11 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4297/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
при секретарі - Зайченко Н.О.,
за участю:
представників позивача - Шульгіна Г.Л., Бурлаки О.П., Бурлаки Л.Б.,
представника відповідача - Онищенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольєрі" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування акту, -
13 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сольєрі" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій та скасування акту Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Сольєрі" від 27.08.2010 року № 224; зобов'язання поновити в електронному реєстрі платника ПДВ.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.08.2010 року № 224 прийнятий відповідачем в порушення вимог підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки у ньому не вказано жодної з підстав, передбачених цим підпунктом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях на позов зазначила, що спірне рішення прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України “Про податок на додану вартість”, "Про державну податкову службу в Україні". Вважає, що у підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” закріплено невичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, з посиланням на те, що існує така підстава, як анулювання реєстрації з будь-яких інших причин, що і мало місце в даному випадку. За наведених обставин, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Сольєрі" (ідентифікаційний код 32860719) зареєстроване як юридична особа 23.02.2004 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 128461.
ТОВ "Сольєрі" 18.03.2004 року зареєстроване як платник податку на додану вартість за місцем свого знаходження та присвоєно йому індивідуальний податковий номер 328607116036, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23704622.
27.08.2010 року комісією Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Сольєрі", яке оформлено актом № 224.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктом 25.2.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 (далі -наказ ДПА України № 79) регламентовано, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою 6-РЖ. Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.
Судом встановлено, що 27.08.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 224.
Підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Сольєрі" в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб від 27.08.2010 року № 213, згідно якого позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність у платника права на збереження статусу платника податку на додану вартість, оскільки підприємство має розбіжності податкового зобов'язання та податкового кредиту, вид діяльності віднесено до ризикового.
Правовою підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 1.1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 (надалі Порядок № 266), який визначає, що даний Порядок запроваджується в органах державної податкової служби з метою удосконалення руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.
Правомірність застосування Порядку № 266 відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.
Відповідно до підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках:
1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку;
2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.
Вказане обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України "Про податок на додану вартість", або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.
Тобто, згадані у даній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Водночас наведена норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання в підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування, а тому є підстави вважати, що відповідач неправильно застосував вказану норму закону.
Оскільки пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем Порядку № 266.
Крім того, пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.
Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а"- "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач суду не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Сольєрі" про визнання протиправним та скасування акту Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Сольєрі" від 27.08.2010 року № 224, зобов'язання поновити в електронному реєстрі платника ПДВ є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Сольєрі" та виключення ТОВ "Сольєрі" з державного реєстру платників податку на додану вартість.
Скасувати акт Кременчуцької ОДПІ № 224 від 27 серпня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Сольєрі".
Зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ поновити ТОВ "Сольєрі" в реєстрі платників податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольєрі" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя С.С. Бойко