Провадження № 22-ц/803/887/24 Справа № 212/5180/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/5180/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»,
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі по тексту ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що він працював на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка» на ш. Ювілейна з 08 липня 1996 року підземним підривником 4 розряду з повним робочим днем. Працюючи на підприємстві він виконував роботи в зоні з підвищеною запиленістю та гранично допустимими нормами праці щодо підняття, перенесення предметів, перевищення нахилів тощо. Внаслідок праці у шкідливих умовах отримав професійні захворювання: сидероселікоз першої стадії, легенева недостатність другої стадії. Також в 2023 року було підтверджено діагноз радикулопатія справа в фазі загострення.
За висновком МСЕК від 08 червня 2023 року позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% безстроково, з яких 15% по сидероселікозу та 25% по радикулопатії. Звільнився з підприємства відповідача 19 вересня 2000 року.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв'язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 240 000 гривень, які просив суд стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000 гривень без урахування податку з доходу фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, та збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що загальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Суха балка» 4 роки 02 місяці з 08 липня 1996 року по 19 вересня 2000 року. За відомостями, що містяться в трудовій книжці, позивач працював в несприятливих та шкідливих умовах на інших підприємствах, що могло позначитися на стані його здоров'я та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання. Відповідач не приховував важкість праці та шкідливість праці, тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. Відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку з втратою працездатності позивача та виникненням у нього моральних страждань. Крім того, суд дійшов помилкових висновків щодо характеру моральних страждань позивача, які не підкріплені жодними доказами.
На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений та не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «Суха балка» підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 08 липня 1996 року по 18 вересня 2000 року підземним підривником з повним робочим днем в підземних умовах на шахті Ювілейна АТ «Суха балка», дільниця № 7. 18.09.2000 року був звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
17 лютого 2023 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, згідно якого позивачу було встановлено професійне захворювання - сидеросилікоз першої стадії (t/p, 1/1, pi, hi, em) пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В. Легенева недостатність другого ступеня. МКХ-10 - J62.8. Супутній діагноз - радикулопатія L5 зліва і С6, С7 справа в фазі загострення з вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта, міотонічним і больовим синдромом, нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок (п. 14 акту).
В п. 17 вказаного Акту зазначено, що працюючи підземним прохідником на дільниці № 3 шахти «Криворізька» («Родіна») AT «Кривбасзалізрудком» (ВАТ «Кривбасзалізрудком») у період з 02 жовтня 2000 року по 18 вересня 2010 року ОСОБА_1 виконував комплекс прохідницьких робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації за допомогою прохідницького обладнання. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я державної установи «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» від 10 січня 2023 року №14 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 08 липня 1996 року по 18 вересня 2000 року - підривник шахти «Ювілейна» акціонерного товариства «Суха Балка».
Умови праці позивача на підприємстві відповідача відносяться до шкідливих (п. 13 Акту).
Причиною виникнення професійного захворювання визначено: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 1.8 рази (3,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» (п. 18 Акту).
Довідкою МСЕК № 002917 від 18 серпня 2010 року ОСОБА_1 у зв'язку із професійним захворюванням первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності, з наступною датою переогляду 01 серпня 2011 року.
Довідкою МСЕК № 129530 від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 у зв'язку із професійним захворюванням повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності (15 % по сидероселікозу, 25 % по радикулопатії), безстроково.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 6360 від 03 жовтня 2022 року, № 1521 від 22 червня 2022 року, № 20 від 17 січня 2023 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим позивачем на виробництві відповідача професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 80 000 гривень, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, врахував період роботи позивача у шкідливих умовах, з яких 4 роки 2 місяці на підприємстві відповідача, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача.
Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 лютого 2023 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота в важких та шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 08 липня 1996 року по 18 вересня 2000 року - підривник шахти «Ювілейна» акціонерного товариства «Суха Балка». (а.с. 5-9)
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, також і з вини ПрАТ «Суха Балка», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював наслідки продовжуючи працювати тривалий час, не знімають з відповідача обов'язку відповідати за шкоду, завдану позивачу у зв'язку з перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у період його роботи на ПрАТ «Суха балка».
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про обов'язок працівника дбати про своє здоров'я, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи Український науково-дослідний інститут промислової медицини про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 січня 2023 року.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу відповідачем заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого та тривалість його роботи на підприємстві відповідача.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 40% без встановлення групи інвалідності, що безумовно тягне за собою зміни у житті позивача, враховуючи тривалість роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 80 000 гривень відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста