Справа №:755/16652/23
"21" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 17.10.2023 року інспектором сержантом поліції 2 батальйону 7 роти Патрульної поліції у м. Києві Управління Патрульної поліції у м. Києві Кротовим Володимиром Андрійовичем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що керуючи транспортним засобом «LEVANTE» н.з. НОМЕР_1 , 17.10.2023 о 12 год. 00 хв., рухався по вул. Академіка Паладіна,45 у місті Києві в межах населеного пункту зі швидкістю 87 км/год.. та перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 20 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 ПДР.
Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії відповідача при її винесенні є незаконними та такими, що грубо порушують порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та права позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що у постанові не зазначено жодних доказів, порушення позивачем правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що дана постанова не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки була винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
30 жовтня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 04 січня 2024 року, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
На адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов від Департаменту патрульної поліції, в якому Департамент патрульної поліції в особі свого представника - Кубрака О.І. зазначило, що викладені позивачем твердження є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вказує, що виробник приладу TruCam II (LTI, США), застосував алгоритм шифрування АЕS з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Наголошує на тому, що покази приладу TruCam II LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Крім того, відповідач вказує, що вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam II LTI 20/20 призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах, вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Таким чином, відповідач вважає, що допускається використання приладу з рук, такий метод використання не впливає на точність проведеної фіксації, а отже Інспектор мав право здійснювати фіксацію порушення швидкісного режиму приладом TruCam тримаючи його в руках. Відповідач також наголошує на тому, що інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, а також вказує, що жодними положеннями Закону України «Про національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Судом також отримано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відзив абсолютно необґрунтований, викладений абсолютно без дослідження матеріалів справи та не ґрунтується на нормативно-правових актах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Судом встановлено, що автомобіль «LEVANTE» н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував позивач, рухався по вул. Академіка Паладіна,45 у місті Києві, коли його було зупинено працівниками поліції.
Причиною зупинки позивача стало перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 20 км/год, чим порушино вимоги п.12.4 ПДР.
Проте, такі твердження позивача не відповідають дійсності.
Результати фотофіксації лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС008433, на якому зафіксовано автомобіль позивача LEVANTE» н.з. НОМЕР_1 , як такий, що перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, додано до відзиву на позов.
Суд вважає даний доказ належним, допустимим та таким, що доводить вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наявність/відсутність приладу в Реєстрі мала значення до 01.01.2016, коли набув чинності новий Закон України "Про метрологію і метрологічну діяльність". Відповідно до нового закону, повторного внесення до Реєстру приладів, яким до набуття чинності закону видано сертифікат, не передбачено.
Для TruCAM встановлений міжповірочний інтервал в 1 рік. На сьогодні TruCAM LTI 20/20 придатний до застосування відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки N 22-01/26530, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 14.02.2019, яке чинне до 11.11.2023 року.
Наявність свідоцтва про повірку є єдиним і достатнім документом, що підтверджує, що TruCAM є вимірювальним приладом і його можна використовувати для фіксації перевищення швидкості.
Окрім того, суд роз'яснює, що пристрій для вимірювання швидкості транспортних засобів повинен бути обов'язково опломбований або мати повірочне тавро, інакше такий пристрій вважається неповіреним і результати його фіксації не можуть вважатися допустимим доказом, оскільки, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів" від 08.02.2016 № 193 року встановлено, що у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено, чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається не повіреним.
Згідно Правил забезпечення захисту інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах, затвердженого Постановою КМУ № 373 від 29.03.2006 передбачено, що до цих Правил, кожний окремий пристрій «ТruСАМ LТІ 20-20» підлягає додатковій обов'язковій державній експертизі в сфері криптографічного захисту інформації.
Матеріали справи містять докази, про експертний висновок Держспецзв'язку, в додатку якого вказаний номер пристрою, на якому було зафіксовано швидкість руху автомобіля позивача. (Аналогічна правова позиція оголошена в рішенні від 21.05.2020 р. по справі № 760/27046/19).
Відповідно до ст.40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно із частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За положеннями частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Нормами частин першої - другої статті 7, статті 245 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи (частина третя статті 77 КАС України).
Верховний Суд у своїй Постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року № 37801/97 зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Виходячи з наведеного вище, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом. Також саме на посадову особу (суб'єкт владних повноважень), яка вирішує питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається обов'язок по доказуванню наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях особи, що притягається до відповідальності, і обов'язок по збиранню та фіксуванню доказів на підтвердження події та складу правопорушення.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, в КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред'явленого йому обвинувачення, адже в силу частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, судом встановлено, що згідно постанови серії ЕАТ № 7955664, швидкість вимірювалась за допомогою приладу «ТruСАМ ТС008433» та встановлено, що позивачем було порушено вимоги п. 12.4 ПДР України, а саме, порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).
З матеріалів справи вбачається, що позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено права позивача.
Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.
Крім того, факт вчинення даного адміністративного правопорушення підтверджується копією відеозапису, який долучений до матеріалів справи.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, а під час розгляду справи не встановлено порушень вимог КУпАП при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення, - суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 121, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.
Повний текст постанови суду складено 21 лютого 2024 року.
Суддя