73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"15" жовтня 2010 р.
13 год.50 хв.Справа № 2-а-2389/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Бабкіній О.В., за участю представника відповідача Неділько В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона до товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" про стягнення заборгованості,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона (позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Унікум ЛТД” (відповідач) 153481,05 грн. заборгованості із страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування. Заборгованість обчислена за звітний період з червня 2009 по березень 2010 року.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що є платником єдиного податку. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету -23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки. Відповідач посилається на ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" якою передбачено, що суб'єкт який сплачує єдиний податок, не є платником обов'язкових платежів, а саме: збору на обов'язкове пенсійне страхування. В своїх діях відповідач не вбачає порушень положень пп.. 3, 4 ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-1V від 9 липня 2003 року у зв'язку з одночасною дією даного Закону, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Відповідач також зазначає, що декілька років знаходиться на спрощеній системі оподаткування, для чого щорічно подавав письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) з наданням довідок про сплату всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, в тому числі до ПФУ. Кожного року управлінням ПФУ в Комсомольському районі товариству давались довідки про відсутність заборгованості по страховим внескам до ПФУ. Самостійно у звітах до ПФУ за період з червня 2009 по березень 2010 року відповідач не зазначав зобов'язань по страхових внесках, які обчислюються із фактичних витрат на оплату праці в розмірі 32 %, та не перераховував внески до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона. Відповідач звертає увагу суду на те, що відсутні нормативні документи, відповідно до яких позивач самостійно зараховує частину сплаченої суми єдиного податку (42%) у рахунок сплати страхових внесків, передбачених Законом № 1058-IV.
Крім того відповідач вказує, що в його обліковій картці платника страхових внесків до Пенсійного фонду України відсутні недоїмки, а також відсутні вимоги про необхідність її сплати. На підставі вкладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. На сьогоднішній день, в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну й спрощену. Суть останньої полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків, зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Порядок сплати єдиного податку встановлений Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” і Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III “Про державну підтримку малого підприємництва”. Вказаним Указом № 727/98 суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки й порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється. Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з установленням системи пільг для зазначених платників податків. Указана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків. Ст. 6 Указу № 727/98 передбачає, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником деяких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі: збору на обов'язкове соціальне страхування. Суб'єкти малого підприємництва сплачують збір на державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, 42 % від перерахованих підприємством сум єдиного податку скеровується до Пенсійного фонду України. Позивач не заперечує тієї обставини, що ТОВ "Унікум ЛТД" сплачує єдиний податок, з якого 42 % від єдиного податку надходить до ПФУ. Ця сума була врахована управлінням ПФУ при розрахунку суми недоїмки.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 № 1058-IV (далі Закон № 1058) набрав чинності з 1 січня 2004 року. Законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а також, що закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Законом № 1058-IV страхувальниками визначені, зокрема, юридичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування. Розмір страхових внесків для платників єдиного податку становить 32 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Згідно ч. 6 ст. 18 Закону № 1058-IV іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. За таких обставин будь яких виключень щодо нарахування, обчислення і сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування Законом не надано.
Відповідно до п. 15 Глави XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, не має пріоритету перед Законом № 1058- IV та повинен застосовуватись лише в частині, що не суперечить йому.
За таких умов, суд вважає, що відповідач є платником страхових внесків, які встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Бузумовно абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Стаття 20 даного закону передбачає, що обчислення та сплата страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
На підставі ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
ТОВ "Унікум ЛТД" щомісячно надавались звіти (додаток 23) до Управління Пенсійного фонду в Комсомольському районі м. Херсона за період з червня 2009 по березень 2010 року включно, в яких вказано фактичні витрати на оплату праці найманих працівників та суму страхових внесків, які утримуються із заробітної платні працівників підприємства в розмірі 1-2%. В цих звітах відповідач не декларував зобов'язань по страхових внесках в розмірі 32%, які обчислюються із фактичних витрат на оплату праці. Позивач провів самостійно обрахування зобов'язань по страховим внескам (за тарифом, який діяв у відповідний звітний період), за період з червня 2009 по березень 2010 року включно, на підставі наданих товариством звітів з урахуванням фактичних витрат на оплату праці. Ця сума склала 184934,85 грн. З даної суми позивач відрахував частину (42%) сплаченої суми єдиного податку в загальному розмірі 31453,50 грн., та просить суд стягнути різницю як суму недоотриманих страхових внесків - 153481,05 грн.
З огляду на перераховане, суд вважає, що дії позивача щодо обчислення суми недоїмки на підставі розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які подавав відповідач до управління ПФУ, суперечать встановленому чинним законодавством порядку нарахування та стягнення недоїмки. Суми страхових внесків відповідач самостійно не нараховував та не сплачував. Позивач, в свою чергу, не здійснював перевірки правильності обчислення та сплати страхових внесків товариства, яка здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів страхувальника, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Таким чином суд вважає, що факт та дійсний розмір простроченої заборгованості товариства позивачем не встановлений. Про це також свідчить відсутність недоїмки в обліковій картці платника страхових внесків до Пенсійного фонду України - відповідача, відсутність надісланих відповідачу вимог про сплату недоїмки, відсутність рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну сплату внесків до управління ПФУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не довів факту та розміру заборгованості відповідача. Суд вважає, що позов поданий до суду передчасно, сума боргу не узгоджена ні самостійно відповідачем, ні контролюючим органом.
Позов задоволенню не підлягає. Судові витрати по цій справі не стягуються.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2,7,12,17,19,51, 94, 158-163, 167 КАС України, суд-
постановив:
У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона до товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 жовтня 2010 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 6.13