Справа № 362/7905/23
Провадження № 2/362/721/24
13.02.24 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та коштів на особисте утримання,
ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на особисте її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказуючи на те, що вона із ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу подружжя мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільна дитина проживає разом з Позивачкою та знаходиться на повному її утриманні. Син ОСОБА_4 потребує значних витрат для забезпечення належного рівня життя, зокрема витрат на одяг, харчування, медичний догляд, розвиток. Відповідач ухиляється від утримання дитини, добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, ніяким чином їй не допомагає.
Самостійно Позивачці дуже тяжко забезпечити дитину усім необхідним, тому вона вимушена звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів з відповідача на утримання спільної дитини. Дане питання Позивачка намагалася вирішити в добровільному порядку, проте Відповідач не бажає вести розмову з цього приводу, на даний момент батьком дитини не надається матеріальна допомога на утримання дитини.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2023 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у спрощеного позовного провадження (а.с. 16).
19.01.2024 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позов визнає частково, в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 сплачувати аліменти не відмовляється, за дитину турбується і матеріально підтримував його до подачі Позивачкою позову до суду. Купував ліки, смаколики, давав щомісяця кошти Позивачці на утримання сина. Вважає за необхідне подати відзив в частині стягнення з нього на користь Позивачки аліментів на особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, так як стягнення аліментів на її особисте утримання є безпідставними та необґрунтованими, дійсно між сторонами був зареєстрований шлюб, в період перебування якого у них народився син. В шлюбних стосунках сторони перебували нетривалий час. Через її негідну поведінку у шлюбних стосунках з 01.08.2023 року, подружжя стали проживати окремо та спільного господарства не ведуть. І вже після 01.08.2023 року Позивачка має стосунки з іншим чоловіком. Позивачка не приховує і не заперечує, вона сама неодноразово говорила Відповідачу, а також доказом цього є спільні фотографії в соціальних мережах, листування, а тому заперечує щодо стягнення аліментів на утримання позивачки (а.с. 25-39).
Відповідь на відзив до суду не надходив.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце розгулу справи повідомлена належним чином. Направила до суду заяву про слухання справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 11).
ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився у відзиві зазначив, щоб розгляд справи проводили у його відсутності (а.с.27).
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи відзив відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 11 червня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 у Білоцерківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 560, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8)
Відповідно до довідки В.о. начальника управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Чаюн О. від 17.10.2023 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та їй призначена щомісячна державна допомога при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.2022 по 01.08.2025 року (а.с. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 141 Сімейного Кодексу (далі -СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину, а саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 р. передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
У відповідності до положень ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Вказана правова позиція узгоджується в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року № 461/4936/16.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: на час розгляду справи становить 2744,00грн., для дитини віком до 6 років 2201,00 грн.
Суд враховує, що відповідач є працездатною особою і має доходи; він не має інших неповнолітніх дітей, осіб, на утримання яких з нього були б стягнуті аліменти.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Суд, враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, домовленості між сторонами щодо його утримання не досягнуто, як зазначає позивачка, його вік, стан здоров'я, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, матеріальне становище сторін, враховуючи, що відповідач має постійне місце роботи, враховуючи його визнання позову в частині стягнення аліментів на дитину, вважає за можливе та доцільне стягнути із відповідача на користь позивачки на утримання їхньої спільної дитини аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Судом встановлено, що до суду з позовом про стягнення аліментів позивачка звернулася 01 грудня 2023 року, у зв'язку з чим суд вважає можливим присудити аліменти з 01 грудня 2023 року, а саме з дня подачі позову до суду.
Щодо вимог про стягнення аліментів з позивача на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з наступного.
Звертаючись з вищезазначеним позовом, позивачка посилається на те, що відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на її утримання хоча має змогу.
Згідно ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 2 ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що право на тримання вагітна дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умовами, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 4 ст. 75 СК України встановлено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно до статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до закону має право на утримання відповідачем до досягнення їх дитиною трьохрічного віку, не працює у зв'язку з доглядом за їх спільною дитиною та потребує матеріальної допомоги, а також з урахуванням того, що відповідач є працездатною особою, доказів суду відповідачем надано не було, що він має на утриманні інших дітей, батьків, а також, що він не може надавати таку допомогу, враховуючи його матеріальний стан та не погіршуючи становище відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьохрічного віку в розмірі 1/8 частки від всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі п.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статтями 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись статтями 75, 80, 84, 182 та 184 СК України, статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 284, 430 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та коштів на особисте утримання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 01.12.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки від всіх видів його доходу, щомісячно починаючи з 01.12.2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави 1073 грн. 60 коп. судового збору по справі.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
Текст рішення виготовлено 20.02.2024 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко