Справа № 558/540/23
номер провадження 2/558/22/24
22 лютого 2024 року селище Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області у складі:
суддя Мельник Д.В.,
секретар судового засідання Березюк І.М.,
з участю:
позивач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Демидівської селищної Ради Дубенського району Рівненської області про визнання квартири окремим самостійним об'єктом нерухомого майна, а саме житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про визнання належної їй квартири окремим самостійним об'єктом нерухомого майна, а саме житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником однокімнатної квартири в АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру вона набула згідно рішення Демидівського районного суду від 18.03.2022 року за набувальною давністю. ОСОБА_1 вказує, що фактично вищевказане домоволодіння не є квартирою, а є відокремленим та має окремий вхід з
АДРЕСА_2 ОСОБА_1 відмовили в приватизації земельної ділянки, на якій знаходиться дане домоволодіння. Відмову мотивували тим, що вона є власником квартири, а не будинку. При цьому, у березні 2023 року належному ОСОБА_1 домоволодінню селищною радою було присвоєно поштову адресу як житловому будинку садибного типу.
В подальшому, після присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, а саме житловому будинку садибного типу, 24.03.2023 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації був виготовлений новий технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, де вказано нову поштову адресу: АДРЕСА_2 .
Однак державний реєстратор відмовив позивачці ОСОБА_1 у внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про зміну нової поштової адреси та про зміну квартири на житловий будинок садибного типу посилаючись на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 року.
Позивачка посилається на норми ст.ст.358, 364, 367 ЦК України про те, що співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності. Також, позивачка посилається на постанови Верховного Суду України, в яких визначено висновки щодо спорів про поділ будинку в натурі учасниками спільної часткової власності на будинок.
04.12.2023 року судом винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження за правилами загального позовного провадження( а.с.30).
30.01.2024 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті (а.с.43).
Під час розгляду справи по суті 22.02.2024 року позивачка ОСОБА_1 у вступному слові свої позовні вимоги підтримала повністю. Суду пояснила, що рішенням суду за нею визнано право власності на квартиру, яка по суті є частиною будинку на АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 не може повідомити, хто і яким чином володіє іншою частиною будинку та хто є власником землі під будинком.
Зі слів, ОСОБА_1 вона не може приватизувати земельну ділянку під квартирою, тому і необхідно визначити домоволодіння як окремий будинок садибного типу.
Також, позивачка ОСОБА_1 повідомила, що в селищній раді та в інших державних органах їй усно повідомляли про те, що у позасудовому порядку вона не може змінити статус квартири на будинок. Будь-яких письмових листів про відмову у вчиненні таких дій ОСОБА_1 від державних органів не отримувала.
Представник відповідача Демидівської селищної ради Дубенського району в судове засідання 22.02.2024 року на розгляд справи по суті не з'явився. Про час, дату та місце розгляду цивільної справи відповідач був повідомлений належним чином(а.с.40).
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В своїх письмових заявах на адресу суду на стадії підготовчого засідання відповідач не заперечував проти задоволення позову /а.с.38,41/.
Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Норми ч.4 ст.206 ЦПК України вказують на те, що у разі визнання відповідачем позову суд його задовольняє тільки при наявності для того законних підстав.
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 року за відповідачкою ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку набувальної давності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є позивачка ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно технічних паспортів від 29.07.2021 року та 16.12.2022 року судом встановлено, що замовником технічної інвентаризації на квартиру АДРЕСА_3 є позивачка ОСОБА_1 (а.с.14,17).
Таким чином, у відповідності до досліджених письмових доказів об'єктивно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири в селищі Демидівка Рівненської області. Вказане право власності виникло на законних підставах та зареєстроване у встановленому законом порядку. Та обставина, що за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житло, що має статус квартири, а не будинку, не суперечить її праву власності, оскільки, згідно з дослідженими в судовому засіданні документами право власності виникло у позивачки саме на квартиру.
Відповідно до письмового висновку комунального підприємства « Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» №4541 від 16.12.2022 року щодо технічної можливості виділу з об'єкта нерухомого майна за технічними показниками квартира, належна на праві власності ОСОБА_1 в одноповерховому житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є відокремленою, має окремий вхід з вулиці, відокремлені зовнішні інженерні мережі і виділена в окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами з присвоєною поштовою адресою (а.с.21).
Розпорядженням Демидівського селищного голови №32 від 22.03.2023 року, об'єкту нерухомого майна, а саме житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який згідно технічного паспорта № 61 від 16.12.2022 року належить ОСОБА_1 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . Вищевказана інформація поміщена до Єдиної Державної електронної системи у сфері будівництва(а.с.20,22).
24.03.2023 року комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» за замовленням позивачки ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт № НОМЕР_1 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24).
Чинним законодавством України не передбачено поняття «зміни статусу квартири на статус будинку». Фактично в даному випадку мова йде про визнання вказаної квартири, яка на даний момент є частиною будинку, самостійним об'єктом нерухомого майна.
Підставами свого позову ОСОБА_1 вважає норми ст.ст.358, 364, 367 ЦК України про те, що співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності. Крім того, суд зазначає і те, що дані правовідносини регламентуються і положеннями Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 р. за № 774/14041, яка застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна.
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції, поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Пунктом. 2.6 вказаної Інструкції, наведено дані, які повинен містити висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24 травня 2001 року, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію.
Зі змісту п. 1.4. вказаної Інструкції, на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.
Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Суду не надано доказів,у відповідності до ст.81 ЦПК України про те, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до Демидівської селищної ради з заявою про зміну статусу квартири на будинок. В матеріалах цивільної справи відсутні рішення державного реєстратора щодо відмови у реєстрації права власності житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 .
При цьому, суд звертає увагу на те, що позовних вимог до реєстратора та інших громадян, які проживають в будинку, не заявлено, не вказано яких дій не вчинив відповідач по справі, а саме Демидівська селищна рада Дубенського району.
У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
17.05.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20 (ЄДРСРУ № 96977985) досліджував питання щодо наслідків незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Окрім цього, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов'язків (Постанова Верховного Суду від 24.03.2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 1316/364/12, провадження № 61-7023св20.
Верховний Суд у постанові від 28.10. 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
За такого, незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20.01. 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 року №761/30025/16-ц.
Аналізуючи наведені обставини справи, суд зазначає, що фактично вирішення даного питання позивач поклав на суд.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
В той же час, передумовою для судового захисту порушеного права є наявність саме порушеного права та факт порушення даного права діями відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 358, 364, 367 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 51, 81, 175, 263, 258-268 Цивільного процесуального кодексу України,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04386321, 35200 селище Демидівка вулиця Миру, будинок №19 Дубенського району Рівненської області) про визнання квартири окремим самостійним об'єктом нерухомого майна, а саме житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не була вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01.03.2024 року.
Суддя Дмитро МЕЛЬНИК