Справа № 570/3862/16-к
номер провадження 1-кп/570/3/2024
28 лютого 2024 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №42015180000000218 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Здолбунів Рівненської області, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, який є раніше не судимим,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 08 листопада 2015 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 217230», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги Київ-Чоп, зі сторони м. Київ у напрямку м. Львів, порушуючи підпункт б) пункту 2.3 та пункт 12.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу негайно не вжив та на 326 км + 700 м вказаної автодороги, поблизу повороту до готельно-ресторанного комплексу «Айвенго», що за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена, 53, виїхав на праве узбіччя, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які знаходилися поза межами проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 загинула на місці події, ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у Рівненській центральній міській лікарні, ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_11 отримав легкі тілесні ушкодження, а транспортні засоби були механічно пошкоджені.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив суду, що вину у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, він визнає частково, однак не вказав суду в якій частині визнає свою вину, а в якій ні. В подальшому, враховуючи дослідженні докази та надані ним показання в судовому засіданні, беручи до уваги його виступ в судових дебатах та повне визнання своєї вини в останньому слові, суд при постановленні вироку виходить з того, що обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав повністю.
При цьому ОСОБА_6 суду повідомив, що у обвинувальному акті сам механізм ДТП описаний вірно. Розповів суду обставини дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась поблизу повороту до готельно-ресторанного комплексу «Айвенго» 8 листопада 2015 року, зазначивши, що він рухався зі швидкістю 90 км/год, а перешкоду на дорозі він помітив на дистанції близько 70 м. Він погоджується, що саме через порушення ним вимог п.2.3 та п.12.3 ПДР України трапилась вищевказана подія. Однак категорично заперечив перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення ДТП, повністю визнаючи решту обставин по справі. Стверджує, що на момент ДТП в стані алкогольного сп'яніння не перебував, а алкогольні напої випив вже після події, пояснив, що після того як сталася дорожньо-транспортна пригода, він дуже знервувався і випив пляшку пива, яка знаходилася у нього в машині.
Позиція сторони захисту щодо застосування обвинуваченим маневру з'їзду на узбіччя дороги полягає у тому, що ОСОБА_6 міг не бачити потерпілих в місці наїзду на них, а отже і був впевнений у тому, що він, таким чином, усував небезпеку, яка виникла перед ним (розташованим автомобілем) та могла виникнути у разі виїзду на зустрічну смугу руху транспортних засобів, тобто вчинив дії для усунення як своєї небезпеки, так і небезпеки, яка загрожувала пасажирам автомобіля під його керуванням (в автомобілі було сім пасажирів). На думку сторони захисту вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений діяв у стані крайньої необхідності, однак на превеликий жаль, здійснений ОСОБА_6 маневр виявися небезпечним і призвів до непоправних, трагічних, наслідків.
Судом під час судового розгляду було досліджено ряд доказів, здійснено допит потерпілих, допит свідків події та вивчено характеризуючі дані обвинуваченого, що в сукупності своїй є належними, допустимими доказами та такими, що не суперечать один одному. В ході судового слідства не встановлено підстав, через які потерпілі та свідки могли дати неправдиві свідчення та оговорювати обвинуваченого.
Вину обвинуваченого у даному кримінальному провадженні підтверджує допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 , який розповів обставини ДТП, вчиненого ОСОБА_6 та обставини, що передували цій події - вчинення іншого ДТП. Вказав, що всі транспортні засоби, що рухались в попутному напрямку об'їзжали місце первиного ДТП по зустрічній полосі, а не по узбіччю, як це зробив ОСОБА_4 . Зазначив, що звуків гальм не чув в момент дорожньо-транспортної пригоди. Потерпілий в судовому засіданні вказав, що на його думку в діях обвинуваченого існує системність порушення Правил дорожнього руху - насамперед кількість пасажирів, яку перевозив обвинувачений ОСОБА_6 , - сім чоловік - перевищує допустиму норму осіб, які могли перебувати в його транспортному засобі; під час вказаної події обвинувачений перевищив встановлену швидкість руху; проявив неуважність до дорожньої обстановки; вжив алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди, що вплинуло на з'ясування всіх обставин події. Вказав, що в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди йому завдано непоправної втрати, тому він наполягає на реальному позбавленні волі обвинуваченого строком на 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Представник потерпілого в судовому засіданні вказав, що потерпілий підтримує поданий ним цивільний позов та просить його задовольнити в повному обсязі.
Інші потерпілі не були допитані в судовому засіданні, ними подано заяви про розгляд справи без їх участі. В даному кримінальному провадженні, потерпілими було заявлено цивільні позови про відшкодування їм майнової та моральної шкоди. Матеріали справи містять інформацію про відшкодування обвинуваченим впродовж розгляду кримінального провадження завданої шкоди потерпілим, а також їхню позицію щодо призначеного покарання.
Зокрема, цивільний позов було подано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які 15.08.2017 року подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, а щодо цивільних позовів, то підтримували їх лише в частині вимог до страхової компанії.
В заяві від 02.12.2016, ОСОБА_12 повідомила, що їй, обвинуваченим, відшкодовано шкоду в розмірі 5000 доларів США і вона не заперечує щодо звільнення його від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
10.12.2018, на підставі заяви представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , цивільні позови останніх залишено без розгляду.
Потерпілий ОСОБА_11 в клопотанні від 02.12.2016 повідомив про те, що завдані йому злочином збитки відшкодовані обвинуваченим повністю, а щодо покарання, то залишає на розгляд суду. В поданій до суду заяві від 02.12.2016 просить звільнити обвинуваченого від покарання на підставі ст. 75 КК України. Аналогічне клопотання подано і потерпілим ОСОБА_10 з зазначенням про часткове відшкодування йому шкоди (4000 доларів США) та у поданій до суду заяві також просить звільнити обвинуваченого від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Також, з цивільним позовом звернулась ОСОБА_14 , яка, в заяві від 02.12.2016 року повідомила суд про те, що претензій майнового характеру до обвинуваченого не має та не заперечує проти звільнення його від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. ОСОБА_6 їй збитки відшкодовані в розмірі 5000 доларів США.
Під час судового розгляду було допитано ряд свідків.
Свідок ОСОБА_15 , який був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , вказав суду на наявність "буса" (мікроавтобуса), який їхав в попутному напрямку, тим самим обмежуючи видимість. Також вказав, що було пасмурно і дорога була мокра. Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_6 рухався зі швидкістю близько 90 км/год.
Свідок ОСОБА_16 - водій транспортного засобу, який потрапив в первинне ДТП пояснила, що всі машини в попутному напрямку об'їзджали місце первинного ДТП по зустрічній полосі. Про опади нічого не вказує. Звуків гальм не чула в момент ДТП. Крім того, свідком відмічено, що вона разом з іншими пішла грітись до готельно-ресторанного комплексу «Айвенго», у зв'язки із тим, що вони тривалий проміжок часу простояли на вулиці і замерзли, а не від того, що йшов дощ, як на це посилається захисник обвинуваченого.
Допитаний свідок ОСОБА_17 - водій транспортного засобу, який потрапив в первинне ДТП, також вказав, що всі машини в попутному напрямку об'їзжали місце первинного ДТП по зустрічній полосі, бо з іншої сторони (біля узбіччя) був обмежений простір. Опадів не було. Звуків гальм не чув в момент ДТП. Повідомив, що потерпілі стояли на узбіччі, навпроти машин, і їх було видно, якщо ввімкнені фари.
Допитано свідка ОСОБА_18 - пасажира автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , який вказав, що асфальт був мокрий, але в подальшому сам собі заперечує, вказуючи, що опадів не пригадує. Також, не пригадує чи їхав перед ними якийсь транспортний засіб, перед ДТП.
Свідок ОСОБА_19 - пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , який вказав на наявність "бусу"(мікроавтобуса), який їхав в попутному напрямку, тим самим обмежуючи видимість. Вказує на те, що моросив дощ але не постійно.
Інших свідків викликати та допитати в судовому засіданні не представилось можливим.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та решта фактичних обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, підтверджується повністю дослідженими в судовому засідання письмовими доказами, а саме:
- протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.15, схемою до нього та ілюстративною таблицею (Т.1 а.с.34-37, 40-53) - на фото дорожнє покриття сухе;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 22.06.2016 та схема до нього (Т.1 а.с.240-245) зафіксовано дистанція з якої обвинувачений помітив перешкоду;
- довідкою з Рівненського обласного центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 21.12.2015 (Т.2 а.с. 129), підтверджено, що опадів не було в день дорожньо-транспортної пригоди;
- постановою про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_10 від 25.07.2016 ( Т.2 а.с.137-138);
- висновком судово-медичної експертизи крові та сечі ОСОБА_6 №1350 від Т.2 а.с.3;
- висновкком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 №591 від 09.12.2015 Т.2 а.с.15-18, який вказує на причини смерті потерпілої;
- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 №590 від 09.12.2015 Т.2 а.с.21-25, який зазначає причини смерті потерпілої;
- висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_10 №231 від 17.03.2016 Т.2 а.с.27-28, який вказує на отримані потерпілим тілесні ушкодження та причинно-наслідковий зв'язок їх виникнення;
- висновком комісійної судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_10 №33 від 17.05.2016 щодо розмежування виявлених на його тілі тілесних ушкоджень отриманих під час другого ДТП, Т.2 а.с.110-115;
- висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_11 №232 від 17.03.2016 про наявність виявлених на його тілі тілесних ушкоджень, отриманих під час ДТП, Т.2 а.с.30-31;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи автомобіля ВАЗ 217230 №3.1-720/15 від 17.01.16, Т.2 а.с.58-63;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи щодо зіткнення автомобілів ВАЗ 217230, SKODA SUPERB та ВАЗ НОМЕР_2 , Т.2 а.с.69-77;
- висновком судової трасологічної експертизи щодо відокремлених частин автомобіля ВАЗ 217230, Т.2 а.с.83-92;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи, дослідження транспортного засобу автомобіля ВАЗ 217230, Т.2 а.с.96-98;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП №3.1-479/16 від 13.07.16, Т.2 а.с.122-127, який зазначає наступне:
1. В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ 217230», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, п. 12.2, п. 12.3 і п. 12.6(г) Правил дорожнього руху України, а саме: рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год та в момент виникнення перешкоди для руху (у вигляді нерухомого автомобіля «ВАЗ-21214»), яку водій об'єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
2. При наданому на експертизу комплексі вихідних даних (Варіант №1), водій автомобіля «ВАЗ 217230», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 в момент виникнення перешкоди для руху при русі з фактичною швидкістю 100-120 км/год не мав технічної можливості зупинити свій транспортний до місця розташування автомобіля «ВАЗ-21214», а при русі з максимально допустимою в даній дорожній обстановці швидкістю 90 км/год мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця розташування автомобіля «ВАЗ-21214» шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.
3. У варіанті №1 вихідних даних (швидкість транспортного засобу 90 км/год) водій автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 не знаходився у стані аварійної обстановки.
4. У даній дорожній ситуації (Варіант №1 вихідних даних - швидкість транспортного засобу 90 км/год) дії водія автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_6 , який з моменту виникнення перешкоди для руху, рухаючись прямо з максимально допустимою швидкістю руху 90 км/год та застосовуючи своєчасне гальмування, мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця розташування автомобіля «ВАЗ-21214» та відповідно уникнути наїзду на пішоходів, не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12.3 і п. 12.6(ґ) Правил дорожнього руху України, а невідповідність його дій вимогам п. 12.3 і п. 12.6(г) Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходилась в причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Застосований водієм маневр необхідно вважати технічно не обґрунтованим.
5. У даній дорожній ситуації (Варіант №1 вихідних даних - швидкість транспортного засобу 90 км/год) дії водія автомобіля «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_6 , який з моменту виникнення перешкоди для руху, рухаючись прямо з максимально допустимою швидкістю руху 90 км/год та застосовуючи своєчасне гальмування, мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця розташування автомобіля «ВАЗ-21214» та відповідно уникнути наїзду на пішоходів, не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12.3 і п. 12.6(ґ) Правил дорожнього руху України, а невідповідність його дій вимогам п. 12.3 і п. 12.6(г) Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходилась в причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Застосований водієм маневр необхідно вважати технічно не обґрунтованим.
Суд вважає, що не підлягає задоволенню подане стороною захисту клопотання про проведення додаткової судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП з додатковою обставиною «мокре дорожнє покриття», оскільки вказана обставина не знайшла свого підтвердження в процесі судового розгляду справи. А також, суд не вважає належним та допустимим доказом долучений стороною захисту висновок судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП, проведений за запитом захисника, в якому зазначено, що у варіанті №1 та варіанті №2 вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ 217230», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 з моменту виникнення перешкоди для руху знаходився у стані аварійної обстановки.
Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_6 за ч.3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб та заподіяло потерпілорму тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні було досліджено письмовий доказ - висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Т.2 а.с. 4), де зазначено, що 08.11.2015 о 23 годині 54 хв. ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння - 1,16 проміле, а 09.11.2015 в 00 годин 18 хвилин ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння 1,08 проміле.
Суд погоджується з думкою захисника та зазначає про відсутність обтяжуючої покарання обставини у зв'язку з недоведеністю, оскільки перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння він не заперечує та з висновком погоджується, однак вказує на те, що вжив алкогольний напій після ДТП.
Однак на думку суду вказана обставина свідчить про негативну характеристику обвинуваченого - він вжив алкогольний напій після ДТП, достовірно знаючи, що причетний до вказаної події, що в подальшому унеможливило встановлення перебування його в стані алкогольного стані під час дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні досліджено також інші характеризуючі дані обвинуваченого. ОСОБА_6 одружений, на утриманні має неповнолітню доньку, має постійне місце проживання, добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілим. Довідка-характеристика за місцем проживання вказує на посередню характеристику обвинуваченого. Стороною захисту вказано, що негативно на його емоційному стані позначилася втрата в підлітковому віці його рідної сестри у результаті трагічної загибелі.
У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченого, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів, які досліджено в судовому засіданні, для обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, що викладено в обвинувальному акті.
За роз'ясненнями, що містяться в п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також обтяжуючі покарання обставини прокурором не заявлено, а судом не встановлено.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.
При призначені покарання суд враховує посередню характеристику обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також відсутність (недоведеність) обтяжуючої покарання обставини, часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, думку всіх потерпілих щодо призначення покарання.
Щодо клопотння захисника про застосування судом при призначенні покарання положень ст. 75 КК України суд вважає, що в такому випадку повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. В даному конкретному випадку клопотання захисника не підлягає задоволенню, оскільки суд, враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що хоча кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив з необережності, однак відповідно до ст. 12 КК України воно належить до тяжких злочинів, і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілих, а також потерпілі отримали легкі та тяжкі тілесні ушкодження. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові №290/669/18. Крім того, відсутність негативної характеристики ОСОБА_6 , а також наявність отримання великої моральної травми в підлітковому віці жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення вчиненого ним.
Суд при призначенні покарання бере до уваги, що ОСОБА_6 , хоча і діяв з необережності, однак проявив злочинну самовпевненість, здійснивши маневр з'їзду на узбіччя дороги, не переконавшись у тому, що там знаходяться інші учасники руху, візуально бачивши, що інші транспортні засоби здійснюю об'їзд місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася раніше, тобто маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення події дорожньо-транспортної пригоди, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, здійснив зазначені в обвинувальному акті порушення правил дорожнього руху, що призвело до непоправних трагічних наслідків - у виді смерті декількох людей та отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим. Суд враховує також ту обставину, що вживання алкоголю після вчинення ДТП обвинуваченим потягнуло за собою неможливість встановлення як досудовим слідством, так і судом впливу наявності стануалкогольного сп'яніння на механізм ДТП та причини його виникнення.
Прокурор та потерпіла сторона в судових дебатах, зважаючи на суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння та можливості уникнення відбування реального покарання обвинуваченим, наполягали на обранні обвинувачкному запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили,
Потерпілий ОСОБА_4 подав до обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 (кожен окремо) висловили свою позицію щодо підтримання позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_6 . Позиції щодо позовних вимог, заявлених до ПАТ «Українська страхова компанія» ні позивач, ні його представник не висловлювали. Тому в цій частині позовних вимог на думку суду позов слід залишити без розгляду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями відповідача - обвинуваченим ОСОБА_6 і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди.
Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.
Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов'язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов'язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.
Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_4 пережив у зв'язку зі смертю його дружини, негативні переживання, які змінили його звичний спосіб життя, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілим розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень є співмірним завданій моральній шкоді, а також зазначена сума відповідає глибині моральних і психічних страждань потерпілої, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за обставин цього кримінального провадження.
Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги 5000 (п'ять тисяч) гривень суд зазначає, що хоч зазначені витрати не підтверджені ні потерпілим, ні представником потерпілого документально, однак обвинувачений визнав повністю вказану заявлену вимогу, то суд вважає, що у вказаній частині позов підлягає до задоволення.
У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільний позов в частині стягнення із ОСОБА_6 шкоди, завданої злочином, підлягає до задоволення на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та з урахуванням принципу диспозитивності (обвинувачений визнав позовні вимоги, заявлені щодо нього).
На думку суду цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 до обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, слід залишити без розгляду, оскільки остаточна позиція потерпілої щодо вказаного позову суду не відома.
Питання про судові витрати, що підтверджені документально, слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду. Строк покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з моменту взяття під варту - з 28 лютого 2024 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 112500 (сто дванадцять тисяч п'ятсот) гривень, моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень, витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень. Цивільний позов в частині позовних вимог до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_14 до обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз - 8063,58 (вісім тисяч шістдесят три) гривні п'ятдесят вісім копійок.
Речові докази: автомобіль «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «Skoda Superh», реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль «ВАЗ217230», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити у власності їх законних володільців, решту речових доказів знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1