Справа № 473/475/24
іменем України
"05" березня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Матвійця Ю.П., позивача ОСОБА_1 , його представниці Врадій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, в якому зазначав, що 17 січня 2024 року інспектор СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області виніс відносно нього постанову серії БАД №857638, якою встановлено, що 17 січня 2024 року о 10 год. 10 хв. в м. Вознесенську по вул. Одеській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим судом права керування строком на 1 рік, будучи не пристебнутим, не надав страховий поліс для перевірки, здійснив зупинку ближче 10 м від перехрестя, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій.
Згідно постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, ч.ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.
Проте ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17 січня 2024 року.
При цьому вказував на відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП (в тому числі на відсутність його вини), оскільки:
- про наявність рішення щодо позбавлення його права керування він дізнався лише 18 січня 2024 року, отримавши копію відповідної судової постанови;
- працівник поліції не вимагав від нього пред'явлення поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хоча ОСОБА_1 мав його в наявності.
Також позивач вважав безпідставним притягнення його до відповідальності за порушення правил користування ременями безпеки, зупинку ближче 10 м від перехрестя, рух у крайній лівій смузі при вільній правій (ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП), оскільки вказані правопорушення не доведені належними доказами.
Крім цього ОСОБА_1 вказував на порушення порядку розгляду адміністративної справи, оскільки розгляд відбувся без належної підготовки та дотримання його прав, а також на те, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам закону.
16 лютого 2024 року від представниці відповідача - ГУНП в Миколаївській області Нофенко М.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила залишити позов без задоволення, вказуючи на те, що справа про адміністративні правопорушення розглянута, а оскаржувана постанова винесена у повній відповідності з вимогами закону - за наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, доведених належними доказами.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представниця Врадій Л.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представниця відповідача - ГУНП в Миколаївській області Нофенко М.В. в судове засідання не з'явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи - Вознесенського РУП ГУНП в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Суд з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представників відповідача та третьої особи, оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представниці Врадій Л.М., дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, оглянувши матеріали справи №473/6862/23 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд прийшов до наступного.
Суд встановив, що 17 січня 2024 року інспектор СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області виніс відносно позивача постанову серії БАД №857638, якою встановлено, що 17 січня 2024 року о 10 год. 10 хв. в м. Вознесенську по вул. Одеській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим судом права керування строком на 1 рік, будучи не пристебнутим, не надав страховий поліс для перевірки, здійснив зупинку ближче 10 м від перехрестя, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій.
Згідно постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, ч.ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.
Окремого фіксування обставин події в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції не здійснював, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП, п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція).
Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Згідно п. 2.1-а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4-а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
З положень ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що наслідками керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Лише за наявності усіх елементів складу адміністративного правопорушення (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) в сукупності особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає наявність вини виключно у формі прямого умислу.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Таким чином, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, вказує на обов'язкове усвідомлення особою, яка його вчиняє, факту керування транспортним засобом за умови позбавлення права керування ним, тобто передбачає обізнаність такої особи з фактом позбавлення його права керування транспортними засобами.
Проте з матеріалів справи №473/6862/23 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що розгляд вказаної справи відбувся без його участі, а копію постанови від 26 грудня 2023 року, якою позивача було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, отримано останнім лише 18 січня 2024 року (справа №473/6862/23, а.с. 17, трекінг «Укрпошти»), тобто на наступний день після винесення оскаржуваної постанови.
Матеріали справи не містять інших доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами до дня отримання копії судової постанови.
Відтак, в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме вина у формі прямого умислу, що виключає наявність в його діях складу вказаного правопорушення та, відповідно, накладення адміністративного стягнення.
Що стосується інших зазначених у постанові правопорушень, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2.3-в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно п. 2.1-ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до п. 2.4-а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, - тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 15.9-г ПДР України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно п. 11.2 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом
Порушення вказаних вимог має своїм наслідком відповідальність передбачену ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КУпАП відповідно.
Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, п.п. 4, 8 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП, п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Однак з відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції, якими зафіксовано хід розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що розгляд справи стосувався виключно порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.1, 2.3 ПДР України та притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вказані записи не містять доказів, що розгляд справи стосувався також фактів порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, а також ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зокрема, з них вбачається, що інспектор під час розгляду адміністративної справи не повідомляв особу, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, що справа стосується порушення порядку користування ременями безпеки, ненадання водієм страхового полісу для перевірки, порушення правил зупинки чи рядності транспортного засобу, не запропонував ОСОБА_1 надати пояснення з приводу вказаних порушень, не досліджував докази на підтвердження цих порушень.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, що б підтвердили факт наявності вказаних порушень.
За встановлених обставин, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а справа про адміністративні правопорушення - закриттю.
В силу вимог ст. 139 КАС України також підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (605,60 грн за подачу позову + 605,60 грн за подачу заяви про забезпечення позову).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування - задовольнити.
Постанову серії БАД №857638 від 17 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв