13 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2812/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Вовченко Т.П.,
за участю:
представника позивача - Ляпоти І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
15 червня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3625 грн. та пені в розмірі 66 грн. 49 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2009 році відповідач не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно - господарських санкцій в розмірі 3625 грн. та пені у розмірі 66 грн. 49 коп. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно - господарських санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що ним з метою працевлаштування інвалідів було створено робочі місця. Протягом 2009 року підприємством подавались до Кременчуцького міськрайонного центу зайнятості звіти форми № 3-ПН, але жодних дій з боку позивача та центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів не було здійснено.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Як зазначено у статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.
Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.
Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/104/899 від 15.02.2010 року, вх. №2208).
Згідно даного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 8 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 0 осіб та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) становить 1 особу.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною 1 статті 19 Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на даному підприємстві відповідно до нормативу 4% становить 1 особу (8 х 0,04).
Відтак, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинна була вчинити дії щодо виділення одного робочого місця для інваліда або сплатити адміністративно -господарську санкцію згідно ст. 20 Закону.
Судом встановлено, що відповідачем починаючи з липня 2009 року, на адресу Кременчуцького міськрайонного центу зайнятості направлялись звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів із зазначенням вакансії - кухар.
Твердження відповідача про те, що звіти за період із січня по червень 2009 року не подавались, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників, яка була відображена відповідачем у 3 розділі Розрахункової відомості про нарахування страхових внесків до Фонду у І-ІІ кварталах 2009 року становила 7 чоловік, а не 8 чоловік спростовується листом Кременчуцького міськрайонного центу зайнятості від 15.09.2010 року за № 4849, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників, яка була відображена відповідачем у 3 розділі Розрахункової відомості про нарахування страхових внесків до Фонду у І-ІУ кварталах 2009 року становила 8 чоловік.
Таким чином, відповідач на виконання вимог законодавства України у 2009 році створив 1 робоче місця для інвалідів, у порядку та з липня 2009 року в строки, встановлені законодавством України інформував належні служби про створення робочих місць для інвалідів, однак, інваліди для працевлаштування відповідачу зазначеними службами не направлялись.
Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів відповідачу з липня 2009 року направлялися інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, та відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обов'язку сплачувати штрафні санкції за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році з липня 2009 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як встановлено судом вище, за січень-червень 2009 року відповідачем не подавалися звіти Кременчуцького міськрайонного центу зайнятості про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН.
Доказів на підтвердження факту, що відповідач інформував інші служби про створення робочих місць для інвалідів та просив направити інвалідів для працевлаштування, суду не надано.
Відтак, із урахуванням зазначеного, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарську санкцію згідно із статтею 20 Закону в розмірі 1812 грн. 50 коп.
Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 2 ст. 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 33 грн. 16 коп.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1812 грн. 50 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 33 грн. 16 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1812 грн 50 коп (одну тисячу вісімсот дванадцять гривень п'ятдесят копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 33 грн 16 коп. (тридцять три гривні шістнадцять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя А.Б. Головко