04 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/4146/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків, (вх. №22 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 (суддя Трофімов І.В., ухвалене в м. Харків) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 (суддя Трофімов І.В., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 22.12.2023) у справі № 922/4146/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" , м. Харків,, м. Харків,
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан", м.Харків,
про стягнення коштів 90942,11грн.,
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан", в якому просило суд стягнути з відповідача пеню в сумі 71176,16грн. в період з 16.07.2022 по 30.06.2023, 3 % річних в сумі 4554,78грн. в період з 16.07.2022 по 30.06.2023 та інфляційні в сумі 15211,17грн., мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №739/345 від 29.10.2021.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/4146/23 в задоволенні позову відмовлено повністю, з тих підстав, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Отже, приймаючи до уваги фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, а також те, що на час надходження позовної заяви до господарського суду Харківської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє карантин та воєнний стан, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та процентів річних.
13.12.2023р. Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" подано до господарського суду Харківської області заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази в підтвердження понесення таких витрат в розмірі 60000грн.
19.12.2023 позивачем подано до господарського суду Харківської області заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат, в якій проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність.
Зокрема, позивач зазначав, що заявлені відповідачем на професійну правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності та співмірності їхнього розміру.
Крім того, позивач наголошував, що у наданих представником ОСББ "Фламан" документах відсутній розрахунок погодинної оплати наданих адвокатом послуг, а тому незрозуміло за що саме та на якій підставі представник Відповідача вимагає суму у загальному розмірі 60000,00грн.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2023р. у справі №922/4146/23 задоволено частково заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" про винесення додаткового рішення; ухвалено додаткове рішення у справі № 922/4146/23; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00грн.; відмовлено в задоволенні решти вимог.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що розгляд справи відбувався у спрощеному порядку без проведення судових засідань, спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.
При цьому, господарським судом першої інстанції було зазначено, що ціна позову становить 90942,11грн., а сума заявлена відповідачем до стягнення, в якості витрат на професійну правничу допомогу, становить 60000,00грн., що складає більший розмір ніж половина від ціни позову.
З урахуванням критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення відповідачем з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн. при розгляді даної справи, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою в суді та ціною позову, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази та заперечення позивача, приймаючи до уваги відмову в задоволені позовних вимог у справі №922/4146/22 в повному обсязі, враховуючи рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, господарський суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00грн.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з рішенням суду та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023р. у справі №922/4146/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 71176,16грн., 3 % річних в сумі 4554,78грн. та інфляційні в сумі 15211,17грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити. Також, апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023р. у справі №922/4146/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" про відшкодування витрат на правову допомогу в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідач у спірних правовідносинах з позивачем виступає як колективний побутовий споживач суперечить нормам чинного законодавства, оскільки власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть бути не лише фізичні особи, а тому відповідач не виступає у правовідносинах з ПрАТ "Харківенергозбут" як колективний побутовий споживач.
На думку апелянта, відповідач також не є і колективним споживачем, оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів, що укладаються між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Апелянт також наголошує, що договір постачання електричної енергії з ОСББ "Фламан" укладено як з юридичною особо, тож правовідносини між позивачем та відповідачем є господарськими, а отже і відповідальність відповідача за порушення умов господарського договору визначається відповідними нормами чинного законодавства України, шо регулюють саме господарські зобов'язання, отже за наведених обставин, господарський суд першої інстанції помилково ототожнив відповідача з населенням, й, відповідно, зробив хибні висновки про можливість застосування до правовідносин між позивачем та відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4146/23 фактично є тотожними доводам викладеним позивачем в запереченнях на заяву відповідача про стягнення судових витрат поданих до місцевого господарського суду 19.12.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 вікрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4146/23; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено господарському суду Харківської області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/4146/23; ухвалено розпочати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4146/23 з 08.01.2024 без повідомлення учасників справи.
29.01.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1474), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4146/23 залишити без змін.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач посилається на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", за яким забороняється нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якими забороняється нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Відповідач також наголошує, що виступає у спірних правовідносинах з позивачем від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам багатоквартирного будинку в отриманні саме житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи повідомлення відділення поштового зв'язку, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 отримано відповідачем 15.01.2024.
Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСББ "Фламан" (надалі - споживач) приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №739/345 від 29.10.2021 (надалі - договір т.1 а.с.11-17) постачальника ПрАТ а.с."Харківенергозбут" на умовах комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.
Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).
За умовами пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Положеннями пункту 5.5 договору визначено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.
Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (пункт 5.6 договору).
Згідно з пунктами 5.7, 5.8 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі ї зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями пункту 5.9 договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10 договору).
Пунктом 5.11 договору встановлено, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Згідно з пунктом 5.13 договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.
Підпунктом 1 пункту 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
В свою чергу, постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору (підпункт 1 пункту 7.1 договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору).
Відповідно до пункту 13.8 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку, у якому обслуговується одержувач. Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні.
Додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №739/345 від 29.10.2021 є комерційна пропозиція №9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (т.1 а.с. 18-20).
За умовами пункту 3 комерційної пропозиції № 9, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані платником за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Пунктом 4 комерційної пропозиції № 9 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем; рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Пунктом 7 комерційної пропозиції № 9 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 11 комерційної пропозиції №9).
За умовами заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1 до договору №739/345 від 29.10.2021) початок постачання електричної енергії 29.10.2019 (т.1 а.с.21-22).
У відповідності до пунктів 4.12, 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - Постанова №312) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до пункту 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду з червня 2022 року по червень 2023 року було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за червень 2022 на суму 66864 грн, ПДВ 20% 13372,80грн, разом з ПДВ 80236,80грн. Відповідачем за червень 2022 року спожито 47760 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 08.07.2022, строк оплати рахунку 15.07.2022. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за вересень 2022 на суму 86352,00грн., ПДВ 20% 17270,40грн., разом з ПДВ 103622,40грн. Відповідачем за вересень 2022 року спожито 61680 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 11.10.2022, строк оплати рахунку 18.10.2022. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за жовтень 2022 на суму 31584,00грн, ПДВ 20% 6316,80грн, разом з ПДВ 37900,80грн. Відповідачем за жовтень 2022 року спожито 22560 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 09.11.2022, строк оплати рахунку 16.11.2022. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за листопад 2022 на суму 35784,00грн., ПДВ 20% 7156,80грн., разом з ПДВ 42940,80грн. Відповідачем за листопад 2022 року спожито 25560 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 14.12.2022, строк оплати рахунку 21.12.2022. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за грудень 2022 на суму 51576 грн, ПДВ 20% 10315,20грн., разом з ПДВ 61891,20грн. Відповідачем за грудень 2022 року спожито 25560 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 11.01.2023, строк оплати рахунку 18.01.2023. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за січень 2023 на суму 58296,00грн., ПДВ 20% 11659,20грн., разом з ПДВ 69955,20грн. Відповідачем за січень 2023 року спожито 41640 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 10.02.2023, строк оплати рахунку 17.02.2023. Станом на момент подання позову рахунок не сплачено.
- за лютий 2023 на суму 53424,00грн., ПДВ 20% 10684,80грн., разом з ПДВ 69955,20грн. Відповідачем за лютий 2023 року спожито 38160 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 13.03.2023, строк оплати рахунку 20.03.2023. В лютому 2023 було здійснено оплату в сумі 80236,80 грн за червень 2022 та за вересень 2022 у сумі 103176,56 грн.
- за березень 2023 на суму 48'720 грн, ПДВ 20% 9744 грн, разом з ПДВ 58'464 грн. Відповідачем за березень 2023 року спожито 34'800 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 12.04.2023, строк оплати рахунку 19.04.2023. В березні 2023 було здійснено оплату в сумі 200000,00грн за вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023.
- за квітень 2023 на суму 13608 грн, ПДВ 20% 2721,60 грн, разом з ПДВ 16329,60 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 9720 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 10.05.2023, строк оплати рахунку 17.05.2023. В квітні 2023 було здійснено оплату в сумі 95000 грн за січень 2023, лютий 2023, березень 2023.
- за травень 2023 на суму 125832 грн, ПДВ 20% 25166,40 грн, разом з ПДВ 150998,40 грн. Відповідачем за травень 2023 року спожито 89880 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок відправлено засобами поштового зв'язку 07.06.2023, строк оплати рахунку 14.06.2023. У травні 2023 було здійснено оплату в сумі 50000 грн за березень 2023, квітень 2023.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати використаної електричної енергії, позивачем було нараховано пеню в сумі 71176,16грн. за період з 16.07.2022 по 30.06.2023, 3 % річних у сумі 4554,78грн. за період з 16.07.2022 по 30.06.2023 та інфляційні в сумі 15211,17грн. за період з вересня 2022 року по червень 2023 року, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом (т.1 а.с.1-135).
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2023р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.213-220).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України ).
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7 комерційної пропозиції №9 у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування на заборгованість, що виникала за рахунками на оплату за спожиту електричну енергію:
- за липень 2022 - 1758,56грн. пені за період з 16.07.2022 по 31.07.2022; 3% річних в сумі 105,44грн. за період з 16.07.2022 по 31.07.2022.
- за серпень 2022 - 3407,21грн. пені за період 01.08.2022 по 31.08.2022; 3% річних в сумі 204,29грн. за період з 01.08.2022 по 31.08.2022.
- за вересень 2022 - 3297,30грн. пені за період з 09.09.2022 по 30.09.2022; 3% річних в сумі 197,70грн. за період з 01.09.2022 по 30.09.2022.
- за жовтень 2022 - 5252,56грн. пені за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 19.10.2022 по 31.10.22; 3% річних в сумі 315,05грн. за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 19.10.2022 по 31.10.2022.
- за листопад 2022 - 8282,68грн. пені за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 17.11.2022 по 30.11.2022; 3% річних в сумі 496,98грн. за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 17.11.2022 по 30.11.2022.
- за грудень 2022 - 10005,38грн. пені за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 22.12.2022 по 31.12.2022; 3% річних в сумі 600,43грн. за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 22.12.2022 по 31.12.2022.
- за січень 2023 - 10584,18грн. пені за період з 01.01.2023 по 15.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 19.01.2023 по 31.01.2023; 3% річних в сумі 740,73грн. за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 19.01.2023 по 31.01.2023.
- за лютий 2023 - 10361,95грн. пені за період з 01.02.2023 по 27.02.2023, 28.02.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 18.02.2023 по 28.02.2023; 3% річних в сумі 799,98грн. за період з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, 28.02.2023, з 18.02.2023 по 28.02.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 18.02.2023 по 28.02.2023.
- за березень 2023 - 9742,81грн. пені за період з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, 31.03.2023, з 21.03.2023 по 31.03.2023; 3% річних в сумі 584,95грн. за період з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, 31.03.2023, з 21.03.2023 по 31.03.2023.
- за квітень 2023 - 3664,87грн. пені за період з 01.04.2023 по 27.04.2023, з 01.04.2023 по 27.04.2023, з 20.04.2023 по 27.04.2023, з 28.04.2023 по 30.04.2023; 3% річних в сумі 219,98грн. за період з 01.04.2023 по 27.04.2023, з 01.04.2023 по 27.04.2023, з 20.04.2023 по 27.04.2023, з 28.04.2023 по 30.04.2023.
- за травень 2023 - 1219,86грн. пені за період з 01.05.2023 по 19.05.2023, з 18.05.2023 по 19.05.2023, з 20.05.2023 по 31.05.2023; 3% річних в сумі 73,29грн. за період з 01.05.2023 по 19.05.2023, з 18.05.2023 по 19.05.2023, з 20.05.2023 по 31.05.2023.
- за червень 2023 - 3598,80грн. пені з а період з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 15.06.2023 по 30.06.2023; 3% річних в сумі 215,96грн. за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 15.06.2023 по 30.06.2023.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, в період з 11.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, та Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає, в тому числі, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання (пункт 47);
побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 62).
Аналогічні приписи містить пункт 1.1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до якого:
-побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
-споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. Ця електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема інженерно-технічних систем будинку, як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо).
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб.
Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії, у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни, мешканці будинку АДРЕСА_1 , створили неприбуткову організацію "Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем відповідачу направлялись акти приймання-передачі за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.10.2021 739/345 ОСББ "Фламан", в яких найменування послуги визначено як: "населення, яке розраховується з енергопост. орг. за загал. розрах. засобом обл. та об'єдн. шляхом створення юр. особи, житлово-експулуатац. орг., крім гуртожитків" та виставлялись рахунки на оплату за електричну енергію по споживачу ОСББ "Фламан" (населення).
Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб'єктами господарювання матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Як вірно встановлено судом, ПрАТ "Харківенергозбут" здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість ОСББ "Фламан" за період часу, коли на території України діяли карантин та воєнний стан.
Разом з тим, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3 % річних.
Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між відповідачем - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" (надалі - клієнт) та адвокатським об'єднанням "АРХОНТ" в особі директора (керуючого партнера) Бєлокриницького Артема Олександровича виникли на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.01.2023 02/0501/2023 (надалі - договір т.1 а.с.226-234), відповідно до умов якого адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу та/або юридичну допомогу - здійснювати захист клієнта, здійснювати представництво клієнта та надавати інші види правничої допомоги - на умовах і в порядку визначених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар за надання правничої допомоги за цим договором та оплатити фактичні витрати адвокатського об'єднання, які необхідні для виконання цього договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору, гонорар є формою винагороди адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту за цим договором.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5 договору сторони погодили, що обчислення гонорару за цим договором може відбуватися, зокрема, у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 5.3. договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги, ведення справи та/або виконання доручення може узгоджуватись в усній або письмовій формі з використанням засобів телефонного зв'язку, інтернет - телефонії. Електронної пошти, мобільних додатків, а також може узгоджуватись шляхом укладення сторонами додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.
10.10.2023 між відповідачем - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" (надалі - клієнт) та адвокатським об'єднанням "АРХОНТ" в особі директора (керуючого партнера) Бєлокриницького Артема Олександровича було укладено додаткову угода № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.01.2023 02/0501/2023 (надалі - додаткова угода т.1 а.с.235), відповідно до умов якої клієнт доручив адвокатському об'єднанню представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, вивчення та підготовку всіх необхідних процесуальних документів, у тому числі відзиву на позовну заяву, заперечень, заяв, клопотань тощо, належне оформлення відправлень та надсилання процесуальних документів засобами поштового зв'язку у відповідності до вимог процесуального законодавства, а також вчинення інших процесуальних дій в інтересах клієнта у судовій справі № 922/4146/23, що розглядається господарським судом Харківської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" про стягнення коштів 90942,11грн.
Згідно з пунктами 2 та 3 додаткової угоди, гонорар адвокатського об'єднання за ведення справи під час розгляду її судом першої інстанції, з урахуванням складності справи, встановлюється у фіксованому розмірі та становить 60000 (шістдесят тисяч) гривень. Гонорар адвокатського об'єднання сплачується клієнтом, на підставі рахунку-фактури, але не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після прийняття судом першої інстанції рішення у справі.
На виконання умов договору та додаткової угоди між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2023 та звіт №01/2023 до договору №02/0501/2023 від 05.01.2023 (т.1 а.с.236-238), відповідно до якого Адвокатське об'єднання "АРХОНТ" надало, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" прийняло послуги, загальний обсяг яких складає 60000,00грн., в тому числі:
- дослідження та юридичний аналіз змісту позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" з додатками;
- дослідження законодавчого регулювання та актуальної судової практики з питання, що є предметом позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" з додатками;
- складання, оформлення для відправки та відправка засобами поштового звязку відзиву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фламан" на позовну заяву;
- дослідження змісту та юридичний аналіз відповіді на відзив на позовну заяву;
- складання, оформлення для відправки та відправка засобами поштового зв'язку заперечень відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву.
З аналізу умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього випливає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначено сторонами у вигляді фіксованої суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2023 позивачем було подано до господарського суду Харківської області заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат, в якій проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність (т.1 а.с.248-250).
Зокрема, позивач зазначав, що заявлені відповідачем на професійну правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності та співмірності їхнього розміру.
Крім того, позивач наголошував, що у наданих представником ОСББ "Фламан" документах відсутній розрахунок погодинної оплати наданих адвокатом послуг, а тому незрозуміло за що саме та на якій підставі представник Відповідача вимагає суму у загальному розмірі 60'000 грн.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, розгляд справи відбувався у спрощеному порядку без проведення судових засідань, спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.
При цьому, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ціна позову становить 90942,11грн., а сума заявлена відповідачем в якості витрат на професійну правничу допомогу становить 60000,00грн., що складає більший розмір ніж половина від ціни позову.
З урахуванням критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що заявлена до стягнення відповідачем з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн. при розгляді даної справи, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою в суді та ціною позову, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Щодо посилань апелянта на відсутність розрахунку погодинної оплати наданих адвокатом послуг, судова колегія звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази та заперечення позивача, беручи до уваги відмову в задоволені позовних вимог у справі №922/4146/22 в повному обсязі, враховуючи рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00грн., що свідчить про відсутність правових підстав для скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 №922/4146/23.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді господарського суду Харківської області від 07.12.2023 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 №922/4146/23 та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/4146/23 залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4146/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 04.03.2024
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий