04 березня 2024 р. справа № 400/7025/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,
простягнення матеріальної шкоди в розмірі 11 179,29 грн.
Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач) звернулась з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заподіяної матеріальної шкоди державі у розмірі 11 179,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що головний корабельний старшина ОСОБА_1 завдав дійсної прямої шкоди державi в ocобi військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 11 179,29 грн, яка відповідно до пункту 5 ст. 1, ст. 12 Закону України "Про матеріальну вiдповiдальність вiйськовослужбовців та прирівняних до них осiб за шкоду, завдану державі", ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, пiдлягає вiдшкодуванню.
На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судом надіслано запит до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Управління, місце реєстрації відповідача співпадає з адресою, що зазначена в позові.
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Від відповідача до суду відзив не надходив, копія вищезазначеної ухвали відповідачу направлялась та повернулась до суду без вручення адресату.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
З 13.09.2019 року по 03.08.2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
12.04.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 119-ос з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено в запас за підпунктом "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) без права носіння військової форми.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2021 року № 150-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів грошового забезпечення.
Згідно наказу командира Маріупольського загону морської піхоти від 09.08.2021 року № 506-АГ "Про результати службового розслідування" затверджено результати службового розслідування та наказано старшому юрисконсульту групи правового забезпечення майору юстиції ОСОБА_2 провести комплекс заходів про притягнення до матеріальної відповідальності в судовому порядку колишнього військовослужбовця, а на момент вчинення порушення, старшини ДнКаМО (з м.д. н.п. Бердянськ) головного корабельного старшини ОСОБА_3 , а саме: за понаднормову видачу продуктів харчування на котлове забезпечення особового складу ДнКаМО у червні, липні 2020 року в кількості 9 дободач на загальну суму 484, 29 грн.; за здійснення видачі більше 3-х діб підряд повсякденних наборів сухих продуктів за нормою 10 в кількості 69 комплектів особовому складу ДнКаМО в квітні, травні, липні 2020 року, що призвело до порушення вимог приміток 1 норми № 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2002 року № 426 та як наслідок нанесенню збитків державі на загальну суму 10 695 грн. Загальна сума, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 становить 11 179,29 грн.
Означена обставина послугувала підставою звернення військової частини НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 548-XІV (далі Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначений Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі" від 03.10.2019 року № 160-ІХ (далі Закон № 160).
У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 160, матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 160 визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Статтею 12 Закону № 160 визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
На підставі викладеного та беручи до уваги, що ОСОБА_1 не надано доказів сплати матеріальної шкоди в сумі 11 179,29 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 заподіяну державі шкоду в сумі 11 179,29 грн, підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі позивачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) заподіяну державі матеріальну шкоду в сумі 11 179,29 грн (одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок).
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз