вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
04 березня 2024 року Справа № 480/12983/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12983/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування позивачу ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період її трудової діяльності з 22.09.1999 року по 31.12.2000 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням;
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 жовтня 2023 року за № 183450018965 про відмову у призначенні позивачу ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період її трудової діяльності з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ з дня досягнення права на цей вид пенсії.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 04.10.2023 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач не зарахував до трудового стажу позивача період її роботи з 22.09.1999 року по 31.12.2000 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням, оскільки робота у найманого працівника ФОП оформлюється трудовим договором, який реєструється в центрі зайнятості, а вказаний період трудової діяльності позивача нібито не підтверджується відомостями роботи в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані докази (а.с. 34-51). Проте відзиву на позовну заяву, суду надано не було.
Також копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області через систему "Електронний суд" та отримана ним 14.12.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 28). Проте вимоги суду було не виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема, з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням (а.с. 10-17, 35-36).
Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 04.10.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 41-42).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 11.10.2023 року № 183450018965 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 18, 51). При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці становить 60 років 7 місяців 23 дні. Страховий стаж заявниці: 29 років 2 місяці 11 днів.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результати розгляду документів, доданих до заяви, період роботи в ПП “Чучілін І.Б.” з 22.09.1999 по 31.12.2000 згідно записів у трудовій книжці від 29.01.1982 серії НОМЕР_2 потребує уточнення, оскільки робота найманого працівника в ФОП оформлюється трудовим договором, який реєструється в центрі зайнятості, період не підтверджується відомостями про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З копії трудової книжки НОМЕР_1 , суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням (а.с. 10-17, 35-36).
При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що період роботи в ПП “Чучілін І.Б.” з 22.09.1999 по 31.12.2000 згідно записів у трудовій книжці від 29.01.1982 серії НОМЕР_2 потребує уточнення, оскільки робота найманого працівника в ФОП оформлюється трудовим договором, який реєструється в центрі зайнятості, період не підтверджується відомостями про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 51).
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 24 грудня 1999 року N 1356-XIV (далі по тексту - Закон N 1356-XIV), який набрав чинності 13.01.2000 року, було доповнено Кодекс законів про працю України, зокрема, статтею 24-1 такого змісту: "У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України".
Закон N 1356-XIV набрав чинності 13.01.2000 року. При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, статтю 24-1 Кодексу законів про працю України було виключено.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 24 грудня 1999 року N 1356-XIV (1356-14) "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", відповідно до статей 24 і 24-1 Кодексу законів про працю України (322-08) і на виконання доручень Кабінету Міністрів України від 13 січня 2000 року та 14 липня 2000 року N 429, наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001 було затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою.
Отже станом на 22.09.1999 року (дата прийняття позивача на роботу у ПП “Чучілін І.Б.”) Кодексом законів про працю України не було передбачено реєстрацію укладеного між працівником і фізичною особою у письмовій формі трудового договору у державній службі зайнятості.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже положення статті 24-1 Кодексу законів про працю України та наказу Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001 мають застосовуватися до нових відносин. Крім того ані Законом N 1356-XIV, ані наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001 не було передбачено, що стаття 24-1 Кодексу законів про працю України та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою мали зворотну дію у часі.
А відтак, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП «Чучілін І.Б.», з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.
При цьому суд вважає, що в оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було помилково зазначено період роботи в ПП “Чучілін І.Б.” з 22.09.1999 по 31.12.2000, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач працювала у ПП «Чучілін І.Б.» з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період її трудової діяльності з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням, суд зазначає, що оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування позивачу ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період її трудової діяльності з 22.09.1999 року по 31.12.2000 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням, суд зазначає, що скасовуючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965, суд належним чином захистив права позивача. А відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ з дня досягнення права на цей вид пенсії, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ з дня досягнення права на цей вид пенсії, задоволенню не підлягають.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суму судового збору в розмірі 429,44 грн., сплаченого згідно квитанції від 07.12.2023 № 7290-3970-9677-2426 (а.с. 21).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року № 183450018965 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 22.02.1999 року по 13.11.2001 року у ПП « ОСОБА_2 » на посаді диспетчера по міжнародним вантажоперевезенням.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 04.10.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) суму судового збору в розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень 44 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек