65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2999/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.,
розглянувши справу № 916/2999/23
за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 12 Лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931),
про стягнення 653 598,16 грн;
представники сторін:
від позивача - Лех А.О.,
від відповідача - Барбукова Ю.С.,
Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» про стягнення 653 598,16 грн.
В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою від 18.07.2023 позовну заяву (вх. № 3493/23 від 13.07.2023) Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2999/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2023, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
01.08.2023 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку на подання відзиву до 15.08.2023, яка ухвалою від 02.08.2023 була задоволена.
14.08.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (Т. 1, а.с. 99-107), в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою від 16.08.2023 суд відклав підготовче судове засідання на 31.08.2023, оскільки представником позивача було заявлено клопотання про ознайомлення з поданим відповідачем відзивом на позовну заяву.
31.08.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з представленням інтересів екологічної інспекції в іншій судовій справі.
Вказане клопотання протокольною ухвалою від 31.08.2023 було задоволено, у зв'язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 04.10.2023.
13.09.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (Т. 1, а.с. 193-201).
04.10.2023 суд, з'ясувавши думку представників сторін щодо можливості переходу до стадії розгляду справи по суті, протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.10.2023. При цьому відповідачу було надано можливість, у разі необхідності, надати до суду заперечення на відповідь на відзив, до дати судового засідання (30.10.2023).
30.10.2023 канцелярією суду зареєстровано заяву відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/7094/20. В обґрунтування заяви відповідач вказав, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться на розгляді адміністративна справа № 420/7094/20 за позовом ТОВ «КЛІАР-СІТІ» до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування припису в певній частині. З об'єктивних причин (карантин, воєнний стан та інше) справа № 420/7094/20 й досі не розглянута. Зазначив, що предметом розгляду справи № 916/2999/23 є стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків у розмірі 653 598, 16 грн. Звернув увагу, що порушення вимог природоохоронного законодавства та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу було встановлено актом № 65/14 від 14.07.2020 р., складеним за результатами здійснення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 01.07.2020 по 14.07.2020 року, а предметом розгляду справи № 420/7094/20 є визнання протиправними дій, щодо підстав проведення перевірки та часткове скасування припису Державної екологічної інспекції Одеській області від 20 липня 2020 року №64/14, складеного за результатами здійснення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 01.07.2020 по 14.07.2020 року. З урахуванням вказаних обставин, на переконання відповідача, існує об'єктивна неможливість розгляду справи № 916/2999/23 до вирішення справи № 420/7094/20.
30.10.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.11.2023.
08.11.2023 до суду надійшли письмові заперечення позивача проти заяви відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2023, суд протокольною ухвалою відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з наступних підстав.
У відповідності з пунктом 5 ч. 1 ст. 228 ГПК України, на який відповідач посилається, мотивуючи необхідність зупинення провадження у справі, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випаду об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано підстав для зупинення провадження у справі, не доведено об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, а також, що зібрані у даній справі докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому суд також враховує, що відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі після закриття підготовчого провадження, в той час як частиною 3 ст. 195 ГПК України передбачено можливість зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Протокольною ухвалою від 08.11.2023 розгляд справи відкладено на 27.11.2023.
27.11.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача по справі.
У зв'язку зі стихійним лихом, яке викликало перебої електропостачання, судове засідання, призначене на 27.11.2023, не відбулось.
Ухвалою від 28.11.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 06.12.2023.
Судове засідання, призначене на 06.12.2023, не відбулося у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду.
Ухвалою від 12.12.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 20.12.2023.
15.12.2023 від представника відповідача та 20.12.2023 від представника позивача надійшли клопотання про відкладення судового засідання.
Судове засідання, призначене на 20.12.2023 не відбулося у зв'язку з технічним збоєм в роботі сервісу ВКЗ, про що Господарським судом Одеської області складено відповідний акт від 20.12.2023.
Ухвалою від 20.12.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 22.01.2024.
Судове засідання, яке відбулось 22.01.2024, було перервано у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 22.01.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 07.02.2024.
06.02.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
Протокольною ухвалою від 07.02.2024 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено судове засідання на 13.02.2024.
13.02.2024 оголошено перерву до 20.02.2024.
У судовому засіданні, яке відбулось 20.02.2024, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
20.02.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад аргументів та доводів сторін.
У позовній заяві позивач вказує, що листом Держекоінспекції від 18.05.2020 № 3777/2.2/2-3-20 територіальні та міжрегіональні органи зобов'язано здійснити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим з 01.07.2020 по 14.07.2020 було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
За результатами здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено акт від 14.07.2020 №65/14 щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - акт від 14.07.2020 №65/14), факт описаних правопорушень зафіксовано згідно розділу VI «Опис виявлених порушень вимог законодавства».
Так, під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) було встановлено протікання фільтрату зі ставка-відстійника на ґрунт площею 630 м2. З метою встановлення наявності/відсутності забруднення ґрунтів в північно-західному напрямку від звалища, на відстані 50 м, на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) здійснено відбір проб ґрунтів на місці виявлення фільтрату, що зафіксовано в акті від 14.07.2020 №65/14. Згідно протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів №7 від 13.07.2020 на ділянці забрудненій фільтратом в північно-західному напрямку від звалища (на відстані 50 м) на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів). Також факт забруднення земель хімічними речовинами та нафтопродуктами зафіксовано засобами фотофіксації та до акту перевірки додані: фототаблиця території, на якій встановлено протікання фільтрату з координатами; фототаблиця відбору проб з пруда-накопичувача Одеського звалища (полігону) ТВП «Дальницькі кар'єри»; фототаблиця території, на якій знято родючий шар ґрунту та на яку потрапляє фільтрат.
За вказаним фактом державі заподіяно матеріальну шкоду на суму 646 003,20 грн, яка розрахована відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 № 149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 за № 285/2725) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин). Розмір шкоди внаслідок забруднення земель визначено за формулою (1) Методики, підтверджується Розрахунком розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства відповідачем, та становить 646 003,20 грн.
Крім того, позивач вказує, що у момент позапланового заходу державного нагляду (контролю) було встановлено факт зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, у зв'язку з чим розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 7 594,96 грн.
У відзиві відповідач, не погодившись із позовними вимогами, зазначив наступне.
Одеське міське звалище «Дальницькі кар'єри» є звалищем, а не полігоном, оскільки створене без проекту та не має інженерного устаткування.
Комплексне експертне заключення № 453-455 не може слугувати належним та допустимим доказом перетворення звалища на полігон, оскільки ТОВ «Союз» не приступив до реалізації цього проекту. Крім цього, у Комплексному експертному заключенні № 453-455 та санітарно-технічному паспорті зазначене Одеське міське звалище твердих побутових відходів «Дальницькі кар'єри».
Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що Одеське міське звалище «Дальницькі кар'єри» у 1977 році було створене на підставі проекту та що відбулась реалізація проекту щодо перетворення звалища на полігон.
Одеське міське звалище «Дальницькі кар'єри» є звалищем, діяльність якого регулюється «Рекомендаціями з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів», затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України 10.01.2006 № 5.
Відповідач просить суд врахувати обставини, які були встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2021 року по справі № 522/13436/20, в частині помилкового визначення Одеського міського звалища «Дальницькі кар'єри» полігоном.
Окремо відповідач зауважує, що позивач приховав від суду, що на підставі Акту №65/14 від 14 липня 2020 року відносно директора Товариства ОСОБА_1 було складено один адміністративний протокол, відносно головного еколога товариства ОСОБА_2 складено 6 протоколів про адміністративне правопорушення та винесено 6 постанов щодо притягнення її до адміністративної відповідальності. Також був виданий припис, який частково оскаржується в Одеському окружному адміністративному суді (справа № 420/7094/20). Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2020 року по справі №496/3034/20 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрите на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Всі 6 постанов Інспекції щодо притягнення до адміністративної відповідальності головного еколога товариства ОСОБА_2 скасовані Приморським районним судом м. Одеси по справам №522/13427/20, №522/13430/20, №522/13433/20, №522/13436/20, №522/13439/20, №522/13440/20. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року по справі №522/13427/20, частково зміненим постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, визнано протиправною та скасовано постанову № 000258 від 29 липня 2020 року про накладення штрафу на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 52 КУпАП; визнано недопустимими доказами та виключено з числа доказів Акт відбору проб №7 від 08 липня 2020 року, протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 13 липня 2020 року, складеного т.в.о. начальником відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеської області Кравченко О.В.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами забруднення земель та зняття родючого ґрунту. Додані до позовної заяви Акт відбору проб та Протоколи вимірювань визнані недопустимими доказами. Факт зняття родючого ґрунту не підтверджений жодними доказами та спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року по справі №522/13439/20.
У відповіді на відзив позивач зауважує, що визначення Одеського міського звалища «Дальницькі кар'єри» полігоном ТПВ є правильним та до спірних правовідносин правомірно застосовуються Правила експлуатації полігонів побутових відходів, затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Листом Держекоінспекції від 18.05.2020 № 3777/2.5/2-3-20 територіальні та міжрегіональні інспекції на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 29.01.2020 № 2777/1/1-20 зобов'язано здійснити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища суб'єктами господарювання (згідно додатку № 2), зокрема, ТОВ «СОЮЗ», код ЄДРПОУ 30586931 (найменування юридичної особи змінено на ТОВ «КЛІАР-СІТІ»). У разі виявлення порушень, органи екологічної інспекції зобов'язано застосувати заходи впливу в межах наданих повноважень.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та природних ресурсів України від 07.04.2020 №230, позивачем у період з 01.07.2020 по 14.07.2020 проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
У матеріалах справи наявна копія направлення на проведення позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства (Т.1, а.с. 20).
За результатами проведення позапланової перевірки складено Акт № 65/14 від 14.07.2020 щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - Акт) (Т. 1, а.с. 21-32).
В Акті зафіксовано, що під час позапланової перевірки було встановлено протікання фільтрату зі ставка-відстійника на ґрунт площею 630 м2. З метою встановлення наявності/відсутності забруднення ґрунтів в північно-західному напрямку від звалища, на відстані 50 м, на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) здійснено відбір проб ґрунтів на місці виявлення фільтрату, про що складено Акт відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020 (Т. 1, а.с. 43).
Згідно протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 на ділянці забрудненій фільтратом в північно-західному напрямку від звалища (на відстані 50 м) на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).
Актом також зафіксовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687, в північно-західному напрямку від звалища на відстані 50 м за географічними координатами 46.421895,30.565205, відповідачем здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу.
Згідно з розрахунком розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, загальний розмір шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, становить 646 003,20 грн (Т. 1, а.с. 48-52).
Вказаний розрахунок було здійснено позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 № 149.
У відповідності з розрахунком розміру шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, розмір шкоди становить 7 594,96 грн (Т. 1, а.с. 54). Розрахунок було здійснено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (у редакції від 05.08.2016).
У даній справі спір стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням ґрунтів, а також зняттям верхнього родючого шару ґрунту без спеціального дозволу.
Відповідно до вимог статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Положеннями статті 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Приписами статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Положеннями статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог зі здійсненням заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема, виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи" (ч. 5 ст. 46 цього Закону).
Відповідно до преамбули Закону України "Про відходи" цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.
Статтею 1 Закону України "Про відходи" встановлено, що збирання відходів це - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
Відповідно до статті 33 України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання (ч. ч. 1, 4 цієї статті).
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ч. 4 цієї статті).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема:
забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;
здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване виділення тих відходів, що не підлягають утилізації;
не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;
забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;
відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;
здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування;
виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
В статті 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Частиною 2 статті 168 Земельного кодексу України передбачено, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі
Нормами Земельного кодексу України встановлено, що ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони, а власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу.
Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок- це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про охорону земель", яка кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.97 № 171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
В пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:
- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення);
- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства країни від 01.12.2010 за № 435 (далі Правила), полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. Фільтрат - рідка фаза, що утворюється на полігоні побутових відходів при захороненні твердих побутових відходів з вологістю понад 55 % та внаслідок атмосферних опадів, обсяг яких перевищує кількість вологи, що випаровується з поверхні полігона.
Відповідно до пункту 1.10 цих Правил на полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути відповідний паспорт місця видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 № 1216.
У пункті 5.11 Правил встановлено, що полігон побутових відходів повинен бути оснащений системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.
Водночас, ці Правила є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів; поширюються на полігони, що діють, та нові полігони, прийняті в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Актом № 65/14 від 14.07.2020 щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Актом відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020, протоколом вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 підтверджено факт допущення відповідачем правопорушення у сфері природоохоронного законодавства, а саме забруднення ґрунтів в результаті протікання фільтрату зі ставка-відстійника, а також зняття верхнього родючого шару ґрунту.
Господарський суд враховує, що за своєю суттю акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
В статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є:
-протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду,
- шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди,
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та
- вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
В ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.05.2019 у справі № 920/1107/17 зауважив, що доведення факту забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативних правових актів не обмежено таким доказом як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини можуть бути підтверджені й іншими матеріалами, зокрема актом позапланової перевірки, актами відбору проб ґрунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди (абз. 37 постанови).
Проаналізувавши наявні матеріали справи докази, приймаючи до уваги, що відповідач в загальному порядку не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства, враховуючи обґрунтованість розрахунків позивача, які відповідачем також не спростовані, у зв'язку з наявністю усіх елементів складу правопорушення у діях відповідача, що є підставою для застосування до відповідача визначеної міри відповідальності, з урахуванням підтвердження вказаних обставин Актом № 65/14 від 14.07.2020 щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Актом відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020, протоколом вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже стягненню з відповідача на користь держави підлягає 646 003,20 грн шкоди від забруднення ґрунтів, а також 7 594,96 грн шкоди від зняття верхнього родючого шару ґрунту.
Щодо доводів відповідача відносно того, що Одеське міське звалище «Дальницькі кар'єри» є звалищем, а не полігоном, суд зазначає наступне.
З аналізу матеріалів справи та пояснень представників сторін суд з'ясував, що відповідач отримав Комплексне експертне заключення № 453-455 від 05.10.2007 (позитивне), яким погоджено архітектурно-будівельне рішення для подальшого застосування проекту на підставі чинного законодавства та яке пройшло три етапи: І етап «Санування наявного звалища та організація дозавантаження полігону»; ІІ етап «Розширення полігону ТПВ»; ІІІ етап «Будівництво сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки».
Крім того, відповідно до Санітарно-технічного паспорту ТОВ «Союз» затвердженого 17.04.2017 р. назва полігону «Одеське міське звалище твердих побутових відходів «Дальницькі кар'єри».
Також відповідно до п. 1.3 Договору б/н на дегазацію полігону від 01.06.2019, укладеного між ТОВ «КЛІАР-СІТІ» та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ», полігон являє собою інженерну споруду для захоронення побутових відходів, основні фонди якого перебувають в оренді у сторони-1 (ТОВ «СОЮЗ») на підставі договору оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями.
Пунктом 6.4.1. вищезазначеного договору ТОВ «СОЮЗ» підтверджує законність користування земельною ділянкою та правами, що визначені п. п. 1.2 та 1.3 цього договору.
Відповідно до п. 1.1 ДБН В.2.4-2-2005. «ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ. Основні положення проектування» полігони твердих побутових відходів (далі - ТПВ) є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів.
Згідно п.1.2 ДБН В.2.4-2-2005. «ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ.- Основні положення проектування» полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.
Відповідно до п. 1.3 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435, полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.
Таким чином, позивач правомірно застосовує до спірних відносин Правила експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435, відповідно до яких:
- на полігонах має бути створена система моніторингу та заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального стану повітря, ґрунту та підземних вод (п. 5.1. Правил);
- дослідження ґрунту на території полігона побутових відходів та у межах санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м) повинні проводитись не рідше ніж двічі на рік (п. 5.8. Правил);
- територія полігона побутових відходів має бути обмежена нагірною канавою для запобігання витіканню за межі полігона забруднених поверхневих вод. Не рідше ніж двічі на місяць операторам інженерного обладнання полігона слід проводити її огляд і за потреби очищати (п. 5.9. Правил);
- контроль за станом підземних вод має проводитись щокварталу через спостережні свердловини, кількість, розташування і глибина яких встановлюються згідно з проектом полігона (п. 5.10. Правил);
- полігон побутових відходів повинен бути оснащений системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату (п. 5.11. Правил).
Отже, визначення позивачем Одеського міського звалища «Дальницькі кар'єри» полігоном ТПВ є правильним та таким, що підтверджується: Санітарно-технічним паспортом ТОВ СОЮЗ, затвердженим 17.04.2017 року; Комплексним експертним заключенням № 453-455 від 05.10.2007 року (позитивне), яким погоджено архітектурно- будівельне рішення для подальшого застосування проекту; Договором № 1с/195 оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями від 11.11.1999; Договором б/н на дегазацію полігону від 01.06.2019.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 12 Лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) про стягнення 653 598,16 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 653 598,16 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок № UA478999980333119331000015650, отримувач: ГУК в Од.обл./с. В.Дальник/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм.подат.), грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 12 Лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) 9 803,97 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 01 березня 2024 р.
Суддя Р.В. Волков