Справа № 953/11225/23
н/п 1-кс/953/1732/24
"01" березня 2024 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001379 від 03.10.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Балаклія Харківської області, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, незаміжньої, офіційно працевлаштованої ТОВ "Тютюнові слобожанські компанії" на посаді касир, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6
підозрювана - ОСОБА_5
захисник - адвокат ОСОБА_7
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід стосовно громадянки України ОСОБА_5 , підозрюваної за ч. 3 ст. 114-2 КК України у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
1. Зміст поданого клопотання
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001379, в якому громадянка України ОСОБА_5 , підозрюється в поширенні інформації про переміщення, рух та розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, оскільки така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану з метою надання такої інформації незаконним збройним формуванням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , являючись уродженкою та мешканкою м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, маючи вищу освіту, у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора (російської федерації), яке розпочалось 24.02.2022, вирішила стати на шлях протиправної діяльності та вчинила злочин проти основ національної безпеки України, пов'язаний з несанкціонованим поширенням інформації про рух, переміщення та розміщення Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного стану з метою надання такої інформації представникові держави, що здійснює збройну агресію проти України, за наступних обставин:
24.02.2022 російською федерацією (далі - «рф»), як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.
Згідно з Конституцією України, вона є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації, а також інші представники військово-політичного керівництва «рф», всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв'язали із залученням підрозділів збройних сил «рф» агресивну війну та військовий конфлікт на території України.
В результаті вчинення вказаних дій військовими формуваннями держави-агресора «рф» було тимчасово окуповано частину території України, перелік яких затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тобто, особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), що введено в державі у зв'язку зі збройною агресією ворожої країни, «рф», та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Воєнний стан в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
Так, ОСОБА_5 як мешканка м. Балаклія, де вона зареєстрована у кв. АДРЕСА_3 , а фактично проживала у кв. АДРЕСА_4 , станом на 15.06.2022 перебувала в смт. Андріївка Ізюмського (раніше Балаклійського) район Харківської області, та була достатньо обізнаною щодо місць розташування важливих торгівельних, промислових, транспортних та інших комунікаційних об'єктів на території як самого селища, так і добре орієнтувалася на місцевості.
Станом на 15.06.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи у смт. Андріївка, використовуючи свій мобільний телефон з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 та особистий профіль в месенджері «Telegram», який зареєстрований на номер мобільного оператора « НОМЕР_3 », встановила контакт та розпочала листування у вказаному месенджері зі своїм знайомим, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за ч.7 ст.111-1 КК України), який займав посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному окупаційною владою рф, особистий профіль якого зареєстрований в месенджері «Telegram» на номер мобільного оператора « НОМЕР_4 ».
При цьому, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаною про те, що ОСОБА_8 є колаборантом та безпосередньо здійснює свою трудову функцію на посаді в незаконному правоохоронному органі, домовилась з останнім про надання йому відомостей та інформації щодо місцезнаходження на території смт. Андріївка особового складу та військової техніки ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства, залучених до надання відсічі збройній агресії «рф» проти України.
Таким чином, ОСОБА_5 , оцінивши ситуацію, що склалася, усвідомлюючи, що вона є громадянкою України, але, перебуваючи під інтелектуальним впливом свого знайомого, не маючи патріотичних проукраїнських переконань, дотримуючись антиукраїнської політико-ідеологічної мотивації, та, поділяючи, і, підтримуючи нинішні принципи офіційної ідеології російської федерації, виявила добровільне бажання щодо співпраці у забезпеченні проведення несанкціонованого поширення інформації про рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. При цьому, основною умовою було те, що така інформація не повинна була бути отриманою з джерел розміщення у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
Як підсумок, ОСОБА_5 , виказавши бажання до активної співпраці з ОСОБА_8 , спрямованої на несанкціоноване поширення військово-значущої інформації, пов'язаної з доведенням її до відома останнього, як до особи, що перебуває у незаконному збройному формуванні, усвідомлено поставила собі за мету вчинення злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_5 , діючи умисно, на реалізацію свого злочинного задуму, не викликаючи підозри як особа жіночої статі, шляхом пересування по території смт. Андріївка, розпочала здійснювати збір інформації щодо об'єктів із зазначенням їх територіальної прив'язки, на яких перебувають військовослужбовці ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування, маршрутів їх переміщення та військової техніки.
Так, у період з 15 червня по 03 вересня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці на території смт. Андріївка, діючи умисно, усвідомлюючи факт повномасштабного збройного нападу держави-агресора «рф» на Україну та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, використовуючи свій особистий профіль в месенджері «Telegram» мережі «Інтернет», вела листування з громадянином ОСОБА_8 , в ході якого: 24.07.2022 о 16:18; 28.07.2022 о 18:58; 15.08.2022 о 15:32; 28.08.2022 о 19:23; 29.08.2022 о 18:59; 03.09.2022 о 19:07, 19:08, 19:10, 19:11, 19:12, передавала останньому наявні у неї відомості про переміщення та розташування особового складу, військової техніки, озброєння та бойових припасів ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Крім того, ОСОБА_5 29.07.2022 о 07:09 та 07:36, 13.08.2022 о 19:46, 14.08.2022 о 18:09, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел в умовах воєнного стану, керуючись ідеологічними мотивами, діючи приховано, змогла отримати та з використанням особистого профілю в месенджері «Telegram» надсилати ОСОБА_8 фото-звіти та відеоматеріали із результатами обстрілів військовими рф АДРЕСА_5 .
Надана нею інформація не була такою, що отримана в результаті її розміщення у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, а згідно отриманої відповіді з оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 06.11.2023, за переданими ОСОБА_5 адресами та координатами, у проміжки часу, які збігаються із датами повідомлень ОСОБА_5 , підрозділами Сил оборони України виконувалися бойові завдання за призначенням по відсічі збройної агресії рф.
Таким чином, ОСОБА_5 у зазначений вище період часу вчинила кримінально карані дії, пов'язані з несанкціонованим поширенням інформації про рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного стану, основними складовими взаємозв'язаними ознаками та мотивами якого є: спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України; мета - заподіяння шкоди національній безпеці України; доведення через мережу «Інтернет» до невизначеного кола осіб несанкціонованої інформації про рух, переміщення та розміщення військової техніки, українських військовослужбовців в умовах воєнного стану, вчинене з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України; головним кримінально караним фактором щодо не санкціонованості розповсюдженої інформації являється факт відсутності розміщення чи поширення цієї інформації Міністерством оборони України, Генеральним штабом ЗСУ, Службою безпеки України, Головним управлінням розвідки України; добровільний характер її протиправної, злочинної діяльності, здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу; спрямованість всіх її дій, пов'язаних з наданням ОСОБА_8 , який під час тимчасової окупації частини Ізюмського району Харківської області займав посаду в незаконному правоохоронному органі,тобто являвся одним із представників незаконного збройного формування, несанкціонованої інформації і бажанням цього, характеризуються усвідомленістю того, що вона вчинила протиправне, злочинне діяння проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану.
Таким чином, своїми умисними і протиправними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 114-2 КК України.
29.02.2024 слідчим СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 114-2 КК України.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, яке просив задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрювана у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник підозрюваної у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого також заперечував, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3.2. Набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, складено і підписано 29.02.2024 та вручено 29.02.2024 о 17-35 год.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набула статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останньої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені судом у ході судового розгляду у порядку ч. 3 ст. 27 КПК України.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваною ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваної у вигляді її можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
3.4.2 Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування про те, що за обставин даного кримінального провадження зазначений ризик існує, оскільки на даний час органом досудового розслідування не встановлені усі обставини кримінального правопорушення, а тому є підстави вважати, що підозрювана може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3.4.3. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
Слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення про те, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вказаний ризик не доведено ані слідчим у клопотанні, ані прокурором під час судового розгляду. Навпаки, зі змісту клопотання слідує, що підозрювана ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягалась та не судима. Оскільки у підозрюваної відсутні ознаки прокримінальної поведінки, слідчий суддя зазначає про відсутність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.5. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною злочинів, у разі визнання винуватим у вчиненні яких йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права; міцність соціальних зв'язків у тому числі наявність в ОСОБА_5 двох дітей; відсутність судимостей, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень;
3.6. Наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
3.7. Альтернативний запобіжний захід
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.
4. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останньою інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення нею дій, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Слід зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_3 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування по 28.04.2024 (включно), без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_3 , негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали встановити по 28.04.2024 (включно).
Копію ухвали вручити підозрюваній, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений і підписаний 01.03.2024.
Слідчий суддя - ОСОБА_1