28.02.2024
Справа № 646/1767/24
Провадження № 1-кп/646/554/2024
іменем України
28.02.2024 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
та обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 62024170020000538 від 06.02.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, освіта професійно-технічна, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, маючого доньку - ОСОБА_5 , 2013 року народження, несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 62024170020000538,внесеному до ЄРДР 06.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Прокурор просив призначити провадження до судового розгляду, викликати в судове засідання обвинуваченого. Крім того, заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме - переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо нього, так як ризики не доведені прокурором.
Суд, заслухавши думки з'явившихся учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, перевіривши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, зокрема, бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, законність, верховенство права, забезпечення права на захист.
Згідно із п. п. 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Вимоги щодо обов'язкового зазначення конкретних обставин справи, зокрема місця, часу, способу вчинення, форми вини і його мотивів стосуються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, на стадії ухвалення обвинувального вироку (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України), а на цій стадії таким вимогам відповідає виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та виклад ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом.
Практика ЄСПЛ виходить із необхідності забезпечення права обвинуваченого бути докладно (детально) повідомленим про характер і підстави висунутого проти нього обвинувачення, тобто про всі суттєві факти інкримінованого йому правопорушення. В даному обвинувальному акті містяться фактичні дані, які прокурор вважає встановленими, та їх правова кваліфікація з формулюванням обвинувачення. Ці дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, що дає змогу стороні захисту ефективно підготуватися для захисту від висунутого обвинувачення.
Також суд звертає увагу, що на цій стадії судового провадження судом не повинні робитись висновки про правильність кваліфікацій дій обвинуваченого, відповідності обвинувачення фактичним обставинам вчинення злочину, доведеності вини, тощо. Зазначені висновки суд може зробити на підставі аналізу і оцінки зібраних у справі доказів, досліджених в ході судового розгляду.
Окрім цього, діючим КПК України передбачені механізми зміни чи уточнення обвинувачення у випадках, коли за результатами дослідження доказів виникне у цьому необхідність.
Таким чином, суд приходить до висновку про відповідність скерованого до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_4 вимогам Кримінального процесуального кодексу України, затверджений прокурором обвинувальний акт перебуває в матеріалах провадження і поверненню прокурору не підлягає.
Провадження за вказаним обвинувальним актом підсудне саме Червонозаводському районному суду м. Харкова.
Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у судове засідання.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор та обвинувачений.
Крім того, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.01.2024 року відносно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.03.2024 року включно, із застосуванням попередньо визначеної застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 60560 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , прокурор посилається на те, що на теперішній час існують заявлені ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі до десяти років, вчинене в умовах воєнного стану, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованому обвинуваченому злочину є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких можуть підтверджувати його вину у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; впливу на свідків, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, як зазначили під час підготовчого судового засідання сторони, ОСОБА_4 раніше не судимий. Суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ним належно не обґрунтовано, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів будуть вирішуватися на іншій стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті. Встановлення того, вчинив чи не вчинив ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Судом вивчалася можливість щодо не доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи продовження існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. На теперішній час наявні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акту до суду, продовжити строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою до 26.04.2024 року включно.
Крім того, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 05.01.2024 року було визначено заставу щодо ОСОБА_4 у розмірі у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 60560 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, а тому, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, позицію сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про існування випадку для визначення застави у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді під час застосування запобіжного заходу - у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60560 грн. 00 коп., а тому за вказаних обставин, відсутні підстави для зміни раніше визначеного розміру застави відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим, суд при продовженні строку тримання під вартою визначає суму застави у тому ж розмірі.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 22.02.2022 року введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин.
Згідно із ч. 2 вказаної статті суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений знаходиться в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», для забезпечення оперативності судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171, 177, 181, 183, 314-316, 369 КПК України, суд -
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, на 14 год. 30 хв. 07.03.2024 року.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченого.
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 26.04.2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 суму застави у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, призначення платежу - застава, справа № 646/1767/24, н/п 1-кп/646/554/2024), обвинувачений ОСОБА_4 , платник (прізвище, ініціали).
Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатись з місця свого проживання в м. Миколаїва без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Червонозаводський районний суд м. Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушили інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, призначене на 14 год. 30 хв. 07.03.2024 року, проводити в режимі відеоконференції з державною установою «Харківський слідчий ізолятор» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99), за участю обвинуваченого ОСОБА_4 .
Зобов'язати уповноважену службову особу державної установи «Харківський слідчий ізолятор» встановити особу обвинуваченого ОСОБА_4 та вручити йому пам'ятку про його процесуальні права.
Копію ухвали надіслати адміністрації державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання в частині проведення відеоконференції.
Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя