Справа № 473/6936/23
"28" лютого 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою, поданою в її інтересах представником адвокатом Лукіянчиним Ігорем Петровичем, на бездіяльність уповноважених осіб Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В обґрунтування скарги зазначено, що згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року по справі №2-1245 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 31 354 грн. 24 коп.
На підставі вказаного рішення були видані виконавчі листи, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника, на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 354 грн. 24 коп., який був пред'явлений до відділу ДВС Вознесенського МРУЮ (правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), виконавче провадження № 9876249. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем відділу ДВС Вознесенського МРУЮ 12 листопада 2008 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 137554. Об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1 .
Вказане виконавче провадження було завершено 25 травня 2009 року на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови). Накладений в межах виконавчого провадження арешт не знято.
Водночас, з огляду на відсутність вимог стягувача про отримання коштів, відсутності на даний час відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду, закінчення термінів пред'явлення виконавчого листа до виконання, наявний арешт порушує права заявниці щодо володіння своїм майном.
Проте начальник відділу Буланча О.В. відмовила в знятті арешту в зв'язку з закінченням строків зберігання та знищенням матеріалів виконавчого провадження.
Тому ОСОБА_1 просила суд визнати вказану бездіяльність неправомірною та зобов'язати уповноважену посадову особу Вознесенського відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зняти вказаний арешт.
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Лукіянчин І.П. в судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, скаргу ОСОБА_1 підтримав.
Представниця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буланча О.В. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представниця стягувача АТ «Райффайзен Банк» Лозіна О.Ю. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року, ухваленим у справі №2-1245 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/08-122/54395 від 04 вересня 2006 року в розмірі 31 354 грн. 24 коп.
На підставі вказаного рішення були видані виконавчі листи, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника, на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 354 грн. 24 коп., який був пред'явлений до відділу ДВС Вознесенського МРУЮ (правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), виконавче провадження № 9876249. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем відділу ДВС Вознесенського МРУЮ 12 листопада 2008 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 137554. Об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1 .
Вказане виконавче провадження було завершено 25 травня 2009 року на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови). Накладений в межах виконавчого провадження арешт не знято.
Рішення суду ОСОБА_1 не виконала.
Так, примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.50, ч.ч. 1,2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час накладення арешту) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
У відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження) закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки. За загальним правилом, як наслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. До певних виключень є направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Випадки, коли виконавче провадження підлягає закінченню передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження). Вказана стаття містить вичерпний перелік підстав для вчинення відповідної процесуальної дії виконавцем.
Як зазначалося вище, виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було завершено 25 травня 2009 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження), виконавчий документ був повернутий стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є різними процесуальними діями з різними наслідками їх застосування. Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених вказаним законом строків. Повернення виконавчого документа не є закінченням виконавчого провадження.
Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не було передбачено зняття арешту з майна боржника в разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи заявниці, що існуючий арешт на виконання рішення суду обмежує її в реалізації прав на майно, оскільки боржниця тривалий час не виконувала судового рішення, яким на неї покладено певні зобов'язання, та не виявляла бажання виконувати судове рішення й на майбутнє, що не відповідає вимогам закону про обов'язковість виконання судового рішення усіма громадянами на всій території України.
За встановлених обставин, підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 суд не вбачає.
Керуючись ст. ст.258-260,449-451,453 ЦПК України, суд
в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 04 березня 2024 року.
Суддя Л.В. Лузан