№ 2а-4192/10/2370
18.10.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Паламар П.Г.,
при секретарі -Поштаренко О.І.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача Упира П.І. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до прокурора м. Черкаси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Черкаська міська рада, про визнання протиправним та скасування протесту прокурора, -
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_3, в якій просить визнати протиправним та скасувати протест прокурора від 13.07.2010 року № 122-137 вих 10 на рішення Черкаської міської ради № 3-452 від 11.06.2003 року „Про надання приватному підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду”.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внесений прокурором протест є незаконним, оскільки прокурор вимагає скасувати рішення міської ради, яке по своїй суті є ненормативним правовим актом. На підставі зазначеного рішення ФОП ОСОБА_3 отримав у користування земельну ділянку, 10.07.2003 року уклав договір оренди, внаслідок чого рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України викладеної у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Таким чином, оскільки міська рада не може скасувати власне рішення ненормативного характеру, тому прокурор діяв незаконно вносячи протест про скасування рішення Черкаської міської ради № 3-452 від 11.06.2003 року.
Представник відповідача позов не визнав, свою позицію мотивує тим, що відповідно до статті 21 Закону України „Про прокуратуру” прокурор має право вносити протест на рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, якщо такі рішення є незаконними. На думку представника відповідача рішення Черкаської міської ради № 3-452 від 11.06.2003 року „Про надання приватному підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду”, є незаконним, тому прокурор звернувся до міської ради з протестом про його скасування. Проте при розгляді протесту прокурора Міська рада має право, як задовольнити вимоги прокурора так і відмовити у їх задоволенні.
Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання свого представника не направила, про причину неявки не повідомила, а тому суд вирішив провести розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вирішуючи даний спір, суд повинен дати правову оцінку діям прокурора міста Черкаси щодо правомірності внесення протесту до Черкаської міської ради.
Судом встановлено, що 11.06.2003 року Черкаською міською радою прийняте рішення № 3-452 „Про надання приватному підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду”.
13.07.2010 року прокурором міста Черкаси на адресу Черкаської міської ради був внесений протест № 122-137 вих 10, відповідно до якого прокурор вимагав скасувати рішення № 3-452 від 11.06.2003 року.
На думку суду, прокурор міста Черкаси вносячи вищезазначений протест до Черкаської міської ради щодо скасування рішення № 3-452, діяв відповідно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом VII Конституції України визначено статус прокуратури України.
Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В статті 123 Конституції України зазначено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Спеціальним законом, який регламентує представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді є Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ) .
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 20 Закону № 1789-ХІІ визначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: - опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; - вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.
Відповідно до статті 21 Закону № 1789-ХІІ, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
З аналізу вищенаведених правових норм, можна зробити висновок, що прокурор міста Черкаси мав всі передбачені законодавством повноваження внести протест до Черкаської міської ради щодо скасування рішення № 3-452 від 11.06.2003 року, оскільки на його думку рішення прийняте з порушенням закону.
Суд критично відноситься до позиції позивача та його представника про те, що протест прокурора необхідно скасувати в судовому порядку, оскільки він не відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009. Як зазначалося судом вище, прокурор, відповідно до закону, має повноваження вносити протест до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, тому судовим рішенням не можливо позбавити прокурора права яке надано йому чинним законодавством. Крім того, відповідно до положень статті 21 Закону № 1789-ХІІ, протест прокурора тільки є обов'язковий для його розгляду, однак орган, до якого він внесений, не зобов'язаний виконати вимогу прокурора зазначену у протесті, якщо орган вважає, що опротестоване рішення є законним. У разі відхилення протесту, прокурор може оскаржити рішення до суду де суд зобов'язаний надати правову оцінку законності вимог протесту прокурора шляхом задоволення чи відмовою в задоволенні позовних вимог.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до прокурора м. Черкаси, третя особа, про визнання протиправним та скасування протесту прокурора від 13.07.2010 року № 122-137 вих 10 на рішення Черкаської міської ради № 3-452 від 11.06.2003 року „Про надання приватному підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду” - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя П.Г. Паламар