Справа №:932/780/23
"20" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 218 834,61 грн., та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 (надалі «Відповідач», «Боржник», «Позичальник») було укладено Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/0223/82/0564978 (надалі «Договір», «Кредитний договір», «Заява-Договір»), згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в розмірі 249 747,42 гривень, зі строком до 25.09.2023 року, а Позичальник, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у фіксованій процентній ставці у розмірі - 27,1 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.
Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач тривалий час своєчасно не вносив платежі на погашення кредиту та порушував договірні зобов'язання, станом на 25 жовтня 2022 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання без виклику сторін для розгляду справи по суті в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: 02000, місто Київ, вулиця Пластова, будинок № 3, кабінет № 34.
Копію вказаної ухвали позивачем було отримано.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано, що підтверджується заявою про ознайомлення провадження у справі.
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.
Відповідачем на адресу суду було направлено відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з нього кредитної заборгованості за кредитом у розмірі 179 797,84 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 22 298,23 грн., що разом складає 202 096,07 грн.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 25.09.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 (надалі «Відповідач», «Боржник», «Позичальник») було укладено Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/0223/82/0564978 (надалі «Договір», «Кредитний договір», «Заява-Договір»), згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в розмірі 249 747,42 гривень, зі строком до 25.09.2023 року, а Позичальник, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у фіксованій процентній ставці у розмірі - 27,1 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору АТ «Райффайзен Банк» надав відповідачу кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк», для подальшого використання його за цільовим призначенням.
Згідно умов п. 2.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену підпунктом 3.5.1. Договору.
Згідно п. 2.4. Заяви-Договору, у визначений п. 2.3. Заяви-Договору строк Клієнт має забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку для подальшого здійснення Банком Договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Погашення заборгованості за Кредитом, Процентів, пені здійснюється шляхом здійснення Банком Договірного списання у визначеному пунктом 9 заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких Банк здійснює Договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснене будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.
Крім того, відповідно до п. 8. Заяви-Договору, Клієнт підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою- Договором поширюється положення Договору, Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов'язався дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування Поточних рахунків, а також надання Банком Кредитів. Підписанням цієї Заяви-Договору Клієнт підтверджує, що відносин Сторін за цією Заявою-Договором застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділів 2., 6. Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.
Відповідно до Розділу І. Правил, Правила застосовуються до відносин Сторін з дати прийняття (акцепту) Клієнтом Публічної пропозиції шляхом підписання Клієнтом Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Правила набувають сили у відносинах Сторін за Договором банківського обслуговування з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на Сайті Банку та розміщується у відділеннях Банку (Витяг з Правил Банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк».
Відповідно до умов п. 1.4. Заяви-Договору сторони встановили, що у разі настання передбачених підпунктом 3.6.2. пункту 3.6. Статті 3 Розділу 6. Правил обставин Дефолту, Банк має право відмовити Клієнту в наданні Кредиту (з припиненням зобов'язання Банка надати Кредит) та/або вимагати дострокового виконання Клієнтом зобов'язань за Кредитом, включаючи повернення суми Кредиту, сплату Процентів, пені та інших платежів за Кредитом, про що направляє Клієнту письмове повідомлення. На письмову вимогу Банка, Клієнт зобов'язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитом у відповідності до умов, зазначених в письмовому повідомлені Банка. У разі невиконання цієї вимоги, Банк має право вжити заходи для стягнення заборгованості Клієнта за Кредитом, які не суперечать законодавству України.
30.04.2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 014/0223/82/0564978/81-1/33704 до Кредитного договору (далі по тексту - «Додаткова угода»), відповідно до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Кредитор та Позичальників тому числі досягли згоди про зміну з 30.04.2020 року умов погашення кредиту, а саме: було врегульовано існуючу заборгованість строк сплати якої настав шляхом збільшення суми кредиту на суму заборгованості по процентам, у зв'язку з чим змінено графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором та збільшено термін кредитування, а також розрахунок сукупної вартості кредиту у додаток до даної додаткової угоди.
У зв'язку із несплатою Відповідачем у процесі кредитування відсотків такі прострочені відсотки шляхом реструктуризації заборгованості були капіталізовані до суми кредиту. Таке збільшення суми кредиту не супроводжувалося виданою кредитних коштів Позичальнику (відображено у Розрахунку заборгованості у рядках «Реструктуризація» та «Капіталізація» починаючі з 27.02.2022 року). Зазначена реструктуризація проведена дистанційно без підписання паперових угод, без звернення до відділення банку, через офіційний сайт Позивача, направлена на зменшення фінансового навантаження на Відповідача шляхом обміну CMC повідомленнями із Відповідачем відповідно до п.1.5 ст. 1 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», затверджених Правлінням АТ «Райффайзен Банк Аваль» 16.09.2013 р. які розміщені у відкритому доступі на офіційному сайті Позивача (Витяг із Правил додається).
Згідно п. 1.5 Правил банк має право проводити реструктуризацію зобов'язань клієнта за кредитом (зміну умов кредиту). Реструктуризація проводиться банком відповідно до внутрішніх документів банку з рахуванням рівня платоспроможності і кредитоспроможності клієнта, стану виконання клієнтом визначених заявою зобов'язань за кредитом, а також інших обставин, які впливають на виконання Клієнтом зобов'язань за кредитом. Сторони дійшли згоди, що реструктуризація (лонгація (продовження) строку кредиту, капіталізація, кредитні канікули та інші види реструктуризації) може бути здійснена банком без підписання між банком та клієнтом додаткових договорів/угод до заяви.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору на адресу позичальника було направлено вимогу про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором за вих. №114/5-К-262262 від 26 жовтня 2022 року, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Така вимога була направлена позичальнику засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта», однак у строки, визначені кредитором, не виконана, заборгованість повернуто так і не було.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлююся шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін.
На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
3 врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін т цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону У країни «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».
Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц , під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Так, у зв'язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до кредитного договору, згідно із наданим позивачем розрахунком боргу та випискою по рахунку позичальника, заборгованість відповідача за наведеним кредитним договором, станом на 25 жовтня 2022 року становить 218 834,61 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 200 675,74 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 18 185,87 грн.
Відповідач не надав суду докази, що сума заборгованості є меншою або відсутня.
У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу.
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:
1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2. зміна умов зобов'язання;
3. сплата неустойки;
4. відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору.
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог в повному обсязі.
В свою чергу, 20.10.2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-64, у відповідності до вимог якого, АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги від ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 014/0223/82/0564978 від 25.09.2019 року, право на одержання яких належить АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25 жовтня 2023 року до договору відступлення права вимоги №114/2-64від 20.10.2023 року АТ «Райффайзен Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0223/82/0564978 від 25.09.2019 року.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13).
Відповідно до постанов Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27.08.2020 року у справі №804/536/18 заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Таким чином, всі права і обов'язки кредитора за кредитним договором № 014/0223/82/0564978 від 25.09.2019 року, укладеного з відповідачем , перейшли від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» і відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» є правонаступником прав і обов'язків АТ «Райффайзен Банк» в частині виконання зобов'язань ОСОБА_1 за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/0223/82/0564978 від 25.09.2019 року.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3 282,52 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму кредитної заборгованості у розмірі 218 834 грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 282 грн. 52 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2024 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3 -й поверх).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя: