65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5721/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши позовну заяву за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (вул. Балківська, буд. 1-Б, Одеса, 65029) до відповідача: Фізична особа-підприємець Маршак Вячеслав Михайлович ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 61709,22 грн.;
Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Маршака Вячеслава Михайловича 61709,22 грн. заборгованості за на неналежне виконання відповідачем договору на постачання теплової енергії № 3108 від 01.11.2006 за період з листопада 2021 по травень 2023 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5721/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав відзив на позов тому справа розглядається за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Маршаком Вячеславом Михайловичем (Споживач) було укладено договір № 3108 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії (надалі за текстом -Договір) на об'єкт Споживача за адресою: м. Одеса, вул. Ген.Петрова, 49 в обсягах згідно додатку 1 до Договору (п.2.1.Договору). Термін дії Договору пролонговано згідно його п. 10.4. Згідно глави 1 Договору («Предмет Договору») Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим Договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії визначається: на опалення розрахунковим способом.
Згідно п. п. 6.2., 6.3., 6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 3.2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.
На виконання договірних зобов'язань, підприємство відпускало теплову енергію Споживачу, проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п. 3.2.2., 6.2., 6.3., 6.4 Договору,
Відповідач за спожиту теплову енергію частково не сплачував, внаслідок чого у період з листопада 2021 року по травень 2023 року включно у нього виникла заборгованість в розмірі 61709,22 грн.
Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» були направлені на адресу Фізичної особи-підприємця Маршак Вячеслав Михайлович претензія від 31.05.2023 року вих. № 13.03.04-516 на суму 61709,22 грн. та додано два екземпляри Акту звіряння розрахунків, розрахунок заборгованості та рахунки-фактури за спірний період, про що є поштова квитанція про відправлення та повідомлення про вручення
Враховуючи вищевикладене Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Маршака Вячеслава Михайловича 61709,22 грн. заборгованості за на неналежне виконання відповідачем договору на постачання теплової енергії № 3108 від 01.11.2006 за період з листопада 2021 по травень 2023 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як встановлено судом, між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» та Фізичною особою-підприємцем Маршаком Вячеславом Михайловичем було укладено договір № 3108 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії на об'єкт Споживача за адресою: м. Одеса, вул. Ген.Петрова, 49 в обсягах згідно додатку 1 до Договору (п.2.1.Договору).
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затвердженими Постановою КМ України № 830 від 21.08.2019 р., Законом України „ Про житлово-комунальні послуги” № 1875 - IV від 24.06.2004 р., Законом України „Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 р., Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. №315 (у редакції Наказу Мінрегіону від 28.12.2021 р. № 358) та іншими нормативними актами.
Згідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», тарифи на послуги з постачання теплової енергії не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування із застосуванням нових тарифів проводяться з дати їх встановлення, зазначеної у відповідній Постанові уповноваженого органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) про встановлення відповідного тарифу. Тариф на теплову енергію для Споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Для визначення сум до сплати у рахунках вказуються тарифи відповідно до вимог ч.3 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». У рахунку, окрім тарифу, вказаний обсяг спожитої теплової енергії за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», показання відповідних вузлів обліку, а у разі відсутності приладів обліку теплової енергії застосовується розрахункове споживання згідно опалювальної площі.
Нарахування у спірний період здійснювались згідно тарифів затверджених постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП): 1. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.11.2020р. № 2258 “Про внесення змін до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.01.2020р. за №91” «Про встановлення тарифів на теплову енергію, ії виробництво, транспортування, постачання комунальному підприємству “Теплопостачання міста Одеси” були запроваджені нові тарифи: з 01.12.2020р. вони склали 1832,016 грн. за 1 Гкал (з ПДВ) -для потреб інших споживачів (крім населення). 2. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.12.2021р. за № 395 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» для потреб інших споживачів (крім населення та релігійних організацій) затверджені нові тарифи з 01.01.2022р. , для потреб інших споживачів складає : 5795, 64 грн. за 1 Гкал (з ПДВ);
Нові тарифи встановлює та оприлюднює на офіційному вебсайті Виконавчій комітет Одеської міської ради, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної у відповідному Рішенні про встановлення тарифу.
Відповідач за спожиту теплову енергію частково не сплачував, внаслідок чого у період з листопада 2021 року по травень 2023 року включно у нього виникла заборгованість в розмірі 61709,22 грн.
Керуючись ч.1-2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за надані послуги (спожиту теплову енергію) у розмірі 61709,22 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовну заяву задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маршака Вячеслава Михайловича ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (вул. Балківська, буд. 1-Б, м.Одеса, 65029 код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 61709, 22 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов