вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2024 р. Справа№ 920/413/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
секретар судового засідання Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Утін К.Ю. (в залі суду);
від відповідача: Бонтлаб В.В. (поза межами приміщення суду);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР"
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023, повний текст рішення складено 02.10.2023
у справі № 920/413/23 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР"
про стягнення 1 253 771 грн 28 коп
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" про стягнення 1253 771 грн 28 коп. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" 1 253 771 гривню 28 коп. матеріальних збитків у розмірі 100% вартості товару, який неповернутий з відповідального зберігання, 18 806 гривень 57 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивоване тим, що виходячи зі змісту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25.08.2022 № 758/7165/22 про проведення обшуку, вилучення товару, який є власністю Позивача та знаходився на зберіганні у Відповідача не було передбачено ухвалою про проведення обшуку в межах кримінального провадження № 42022102070000131 від 20.04.2022. На товар позивача не накладався арешт. Товар, який був вилучений під час обшуку від 02.09.2022 має сезонність використання та обмежений термін придатності діючих речовин, застосування для відповідного виду шкідника для певного виду сільськогосподарської культури, його вилучення є не обґрунтованою та невмотивованою, не відповідає вимогам діючого законодавства України, порушує майнові права власника та перешкоджає Товариству в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед своїми контрагентами. Згідно із актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, які належним чином підписані та завірені печатками сторін, загальна (сумарна) 100% вартість товару який неповернутий відповідачем з відповідального зберігання становить: 139 070,88 грн з ПДВ ("Ксиор, КС")+1 107 306 грн з ПДВ ("Скат, КЕ")+3 823,20 грн з ПДВ Таймень, КС")+3571,20 грн з ПДВ ("Екстрабіт, КЕ")=1 253 771,28 (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одна) гривня, 28 коп. з ПДВ. Отже, відповідно до п. 3.3. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 100% вартості неповернутого товару, на загальну суму в розмірі - 1 253 771,28 грн з ПДВ. За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідач протиправною поведінкою заподіяв позивачу шкоду, що призвело до негативних наслідків у вигляді збитків у розмірі 1 253 771,28 грн, що становить 100% вартості неповернутого зі зберігання (втраченого) товару.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; задовольнити апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23; скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23; прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" про стягнення 1 253 771 грн 28 коп на підставі договору № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги недобросовісні дії позивача в межах справи № 920/413/23, які свідчать про порушення положення статті 43 ГПК України, та отримали свій прояв у зміні учасників позивача (власників/засновників, які до березня 2023р. були громадянами республіки білорусь лише напередодні відкриття провадження у даній справі. Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, порушують приписи чинного законодавства України в сфері захисту інтересів держави Україна та різних суб'єктів господарювання із врахуванням п. 15 постанови Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", Закону України від 22.05.2022 за № 2263-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Закону України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ "Про затвердження указу Президента України від 24.02.2022 за № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та у звязку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України".
Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не зазначено та не наведено належного та правового обґрунтування щодо законності стягнення суми коштів у розмірі 1 253 771,28 грн, із врахуванням того факту, що станом на 14.09.2022 самим же позивачем вартість переданого товару на відповідальне зберігання визначено як 5 000,00 грн. Судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що неможливість виконання відповідачем зобовязання згідно договору № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020 настала не з власної вини та свідомого бажання, а за рахунок та як наслідок саме правомірних дій третіх осіб: слідчого Подільського УП ГУНП у місті Києві Цимбалюка М.Д., як особи, яка вилучала товар у відповідача, та Соболя Т.М., як особи, якій було передано товар позивача на зберігання в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42022102070000131, в той же час, на процесуальне звернення представника відповідача, суд не врахував положення ст. 22 та 27 ГПК України, та із метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи № 920/413/23, не залучив до участі у справі слідчого Подільського УП ГУНП у місті Києві Цимбалюка М.Д. та Соболя Т.М., в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не витребувавши від них відповідних пояснень щодо сутності та змісту предметом позовних вимог у даній справі та тих обставин, які із ними переплітаються.
Скаржник зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, оскільки відповідно до умов договору № 0220, відповідач не набуває права власності на товар, а право вланості залишається за позивачем, крім того, позивачем не надано доказів здійснення та/або дотримання належних способів захисту власного права власності на товар шляхом або оскарження відповідних процесуальних дій слідчого, здійснених останнім в рамках кримінального провадження, або шляхом витребування його як у конкретної особи, якій було передано на відповідальне зберігання із врахуванням протоколу обшуку від 02.09.2022 та актом прийому-передачі вилученого майна під час обшуку від 02.09.2022 або шляхом зобвоязання відповідача в примусовму порядку здійснити повренення відповідного майна (твоару), що є предметом договору № 0220.
На думку скаржника, вірним та належним способом захисту порушеного права позивача є не одразу першочергове відшкодування (стягнення) 100% вартості неповернутого товару на підставі договору № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020, а вимога про зобовзяання відповідача здійснити повернення товару, переданого на відповідальне зберігання, у звязку із чим, вважає позовні вимоги передчасними, безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано того, що відповідачем доводилось до відома позивача про те, що у зв'зку із запровадженням на території України воєнного стану, до завершення його дії, позбавлений можливості на виконання грошового зобов'язанання згідно із договором № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020.
Скаржник наголошує на відсутності особливої різниці в тому, що позивач є юридичною сообою за законодавством України і, за загальним правилом, не несе зобов'язання за дії його засновників в період лютого 2022р. - березня 2023р., і у зв'язку із продовженням дії воєнного стану на території України, для відмови у задоволенні позовних вимог не має значення наявність чи відсутність вини відповідача, осікільки засновником позивача є громадянин республіки білорусь, натомість посилання позивача на те, що бенефіціарний власник - громадянин республіки білорусь та одночасно й керівник в період лютого 2022р. - березня 2023р. - не бере участі в управлінні суб'єкта позивача, протиправно взято судом до уваги.
Узагальнені доводи письмових пояснень у судових дебатах
05.02.2024 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у судових дебатах, в яких зазначено про те, що матеріалами справи та додатками до позову встановлено, що у вересні 2022р. відповідачем було повідомлено позивачу про неможливість здійснити виконання розпоряджень позивача згідно із договором № 0220; інтервал між зверненнями позивача про відвантаження товару згідно із договором № 0220, складав більше п'яти місяців, та саме за цей час було змінено власників позивача та змінено дані щодо керівного його складу; аналізуючи позовні вимоги в межах даної справи, позивач намагається покласти тягар продажу товару, країною-походженням якого є республіка білорусь, саме на відповідача.
На думку відповідача, оскільки вірним та належним способом захисту порушеного права позивача є не одразу першочергове відшкодування (стягнення) 100% вартості неповернутого товару на підставі договору № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020, а наразі відсутня позовна вимога у позивача про зобов'язання відповідача здійснити повернення товару, переданого на відповідальне зберігання в рамках договору № 0220, позовні вимоги є передчасними та безпідставними.
07.02.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення в дебатах, у яких позивач вказав на те, що у даному випадку володільцем вилученого майна є саме скаржник, оскільки вилучений товар знаходився на відповідальному зберіганні на складі скаржника за договором. Для повернення товару зі сторони позивача неодноразово проводились переговори з представниками скаржника для взаємодії в процесі повернення товару, але скаржником не було зроблено жодних дій для вирішення даного питання.
На думку позивача, твердження скаржника про не наведення судом належного та правового обґрунтування щодо законності стягнення суми коштів у розмірі 1 253 771,28 грн, із врахуванням того факту, що станом на 14.09.2022 самим же позивачем вартість переданого товару на відповідальне зберігання визначено у розмірі 5 000,00 грн, спростовується п. 3.3 договору № 0220, крім того, згідно із актами приймання-передачі, відповідно до якого загальна вартість товару становить 1 253 771,28 грн.
Скаржником не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин - введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, та неможливістю виконання внаслідок даних обставин зобов'язань за договором, посилання на такі обставини є недоречними і не може братися до уваги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 920/413/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 28 209,65 грн.;
25.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 331 від 25.10.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 28 209,65 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23. Призначено справу № 920/413/23 до розгляду у судовому засіданні 05.12.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через програмне забезпечення "Easycon" задоволено.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 920/413/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 до 23.01.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 22.01.2024, для розгляду справи № 920/413/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 прийнято справу № 920/413/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
У судовому засіданні 23.01.2024 оголошено перерву до 08.02.2024.
Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/413/23 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" про стягнення 1 253 771 грн 28 коп на підставі договору № 0220 про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг відповідального зберігання за №0220, відповідно до умов якого, позивач, за договором поклажодавець, передає, а відповідач, за договором зберігач, приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності позивача (Засоби захисту рослин), надалі по тексту - "товар", з подальшим поверненням об'єкту зберігання позивачу без зміни його якісних або кількісних характеристик.
Приймання на зберігання товару відбувається за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття. (п.1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, асортимент та кількість продукції визначаються у Актах приймання-передачі, які складаються Сторонами при прийманні - передачі кожної партії Товару.
Додатковою угодою №3 від 10.11.20 до Договору сторони продовжили строк дії Договору до "31" грудня 2021р.
Додатковою угодою №4 від 06.12.21 до Договору сторони продовжили строк дії Договору до "31" грудня 2022р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він на виконання умов Договору, повністю виконав свої зобов'язання за Договором, а саме передав Товар на відповідальне зберігання та оплатив грошові кошти за зберігання майна в розмірі передбаченому умовами Договору, що підтверджується:
- Витягом із особового рахунку Позивача за 08.02.2022 на суму 3 389,89 грн;
- Квитанцію №9295-8456-5327-6854 від 06.02.2023 на суму 6 549,89 грн.
Проте, Відповідач свої договірні зобов'язання в частині повернення Позивачу Товару з відповідального зберігання належним чином не виконав.
02.03.2020 згідно із актом передачі на зберігання №6 до договору, позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання товар:
- "Екстрабіт, КЕ" у кількості 1440 літрів.
- "Ладон Про, КЕ" у кількості 1440 літрів.
- "Карбенозол, КС" у кількості 1440 літрів.
- "Екстракорн, СЕ" у кількості 1440 літрів.
29.07.2020 згідно із актом передачі на зберігання №77 до договору, позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання товар:
- "Таймень, КС" у кількості 3000 літрів.
- "Ріпіус, КС" у кількості 3000 літрів.
28.04.2021 згідно із актом передачі на зберігання №117 до договору, позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання товар:
- "Скат, КЕ" у кількості 4320 літрів.
- "Азимут классик" у кількості 3600 літрів.
- "Азимут" у кількості 720 літрів.
- "Ксиор, КС" у кількості 50 літрів.
Станом на 14.09.2022, згідно із актом руху товару на відповідальному зберіганні за період: 01.08.2022 - 01.09.2022 на складі відповідача, який належним чином оформлений, підписаний, засвідчений сторонами за договором, на відповідальному зберіганні знаходився наступний товар:
-"Ксиор, КС" - 46 л.
- "Скат, КЕ" - 2710 л.
- "Таймень, КС" -10 л.
- "Екстрабіт, КЕ" -10 л.
Так згідно із актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, які належним чином підписані та завірені печатками сторін, вартість Товарів по найменуванню становить:
1) "Ксиор, КС", який не повернуто з зберігання у кількості 46 л:
Згідно із актом прийняття на зберігання №117 від 28.04.2021, вартість "Ксиор" становить 2519,40 грн без ПДВ за 1 л.
Згідно із вищезазначеним актом, у відповідача на зберіганні залишилось 46 л.
2) "Скат, КЕ", який не повернуто з зберігання у кількості 2710 л.
Згідно із актом прийняття на зберігання №117 від 28.04.2021, вартість "Скат" становить 340,50 грн без ПДВ за 1 л.
Відповідно до вищезазначеного акту, у відповідача на зберіганні залишилось 2710 л:
3) "Таймень, КС", який не повернуто з зберігання у кількості 10л.
Згідно із актом прийняття на зберігання №77 від 29.07.2020, вартість "Таймень, КС" становить 318,60 грн без ПДВ за 1 л.
Відповідно до вищезазначеного акту, у відповідача на зберіганні залишилось 10 л.
4) "Екстрабіт, КЕ", який не повернуто з зберігання у кількості 10л:
Згідно із актом прийняття на зберігання №6 від 02.03.2020, вартість "Екстрабіт, КЕ" становить 297,60 грн без ПДВ за 1 л.
Відповідно до вищезазначеного акту, у відповідача на зберіганні залишилось 10 л.
Таким чином, загальна вартість:
1) Товару "Ксиор, КС" за актом прийняття на зберігання №117 від 28.04.2021 становить: 46 л* 2519,40 грн без ПДВ*20% ПДВ = 139 070 (сто тридцять дев'ять тисяч сімдесят) гривень 88 коп. з ПДВ.
2) Товару "Скат, КЕ" за актом прийняття на зберігання №117 від 28.04.2021 становить: 2710 л* 340,50 грн без ПДВ*20% ПДВ = 1 107 306 (один мільйон сто сім тисяч триста шість) гривень 00 коп. з ПДВ.
3) Товару "Таймень, КС" за актом прийняття на зберігання №77 від 29.07.2020 становить: 10л* 318,60 грн без ПДВ*20% ПДВ = 3 823 (три тисячі вісімсот двадцять три) гривні 20 коп. з ПДВ.
4) Товару "Екстрабіт, КЕ" за актом прийняття на зберігання №6 від 02.03.2020, становить: 10 л* 297,60 грн без ПДВ*20% ПДВ = 3571 (три тисячі п'ятсот сімдесят одна) гривня 20 коп. з ПДВ.
Згідно із п. 2.1.9. Договору, передбачено, що відповідач зобов'язується протягом одного календарного дня з моменту отримання відповідної вимоги (або рівноцінного документа) позивача, повернути йому або уповноваженій особі (яка повинна мати належне документальне посвідчення своїх повноважень на здійснення вищевказаних дій) товар, який був переданий на зберігання згідно Актів приймання-передачі.
14.09.2022 позивач направив на адресу відповідача розпорядження за вих. №69 про повернення товару позивачу з відповідального зберігання з Складу, а саме:
1) "Ксиор, КС", у кількості 46 л.
2) "Скат, КЕ", у кількості 2710 л.
3) "Таймень, КС", у кількості 10л.
4) "Екстрабіт, КЕ", у кількості 10 л.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на 15.09.2022 позивач не отримав від відповідача з відповідального зберігання в повному обсязі товар, зазначений в Розпорядженні за вих. №69 від 14.09.2022 про повернення товару позивачу.
20.09.2022 позивачем отримано лист у відповідь на розпорядження від відповідача за вих. № 339 від 13.09.2022, в якому повідомлялось, що відповідач не має можливості відвантажити Товар згідно розпоряджень № 66 та 66 від 13.09.2022, так як 02.09.2022 товар вилучено слідчим Подільського УП ГУ НПУ у місті Києві лейтенантом поліції Цимбалюком Мироном Дмитровичем і передано на відповідальне зберігання завідувачу складу ТОВ "Агрохім-Партнер" Соболю Т.М., згідно із протоколом обшуку від 02.09.2022 та акту прийому-передачі майна вилученого під час обшуку від 02.09.2022, 15.09.2022.
В подальшому, позивачем були направленні клопотання Слідчому СВ Подільського УП ТУ Національної Поліції України у м. Києві Цимбалюку М.Д. та в Подільську окружну прокуратуру м. Києва з проханням надати інформацію, на підставі якого процесуального документа в рамках кримінального провадження №42022102070000131 від 20.04.2022 вилучені матеріальні цінності, які належать ТОВ "Річ Харвест" на правах власності, а саме:
1) "Ксиор, КС", у кількості 46 л.
2) "Скат, КЕ", у кількості 2710 л.
3) "Таймень, КС", у кількості 10л.
4) "Екстрабіт, КЕ", у кількості 10 л.
Та чи був накладений арешт на вищезазначений Товар.
07.11.2022 позивач отримав відповідь від Подільської окружної прокуратури міста Києва на вищезазначене клопотання, в якій повідомлялося наступне: обшук за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська 12-А проведено на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року № 758/7165/22, копія ухвали надається.
Відповідно до тексту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25.08.2022 № 758/7165/22 обшук складського приміщення за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська 12-А, орендодавець ТОВ "Агрохім-Партнер", яке орендує ТОВ "АВГУСТ-УКРАІНА" був проведений для виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинених кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні, з метою вилучення речей та документів, а саме:
- реєстраційних документів ТОВ "АВГУСТ-УКРАЇНА" та ТОВ "АВГУСТ-БЄЛ", документів щодо імпорту продукції з території рф та рб, документів щодо розрахунків резидентами рб та рф за поставлену продукцію, документів щодо зберігання відповідної продукції, що на праві власності належить ТОВ "АВГУСТ-УКРАЇНА", чорнових записів блокнотів, нотаток, які використовувалися у ході злочинної діяльності, флеш-носіїв, носіїв інформації, на яких виготовляється та зберігається вказана документація, ведеться переписка із особами, причетними до вчинення кримінального правопорушення за допомогою електронної пошти та програм спілкування через мережу Інтернет.
Зважаючи на відмову відповідача у взаємодії у поверненні товару, позивачем направлено відповідачу повторне Розпорядження № 01 від 06.04.2023 про повернення товару позивачу з відповідального зберігання з Складу, а саме:
1) "Ксиор, КС", у кількості 46 л.
2) "Скат, КЕ", у кількості 2710 л.
3) "Таймень, КС", у кількості 10л.
4) "Екстрабіт, КЕ", у кількості 10 л..
Однак, в матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на дане Розпорядження докази повернення товару з зберігання в повному обсязі також відсутня.
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, асортимент, кількість та вартість продукції визначаються у актах приймання-передачі, які складаються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.
Так згідно із актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, які належним чином підписані та завірені печатками сторін, загальна (сумарна) 100% вартість товару який неповернутий відповідачем з відповідального зберігання становить: 139 070,88 грн з ПДВ ("Ксиор, КС")+1 107 306 грн з ПДВ ("Скат, КЕ") +3 823,20 грн з ПДВ Таймень, КС")+3571,20 грн з ПДВ ("Екстрабіт, КЕ") = 1 253 771,28 (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одна) гривня, 28 коп. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.1.1. договору відповідач зобов'язується прийняти товар на зберігання згідно із актами приймання-передачі, забезпечити належне складування та зберігання, вживати всіх необхідних засобів для забезпечення збереження/схоронності товару.
Позивач зазначає, що в порушення умов поговору, не повернення відповідачем товару зі зберігання та ігнорування вимог позивача з приводу повернення цього товару, дає підстави для висновку про втрату відповідачем товару та, відповідно, стягнення в зв'язку з цим збитків у розмірі 100% вартості товару втраченого товару, що дорівнює 1 253 771 грн 28 коп., що і стало підставою для звернення .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином та в установлений строк, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
За вимогами ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 948 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавцю повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідальність відповідача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 ЦК України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, водночас межі відповідальності відповідача перед позивачем за неналежне виконання своїх обов'язків встановлено статтею 951 ЦК України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Так, п. 3.3. договору, сторонами погоджено умову про те, що у випадку втрати, виявлення нестачі, пошкодження товару, що переданий на відповідальне зберігання відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 100% вартості втраченого або пошкодженого товару, оплатити витрати, понесені позивачем по доставці такого товару на склад відповідального зберігання, а також відшкодувати всі збитки, понесені позивачем внаслідок втрати, нестачі або пошкодження товару. Якщо внаслідок пошкодження товару з вини відповідача, його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за первісним призначенням, позивач має право відмовитися від цього товару і вимагати від відповідача відшкодування її вартості. Відповідач повинен сплатити вартість товару, оплатити транспортні витрати та відшкодувати збитки у термін 3 (трьох) днів з моменту виявлення втрати, нестачі або пошкодження товару."
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25.08.2022 № 758/7165/22 про проведення обшуку, вилучення товару, який є власністю Позивача та знаходився на зберіганні у Відповідача не було передбачено ухвалою про проведення обшуку в межах кримінального провадження № 42022102070000131 від 20.04.2022.
Крім того, на товар позивача не накладався арешт і у матеріалах справи відсутні відповідні докази. Товар, який був вилучений під час обшуку від 02.09.2022 має сезонність використання та обмежений термін придатності діючих речовин, застосування для відповідного виду шкідника для певного виду сільськогосподарської культури, його вилучення є не обґрунтованою та невмотивованою, не відповідає вимогам діючого законодавства України, порушує майнові права власника та перешкоджає Товариству в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед своїми контрагентами.
Факт того, що позивач не виступає стороною в кримінальному провадженні №42022102070000131 від 20.04.2022 підтверджує також відповідь на клопотання від Подільського УП ГУНП у м. Києві, від 14.10.2022, відповідно до якої позивач не має процесуального статусу у кримінальному провадженні №42022102070000131 від 20.04.2022, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у ознайомленні із запитуваними процесуальними документами.
Враховуючи викладене, твердження відповідача про неможливість виконання умов договору щодо повернення спірного майна через неправомірні дії третіх осіб є безпідставними.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не вчинялись дії для повернення вилученого товару.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Протиправною поведінкою у договірних правовідносинах є поведінка (дія чи бездіяльність) сторони договору, яка не відповідає вимогам закону, полягає у порушенні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Як вже зазначалось, згідно із актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, які належним чином підписані та завірені печатками сторін, загальна (сумарна) 100% вартість товару який неповернутий відповідачем з відповідального зберігання становить: 139 070,88 грн з ПДВ ("Ксиор, КС")+1 107 306 грн з ПДВ ("Скат, КЕ")+3 823,20 грн з ПДВ Таймень, КС")+3571,20 грн з ПДВ ("Екстрабіт, КЕ")=1 253 771,28 (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одна) гривня, 28 коп. з ПДВ.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що відповідно до п. 3.3. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 100% вартості неповернутого товару, на загальну суму в розмірі - 1 253 771,28 грн з ПДВ, водночас матеріалами справи підтверджено те, що відповідачем протиправною поведінкою заподіяно позивачу шкоду, що призвело до негативних наслідків у вигляді збитків у розмірі 1 253 771,28 грн, що становить 100% вартості неповернутого зі зберігання (втраченого) товару, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 920/413/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Щодо твердження скаржника про наявність певних фінансових заборон, встановлених положеннями п. 15 постанови НБУ №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", якими зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів рф/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними, власниками яких є резиденти рф/республіки білорусь, та посиланнями відповідача на дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , відповідно до яких засновником позивача є громадянин республіки білорусь, який володіє 100% статного капіталу - ОСОБА_1 , країна громадянства : Білорусь, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника:150000 грн.
Натомість, як вбачається із доданого до відзиву на позовну заяву Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.23, що єдиним засновником (учасником) Товариства, який володіє 100% статутного капіталу Товариства є ОСОБА_2 який має постійне місцепроживання в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , також, позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву додано Посвідку на постійне проживання № ІН095190, виданою 20.01.16 органом 8001, що унеможливлює застосування обмежень, встановлених постановою НБУ №18 від 24.02.2022.
Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32), наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23, відсутні.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 у справі № 920/413/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 920/413/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 29.02.2024, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М. з 13.02.2024 по 19.02.2024 та перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці з 21.02.2024 по 23.02.2024.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім