставин події проведеної за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , проведеного:

03.06.2011 року (Т. 4. а. с. 59),

28.10.2011 року (Т. 29 а. с. 224),

09.11.2001 року (Т. 30 а. с. 34),

а також допиту обвинуваченого ОСОБА_10 ,

огляду місця події, проведеного 28.10.20011 за результатами відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_10 (Т. 29 а. с. 247),

огляду місця події, проведеного 09.11.20011 за результатами відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_10 (Т. 30 а. с. 50-53, 54, 55).

Всього на 4 DVD-дисках.

Відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_11 29.11.2011 року (Т. 30 а. с. 112).

Огляду місця події, проведеного 29.11.2011 за результатами відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_11 на 2-х DVD-дисках.

Відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_63 26.01.2012 року (Т. 5 а. с. 127), на 1-му DVD-диску.

Допиту свідка ОСОБА_136 10.08.2011 року (Т. 13 а. с. 15), на 1-му DVD-диску.

Як слідує з протоколів складених слідчим за результатами проведення вищевказаних слідчих дій та наявних у справі:

у томі 4 на а. с. 59-60;

у томі 4 на а. с. 73,

у томі 5 на а. с. 127,

у томі 29 на а. с. 224,

у томі 29 на а. с. 247,

у томі 30 на а. с. 34,

у томі 30 на а. с. 50-53,

у томі 30 на а. с. 112

для фіксації ходу і змісту слідчих дій проводився відеозапис з використанням у всіх випадках відеокамери Canon LEGRIA FS306. Ця відеокамера використовувалася на той час експертно-криміналістичними підрозділами міліції.

Відповідно до технічних характеристик камери, які є у відкритому доступі, відео- та аудіозапис запис камерою проводиться на вбудований в корпус камери незнімний постійний запам'ятовуючий пристрій - Flash-пам'ять, що перезаписується. Flash memory - різновид напівпровідникової технології пам'яті, що електрично перепрограмується.

Камера має два інтерфейси з AV-виходом та USB-інтерфейс.

Через підключення камери за допомогою з'єднувальних кабелів з AV-входом і виходом або USB-інтерфейсом, записаний на постійний запам'ятовуючий пристрій відеокамери аудіо-відеозапис, переноситься (дублюється) на інші носії, якими можуть бути:

- НЖМД - накопичувач на жорстких магнітних дисках HHD або SSD- (твердотільний) накопичувач персонального комп'ютера,

- мобільна (така, що носиться) Flash-пам'ять (універсальний флеш-накопичувач),

- або, за допомогою пристрою для запису, як правило, персонального комп'ютера, на оптичний диск для лазерних систем зчитування з форматом запису DVD або Video-CD.

І таке перенесення аудіо-відеозапису на інший електронний носій, з урахуванням того, що проводився цифровий запис, може бути проведено практично необмежену кількість разів, без будь-якої втрати якості.

Відеокамера Canon LEGRIA FS306, за своїми технічними характеристиками, не здійснює запис аудіо та відео на оптичні диски для лазерних систем.

Відеозаписи слідчих дій, для зручності перегляду, використання та подальшого тривалого зберігання, переносилися слідчим або фахівцем, який проводив відеозапис, на оптичні диски для лазерних систем або інший носій.

Файл - це назва, область даних на носії інформації.

Саме файл містить аудіо-, візуальну інформацію, а диск є його носієм, що містить один або кілька файлів.

Відповідно до інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу та результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, під час судового засідання (кримінального провадження), запис відеофонограми з технічних засобів на носій відеозапису, призначений для тривалого зберігання, має статус оригіналу (архівна копія відеофонограми) і може використовуватися для створення робочих копій у разі пошкодження або знищення.

Робоча копія відеофонограми - це запис відеофонограми із технічних засобів на носій відеозапису.

А файл із записом зберігається тимчасово на технічному засобі відеозапису та видаляється після створення архівної та робочої копії.

Тобто, саме ці файли і збереглися, були перенесені на носій - DVD-диск і представлені суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що записи є повністю автентичними, оскільки їх зміст повністю відповідає подіям, що відбуваються. Вони досконало відтворюють записані події, включаючи тимчасову безперервність, звуки, шуми та інші аспекти відеозапису.

На записах відсутні ознаки монтажу або інших впливів на запис, після того, як вона була зроблена, а отже вони є достовірними.

Відповідно до ст. 83 КПК України (1960 року), документи є джерелом доказів, якщо у них викладено або засвідчено обставини, що мають значення для справи.

Документами є предмети, на яких у т.ч. за допомогою звуку, зображення тощо зафіксовано певну інформацію.

До документів можуть належати матеріали відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), що містять відомості про обставини, встановлені в ході кримінального судочинства, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому цим кодексом. Документи мають бути досліджені та приєднані до справи, у т.ч. ухвалою суду.

Колегія суддів зазначає, що вказане було зроблено під час судового розгляду у суді першої інстанції.

Така позиція повністю узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, з урахуванням положень нового Кримінального процесуального кодексу України.

Верховний Суд у справі № 288/1418/17 дійшов висновку, що копія відеозапису є оригіналом електронного документу і є допустимим доказом навіть за відсутності оригінального носія. (Судове рішення від 14 квітня 2021 року, справа № 288/1418/17).

У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що: "Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. Водночас за ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження N 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_11 , висловлених ним під час апеляційного розгляду, зокрема під час судових дебатів, у судових засіданнях апеляційного суду 13 та 20 жовтня 2023 року про про застосування до обвинувачених під час розслідування недозволених методів слідства та отримання доказів, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було надано оцінку вказаним доводам, та суд першої інстанції у вироку зазначив, що не знайшли свого підтвердження і доводи підсудних ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_271 , ОСОБА_23 про порушення вимог закону при їх затриманні та їх прав під час досудового слідства, про застосування недозволених методів ведення досудового слідства, фізичного та психологічного тиску. Вказані факти були предметом перевірки прокуратури Дніпропетровської області, за результатами якої було визнано їх безпідставними; в ході перевірки їх скарг органами прокуратури не знайдено підтверджень застосування до них психологічного та фізичного тиску, винесено постанову від 16 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження за заявами зазначених осіб (т.43 а.с.83-87).

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що проведена така перевірка була саме за вимогою суду першої інстанції, й призначалась під час судового розгляду з огляду на відповідні заяви обвинувачених.

Тому колегія суддів вважає, що вказані доводи обвинуваченого ОСОБА_11 є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що постанова про зміну обвинувачення від 23.10.2019 року, обвинуваченим вручена не була, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до відеозапису судового засідання Індустріального суду районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2019 року копія постанови про зміну обвинувачення безпосередньо вручалась обвинуваченим під час даного судового засідання.

Відповідно до вказаного відеозапису обвинувачений ОСОБА_112 після отримання викинув копію постанови до судової зали через щілину між захисним склом у місці для тримання обвинувачених (підсудних) у залі судового засідання.

Інші твердження обвинуваченого ОСОБА_11 стосувались порядку його затримання за підозрою у вчиненні злочину, порядку обрання запобіжного заходу у виді тримання під варту та продовження строку його дії, що не є предметом апеляційного розгляду.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_10 , зокрема щодо порушення його права на захист і проведення слідчих дій на досудовому слідстві за відсутності захисника, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_10 визнавав свою співучасть разом із ОСОБА_269 та ОСОБА_12 у вбивстві ОСОБА_67 і дав показання про обставини вбивства ОСОБА_67 , та набуття права на його квартиру, що підтверджується протоколами його допиту (т. 4 а. с. 130-134, т. 29 а. с. 196-202, т. 31 а. с. 186-187, т. 32 а. с. 191-217).

Всі допити були проведені за участю його захисників - адвокатів Сластьоного - 4 липня 2011, ОСОБА_272 - 18 жовтня 2011 та ОСОБА_273 - 25 та 28 березня 2012 року.

ОСОБА_10 при допиті, як підозрюваний, 10 травня 2011 зізнався у вбивстві ОСОБА_176 , а також визнав свою участь спільно з ОСОБА_269 та ОСОБА_12 у скоєнні злочину проти ОСОБА_78 .

Такі показання підозрюваного ОСОБА_10 зафіксовані у протоколі його допиту від 10.05.2011 (т. 1 а. с. 58).

Допит підозрюваного було здійснено за участю захисника - адвоката ОСОБА_274 , про що є відповідні позначки у протоколі та її підпис.

Як вбачається з протоколів допитів на досудовому слідстві, ОСОБА_10 дав свідчення і за фактом вбивства ОСОБА_95 .

Такі показання обвинувачений ОСОБА_10 дав під час допиту на досудовому слідстві 20 жовтня 2011 та 28 березня 2012 року (т. 29 а. с. 203-209, т. 32 а. с. 191-217).

Колегія суддів зазначає, що вказані допити було проведено у присутності двох різних захисників обвинуваченого ОСОБА_10 . У першому випадку адвоката ОСОБА_272 , а у другому - адвоката ОСОБА_273 , про що свідчать підписи адвокатів у протоколах.

З матеріалів справи вбачається, що під час відтворення обстановки та обставин події 28 жовтня 2011 обвинувачений ОСОБА_10 вказав, де знаходиться труп ОСОБА_91 , вказав маршрут пересування до місця поховання, пояснюючи, що знає та бажає показати, де закопано труп ОСОБА_91 (т. 29 а. с. 224-244).

В результаті проведеного відтворення обстановки та обставин події, за свідченнями ОСОБА_10 , труп ОСОБА_91 було знайдено.

Відтворення обстановки та обставини події було проведено за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_273 , про що свідчить підпис адвоката у протоколі.

Відтворення обстановки та обставини події, відповідно до ст. 85-2 КПК України (1960 року) було проведено із застосуванням відеозапису. Відеозапис додано до протоколу та переглянуто у суді першої інсанції (т. 29 а. с. 243-244).

З матеріалів справи вбачається, що свідчення про причетність до вбивства ОСОБА_275 , ОСОБА_10 дав під час допиту на досудовому слідстві 6 травня 2011, 20 та 25 травня, 2011, 20 жовтня 2011 та 28 березня 2012 року, що підтверджується протоколами, які містяться у т. 22 на а. с. 193-196, в т. 8 на а. с. 70-72, у т. 29 на а. с. 203-209, та в т. 32 а. с. 191-217.

З матеріалів справи вбачається, що під час допиту 25 травня 2011 року обвинувачений ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_109 , який на той момент слідством помилково був встановлений, як потерпілий, під ім'ям та прізвищем ОСОБА_276 , ОСОБА_119 замовила ОСОБА_277 , для заволодіння нерухомістю ОСОБА_247 . Про це він дізнався, почувши телефонну розмову ОСОБА_64 з ОСОБА_27 , під час якої ОСОБА_99 доповів ОСОБА_27 , що ОСОБА_113 доставили на територію домоволодіння ОСОБА_27 у АДРЕСА_16 .

Згодом ОСОБА_99 та ОСОБА_27 розпорядилися нерухомістю ОСОБА_113 , що підтверджується протоколами допиту, наявними в матеріалах справи (т. 8 на а. с. 70-72).

Про організуючу роль ОСОБА_27 , було повідомлено обвинуваченим ОСОБА_10 ще до того, як слідству стало відомо про злочин, скоєний стосовно ОСОБА_113 , а його труп, виявлений лише за день до цього - 24.05.2011, за результатами відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_10 , ще навіть не був упізнаний.

З матеріалів справи вбачається, що слідство навіть ще не встановило особу, труп якої було знайдено, а ОСОБА_10 стверджує, що ці показання його примусили давати працівники міліції, тому вказані показання не підтверджуються матеріалами справи.

Про те, що особа, названа у свідченнях ОСОБА_10 , як ОСОБА_278 , та труп якої було виявлено у домоволодінні АДРЕСА_10 , насправді є ОСОБА_279 , достовірно було встановлено лише на підставі висновку молекулярно-генетичної експертизи № 8 від 10.02.2012 (т. 9 а. с. 228-230), після 14 лютого 2012 року, після чого слідством було винесено відповідну постанову про уточнення справжніх анкетних даних потерпілого (т. 8 а. с. 13).

Вказані допити (6 травня, 20 та 25 травня 2011 року) провадилися трьома різними слідчими, різних органів досудового розслідування.

Перший - слідчим, а два наступні - заступником начальника СУ ГУМВС в області.

Усі допити проведено у присутності трьох різних захисників обвинуваченого ОСОБА_10 , перші три - за участю адвоката ОСОБА_274 , четвертий - 20 жовтня 2011 року за участю адвоката ОСОБА_272 , а п'ятий 28 березня 2012 року - адвоката ОСОБА_273 , про що свідчать підписи адвокатів у протоколах.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що під час відтворення обстановки та обставин події 24.05.2011 обвинувачений ОСОБА_10 вказав місце поховання трупа ОСОБА_113 на території будинку АДРЕСА_30 ( т. 8 на а. с. 22-26).

Відтворення обстановки та обставин події проведено за участю захисника - адвоката ОСОБА_280 , про що є відповідна позначка у протоколі та її підпис.

Як випливає з протоколів допитів на досудовому слідстві, обвинувачений ОСОБА_10 дав показання і за фактом набуття прав на квартиру ОСОБА_128 , такі свідчення обвинувачений ОСОБА_10 дав під час допиту 18 жовтня 2011 року.

Допит був проведений у присутності захисника - адвоката ОСОБА_272 , про що є відповідна позначка у протоколі та підпис захисника (т. 29 на а. с. 196-202).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час відтворення обстановки та обставин події 28 жовтня 2011 обвинувачений ОСОБА_10 вказав, де знаходиться труп ОСОБА_147 - чоловіка, привезеного на автомобілі «Санг-Йонг Рекстон», вказав маршрут пересування до місця поховання, пояснюючи, що знає, де закопано труп ОСОБА_147 та може і бажає показати (т. 29 на а. с. 224-244).

В результаті проведеного відтворення обстановки та обставин події, за свідченнями ОСОБА_10 , труп ОСОБА_147 було знайдено.

З матеріалів справи вбачається, що відтворення обстановки та обставин події, відповідно до вимог ст. 85-2 КПК України (1960 року) було проведено із застосуванням відеозапису. Відеозапис було додано до протоколу та переглянуто - т. 29 а. с. 243-244.

Як випливає з протоколів допитів на досудовому слідстві, підсудний ОСОБА_10 дав свідчення і за фактом вбивства невідомої особи, а також за фактом вбивства ОСОБА_154 та її співмешканця (т. 29 на а. с. 203-209 та в т. 32 на а. с. 191-217).

Такі показання обвинувачений ОСОБА_10 дав під час допиту на досудовому слідстві 20 жовтня 2011 та 28 березня 2012 року.

Обидва допити були проведені у присутності захисників обвинуваченого ОСОБА_10 , відповідно, адвоката ОСОБА_272 та адвоката ОСОБА_281 .

З протоколу, наявного у т. 29 на а. с. 212-216, вбачається, що при допиті 24 жовтня 2011 року обвинувачений ОСОБА_10 власноруч намалював простеньку схему до своїх свідчень, із зазначенням місця, де закопані трупи.

Під час відтворення обстановки та обставин події 09 листопада 2011 року обвинувачений ОСОБА_10 вказав місце, де поховані ОСОБА_154 та її співмешканець ОСОБА_153 , вказав маршрут пересування до місця поховання, пояснюючи, що знає та може і бажає показати де закопано трупи. Перед виїздом до місця надав пояснення щодо обставин скоєння ним, ОСОБА_269 та ОСОБА_11 цього вбивства.

В результаті проведеного відтворення обстановки та обставин, трупи було знайдено та вилучено з грунту.

З матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_10 визнав свою співучасть спільно з ОСОБА_269 у вбивстві ОСОБА_167 , і дав свідчення про обставини вбивства ОСОБА_167 та набуття права на його квартиру.

Це випливає з протоколів його допитів у справі:

у т. 22 а. с. 193-196,

у т. 4 а. с. 52-57, 130-132,

у т. 29 а. с. 212-216,

в. т. 31 а. с. 186-188,

у т. 32 а. с. 191, 211-214.

Отже, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_10 , неодноразово допитувався під час досудового слідства. Його допити тривали упродовж півроку і проводились у різний період часу, різними слідчими, а у слідчих діях за участю ОСОБА_10 , загалом приймали участь чотири різні захисники, присутність яких зафіксована на відповідних відеозаписах проведення цих слідчих дій, що повністю спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_10 .

Щодо доводів, наведених у своїй апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_12 та його захисником ОСОБА_17 у судових дебатах, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що твердження захисника про застосування до обвинувачених в ході досудового розслідування психологічного та фізичного тиску з метою отримання доказів їх вини, зокрема й щодо начебто незаконного затримання, свого підтвердження не знайшли та є безпідставними.

Така перевірка за заявами підсудних шляхом порушення на вимогу суду першої інстанції кримінальної справи та проведення у ній належного досудового слідства, під час судового розгляду, була проведена.

Судом першої інстанції у вироку було надано оцінку таким твердженням обвинувачених із посиланням на висновки проведеного розслідування, із чим погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів було з наведеного вище було спростовано думку захисника, що більшість свідків не були допитані під час судового розгляду.

Колегія суддів не приймає доводи сторони захисту щодо не співпадіння способу вбивства ОСОБА_67 , безпосереднє вчинення якого інкримінується саме ОСОБА_12 , із способом вбивства інших потерпілих.

Колегія суддів зазначає, що вбивство ОСОБА_67 було першим вчиненим членами організованого злочинного угруповання вбивством, а тому питання захисника, навіщо ОСОБА_12 саме у такий спосіб було б позбавляти життя ОСОБА_67 , якщо співучасники злочинного угруповання вже відпрацювали такий спосіб, як задушення зашморгом, є недоречним.

З матеріалів справи вбачається, що вбивство ОСОБА_67 було вчинено ОСОБА_12 у період, приблизно між 15 та 20 жовтням 2008 року, а наступне вбивство - вбивство ОСОБА_91 , було вчинено членами злочинного угруповання майже через рік - приблизно у другій половині серпня - вересні 2009 року.

Тому, колегія суддів вважає, що твердження захисника про відпрацьований спосіб вбивства не ґрунтується на матеріалах справи.

Дійсно труп ОСОБА_67 так і не було знайдено, однак під час відтворення обстановки та обставин події 26.01.2012 обвинувачений ОСОБА_12 вказував, де може перебувати труп убитого ним ОСОБА_67 , детально вказав маршрут пересування до місця вбивства та поховання, пояснюючи, що знає та бажає показати, де закопаний труп невідомого.

У ході відтворення ОСОБА_12 докладно в деталях описав і відтворив механізм позбавлення життя ОСОБА_67 - поранення, що проникають, твердим гострим колючим предметом у грудну клітину в область серця.

У наведених показаннях ОСОБА_12 описав механізм позбавлення життя ним ОСОБА_67 - саме проникаючі поранення твердим гострим предметом в грудну клітину в область серця.

З матеріалів справи вбачається, що про вбивства через придушення, слідству вже було відомо з показань і ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які були отримані в червні-листопаді 2011 року, а ОСОБА_12 зізнався у вбивстві ОСОБА_67 , зазначивши механізм спричинення смерті, під час допиту лише тільки 22 грудня 2011 року, того ж дня було проведено й перше відтворення обстановки та обставин події за його участю.

Колегія суддів вважає, що нав'язування ОСОБА_12 зізнання у способі вбивства, який випадає з встановленого слідством ряду, з боку працівників поліції (на той час міліції) виглядає не логічним.

Дані зі свідчень обвинуваченого ОСОБА_63 та протоколу відтворення обстановки та обставин події за його участю підтверджують, що ОСОБА_67 вбито, а його труп поховано на території Петриківського району Дніпропетровської області в лісосмузі поблизу автодороги Полтава-Шульгівка та бази відпочинку «Чайка».

Колегія суддів зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили ще 1 червня 2010 року, тобто ще до порушення кримінальної справи, ОСОБА_67 визнано зниклим безвісти.

Судом було встановлено, що у вересні 2008 року ОСОБА_66 залишив своє місце проживання і про його долю нічого невідомо. З довідки Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.08.2009 року, ОСОБА_282 перебуває у розшуку як особа, яка зникла безвісти. З метою встановлення місця знаходження Заводським РВ була розшукова справа №24309002 від 25 січня 2009 року. Проведеними розшуковими заходами встановити місце знаходження ОСОБА_67 не вдалося (т. 3 а. с. 51-52).

Як на порушення вимог кримінально-процесуального закону, захисник вказує на факт пред'явлення свідкам особи для впізнання спочатку за фотознімками, а потім безпосереднього пред'явлення цієї ж особи тому ж свідку, проте колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними.

Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року, зокрема приписи статті 174, яка і визначала порядок пред'явлення особи для впізнання, на відміну від положень статті 228 КПК 2012 року, яка також визначає порядок пред'явлення особи для впізнання, не виключали можливості пред'явленні особи для впізнання після проведення впізнання за фотознімками чи матеріалами відеозапису.

Вказана заборона з'явилась лише у КПК 2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 інституту давнини, тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності за ч. 3 ст. 146 КК України, санкція якої, передбачає покарання вигляді позбавлення волі до 10 років та за ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України максимальне покарання за санкцією якої становить позбавлення волі на строк до 5 років, а отже особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло 5 років.

За іншими іншими кримінальними правопорушеннями, передбаченими зокрема ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189. ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року №2617-VIII), які відповідно до санкцій зазначених норм є особливо тяжкими злочинами, строк звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ще не настав.

Так, ОСОБА_10 останній злочин - заволодіння шляхом обману грошима ОСОБА_175 , отриманими від продажу його квартири на АДРЕСА_28 та умисне його вбивство для приховання скоєного шахрайства, було вчинено, завершено вчинення - 18 березня 2011 року.

ОСОБА_12 останній злочин - заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_147 у великому розмірі, отриманими від продажу його по АДРЕСА_31 та його вбивство для приховування досконалого шахрайства, було вчинено 30 квітня 2010 року.

Окрім того, засудженим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_283 інкриміновано ще й участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, яка як встановлено слідством і судом, припинила свою діяльність в квітні-травні 2011 року, а останнім злочином вчиненим її учасниками стало заволодіння шляхом обману грошима ОСОБА_175 , отриманими від продажу квартири потерпілого на АДРЕСА_28 та умисне його вбивство для приховання скоєного шахрайства, було завершено вчинення - 18 березня 2011 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що 15 років, як це передбачено п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у разі вчинення особливо тяжкого злочину, ще не минуло.

Відповідно до ч.2 ст.11-1 КПК України (1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Тому, колегія суддів вважає, що в частині засудження за ч. 2 та ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 146 КК України ОСОБА_12 та ОСОБА_10 необхідно вирок скасувати й кримінальну справу закрити на підставі ч.2 ст.11-1 КПК України (1960 року), у зв”язку із закінченням строку давності.

Разом з тим, колегія суддів, щодо призначення судом першої інстанції остаточного покарання ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , вважає за необхідне зазначити таке.

Колегія суддів зважає на приписи закону, особи обвинувачених, спосіб і механізм вчинення злочинів, їх тяжкість і незворотність наслідків.

Так, у відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів, що зазначено в ч. 2 ст. 65 КК України.

Разом з цим, відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

А тому, колегія суддів вважає, що при призначенні виду і розміру покарання одних із основних засад права - справедливість, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, що також ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004 .

Призначаючи ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покарання у вигляді довічного позбавлення волі за вчинені ними злочини, колегія суддів вважає, що суд об'єктивно і обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_10 скоїв тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Також суд першої інстанції врахував обставини вчинення злочинів, його роль в них, участь в злочинах у складі злочинної організації, кількість злочинів, серед яких дев'ять вбивств, що свідчить про його стійку злочинну направленість, та цинізм підсудного.

Окрім того, суд першої інстанції врахував дані про його особу ОСОБА_10 , який раніше судимий, не працював, має постійне місце мешкання та реєстрації, характеризується задовільно.

Суд першої інстанції також врахував відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів, його роль в них, участь у вчиненні злочинів у складі злочинної організацією, кількість злочинів, серед яких три вбивства, що свідчить про його стійку злочинну направленість та зухвалість підсудного.

Суд першої інстанції також врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працював, має постійне місце мешкання та реєстрації, характеризується задовільно; відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, обставини вчинення ним злочинів, його роль в них, участь у вчиненні злочинів у складі злочинної організації, кількість злочинів, серед яких три вбивства, що свідчить про його стійку злочинну направленість та цинізм підсудного.

Судом першої інстанції також було враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який раніше не судимий, не працював, має постійне місце мешкання та реєстрації, характеризується задовільно, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та попередження вчинення нових злочинів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення обвинуваченим іншого строку покарання не відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки останні представляють собою виключну небезпеку для суспільства, які нехтуючи загальнолюдськими цінностями, безжально, холоднокровно вбивали людей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі на певний строк і вважає, що суд першої інстанції справедливо застосував до них винятковий захід примусу, а саме довічне позбавлення волі.

Колегія суддів також враховує правові позицій, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справі “Kafkaris v. Cyprus” (Кафкарис проти Кіпру) від 12 лютого 2008 року (заява № 21906/04; п. 97), де зазначено, що призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі дорослому злочинцеві, саме по собі, не заборонено і не суперечить статті 3 або будь-який інший статті Конвенції (див., зокрема, справи ”Kotalla v. the Netherlands” (Коталла проти Нідерландів) від 6 травня 1978 р., заява № 7994/77, п. 238; “Bamber v. the United Kingdom” (Бамбер проти Сполученого Королівства) від 14 грудня 1988 р., заява № 13183/87, п. 235 та “Sawoniuk v. the United Kingdom” (Савонюк проти Сполученого Королівства) заява № 63716/00, ECHR 2001-VI). Призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі не є порушенням прав особи, які закріплені у ст. 28 Конституції України та статті 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неможливість призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі на певний строк є правильним, а довічна ізоляція обвинувачених від суспільства відповідає вимогам справедливості та відображає співмірність злочину та кари.

Також колегія суддів зважає на практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Призначаючи обвинуваченому покарання місцевим судом також враховані позиції Європейського суду з прав людини, викладені у справах “Бакланов проти Росії” від 09.06.2005 року, “Фрізен проти Росії” від 24.03.2005 року.

Доводів про необхідність призначення обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 менш суворого покарання апеляційні скарги не містять.

Обставин, передбачених ст. 64 КК України, які виключають призначення обвинуваченим покарання у виді довічного позбавлення волі, не виявлено.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року в частині засудження ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за скоєння злочину щодо ОСОБА_284 та невстановленої особи на ім”я В”ячеслав в частині року скоєння злочинів з 2009 року на 2010 рік, з огляду на наступне.

З вироку суду першої інстанції вбачає, що суд допустив технічну описку в частині зазначення року скоєння злочину щодо ОСОБА_284 та невстановленої особи на ім”я В”ячеслав, а саме, вказав 2009 року.

Проте, відповідно до зміненого обвинувального акту від 23 жовтня 2019 року вказаний злочин було скоєнно у 2010 році.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 , обвинуваченого ОСОБА_23 та його захисників ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , обвинуваченого ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисниці ОСОБА_13 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року необхідно задовольнити частково.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_27 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.4 ст. 189; ч3 ст. 27, ч.3 ст. 146; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України - скасувати.

Кримінальну справу стосовно ОСОБА_27 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.4 ст. 189; ч3 ст. 27, ч.3 ст. 146; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України - закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року), у зв'язку зі смертю ОСОБА_27 .

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_23 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.3 ст. 27, п.п. 1, 6, 9, 11,13 ч. 2 ст. 115; ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.27, ч. 3 ст. 146; ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст.27, ч.4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII);ч.4 ст.190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч.3 ст.27, ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358; ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України - скасувати.

Кримінальну справу стосовно ОСОБА_23 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.3 ст. 27, п.п. 1, 6, 9, 11,13 ч. 2 ст. 115; ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.27, ч. 3 ст. 146; ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст.27, ч.4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII);ч.4 ст.190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII); ч.3 ст.27, ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358; ч.2 ст. 358; ч.3 ст. 358 КК України - закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року), у зв'язку зі смертю ОСОБА_23 .

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_10 , в частині засудження за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 146; ч.2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_12 , в частині засудження за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 ; ч. 2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України - скасувати.

Звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.146 КК України, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.п. 3,4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.146 КК України, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.п. 3,4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Кримінальну справу стосовно ОСОБА_10 , в частині засудження за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 146; ч.2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_12 , в частині засудження за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 ; ч. 2 ст. 358; ч.3 ст.358 КК України - закрити на підставі ч.2 ст.11-1 КПК України (1960 року), у зв”язку із закінченням строків давності.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року в частині засудження ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за скоєння злочину щодо ОСОБА_284 та невстановленої особи на ім”я В”ячеслав - змінити в частині року скоєння злочинів з 2009 року на 2010 рік.

В іншій частині вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 255; п.п. 1, 6, 9, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187; ч.4 ст. 189; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) КК України, ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 255; п.п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) КК України, ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 255; п.п. 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч.4 ст. 189; ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 року № 2617-VIII) КК України - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 366, 373, 376 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_27 та її захисника ОСОБА_28 , обвинуваченого ОСОБА_23 та його захисників ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , обвинуваченого ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисниці ОСОБА_13 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року - задовольнити частково.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченими, які утримуються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

117428524

Наступний документ

117428526

Інформація про рішення:

№ рішення:	117428525
№ справи:	202/1843/15-к
Дата рішення:	02.02.2024
Дата публікації:	06.03.2024
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано в доповідь (14.05.2026)
Дата надходження:	14.05.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (74)

28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 10:20	Дніпровський апеляційний суд
15.04.2020 10:00	Дніпровський апеляційний суд
29.04.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
06.05.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
07.05.2020 10:00	Дніпровський апеляційний суд
13.05.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
18.06.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
02.07.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
08.07.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
15.07.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
14.08.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
27.08.2020 11:00	Дніпровський апеляційний суд
31.08.2020 15:00	Дніпровський апеляційний суд
25.09.2020 09:00	Дніпровський апеляційний суд
14.07.2021 11:00	Дніпровський апеляційний суд
03.12.2021 11:00	Дніпровський апеляційний суд
20.12.2021 11:00	Дніпровський апеляційний суд
24.02.2022 14:00	Дніпровський апеляційний суд
09.09.2022 11:00	Дніпровський апеляційний суд
23.09.2022 11:00	Дніпровський апеляційний суд
21.10.2022 12:00	Дніпровський апеляційний суд
02.12.2022 11:00	Дніпровський апеляційний суд
16.12.2022 11:00	Дніпровський апеляційний суд
27.01.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
17.02.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
24.03.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
31.03.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
07.04.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
12.05.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
24.05.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
26.05.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
02.06.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
09.06.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
13.06.2023 11:30	Дніпровський апеляційний суд
17.07.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
18.07.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
20.07.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
21.07.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
04.09.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
08.09.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
15.09.2023 11:00	Дніпровський апеляційний суд
22.09.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
29.09.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
06.10.2023 13:00	Дніпровський апеляційний суд
13.10.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
20.10.2023 13:00	Дніпровський апеляційний суд
24.11.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
01.12.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
08.12.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
11.12.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
22.12.2023 12:00	Дніпровський апеляційний суд
08.01.2024 12:00	Дніпровський апеляційний суд
19.01.2024 12:00	Дніпровський апеляційний суд
22.01.2024 12:00	Дніпровський апеляційний суд
25.01.2024 14:00	Дніпровський апеляційний суд
16.10.2024 09:20	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
16.10.2024 09:30	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
24.10.2024 09:15	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
16.12.2024 09:40	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
16.12.2024 09:45	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
06.01.2025 11:00	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
10.01.2025 10:00	Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
28.05.2025 14:00	Дніпровський апеляційний суд
24.06.2025 14:30	Дніпровський апеляційний суд
16.04.2026 12:30	Дніпровський апеляційний суд
04.05.2026 09:30	Дніпровський апеляційний суд